Педогогічна творість вчителя початкових класів

 

 
Педагогическое эссе учителя начальных  классов 

 

«Образование  в школе должно быть организовано так, чтобы в нём ясно просвечивала будущая цель образования личности к свободному самоопределению…»

 

Л.Н.Толстой

Что же такое  школа? Чем она живёт? Эти вопросы  не могут не волновать современного человека. И я, как учитель, не осталась в стороне от этих проблем. Ведь именно отсюда у каждого из нас начинается большая дорога в жизнь. Школа  в переводе с латинского языка  означает – лестница, которая имеет  свои ступени. Эта лестница не строится, она создана для восхождения  личности каждого ребёнка, а учитель  должен помочь своим ученикам подняться  на ступеньку выше. Особую роль школы  я вижу в создании условий для  становления и развития личности свободной, образованной, нравственно  и физически здоровой. Школа, та среда, тот институт, который способен развить  природные задатки, реализовать  потребности и интересы.Стремление к творчеству характерно для школы наших дней: это всё же мир юности и надежд, где почва благоприятна для творчества и где не угасает одухотворяющий поиск разума и добра. Кто не мечтает о творчестве? В нём, я думаю, человек видит свой идеал счастья: актриса силою своего таланта пробуждает совесть, заставляет рыдать и смеяться тысячи людей; художник творит чудо, передавая на полотне вечную прелесть мира и человеческих порывов; учёный и конструктор создаёт машину, самолёт, корабль, которые им кажутся пределом мечты; хлебороб, скромный труженик села, обрабатывая колосящуюся ниву, видит абсолютное совершенство матушки земли; учитель провидит в своих учениках Ломоносова, Козловского, Ахматову или просто любящую, заботливую мамочку. Надо верить, что каждый из нас способен стать неповторимым, уникальным, высочайшим мастером своего дела, и нужно, чтобы каждый из нас умел раскрывать свои силы и возможности, не завтра, а «здесь и сейчас», уже на школьной скамье. Школа не остаётся в стороне от перемен, происходящих в обществе. Работая по системе развивающего обучения, я поняла, что научить детей, это ещё не значит дать им максимум знаний, умений и навыков, а это значит помочь детям самим понять смысл учения.

Главное в  педагогике творчества – не дать угаснуть дару в душе ребёнка.

Желание ребёнка  учиться во многом зависит от учителя, его умения определить возможности  школьника, его индивидуальность. Без  интереса к личности учителя нет  интереса к учению. А я не просто учитель. Я – первая учительница. Я – первый учитель, который входит в жизнь ребёнка и его семьи. Родители доверяют мне самое дорогое, что у них есть, – своих детей. Наверное, нет на свете ни одного родителя, которого бы не волновало, как  его ребёнок будет учиться  в школе, какие взаимоотношения  у него сложатся с учителем, со сверстниками, насколько учение для него будет  радостным и полезным. И от меня, первого учителя, зависит, как сложится школьная жизнь ребёнка. От меня зависит, как родители будут относится к школе, станут ли они верными соратниками, единомышленниками. Миссия учителя – быть проводником. Проводником – доброго, светлого, вечного. Поэтому, как бы ни был профессионально подготовлен учитель, он просто обязан постоянно совершенствовать свои личностные качества, создавая, таким образом, свой собственный неповторимый стиль жизни. Это умение общаться, искусство говорить и особенно слушать. Особенно важным я считаю аспект развития творческих способностей учителя, так как только собственный опыт творчества, по моему глубокому убеждению, позволяет ему воспитывать творческую личность ребёнка. Я убеждена в том, что учитель, а тем более учитель начальных классов, должен быть артистом. Педагог должен владеть способностью перевоплощаться, умением входить в роль, удивлять.

