Методи та методика педагогічних досліджень

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ,  МОЛОДІ ТА СПОРТУ

Державний заклад «Луганський національний університет 

імені Тараса Шевченка»

 

 

Кафедра педагогіки

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з педагогіки

на тему: «Методи та методика педагогічних досліджень»

 

 

 

 

 

 

                                       Студента  ІІІ курсу А групи

                                                     спеціальності «Фізичне виховання»

                    Александрін І.С.

                                                         Керівник асистент кафедри педагогіки

          Шама І.П.

                                                              Національна шкала _________________

                                                            Кількість балів_____ Оцінка: ECTS____

                                                             Члени комісії  _________ _____________

                                                                                  ________ ______________

                                                                                    ________ ______________

 

 

 

 

 

 

 

м. Луганськ-2013рік

Зміст

               Вступ………………………………………………………………………….3

          Розділ І. Теоретичні основи методів та методик педагогічних досліджень.

     1.1 Основні поняття методології педагогічних досліджень………………5

     1.2 Структура педагогічного дослідження та рекомендації що до його проведення………………………………………………………………………8

    Розділ ІІ. Структура педагогічних досліджень.

    2.1 Теоретичні  методи досліджень………………………………………....12

    2.2 Емпірічні методи досліджень………………………………………....22

 

      Висновки…………………………………………………………………….38

      Література…………………………………………………………………...39

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У сфері фізичної культури і спорту науково-методична діяльність виділена як одна з основних. Кожен фахівець повинен мати уявлення про процеси "наука - виробництво", "наука - освіта"; знати методи організації і проведення науково-дослідної роботи, основи методичної діяльності у сфері фізичної культури і спорту; уміти організовувати і проводити науково-дослідну і методичну роботу по проблемах фізичного виховання, оздоровчий ефект фізичної культури і спортивного тренування, застосовувати навички науково-методичної діяльності для вирішення конкретних завдань, що виникають в процесі проведення физкультурно- спортивного заняття.                                                                                               Наука в сучасних умовах є важливим чинником, що обумовлює прогресивні перетворення в суспільстві в усіх областях діяльності, у тому числі в освіті, фізичній культурі, спорті, фізичному вихованні Наука в сучасних умовах є важливим чинником, що обумовлює прогресивні перетворення в суспільстві в усіх областях діяльності, у тому числі в освіті, фізичній культурі, спорті, фізичному вихованні. Науково-методична підготування служить найважливішою складовою професіоналізму діючих фахівців і запорукою високого рівня професійної готовності. Актуальність цієї теми полягає в тому, що нині до педагогічним дослідженням проявляється великий інтерес з боку учених, тренерів, спортсменів.

Мета роботи - сформувати навички  наукового мислення, передати знання про методи ведення і способи  оформлення результатів наукових досліджень.

Завдання роботи :

- Дати загальну характеристику підготовки до дослідження.

- Розкрити особливості проведення дослідження за допомогою педагогічного експерименту.

Рішення завдань забезпечується читанням курсу лекцій, проведенням практичного  зайняття у формі імітації виконання  науково-дослідної роботи. Контроль знань здійснюється за якістю представленого звіту про науково-дослідну роботу і за результатами її захисту на іспиті.

Методи: аналіз науково-методичної літератури.

Структура: ця курсова складається  з введення, двох глав, укладення, і  списку літературних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Теоретичні основи методів та методик педагогічних досліджень.

1. Основні поняття методології педагогічних досліджень

 

Поняття методології  с складне і не завжди трактується  однозначно.

Методологія займається теоретичними проблемами шляхів і засобів наукового пізнання та закономірностей наукового дослідження як творчого процесу .Поняття методологія у більш вузькому смислі слова означає теорію наукового пізнання в конкретних наукових дисциплінах. «Методологія наука у більш вузькому смислі є частиною гносеології» (В.А.ІПтофф).

Особливість методологічних принципів полягає у визначенні вихідних позицій наукового пізнання, які є загальними для всіх галузей  науки, а і одночасно - є теорією  наукового пізнання у конкретній галузі науки. Тому методологію доцільно класифікувати на загальну та конкретну.

