Новітні технології проведення сучасного уроку виробничого навчання

Новітні технології проведення сучасного уроку

виробничого навчання

Сучасний урок, як теоретичного, така і виробничого навчання – це далеко не одноманітна та єдина структурно-змістова схема. Тому кожний педагог визначає для себе ті форми роботи, які для нього найбільш прийнятні, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі.

Саме урок – це місце, де відбуваються самі процеси навчання, виховання  і розвитку особистості.

Урок – це логічно  закінчений, цілісний, обмежений визначеними  рамками відрізок навчально-виховного процесу. Водночас – це дзеркало загальної педагогічної культури викладача, майстра виробничого навчання, мірило його інтелектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.

За попередні роки багато педагогічних цінностей змінилося. З’явилися не тільки нові цілі, але й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок розглядається не тільки як діяльність педагога, іншими словами, як форма навчання, а й як діяльність учня.

У методичній літературі визначаються чотири блоки вимог до сучасного уроку, утому числі і до уроку виробничого навчання:

1. загально педагогічні  вимоги

2. дидактичні вимоги

3. психологічні вимоги

4. гігієнічні вимоги

 

Перший блок. Загально педагогічні вимоги

• пріорітет особистості учня в організації освітнього процесу;
• урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;
• орієнтація на процес навчання;
• створення емоційно-актуального фону навчання;
• педагогічний такт і культура мови;
• пізнавальна самостійність учнів;
• чітке визначення освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку

 

Другий  блок. Дидактичні вимоги

• раціональне використання кожної хвилини уроку;
• використання активних методів навчання4
• зв'язок із раніше вивченим досвідом, набутим учнем;
• індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу;
• створення умов для успішного навчання учнів
• чітке формулювання освітніх задач в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок  із розвиваючими та виховними задачами;
• вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів;
• реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;
• організоване закінчення уроку.

 

  Третій блок. Психологічні вимоги

• урахування психологічних особливостей кожного учня;
• нормальний психологічний стан і гарний настрій майстра виробничого навчання;
• вимогливість і доброзичливість майстра виробничого навчання й учнів;
• педагогічна етика і психологічний такт.

 

Четвертий блок. Гігієнічні вимоги

• дотримання певного температурного режиму;
• нормативність освітлення навчального приміщення, майстерні;
• провітрювання;
• чергування видів навчальної роботи4
• попередження перевантаження, стомлюваності школярів.

 

До необхідних компонентів  сучасного уроку виробничого  навчання можна також віднести організаційну, психологічну, виховну та санітарно-гігієнічну складові уроку.

Зі змінами в суспільстві змінилися вимоги до майстра виробничого навчання. Велика роль в організації навчально-виховного процесу відводиться майстру виробничого навчання, адже якість підготовки висококваліфікованих фахівців залежить від його професійного рівня. Якщо  ще 15-20 років тому посаду майстра займав висококваліфікований наставник-виробничник, як правило, з середньо спеціальною освітою (без педагогічної), то сьогодні, з урахуванням розвитку технологічних процесів, майстер виробничого навчання повинен знати галузь господарства, мати глибокі знання педагогіки і психології.

Процес навчання –  сам урок виробничого навчання –  це співпраця учнів з майстром виробничого навчання.

Роль майстра виробничого  навчання на уроці є особливою  – на уроках він показує учням  виробничі прийоми, які формують в них точні й конкретні способи виконання трудових дій, учні відпрацьовують трудові прийоми, характерні їх поєднання, оволодівають сучасними способами виконання робіт, засвоюючи професійні знання та вміння під час виконання виробничих завдань, у процесі підготовки до іспитів, до дипломної роботи.

Під впливом майстра  виробничого навчання в учнів  виробляється професійна самостійність, розвиток творчого мислення.