Очень важно, чтобы на каждом уроке ребёнок  переживал радость открытия, чтобы  у него формировалась вера в свои силы. Поэтому каждый успех ученика  я делаю достоянием всего класса, поддерживаю инициативу и начинания  своих ребят, тем самым стараюсь создать ситуацию успеха на уроке и проложить мостик к взаимопониманию. 
Быть одним целым – ты и дети – это цель, наверное, каждого учителя. А добиться её можно лишь кропотливым трудом. Получится это только у влюблённого в свою профессию учителя. Если у учителя есть желание отдать, то у ученика обязательно появится желание получить. Когда эти два желания совпадают, получается прекрасный результат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

 

 

Вступ

1.  Творчість у педагогічній професії  

1.1 Рівні інновацій

1.2 Рівні педагогічної творчості

Приклад: Використання інноваційних педагогічних технологій

на уроках в початкових классах з творчими питаннями

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 
Сьогодні в розвинених країнах учительство становить найбільш численну групу інтелігенції, вона більш ніж в 2 рази перевищує кількість інженерів і лікарів. Що ж змушує сучасного вчителя зберегти прихильність до своєї професії? Американський психолог Ф. Герсберг встановив, що справжніми мотивами діяльності вчителя є різноманіття праці, самостійність, професійне зростання, усвідомлення важливості справи і д.р. Важливою перевагою вчительської праці і є багатство соціальних зв'язків - з колегами, учнями, батьками. Питання визначення професіоналізму в діяльності вчителя, оцінки його професійної діяльності вже давно стали об'єктом спору і розбіжностей між психологами, педагогами, фізіологами, фахівцями - практиками і т.д. Психологи виявляли інтерес з точки зору з'ясування внутрішніх механізмів успішності педагогічної діяльності,що професійні параметри пов'язані з біологічними особливостями: їх темпераментом, типом нерівній системи. Дослідження свідчать від інваріонітності біологічних передумов педагогічної професії, тобто біологічний фундамент, на основі якого будується професійна особистість. У той же час вони не ігнорують індивідуальні особливості вчителів, які виступають суттєвим чинником, що обумовлює як вибір професії, так і закріплення в ній певних стереотипів і формування індивідуального стилю діяльності. Формування товариськості вчителя, врівноваженість - неврівноваженість, як невід'ємна властивість для організації і збереження нормальних взаємин вчителя з учнем в процесі спілкування, сила-слабкість нервової системи, як властивість, необхідне для плідної та ефективної педагогічної діяльності протягом усього робочого дня, мають позитивне значення і впливають на вибір педагогічної професії .Згідно розробляється концепції професійного розвитку особистості, під професіоналізмом слід розуміти сукупність психофізіологічних, психічних та особистісних змін, що відбуваються в людині у процесі оволодіння і тривалого виконання діяльності, що забезпечують якісно новий, більш ефективний рівень вирішення складних професійних завдань в особливих умовах.  
Таким чином, вчитель не лише професія, суть якої дати знання. Це висока місія, призначення якої - створення особистості, утвердження людини в людині.Життя у педагогічній професії - це невпинна праця душі.

 

 

 

1. Творчість у педагогічній професії

 
В даний час твердження про те, що педагогічна діяльність є по своїй природі творчої, стало загальноприйнятим.

Творчість - це діяльність, що породжує щось нове на основі реорганізації  наявного досвіду з формування нових  комбінацій знань, умінь. Результатом творчості є введення у педагогічний процес інновацій.

 

 

 

 

1.1 Рівні інновацій

 

Виділяється кілька рівнів інновацій:  

