Рання профілактика девіантної поведінки дітей в умовах початкової школи

Рання профілактика девіантної поведінки дітей 

в умовах початкової школи

Сучасний період розвитку українського суспільства характеризується змінами, що охоплюють усі сфери  людського життя. На тлі цих змін саме діти перебувають у найтяжчому становищі внаслідок несформованості власної системи стійких моральних переконань, ціннісних орієнтацій, що нерідко викликають неадекватну реакцію на події навколишнього життя. Скрутне матеріальне становище переважної більшості сімей зумовлює погіршення внутрішньо-сімейних стосунків. Недоліки шкільного виховання і значне скорочення кількості позашкільних закладів призводять до збільшення кількості дітей, чия поведінка виходить за межі моральних норм. Саме тому проблеми, пов’язані з поведінковими виявами школярів, постійно перебувають у центрі педагогічних досліджень.

Вже у молодшому шкільному  віці можна спостерігати досить чіткі  симптоми негативних відхилень у  поведінці, які за відсутності відповідної  роботи, поступово перетворюються в  злочинні дії в підлітковому віці.

Теоретичний аналіз проблеми у працях О. Беца, З. Зайцева, В. Кравець,              Н. Ничкало, В. Оржеховська, В. Синьов, А. Татенко та інших дозволив визначити, що девіантна поведінка молодших школярів являє собою вчинки та дії, які не відповідають офіційно прийнятим у суспільстві освітньо-виховним і морально-правовим нормам.                          

Серед проблем, з якими  стикаються вчителі початкових класів в умовах навчального закладу, є  робота з девіантними дітьми. Як зазначає Ю. Луценко, за проведеними  щорічними опитуваннями, кількість  таких дітей зростає. Чим і  як вплинути на свідомість дитини, щоб  змінити шаблони поведінки? Важливим кроком є раннє виявлення девіантності та її причин. Учителю початкових класів необхідно знати індикатори девіантної поведінки, до яких у молодшому шкільному віці відносять: низьку пізнавальну активність та особистісну незрілість у дисонансі з вимогами до соціального статусу школяра; ейфоричний настрій і розгальмованість; підвищене прагнення до гострих відчуттів; інтерес до ситуацій, які включають агресію, жорстокість; немотивовані зміни поведінки; негативне ставлення до навчання; втечі з дому як протест проти покарання; прогалини у знаннях, виявлені на момент завершення навчання у початковій школі [1, с.134].

Психолого-педагогічну допомогу особистості, схильної до девіантної поведінки, можна розглядати як комплекс соціально-психологічних  і педагогічних заходів, спрямованих  на виявлення і виправлення умов, які спричиняють прояви девіантної поведінки; створення передумов  попередження відхилень у поведінці, зокрема, через пропаганду здорового  способу життя; створення сприятливого соціально-психологічного клімату  в мікросоціальному оточенні дитини; створення можливостей для самореалізації особистості в суспільстві тощо. Останнє, на думку Е.В.Змановскої, передбачає організацію роботи вчителя з девіантами, спрямовану на:

- розхитування і руйнування  девіантних настанов, уявлень, мотивів,  стереотипів поведінки та формування  нових, позитивних;

- розвиток соціальної  активності, інтересу до себе  і оточуючих, сприяння у здобутті  певного статусу в позитивно-спрямованих  угрупованнях;

- навчання навичкам саморегуляції,  співпраці, адекватному прояву  активності, вмінню здійснювати  правильний вибір форм поведінки;

- розвиток інтересу і  здатності до творчості [2, с.288].

Ю.А.Клейберг, І.А.Невский визначає, що профілактична робота спрямована на реалізацію таких функцій: виховну, компенсаторну, стимулюючу, коригувальну, регулятивну [3; 4].

Профілактика девіантної поведінки є особливо дієвою на ранніх етапах, зокрема під час навчання в школі. Тут слід приділяти увагу  тим особливостям поведінки, що можуть передувати правопорушенням. Йдеться  насамперед про прогули (можуть бути як формою девіантної поведінки, так  і наслідком невротизації дитини – «шкільного неврозу»); погану успішність у навчанні (може бути зумовлена як педагогічною занедбаністю, так і дефектами інтелектуального розвитку, затримкою психічного розвитку загалом); низький статус дитини у шкільному колективі, ізольованість у ньому тощо.

Враховуючи той факт, що для окремих молодших школярів притаманні прояви грубості, капризності, впертості, забіякуватості, байдужості, озлобленості, брехливості, рання профілактика має  бути спрямована на корекцію цих антигуманних рис. При цьому ефективним є використання ігрових методів, проведення етичних  бесід із застосування ігрової діяльності, мета яких полягає у нейтралізації  й попереджені недостойних вчинків  учнів, у отриманні задоволення  від надання допомоги іншим.

Самі заняття потрібно будувати так, щоб дитина без особливих  зусиль, але послідовно і постійно оволодівала етичними знаннями й  умінням застосувати їх у своєму житті і спілкуванні з оточуючими.

Зміст етичних бесід має  бути спрямований на формування у  школярів початкових класів установок  на те, що сварки і конфлікти не можна  вирішувати з позиції сили. Сильніший  той, хто проявляє витримку і розум, виконує свої обіцянки перед батьками, вчителями і друзями, допомагає  в сім’ї й несе покарання за підступність і зло. Такі бесіди мають  вчити дітей бути не надміру високої  думки про себе, визнавати свої помилки, просити вибачення, вчать  милосердю і прагненню допомогти  іншим. Головне навчити розуміти, що основна цінність для людини це не матеріальні предмети, а її душа, і за погані вчинки треба відповідати. Вчити любити простоту і довірливість, формувати почуття єдності і  поваги до всіх людей, прощати один одному, навіть після заподіяного  зла, допомагати дітям не відступати перед труднощами. Як правило, така робота приносить досить вагомі результати. Діти набувають здатності оцінювати  свої вчинки, давати собі правильну  оцінку.

Досвід профілактичної роботи у початкових класах свідчить про  значні можливості попередження правопорушень  серед учнів засобами гуманізації  навчально-виховного процесу на ранньому етапі навчання. Раннє виявлення  поведінкових проблем у молодших школярів, системний аналіз характеру їх виникнення та адекватна профілактична робота надають шанс попередити десоціалізацію дітей. Таким чином, під профілактикою девіантної поведінки дітей розуміється комплекс цілеспрямованих колективних та індивідуальних впливів на свідомість, почуття і волю учнів з метою вироблення в них імунітету до негативних впливів оточуючого середовища, попередження асоціальної спрямованості, їхньої антигромадської поведінки і перебудови ставлення учнів до оточуючої дійсності в процесі перевиховання.

Список використаної літератури та джерел:

1.Безпалько О. В. Соціальна  педагогіка в схемах і таблицях : навч. посіб. / О. В. Безпалько. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 208 с.

2. Змановская Е. В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений. – М. : Издат. центр «Академия», 2003. – 288 с.

3. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения / Ю. А. Клейберг. – М. : ТЦ «Сфера», 2003. – 160 с.

4.Невский И. А. Предупреждение и преодоление педагогической запущенности школьников / И. А. Невский. – М., 1982. – 212 с.