Загальна методологія  охоплює філософські основи дослідження, його світоглядну функцію й загальнонаукові  положення. Приватна методологія є  результатом конкретизації загальної  методології і відповідно до специфічних особливостей змісту окремої науки, її принципових положень і методів.

Поширеним є й інше тлумачення методології, що характеризується як сукупність способів дослідження, вчення про методи наукового пізнання. Адже термін «методологія» (грецького походження) перекладається як «теорія методів». І хоч сучасна наука не зводить його лише до такого розуміння, вчення про методи є важливою складовою методології. Вона визначає їх місце та пізнавальні можливості в загальній системі наукового пошуку, основи конструювання логіки дослідження. Саме в методах методологічні положення та принципи набувають свого дієвого, інструментального вираження.

Термін «метод» походить від грецького methodos, що означає -шлях.

Поняття «науковий метод» можна охарактеризувати як і цілеспрямований підхід, за допомогою якого досягається певна мета, щось пізнається або вивчається. Ця категорія охоплює комплекс внутрішніх і зовнішніх дій дослідника. Тому, з одного боку, метод розглядають у процесуальному плані, як загальну модель дослід­ницьких процедур, а з другого, -як спосіб їх реалізації в інтелектуальних та практичних операціях дослідника. В такий спосіб під методом слід розуміти систему прийомів, що застосовуються для досягнення мети і завдань дослідження, і схему, якою керується дослідник у ході організації наукової роботи на її окремих етапах.

Методи значною мірою  спрямовують досягнення педагогічної реальності, можливості розв'язання певних наукових завдань. Але їхній вибір  не може бути безпідставним, бо методи завжди є похідними від предмета і мети дослідження, детерміновані його змістом та умовами проведення, залежними від того, що вивчається. Тому недостатньо просто назвати номенклатуру методів, які використовуються у дослідженні. Необхідно обґрунтувати їх вибір, розкрити способи взаємозв'язку як певної системи, визначити послідовність застосування процедур, тобто методику наукового пошуку.

Термін «методика» означає  сукупність засобів, умов, і пов'язаних у систему логікою процесу  досягнення потрібного і результату. Методика включає стратегію отримання нового педагогічного знання, її окремих кроків і в цілому визначає програму дослідження, його конкретні завдання.

Розробка методики орієнтована  на вивчення педагогічних явищ через  накопичення фактів, їх висвітлення  і пояснення.

Звернемо увагу на відмінності понять «факт» і «науковий факт». Перше з них с елементом емпіричного знання, фіксацією тих явищ, котрі спостерігаються у педагогічній реальності Науковий факт — це вже теоретичне поняття, одиниця вірогідного знання про педагогічні явища, які неодноразово перевірені та доведені за допомогою засобів наукового дослідження.

Сучасні педагогічні  роботи не можуть обмежуватися описовим викладом отриманих результатів, що виражені у формі суб'єктивних оцінок «краще-гірше», «більше-менше», «вище-нижче» тощо. Тому важливою вимогою до вибору методів є передбачення можливості якісного і кількісного аналізу експериментальних даних, способів їх взаємозв'язків. Доцільно також кожний результат добувати не одним, а кількома методами, які доповнюють та корегують один одного. Таким чином підвищується надійність дослідження, стає можливим уникнення небажаних помилок, вплив випадкових неврахованих факторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Структура педагогічного дослідження та рекомендації що до його проведення.

 

   У визначенні методики необхідно запобігати впливу на результати дослідження самого експериментатора. Його особистісні якості, неусвідомлені поривання побачити ті зміни в об'єкті, яких він очікує, можуть призвести до викривлення педагогічної ситуації та невірної трактовки дослідницьких даних.