1. відкриті, які стверджують ідеї, здатні перетворити педагогічну  дійсність;  
2. винаходи, розробка і впровадження нових елементів педагогічної технології;  
3. педагогічне раціоналізаторство - удосконалення, пов'язані з модернізацією та адаптацією до конкретних умов вже використовуваних методів і засобів виховання та навчання.  
На відміну від творчості в інших сферах, наука, техніка, мистецтво, творчість педагога не має на меті створення соціально цінного, оригінально цінного нового, оригінального, оскільки його продуктом завжди залишається розвиток особистості. Звичайно, творчо працюючий педагог, а тим більше педагог - новатор, створює нову педагогічну технологію, але вона є лише засобом для отримання найкращого в даних умовах результату .Творчий потенціал педагога формується на основі двох компонентів: професійного педагогічного та соціального досвіду, без спеціальної підготовки та знань успішне педагогічна творчість неможливо. Тільки ерудований і має спеціальну підготовку педагог на основі глибокого аналізу виникаючих ситуацій і позначення сутності проблеми шляхом творчої уяви і уявного експерименту здатний знайти нові оригінальні шляхи і способи її вирішення. Творча педагогічна діяльність складається з наступних етапів: виникнення задуму, його опрацювання і перетворення в ідею - гіпотезу, пошук способу втілення задуму та ідеї.

Досвід творчості педагога купується  за умови систематичних вправ  у вирішенні спеціально підібраних завдань, що відображають педагогічну  дійсність, і організації як навчальної, реальної професійно - орієнтованої діяльності педагогів.  
        В.А.Сластьонін розкриває сутність поняття «інноваційні процеси» на основі визначення їх значення в системі освіти. Так, на думку науковця, зазначені явища сприяють такому:

- перебудові цільових установок  і ціннісних орієнтацій педагогічної  діяльності;

- формуванню та розвитку «Я»-образу;

- створенню умов для становлення  особистості, реалізації її права  на індивідуальний творчий вклад,  на особистісну ініціативу, на  свободу саморозвитку;

- побудові нового типу стосунків  і спілкування між педагогами  та учнями, які не характеризуються  примусовістю, підкореністю, в основі яких – стосунки взаємодії, взаєморегуляції, взаємодопомоги рівних;

- становленню співтворчості вчителя  й учня;

- формуванню у школярів усвідомленого ставлення до способів організації навчальної діяльності тощо.

 

2.   Рівні педагогічної творчості

 

Виділяють такі рівні педагогічної творчості:  

1. Відтворення готових орієнтацій (елементарного впливу з класом); педагог використовує зворотний  зв'язок, коригує свої дії за  її результатами, але він діє  за «методикою», «за шаблоном»,  з досвіду інших вчителів.  

2. Оптимізація діяльності на  уроці, починаючи з його планування, коли творчість проявляється  в умілому виборі і доцільному  поєднанні вже відомого педагогу  змісту, методів і форм навчання.  

3. Використання творчих можливостей  живого спілкування з учнями.  

4. Використання готових прийомів  з привнесенням особистісного початку відповідного творчості індивідуальності педагога, особливостям особистості вихованця, конкретному рівню розвитку класу.  

