Криза третього року життя

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Мая 2014 в 14:24, реферат

Краткое описание

Вікові кризи − це періоди різких, стрибкоподібних змін, що пов'язані з відмиранням, зникненням попередніх і появою нових психологічних якостей, рис, які змінюють дитину; нормативні процеси особистісного розвитку.
У кризовий період життя людини за відносно короткий час проявляються різкі і суттєві психологічні зрушення, зміни особистості.
У дитячому віці розрізняють кризу першого року життя; кризу трьох років ("Я сам!"); кризу шести-семи років; підліткову кризу. Реферат присвячений кризі трьох років життя.

Содержание

ВСТУП………………………………………………………………………………3
1.Загальна характеристика кризи трьох років………………..................................3
2.Найважливіші ознаки кризи……………………………………………………...5
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………8
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...10

Прикрепленные файлы: 1 файл

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.docx

— 31.42 Кб (Скачать документ)

                 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

               ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                          ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

         Навчально-науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи і                                            

                                               мистецтва

                       Кафедра дошкільної і початкової  освіти

 

 

                                         Реферат на тему:

                               Криза третього року життя

 

 

 

 

 

                                                                                           Підготувала:

                                                                                           студентка 1-го курсу

                                                                                           групи ДО (1)

                                                                                           Скопець О. В.                                            

 

                                          

 

 

 

 

 

 

 

                                        Черкаси-2014     

                                                  Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………………3

1.Загальна характеристика  кризи трьох років………………..................................3

2.Найважливіші ознаки  кризи……………………………………………………...5

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………8

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             

 

 

 

 

                                            ВСТУП

У процесі свого розвитку дитина під впливом обставин життя змінює місце, яке вона об'єктивно займає в системі людських відносин. У ньому є якісно своєрідні стадії, кожна з яких має свої особливості і характеризується місцем, яке посідає дитина в суспільстві, рівнем розвитку її психіки, свідомості.

Вікові зміни можуть відбуватися як легко, поступово, так і різко, драматично. У відносно стійкі (стабільні) періоди розвиток проходить здебільшого за рахунок мікроскопічних змін особистості дитини, його чинники нагромаджуються до певної межі і в якийсь момент радикально проявляються у вікових новоутвореннях. Такі зміни пов'язані з кризовими процесами, явищами в житті дитини.

Вікові кризи − це періоди різких, стрибкоподібних змін, що пов'язані з відмиранням, зникненням попередніх і появою нових психологічних якостей, рис, які змінюють дитину; нормативні процеси особистісного розвитку.

У кризовий період життя людини за відносно короткий час проявляються різкі і суттєві психологічні зрушення, зміни особистості.

У дитячому віці розрізняють кризу першого року життя; кризу трьох років ("Я сам!"); кризу шести-семи років; підліткову кризу. Реферат присвячений кризі трьох років життя.

 

1.Загальна характеристика  кризи трьох років

Для кризових періодів у дитинстві характерні перехід до нового типу взаємин дітей з дорослими, зміна соціальної ситуації розвитку, зміна діяльності та перебудова структури свідомості дитини.

У кризовий період (декілька місяців, рік, два) розвиток набуває бурхливого, стрімкого, іноді катастрофічного характеру. На цьому етапі зосереджені "різкі і капітальні зрушення й зміщення, зміни та переломи в особистості дитини". Ці періоди розвитку були відкриті емпіричним шляхом, непослідовно в часовому вимірі (криза семи, трьох, тринадцяти, першого року, криза новонародженості). Якби це не відбулося, емпірично вікові кризи необхідно було б обґрунтувати теоретично. Під час їх перебігу дитина швидко змінюється у своїх основних рисах як за темпами, так і за змістом змін. Загалом критичним періодам характерні такі особливості:

а) вкрай невиразні, розмиті межі. Криза настає непомітно, дуже важко визначити момент її початку і завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігається лише всередині її;

б) прояв апогею кризи для оточення у зміні поведінки дитини, її важковиховуваності. Дитина ніби виходить з-під контролю дорослих, стає вередливою, знижується її працездатність, інтенсивнішими стають конфлікти з тими, хто її оточує. Внутрішнє життя її пов'язане з болісними переживаннями;

в) розвиток під час кризи має переважно негативний характер. На відміну від стабільних періодів на цьому етапі відбувається більше руйнівна, ніж творча робота. Дитина не стільки здобуває, скільки втрачає з набутого раніше. Водночас спостерігаються і конструктивні процеси розвитку, поява новоутворень, що мають перехідний характер і з часом змінюються (наприклад, автономна мова однорічних дітей) [2, c. 33].

