Педагогічна рада школи

2.Педагогічна рада  школи – колективний орган, що покликаний керувати всім навчально-виховним і господарським життям школи. Одним з головних завдань директора школи є створення всіх умов для підвищення авторитету і працездатності ради: рада під його керівництвом займається багатьма питаннями шкільного життя, піддає в окремих випадках критичній оцінці діяльність педагогічного колективу школи і окремих його працівників, спрямовані на поліпшення навчання і виховання учнів. Це здійснюється шляхом тісного зв’язку педагогічної ради з методичними об’єднаннями і кафедрами, з батьківським активом і окремими членами шкільного колективу. 
Демократичні форми внутрішньошкільного управління передбачає включення педагогів у вирішення повного обсягу важливих проблем життя і діяльності школи з урахуванням і максимальним зближенням інтересів кожного учителя з інтересами держави і суспільства, упровадження економічних важелів і стимулів в організацію спільної роботи педагогів по досягненню реальних результатів навчально-виховної роботи на основі удосконалення стилю спілкування, взаємної поваги і співпраці, високого професіоналізму та єдності педагогічних поглядів учительського колективу.

Одне з головних завдань  педагогічної ради – створення дружнього, працездатного педагогічного колективу, в якому кожен почував би себе відповідальним не тільки за доручену йому роботу, а й за всю діяльність школи. Це досягається також, окрім  інших заходів, правильним добором  питань, які рекомендуються для обговорення  педради. Так, обговорення плану  роботу школи або звіту методичного  об’єднання, кафедри або кого-небудь з учителів на засіданні педради  звичайно викликає підвищений інтерес  всього колективу; зіставляючи роботу колеги зі своєю власною, кожен намагається  використати кращій досвід у своїй  роботі.Методичні об’єднання і кафедри всю роботу проводять під керівництвом науково-методичної ради, яка створюється і діє за дорученням педагогічної ради. В одному випадку методичне об’єднання або кафедри проводить поглиблене опрацювання питань, що виникли на засіданні науково методичної або педагогічної ради, де були дані лише відповідні принципові установки. В інших випадках методичні об’єднання або кафедри заслуховують і узагальнюють досвід окремих педагогів, а потім про результати доповідають науково-методичній або педагогічній раді.Наукова-методична робота в школі за своїм змістом має бути пов’язана з різними формами роботи по підвищенню кваліфікації педагогічних кадрів, тобто з їх курсовою перепідготовкою, діяльність методичних районних об’єднань семінарів і т. ін. Науково-методична робота в школі повинна, з одного боку, продовжувати і закріплювати ту роботу, яка проводилася на курсах і семінарах, а з другого боку – готувати вчителів до наступного циклу підвищення кваліфікації. 
У самій науково-методичній роботі, яка проводиться в школі, також має бути забезпечений постійний і повсюдний взаємозв’язок методичних об’єднань, кафедр з науково-методичною і педагогічною радою. Головні лінії цього взаємозв’язку можуть бути такими:

1. Взаємозв’язок у змісті  роботи науково-методичної та  педагогічної ради школи; методичної  об’єднання і кафедри. Суть  його полягає в тому, що педагогічна  рада, яка відіграє роль спрямовуючого  і координувального центру роботи по підвищенню кваліфікації вчителів у школі, на свої засіданнях розглядає найважливіші питання і насамперед питання і теми (проблеми) , над яким педагогічний колектив поглиблено працює. 
2. Метод об’єднання і кафедри, виходячи з лінії і рішення педагогічної ради, ведуть поглиблену роботу над науково-методичною темою (проблемою), враховуючи при цьому специфіку предмета, рівень теоретичної підготовки і педагогічної майстерності педагогів. 
3. Педагогічна рада спрямовує взаємозв’язок у змісті шкільних (міжшкільних) методичних об’єднань, кафедр з системою самоосвіти вчителів. 
4. Педагогічна рада спрямовує взаємозв’язок між окремими шкільними і міжшкільними методичними об’єднаннями, кафедрами шляхом періодичного проведення спільних засідань з метою обговорення питань, що мають значення для забезпечення взаємозв’язку у викладанні навчальних предметів, роботі над науково-методичною темою (проблемою), наступності в роботі молодших і старших класів тощо. 
Названі напрями діяльності методичних об’єднань і кафедр не вичерпують багатогранної діяльності науково-методичної і педагогічної ради по розвитку науково-методичної роботи в школі. Стало традицією діяльність науково-методичних педагогічних рад робота по реалізації завдань визначених педколективом науково-методичних тем (проблем) підготовка і проведення щорічних педагогічних читань і науково-практичних і теоретичних конференцій, організації роботи науково-практичних і проблемних семінарів і практикумів. Коротко можна сформулювати такі головні напрями діяльності науково-методичної і педагогічної ради: 
Робота щодо підвищення науково-теоретичного і науково-методичного рівня викладання основ науки; 
Прогнозування розвитку школи в перспективі; 
Упровадження нових психолого-педагогічних ідей, результатів дослідно-експериментальних досліджень та передового педагогічного досвіду в практику роботи школи; 
Розгляд проблем ефективності викладання основ науки, якості знань, умінь і навичок учнів; 
Проблеми і структури національного виховання учнів; 
Про виконання Закону “Про мови в Україні”; 
Про перспективні та річні плани роботи школи та інше. 
В опублікованому Міністерством освіти України проекті Закону “Положення про середній заклад освіти ” чітко формулюється компетенція такого постійнодіючого дорадчого колегіального органу, як педагогічна рада. В розд. 5 “Управління середнім закладом освіти” в п. 5.5 записано: 
“…Педагогічна рада: 
•Розглядає питання вдосконалення і методичного забезпечення навчально-виховного процесу; 
•Обгрунтовує пропозиції, що надходять від педагогів, організацій, підприємств, установ про моральне та матеріальне заохочення учнів, застосування стягнень, залишення невстигаючих учнів для повторного навчання втому самому класі або, за певних умов, переведення їх до наступного класу; 
•Організовує роботу пов’язану з підвищенням кваліфікації педагогічних працівників, розвитком їхньої ініціативності, впровадженням в практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду; 
•Розглядає інші питання діяльності педагогічних працівників. 
Робота педради планується в довільній формі відповідно до потреб закладу освіти. Члени педагогічної ради мають право виносити на її рзгляд усі питання навчально-виховного процесу. Кількість засідань педради визначається їх доцільністю, але не менш як 4 рази на рік. Рішення, прийняті педрадою, реалізуються, як правило, наказами керівника закладу.” 
Плануючи роботу педради школи, необхідно чітко усвідомлювати соціальне замовлення школі, зміст державних рішень у сфері освіти і культури, директивних і нормативних документів з управління школою, максимально враховувати невирішені проблеми і реальні можливості школи.