Практика доводить, що сучасний майстер виробничого навчання повинен мати комунікативні навики, здатність до самооцінки, аналітичне мислення, уміння гнучко адаптуватися, брати на себе відповідальність, виявляти ініціативу, вміти приймати адекватні рішення.

Підготовка майстра  виробничого навчання до уроку повинна починатися з визначення місця даного уроку в системі уроків по вивченню теми програми, а також вмінь і навичок, об’єму і змісту навчального матеріалу. Готуючись до навчальних занять майстер виробничого навчання уточнює тему і мету уроку і у відповідності з цим визначає тип і його структуру. Заплановані для виконання на заняттях навчально-виробничі роботи розподіляються між учнями групи з врахуванням раніше вивченого. Доцільно доручати їм такі роботи, які включають ще не освоєні прийоми і операції.

Майстер виробничого навчання готує навчально-матеріальну базу, перевіряє придатність кожного робочого місця для вивчення навчального матеріалу і виконання намічених робіт, забезпечує їх матеріалами, інструментом і технічною документацією. Потім готує своє робоче місце і підбирає, а при необхідності виготовлює наочні посібники, які будуть використані на уроці.

Важливими якостями майстра  виробничого навчання є вміння бачити перспективу, відчувати нове, оператись  на кращий педагогічний і практичний досвід навчання і виховання, постійно підвищувати свою кваліфікацію, професійну майстерність. Ніякі форми, інструкції і положення не зможуть так дієво вплинути на учнів, як особистий приклад майстра виробничого навчання.

Кожному уроку потрібна відмінна підготовка, сучасні методи, висока якість. А кожному учню потрібні глибокі і міцні знання та вміння – це вимоги сьогоднішнього часу.

Якість навчально-виховної роботи в ліцеї складається із багатьох факторів і охоплює глибоке  коло проблем, що стоять перед педагогічним колективом. Але головною з них є постійне вдосконалення уроку.

Успіх уроку залежить від того, наскільки учні засвоїли тему, і в визначальній мірі визначається ступенем творчого відношення майстра  виробничого навчання чи викладача  до своєї повсякденної праці.

Їх знання, вміння, особисті якості, вся система педагогічної діяльності і взаємовідносин з вихованцями стає тією умовою, при якій дотримуються інтерес, зацікавленість, прагнення учнів до розширення своїх пізнань. І робиться це, в першу чергу, на уроці. На поганих уроках, не тільки не виховуються інтерес до знань, а навпаки, згасає бажання вчитися.

В.А. Сухомлинський вважав, що урок повинен викликати позитивний емоційний настрій і почуття  задоволеності роботою. А це можливо  в тому випадку, якщо учень в ході уроку засвоює саму складну частину навчального матеріалу і його робота об’єктивно оцінюється педагогом.

Висока організація  виробничого навчання передбачає наявність  якісно продуманого плану уроку, чітку уяву про його цілі; розуміння  учнями, які роботи вони будуть виконувати і для чого їм потрібна ця робота; наявність справного обладнання, необхідних приладів і матеріалів, зразковий порядок на кожному робочому місці, раціональне і повне завантаження всіх учнів відповідними завданнями, постійний контроль майстра за роботою кожного учня, дотримання всіх умов безпечної роботи, зв'язок з предметами виробничого навчання, постійне вдосконалення прийомів і методів виробничого навчання, які забезпечують найбільшу активізацію розумової і пізнавальної діяльності учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасні технології навчання

 

Освіта – одна з  найважливіших сфер людської діяльності та визначальний фактор розвитку людства. Це зумовлює необхідність упровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають навчання, виховання, формування навичок наукової роботи й управління, які основані на модернізації дидактичної системи.

Результативність цього  процесу досягається використанням  сучасних високоефективних методів, засобів  і прийомів, що забезпечують творче оволодіння величезним масивом наукових знань. У такому контексті інформація та інформаційні технології надають освіті нетрадиційних характер.