Системне використання методів потребує їх певної класифікації. У науковій літературі, як правило, вирізняють загальнонаукові та конкретнонаукові методи дослідження. До загальнонаукових відносять: загальнотеоретичні (абстракція, конкретизація, аналіз, синтез, порівняння, протиставлення, індукція, дедукція тощо); соціологічні (анкетування, інтерв'ювання, експертні опитування, рейтинг тощо); соціально-психологічні (соціометрія, тестування, тренінг тощо); математичні (ранжування, шкалування, індексування, кореляція, статистичні методи тощо). До конкретно-наукових відносяться: теоретичні (аналіз літератури, архівних джерел, документацій, продуктів діяльності учнів, аналіз поняттєво-термінологічної системи, побудова гіпотез, побудова уявного експерименту, прогнозування, моделювання тощо); емпіричні (спостереження, бесіди, педагогічний консиліум, визначення і узагальнення масового та індивідуального педагогічного досвіду педагогічний експеримент, науково-педагогічна експедиція).

На початку дослідження, незалежно від його виду (історичне, теоретико-експериментальне, методичне) необхідно окреслити загальні контури наукового пошуку, визначити його орієнтири та основні етапи, чітко сформулювати дослідницькі завдання. Ця попередня теоретична робота проводиться дослідником на ґрунті вивчення літературних джерел. Хоч ознайомлення з вихідною інформацією супроводжує весь процес дослідження, на перших етапах воно відіграє особливо важливу роль. Саме в такий спосіб отримується і накопичується певний фактичний матеріал, здійснюється аналіз, узагальнення та інтерпретація наукової інформації відповідно до теоретичної канви певного дослідження.

Вивчення та підбір наукового  доробку інших авторів за своїм  значенням і трудомісткістю є  важливою складовою власного пошуку, що вимагає копіткої тривалої роботи. Адже неодмінною умовою дослідницької діяльності є послідовний зв'язок між «живою» працею і тією, що матеріалізована вже у проведених дослід­женнях. Учений творить, використовуючи духовну спадщину своїх попередників.

Існують певні правила  роботи з літературою, які треба  враховувати молодому науковцю:

• складання попереднього бібліографічного списку джерел,
• підбір публікацій,
• опрацювання публікацій.

Так, при складанні  бібліографії важливо, перш за все, визначити інформаційні джерела, в яких можуть бути публікації з досліджуваної проблеми (книжки, статті, рецензії, газетні та журнальні періодичні видання, збірники наукових праць, матеріали конференцій, архіви тощо). Необхідно також з'ясувати коло авторів, які вивчали питання, пов'язані з обраною темою.

У пошуку літератури суттєву  допомогу надають каталоги бібліотек, використання прикнижкової та пристатейної бібліографії, реферативних журналів, довідників, джерельної бази дисертацій.

Знайомитися з літературою  слід у зворотно-хронологічному, а не прямо-хронологічному порядку. Зміст видань останніх років може охоплювати матеріали попередніх наукових розробок. Тому, починаючи роботу з новою літературою, дослідник запобігає можливого дублювання та повторного огляду тієї самої інформації.

Всі зібрані матеріали  треба систематизувати, для чого виділяють певні напрямки до вивчення наукової проблеми, що характеризують якісні зрушення її становлення. Кожний з цих напрямків спрямовує  критичний аналіз, який дає можливість визначити «білі» плями, тобто ще недостатньо досліджені ракурси проблеми, і на цій основі окреслити свої наукові завдання.

Іншим варіантом огляду літератури є тематичний аналіз. Він  передбачає систематизацію всієї інформації за різними аспектами розглядуваної  теми. Накопиченню матеріалів у процесі критичного аналізу допомагають такі засоби:

а) папки з галузевої  інформації, що містять окремі аркуші з відомостями про певні публікації;

б) цитування - дослівний  запис авторського тексту;

в) витяги - скорочений або  повний виклад змісту окремих фрагментів літературного джерела;

г) складання словника нових термінів;

д) анотація — коротка  характеристика публікації з точки  зору її змісту, спрямування, форми  тощо. Анотації зручно розміщати на окремих картках з різних питань досліджуваної теми;

е) конспекти — детальний  виклад змісту інформації. Головна  вимога до нього полягає втому, щоб  виділити основні положення, зафіксувати  ті з них, які є найсуттєвішими для даної роботи.

В усіх формах накопичення  матеріалу необхідно точно вказувати вихідні дані інформаційного джерела, а саме: прізвище та ініціали автора, назву публікації, видавництво, місце та рік видання, відповідні сторінки тексту, загальний обсяг роботи.