4. Удосконалення навчально-виховного процесу багато в чому залежить від наукової організації планування всієї діяльності школи.

Складанню плану завжди передує  глибокий комплексний аналіз стану  навчально-виховної роботи школи з  метою виявлення в ній умов, які забезпечують успіх у роботі, а також розкриття причин, які  породжують недоліки.

Комплексний аналіз — це не тільки дослідження ходу й результатів  навчальної та виховної роботи, але  й вивчення зовнішніх зв’язків школи, які впливають на її діяльність, перспектив розвитку навчально-виховного  процесу, педагогічного й учнівського  колективів. Результати комплексного аналізу, висновки, які зроблені на його основі, складають одну з наукових вихідних для визначення актуальних завдань школи на наступний період з урахуванням при цьому можливостей  їх реалізації.

Планування роботи школи регламентується  рамками навчальних програм, цілим  рядом методичних рекомендацій, наказів  органів управління. Під час складання  плану роботи необхідно керуватися постановами уряду про школу; наказами Міністерства освіти і науки  України й місцевих органів освіти; нормативними документами, інструктивними листами й положеннями, які стосуються роботи окремих ланок; планом роботи рай(міськ)во; орієнтовним змістом виховання в національній школі; результатами аналізу навчально-виховної роботи за минулий навчальний рік і завданнями, які з нього випливають; запитами й міркуваннями вчителів і батьків із питання реалізації завдань, які стоять перед школою; запитами й інтересами дитячого колективу, розумінням суті мети, яка має бути досягнута колективом школи в кінці навчального року.

До плану роботи школи висувається  також ряд вимог. Він повинен  відображати завдання, які стоять перед школою. Поставлені завдання мають реалізовуватися конкретними  заходами з удосконалення навчально-виховного  процесу, управління школою в цілому й окремими її підрозділами. Цільова  установка в здійсненні контролю повинна мати прямий зв’язок із загальними завданнями школи, які сформульовані  на початку плану.

Планування роботи в загальноосвітньому навчальному закладі не виключає права керівників, педагогічних колективів на творчість, різноваріантність у виборі форм і структури планів. Вони повинні бути стислими, конкретними, лаконічними, передбачати заходи, які обов’язково мають бути виконаними та які можна контролювати.

Система планування роботи школи передбачає наявність органічного зв’язку  та взаємодії між різними видами планів, які складаються в школі.

У загальноосвітніх навчальних закладах І—III ступенів установлюється така система планування:

1. Перспективне прогнозування розвитку  матеріально-технічної бази, кадрового  забезпечення й навчально-виховного  процесу загальноосвітнього навчального  закладу.

2. План роботи школи на навчальний  рік.

3. Календарний план проведення  загальношкільних заходів.

4. Розклад уроків.

5. Особисте тижневе планування  роботи керівників школи.

6. Плани навчально-виховної роботи  вчителя.

7. План роботи методичного об’єднання.

8. План роботи класного керівника,  вихователя.

9. План роботи шкільної бібліотеки.

10. План роботи учнів на шкільній  навчально-дослідній ділянці.

11. Плани роботи шкільних гуртків,  спортивних секцій.

Мова йде про розвиток матеріально-технічної  бази, кадрового забезпечення й навчально-виховного  процесу загальноосвітнього навчального  закладу.

Найбільш оптимальним строком  для перспективного прогнозування  вважається 5 років, оскільки цей термін передбачений окремими нормативними документами, зокрема Типовим положенням про  атестацію педагогічних працівників  України.

Перспективне прогнозування не може бути єдиним за формою й змістом для всіх шкіл. У ньому повинні враховуватися місцеві умови й особливості кожної школи. У перспективному прогнозуванні можуть бути такі розділи:

• вступ;

• розвиток матеріально-технічної  бази;

• зміни в сітці класів і контингенті  учнів;

• забезпечення школи педагогічними  кадрами;

• графік атестації;

• графік курсової перепідготовки;

• вивчення системи роботи вчителів;

• вивчення стану викладання основ  наук;

• вивчення окремих напрямів виховної роботи.

Перспективні завдання можуть бути визначені також у галузі методичної роботи, науково-педагогічних проблем, наукової організації праці вчителя, вивчення, узагальнення й упровадження у практику передового педагогічного  досвіду, результатів наукових досліджень, проведення конференцій і педагогічних читань.