Криза трьох років — це рубіж між раннім дошкільним віком, один з найбільш складних моментів у житті дитини. Це розпад, перегляд старої системи соціальних відносин. Як вважав Д.Б. Ельконін, криза 3 років — це криза соціальних стосунків, а будь-яка криза стосунків є кризою виділення свого "Я".

Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини, виникають безпосередньо кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, а іноді і з однолітками [4, c. 50].

До трьох років у дитини з'являється первинна самооцінка −усвідомлення не тільки свого "я", але й того, що "я хороший", "я дуже хороший", "я хороший і більш ніякий". Вимовляючи "я сам", дитина прагне діяти в цьому світі, змінюючи його. Виникає новий тип ставлення дитини до дорослого. Вона починає порівнювати себе з дорослим і користуватися тими самими правами, що й дорослий, бути самостійною та незалежною [2, c. 77].

Кризі трьох років властиве руйнування попередніх стосунків дитини з дорослими, яких вона починає сприймати як носіїв зразків дій і стосунків у навколишньому світі. Дитинство зі світу, обмеженого предметами, у цей період перетворюється на світ людей. У дитини з'являється прагнення до самостійної діяльності, самостійного задоволення своїх потреб ("Я сам"). Однак дорослий за звичкою зберігає попередній тил стосунків і цим обмежує її активність. Тому вона чинить цьому опір усіма наявними у неї засобами, стає капризною, робить усе навпаки, демонструє негативне ставлення до вимог дорослого. Якщо батьки заохочують самостійність дитини, то труднощі у взаєминах з нею швидко минають. Отже, феномен "Я сам" означає не тільки виникнення самостійності, а й відокремлення малюка від дорослого.

У результаті подолання кризи трьох років виникають такі важливі психічні новоутворення, як порівняння себе з іншими людьми, прагнення до самостійної діяльності, подібної на діяльність дорослих. Тенденція жити спільним життям із дорослими, діяти, як вони, властива всьому періоду дитинства: малюк, відокремлюючись від дорослого, одночасно встановлює з ним значно глибші взаємини.

Прагнення бути як дорослий може знайти найповніше втілення тільки у формі гри (лише в грі дитина може зварити обід, зробити укол, піти в магазин тощо). Тому криза трьох років розв'язується завдяки переходу дитини до ігрової діяльності. Ця криза є скороминущим явищем, але пов'язані з нею новоутворення (прагнення самостійності, відокремлення себе від дорослих, бажання наслідувати їхні дії) є важливим кроком у психічному розвитку дитини [3, c. 56].

 

2.Найважливіші ознаки  кризи

У період кризи зростають самостійність і активність дитини, що вимагає від близьких своєчасної перебудови. Якщо нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини виникають кризові явища. Ця криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер "Про особистість трирічної дитини". Вона виділила 7 ознак кризи трьох років:

1. Негативізм. Це негативна реакція, пов'язана із стосунками однієї людини з іншою. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії — зробити навпаки, прямо протилежне тому, що йому запропонували. Божович описує два приклади негативізму. Хлопчик вирішив малювати, але замість очікуваної відмови отримав згоду батьків. З одного боку, малювати йому хочеться, з іншого — ще більше хочеться зробити навпаки. Хлопчик знайшов вихід із цієї складної ситуації: розплакавшись, він почав вимагати, щоб малювати йому заборонили. Після виконання цієї вимоги він із задоволенням; почав малювати. Інший хлопчик читав "навпаки" відомі рядки О. Пушкіна: "И не по синим, и не по волнам, и не океана, и не звезды, и не блещут, и не в небесах".

2. Вередливість. Це реакція на своє власне рішення. Вередливість заключається в тому, що дитина настоює на своїй вимозі, на своєму рішенні. Тут відбувається виділення особистості і висувається вимога, щоб з цією особистістю рахувалися. Впертість не слід змішувати з наполегливістю, завдяки якій дитина добивається бажаного.

3. Гонорливість. Близька до негативізму та вередливості, але мас свої особливості. Це протест проти порядків, які існують вдома. Вона спрямована не проти конкретного дорослого, а проти системи стосунків, що склалися в сім'ї, норм виховання. Дитина настоює на своїх бажаннях і невдоволена всім, що їй пропонують і роблять інші. "Да ну!" — найбільш поширена реакція в таких випадках. Враховуючи, що гонорливість — це риса, яка властива українській ментальності, то слід особливо бути уважним до дитини.