Значимість освіти та її роль у суспільстві вважається ключовою тенденцією розвитку сучасного  суспільства. У багатьох країнах світу давно розуміють, що майбутнє за тією цивілізацією, яка максимально забезпечить розвиток інтелектуального та творчого потенціалу своїх громадян. А це можливо лише при достатньому ставленні держави до освіти.

У сучасному світі  освіта є соціальною і духовною опорою життєдіяльності людей. Для сучасного суспільства впровадження інноваційних технологій в освіту має не стільки теоретичне, скільки практичне значення, оскільки в умовах глобалізації воно стосується його історичного розвитку та перспектив, які пов’язані з так званими «високими технологіями». Їхніми головними аспектами є:

- технологізація всіх  видів наукових досліджень;

- зміщення державного  фінансування зі сфери фундаментальних  досліджень у сферу технологічних  імплікацій, у розвиток соціальної та інформаційної інфраструктури науки;

- упровадження сучасних  комп’ютерних і мережених технологій;

- зростання та широке  застосування нових інформаційно-освітніх  технологій.

Необхідною умовою використання інформаційних технологій є реформування системи освіти, розробка нових дидактичних і методичних концептуальних засад освіти

Головними напрямками цього  процесу мають стати:

- створення предметно-орієнтованих  навчально-інформаційних середовищ,  які дозволяють використовувати  мульти медіа, електронні підручники тощо;

- освоєння засобів комунікації (комп’ютерної мережі, телефонного, телевізійного, супутникового зв’язку для обміну інформацією);

- навчання правил і  навичок «навігації» в інформаційному  просторі;

- розвиток дистанційної  освіти.

Інноваційні педагогічні технології можна класифікувати за основними групами, це:

- традиційні педагогічні  технології;

- педагогічні технології  на основі особистісно орієнтованого  педагогічного процесу;

- педагогічні технології  на основі активізації та інтенсифікації  діяльності учнів;

- педагогічні технології  на основі підвищення ефективності  управління та організації навчального  процесу;

- педагогічні технології  на основі дидактичного вдосконалення  та реконструювання матеріалу;

- окремі предметні  педагогічні технології;

- альтернативні педагогічні  технології;

- вроджені педагогічні  технології;

- педагогічні технології  розвиваючого навчання.

Інтерактивне навчання – в Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун. Інтерактивне від англ. взаємний та діяти. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Інтерактивне навчання – це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаємо порозуміння, спільного розв’язання навчальних задач, розвитку особистісних якостей учнів.

 Інтерактивне навчання  передбачає використання активних  методів навчання, а саме:

- аналіз конкретних  ситуацій

- уведення в досліджувану  проблему;

- визначення задачі;

- групова робота над  ситуацією;

- групова дискусія;

- підсумкова бесіда.

Особистісно орієнтоване навчання – спосіб організації навчання, у процесі якого забезпечується всілякий облік можливостей і здібностей учнів, створюються необхідні умови для розвитку їхніх індивідуальних здібностей.

Мета такого навчання – створення умов для забезпечення власної навчальної діяльності учнів  і розвиток індивідуальних особливостей кожного. Організація особистісно орієнтованого уроку полягає не тільки у створенні педагогом творчої атмосфери, а й у постійному залученні суб’єктивного досвіду учнів як досвіду їхньої особистої життєдіяльності.

Модульна  система навчання – суть технології полягає в тому, що учень самостійно чи з певною долею допомоги досягає конкретної мети навчання в процесі роботи з навчальним модулем. Перевага даної технології: модулі (цільові функціональні навчальні блоки) дозволяють перевсти навчання на суб’єкт – суб’єктивну основу, індивідуалізувати роботу з окремими учнями, дозувати індивідуальну допомогу, виміряти форми спілкування педагога з учнями. Навчальна програма складається з комплексу модулів та послідовно ускладнених дидактичних завдань. При цьому забезпечується вхідний та проміжний контроль, що дозволяє учневі разом з педагогом здійснювати управління процесом навчання.