Отже, педагогічна творчість саме по собі - це процес, який починається в умові і того, що вже було накопичено. Це шлях від пристосування до педагогічної ситуації до її перетворення, що і становить суть динаміки творчості вчителя . Часто творчість пов'язують тільки з передовим педагогічним досвідом. Однак це не зовсім вірно. Під передовим досвідом розуміють високу майстерність педагога. Його досвід може і не містити в собі чогось нового, оригінального, але служити чином для вчителя, які ще не опанували педагогічною майстерністю. У цьому сенсі досягнуте педагогом - майстром представляє собою передовий досвід, гідний розгляду. Це характерно для першого і другого рівнів педагогічної творчості. Третій і четвертий рівні педагогічної творчості містить у собі елементи творчого пошуку, новизни, оригінальності і зазвичай призводить до новаторства. Для здійснення творчості в педагогічній діяльності необхідні наступні умови:  
> Тимчасова «спресованность» творчості, коли між завданнями та способами вирішення немає великих проміжків часу;  
> Спряженість творчості педагога з творчістю учнів та інших педагогів;  
> Відстроченого результату і необхідність його прогнозування;  
> Атмосфера публічного виступу;  
> Необхідність постійного співвіднесення стандартних педагогічних предметів і нетипових ситуацій.  
Таким чином, кожен педагог, так чи інакше, перетворює педагогічну діяльність, але тільки педагог - творець активно бореться за кардинальні перетворення і сам у цій справі є наочним прикладом.  
Найбільш яскравим прикладом прояву індивідуальних стилів педагогічної діяльності можна спостерігати у вчителів - новаторів, які не йдуть традиційними шляхами, прагнучи реалізувати свою сукупність педагогічних функцій, а максимально використовують лише дозволяють їм найбільш ефективно надати своє особисте вплив, що відрізняється чіткою, математично точною спрямованістю мислення, створив досить жорстку структуру організації навчального процесу, що спирається на схематичне виклад та позначення матеріалу.  
Демократичний, заснований на довірі, підхід до учнів дозволяє ефективно використовувати в навчанні учнівське самоврядування, розкривати творчі можливості школярів. Науково - дослідницький підхід до учнів Б.І. Дегтярьова, заснований на постійному вивченні їх особистості, показує можливі шляхи навчання учнів раціональним навчальним умінням розвитку їх самосвідомості. Спрямованість на формування гуманних взаємин вчителя та учнів лягла в основу педагогічної системи Ф.Г. Деак, яка була успішно реалізована через принцип рольового участі школярів в організації навчального процесу. Можна так само назвати відрізняються творчістю своєрідністю Ш.А. Амонашвілі, Г.Г. Кравцову, Є.П. Ільїна, С.М. Лисенкову, В.М. Шеймана та інших.  
Таким чином, різноманіття і складність завдань формування нової людини роблять проблеми педагогічної майстерності особливо актуальними для сучасної теорії і практики виховання. Школі потрібні педагоги - майстри.

Педагогічна майстерність - це професійне вміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності. Проблема формування педагогічної майстерності творчості. Проблема формування педагогічної майстерності широко розробляється у педагогіці і психології в працях Ю.П. Азарова, Ф.Н. Гоноболіна, Н.В. Кузьміної, О.М. Щербакова, В.А. Сластенина.

 

 

 

Приклад: Використання інноваційних педагогічних технологій

на уроках в початкових классах з творчими питаннями

  

Процес реформування освіти в Україні  є спробою застосування нових  форм роботи в межах традиційної  системи. Результативність у роботі досягається шляхом впровадження інноваційних технологій, пошуками відповіді на питання: «Як навчати, як створити сприятливі умови засвоєння нового матеріалу?».

Тому, будь-яка педагогічна технологія буде мертвою, якщо реальні люди, котрі її втілюють, не розглядатимуть дану проблему як цілісну систему в єдності компонентів і взаємозв’язків. Описати технологію – це одне, а реалізувати її на уроці – це зовсім інше. Адже відіграє велику роль відбиток особистості, інтелекту конкретного вчителя. Тому найсерйознішою проблемою реформування освіти є підготовка вчителів, які повинні усвідомити, що слід переходити «від передання знань» до «навчання жити». Розв’язання даного завдання безпосередньо пов’язане з навчально-виховним процесом.

Сучасний урок вимагає від педагога оптимального поєднання індивідуальної, парної, групової і колективної форм організації навчальної діяльності учнів.

Виховний та розвивальний характер навчально-пізнавальної діяльності на уроці поглиблюється за умови  постійного включення учнів у  ситуації, де вони повинні:

- доводити власну думку, наводити  на її захист аргументи, докази, користуватись здобутими знаннями;

- ставити запитання вчителю,  товаришам, з’ясовувати незрозуміле,  поглиблювати процес пізнання;

- рецензувати відповіді однокласників,  інші творчі роботи, давати поради;

- ділитися своїми знаннями з  іншими;

- допомагати товаришам, коли  вони відчувають утруднення, пояснювати незрозуміле;

- спонукати до знаходження не  одного рішення, а декількох самостійно зроблених;

- вільно вибирати завдання, переважно  пошукового і творчого характеру;

- урізноманітнювати діяльність, включати  в пізнання елементи праці, гри та спілкування;

- виконувати завдання-максимум, розраховане  на читання додаткової літератури, першоджерел, на тривалі спостереження.