Покажіть у вигляді таблиці взаємозв’язок стилів взаємодії батьків і дітей та методів виховання

Стиль взаємодії батьків  і дітей

Методи виховання

Владний(авторитарний) батьківський контроль включає в себе високий рівень контролю та холодні стосунки. Батьки, віддаючи накази, прагнуть їх беззаперечного виконання, накази обговоренню не підлягають. Коли ж дитина проявить спротив, то за це вона може бути суворо покарана, вид покарання обирають батьки, фізичне в тому числі. Такий стиль спілкування руйнує психіку дитини. Позбавлення любові і піклування, уваги і турботи, з іншого боку, постійний контроль, докори та насилля формують агресивно налаштовану, апатичну, невпевнену особистість. Використовують цей стиль батьки, які, можливо, теж виховувались авторитарними особистостями, що мають певні психічні розлади, страждають алкоголізмом, наркоманією.

Батьки з владним стилем виховання  виявляють високий рівень контролю і низький рівень підтримки. Вони встановлюють жорсткі, часто необґрунтовані стандарти, які вони не бажають пристосовувати до потреб та здібностей дитини. Вони вимагають  бездоганного виконання і повної покори, не демонструють любові й змушують дітей відчувати себе винними, сором’язливими, якщо вони зробили щось не так. Така поведінка батьків не сприяє двосторонньому спілкуванню. У цьому стилі переважає  контроль, він руйнує як волю, так  і характер дитини.

Діти з таких сімей мають  найнижчий рівень самоповаги, хоча у них досить непогані успіхи в  школі. Зазвичай, вони добре поводяться у підлітковому віці, але мають  слабкі соціальні та комунікативні  навички. Такі діти більш схильні  до депресії, ніж інші. Вони не готові до самостійності, у них не розвинені  навички самоконтролю і вміння приймати рішення. Ці діти схильні до хибного  вибору у життєвих ситуаціях, оскільки батьки не пояснювали причини, а лише встановлювали правила.

Для реалізації цього виду батьківського  контролю, перш за все, використовують метод примушення – система прийомів, за допомогою яких вихователь примушує вихованця розвивати і удосконалити кращі якості і відмовлятися від поганих звичок. У основі примушення лежить засудження дій і вчинків вихованця, які протиречать нормам, вимогам вчителя і школи. Основними прийомами примушення є: нагадування, попередження, заборона, критика, несхвальний відгук, , зауваження. До сильнодіючих засобів примушення відносяться різноманітні види покарання. Покарання – це метод педагогічного впливу, який повинен попереджувати небажані вчинки, гальмувати їх, викликати почуття провини перед собою та іншими людьми.

Сюди також відносяться методи жорсткого контролю. І подальше навіювання і нав’язування своїх думок, переконань. Цей метод – це комплекс способів інформаційної дії на психіку людини, пов'язаної із зниженням логічності і критичності мислення і сприйняття установок, вимог на підсвідомому рівні. Навіювання (або суггестія) досягається вербальними і емоційними засобами за участю певних жестів, міміки, дій.

Поблажливий(ліберальний) батьківський контроль – це пряма протилежність владному стилю. Батьки всіляко підтримують своїх дітей, але майже не здійснюють контроль. Як наслідок, вони мають теплі стосунки з дітьми, але не скеровують їхній вибір цінностей або поведінки. Цей стиль є "теплим" і "вседозволяючим". Це так зване “виховання по п’ятницях”.

Діти таких батьків мають  нестійку волю. Вони часто почуваються  незахищеними, незважаючи на любов, яку  отримують, адже  вони не мають меж, за якими б почувалися у безпеці. Вони завжди намагаються знайти межі і стикаються з проблемами, пов’язаними  з відповідальністю й пристосуванням до встановлених правил. Замість того, щоб дотримуватися цих стандартів, часто намагаються їх обійти. Саме тому, таким дітям притаманні проблеми з поведінкою та успішністю в школі.

Батьки використовують метод заохочення – комплекс прийомів і засобів морального і матеріального стимулювання кращих результатів різноманітної діяльності. Заохочення відображає позитивну оцінку батьків до дій і вчинків дітей. Метод заохочення вбирає в себе різноманітні прийоми: похвала застосовується, щоб задовільну поведінку дитини підняти до хорошої, а хорошу – до відмінної, схвалення використовується в момент або після завершення правильної діяльності, заохочення застосовується в двох основних формах – моральне (підтримка, подякою, увагою, хорошим відношенням) і матеріальне (нагороди подарунком, грошовими преміями, різними предметами).

Авторитетний(партнерський, демократичний) батьківський контроль поєднує в собі високий рівень контролю та теплі стосунки між батьками й дитиною, а також прийняття дитини такою, яка вона є. Батьки приймають зростаючу автономію дітей. Вони відкриті до спілкування з дитиною, прислухаються до її думок та побажань в розумних межах. Позитивним є те, що дитина, яка росте в такій сім'ї, користується авторитетом серед однолітків у дитячому колективі, прагне у будь-яких видах діяльності займати лідерські позиції, буде впевненою в собі та матиме хороші успіхи в навчанні. Целуйко В.М. каже: "Оптимально, якщо батьки обмежують автономію дитини і поступово, але цілеспрямовано, прививають відповідні цінності, виробляють "внутрішні гальма", прагнучи при цьому не знівелювати дитячу цікавість, ініціативу та почуття впевненості в собі. Щоб оволодіти цим мистецтвом, батьки повинні збалансувати ступінь контролю та теплоти”.

На мою думку, це найефективніший  метод взаємодії батьків і  дітей, оскільки рівень контролю і підтримки є однаково високим. Батьки встановлюють прийнятні межі у взаємостосунках з дітьми та наполегливо їх дотримуються. Належний прояв любові, двостороннє спілкування, моделювання сприйнятливих цінностей і поведінки також визначають цей стиль. Добре сформована воля і сильний характер – це те, що прагнуть бачити батьки в своїх дітях. Даний стиль характеризують наступні два слова: "люблячий" і "постійний". Діти з таких сімей мають високу успішність у школі, тому що почуваються впевнено у батьківській любові і тих межах, які їм встановили батьки. Ці діти вміють контролювати себе та долати перешкоди. Вони знають, як поважати інших людей.

При реалізації цього методу ефективним буде використання таких методів: метод заохочення, але у взаємодії з методом контролю та самоконтролю.

Метод прикладу включає засоби і прийоми, що враховують природну схильність людини до наслідування, копіювання яскравих зразків і ідеалів. З наслідування розгортається генна програма психіки людини. Чим більше слів чує дитина, тим раніше починає говорити, чим частіше бачить позитивні вчинки, тим швидше розвиває етичні якості. В процесі виховання діють дві сили: позитивна і негативна. Тому батькам необхідно застосовувати не тільки приклади для наслідування, позитивні, але і приклади відштовхуючі, негативні.

Спільна праця допомагає батькам краще порозумітися з дітьми, завоювати їхню довіру й авторитет.