4. Своєвілля. Стремління до емансипації від дорослого. Зрозуміло, яскраво проявляється тенденція до самостійності: дитина хоче робити і вирішувати все сама. У принципі, це позитивне явище, але під час кризи гіпертрофована тенденція до самостійності призводить до своєвілля, вона часто неадекватна можливостям дитини і викликає додаткові конфлікти з дорослими.

5. Знецінювання. Це характеристика всіх наступних перехідних періодів. Що ж знецінюється в очах дитини трьох років? Йде знецінення старих правил поведінки. Дитина може почати сваритися, кинути або поламати улюблену іграшку і таке інше. Ш. Бюлер описала жах сім'ї, коли мати почула від дитини "дура".

6. Протест-бунт. Він проявляється в частих суперечках з батьками. Вся поведінка дитини набуває рис протесту, нібито дитина знаходиться в стані війни з навколишніми, в постійному конфлікті з ними.

7. Деспотизм. У сім'ї з однією дитиною може з'явитися деспотизм. Дитина жорстоко проявляє свою владу над оточуючими її дорослими, диктує, що вона буде їсти, що не буде, може мама йти додому чи ні і т. д. Якщо в сім'ї кілька дітей, замість деспотизму можуть виникнути ревнощі: та ж сама тенденція до влади тут виступає як джерело ревнощів, нестерпного ставлення до інших дітей, які не мають майже ніяких прав у сім'ї, з погляду маленького деспоту [4, c.51-52].

Л.С. Виготський додав до переліку впертість − це реакція дитини, яка наполягає на чомусь не тому, що їй самій дуже хочеться, а тому, що вона сама про це сказала дорослим і вимагає, щоб з її думкою рахувались. Впертість − не наполегливість, з якою дитина досягає бажаного. Вперта дитина наполягає на тому, що їй не так вже дуже хочеться, чи зовсім не хочеться, чи давно розхотілось.

Також можливими є  ревнощі щодо молодших і старших, якщо у сім'ї ще є діти; невротичні, психопатичні реакції − страхи, неспокійний сон, нічний енурез, різкі утруднення у мовленні тощо.

Прояви впертості і негативізму спрямовані переважно проти дорослих, які постійно доглядають за дитиною, опікають її. Негативна форма поведінки рідко адресується іншим дорослим і ніколи не стосується однолітків. Особливості протікання цього періоду розвитку залежать від ставлення до дитини з боку дорослих. Намагання поводитись з нею, як і раніше, зумовлюють закріплення негативних ознак поведінки, збереження їх упродовж усього дошкільного дитинства. Тактовна поведінка дорослих, надання дитині самостійності пом'якшують прояви негативізму. Однак усвідомлення дітьми своїх можливостей, як правило, не відповідає їм. Домагання дітей цього віку надмірно великі. Прагнучи бути дорослими, вони хочуть не лише самостійно увімкнути світло або сісти за стіл, а й піти у магазин, зварити обід, водити автомобіль тощо. Задовольнити ці прагнення повною мірою неможливо. Найпридатнішою формою їх задоволення є тільки форма гри. Перехід до ігрової діяльності не відбувається миттєво, оскільки дитина повинна ще оволодіти грою.

За правильного виховання, коли дорослі своєчасно помічають можливості дитини, задовольняють її потребу в нових формах діяльності і взаємин з дорослими, період важковиховуваності скорочується [2, c. 35].

                                            ВИСНОВКИ

      Можна узагальнити, що криза трьох років являє собою значну зміну взаємовідносин, які існували до цього часу між дитиною і дорослими. У кінці раннього віку з’являється тенденція до самостійної діяльності, яка знаменує собою те, що дорослі більше не є закритим для дитини предметом і способом дій з нею, а нібито вперше розкриваються перед нею, виступають носіями зразків дій і відносин в навколишньому світі.

Феномен "Я сам" означає не лише появу помітної зовні самостійності, але й одночасне відокремлення дитини від дорослої людини. У результаті такого відокремлення дорослі нібито вперше з’являються у світі дитячого життя. Світ дитячого життя із світу обмеженого предметами, перетворюється в світ дорослих людей. Бажання жити загальним життям з дорослими проходить через все дитинство; дитина, відділяючись від дорослих, встановлює з ними більш глибокі стосунки.

Информация о работе Криза третього року життя