Педагогіка прагматизму Джона Дьюї

Педагогіка  прагматизму Джона Дьюї

Джон Дьюї (1859-1952) – американський   філософ, педагог, психолог, професор філософії  Мічиганського  і Мінесотського університетів. Розроблена Дж. Дьюї різновидність прагматизму (інструменталізм) стала основою його педагогіки. Його теорія використовувалася в організованій  при Чиказькому університеті «школа-лабораторія». Діяльність експериментальної лабораторної школи, заснованої  Дж. Дьюї у 1896 році у Чикаго, мала на меті задоволення потреб і розвиток здібностей дітей.

Шкільна реформа, запропонована Дж. Дьюї замінила предмет  і методи навчання. Він вважав, що всі знання учні мають здобувати  «шляхом дії» на основі практичної самодіяльності та особистого досвіду. Дж. Дьюї був ідеологом педоцентризму, згідно з яким центром усієї навчально-виховної роботи має бути дитина з її індивідуальними  властивостями інтересами, темпом розвитку навчання, з його точки зору, має полягати в самостійному розв’язанні дитиною проблем, що виникають у її практиці, або з ініційовані вчителем. Він всяко заохочував активність і незалежність дитини. Велику роль відводив іграм імпровізаціям, різноманітним екскурсіям, художній самодіяльності, домоводству. В організації шкільної роботи він вимагав урахування основних імпульсів природного росту дитини:

Соціальний(потреба  у спілкуванні з іншими людьми),

Конструктивний(потреба  у русі, грі),

Дослідницький(потреба у пізнанні і розумінні речей),

Експресивний(потреба  у самовиразі).

Суттєве місце  у навчальній програмі посідали суспільні  дисципліни, на які відводилося до 25 відсотків часу. Таким чином, навчанню намагались надати суспільного характеру, спрямувати індивідуальні інтереси до спільної мети. Іншими важливими компонентами були природознавство і праця, що вимагала різноманітні види діяльності.

Педагогіка Дж. Дьюї будується по засадах індивідуалізації та свободи особистості. Він вважав, що школа має стати лабораторією демократії, а особистість котру треба виховувати – це соціальна особистість і що суспільство є єдністю окремих особистостей. Якщо ми відкинемо від дитини соціальний фактор, ми залишимось із якоюсь абстракцією,якщо ми відкинемо від суспільства індивідуальний фактор, ми залишимось тільки з інертною неживою масою. Тому  виховання повинне починатися з психологічного розуміння дитячих здібностей, інтересів та звичок. На кожному кроці воно повинно рахуватися саме з цими міркуваннями. Ці здібності інтереси та звички треба постійно вивчати – ми повинні знати, що вони означають. Мусимо перекласти їх на терміни соціальних еквівалентів, визначити на що вони здатні з погляду суспільної користі.

Дж. Дьюї  великого значення надавав сімейному вихованню. Він організував, ’’асоціацію  батьків і вчителів’. Свої  педагогічні погляди дж.  Дьюї   виклав у працях школа і суспільство моє педагогічне кредо школа майбутнього.

Його ідеї набули значного поширення не тільки в США  а й у багатьох країнах світу.

В цілому ідеї американського педагога сприяли більшому урахуванню сутності дитячої природи в навчальному  процесі  пошуку нових форм навчальної роботи. Разом з тим, з ім’ям дж. Дьюї пов’язують ідеї утилітаризації навчання в американській   школі, тобто зниження її інтелектуальної насиченості для більшості школярів. 
 
 

Міністерство  освіти та науки України

Рівненський державний гуманітарний університет  
 
 
 

Педагогіка  прагматизму Джона Дьюї. 
 
 

                                                                                              Виконала

                                                                                             Студентка 1 курсу

                                                                                             Групи ПІ – 11

                                                                                             Кушнір Катерина

                                                                                             Перевірила 

                                                                                             Гудовсек О. 
 
 

Рівне 2011