Контрольна робота з дисципліни: «Педагогічна майстерність»

Контрольна робота з дисципліни: «Педагогічна майстерність»

Варіант 10

 

1. Сутність педагогічної культури викладача.

Термін "Педагогічна культура" поки ще не одержав загальноприйнятого наукового визначення, отже, досліджуючи зазначений феномен стосовно до професійної діяльності вчителя, йдемо від загального до частки, логічно йти від виявлення культурних параметрів особистості педагога до професійної своєрідності їхнього прояву в педагогічний діяльності. У науковій літературі можна зустріти безліч , часом різних між собою, визначень культури. Ще в 1964 році американські дослідники А. Кребер і К. Клакхон зібрали 257 визначень культури і ще більш 100 спроб визначити це поняття описово. Кожне з цих визначень охоплює окремі, іноді досить істотні сторони культури, іноді випускаючи з виду інші, не менш істотні, справи тут не тільки в недостатній глибині пізнання феномена культури, проникнення в його сутність і природу, а скільки в надзвичайній складності і багатогранності самого цього явища. Останнім часом зріс інтерес у філософії як факторові соціального розвитку. Дослідники все частіше приходять до переконання, що саме соціально-культурні ознаки окремого суспільства накладають відбиток на соціально-історичну динаміку розвитку світу в цілому. Саме в останні роки і сформувалися філософія культури - наука, спрямована на філософське збагнення культури як універсального і всеохоплюючого феномена.

З поміж сотні визначень  поняття “культура” вірогідним є таке: культура - це сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством упродовж своєї еволюції; освіченість, вихованість, рівень досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності. Це поняття охоплює цілий комплекс матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних характеристик суспільства, що включає в себе не лише різноманітні мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людської поведінки, обрядовість, традиції, вірування.

У широкому розумінні культура – це все, що створено людством, суспільством, фізичною і розумовою працею кожного його члена на благо людини, а у більш вузькому – це ідейний і моральний стан суспільства, що визначається матеріальними умовами його життя і проявляється у його побуті, ідеології, освіті, свідомості, життєвій активності, досягненнях науки, літератури, у фізичному та моральному вихованні.

Для  вирішення завдання освітньої політики держави професійна підготовка педагога повинна відповідати вимогам суспільства. Викладач має бути  обізнаним не тільки з дисципліни, яку він навчає, але й володіти педагогічної майстерністю та культурою.

Специфіка культури як якісної  характеристики духовно-практичного  освоєння людиною світу відбивається у тому, що вона (культура) свідчить, в якій мірі людина стала для себе та інших людиною, як вона відчуває та усвідомлює себе такою. Аналіз сутності культури, її місця, ролі в суспільстві  дозволяє виділити її основні характеристики,  а саме:

• культура – народжене суспільством, властиве суспільству соціальне явище, що відбиває його якісну характеристику та збагачує духовне життя людини;
• культура – процес творчої діяльності людини, спрямованої на пізнання оточуючого світу і самої людини у цьому світі, з метою отримання об’єктивної та достовірної інформації про світ, де провідну роль відіграє наука і мистецтво;
• культура покликана допомогти людині не тільки пізнати світ й саму себе, але й визначити своє місце у світі, світоглядні установки;
• культура включає  сутність досягнутих людиною у процесі еволюції матеріальних і духовних цінностей, а також відповідних ціннісних орієнтацій  у світі;
• культура, створюючи необхідні для орієнтації людини у суспільстві норми поведінки та оцінки, забезпечує регулювання її соціальних відносин;
• культура виступає як потужній фактор формування людських сутнісних сил, формування людини в людині, перетворення її природних захоплень, потреб, емоцій, мотивацій у справжні людські.

Якості учителя, необхідні для формування педагогічної культури:

Виділяють наступні якості вчителя, необхідні для формування його педагогічної культури:

1. Ціннісні орієнтації  особистості вчителі . Відомо, що  знання, уміння і навички без включення їх у систему суспільно-значимих цінностей людини, його моральних відносин здатні "розтрощити духовні". Утворена людина, у якої відсутні належні моральні підвалини, найчастіше використовує придбані знання в сугубо прагматичних, особистих цілях учитель без моральності й ідеалів ніколи не стане носієм культури.

2. Моральні якості невід'ємні  від гуманістичної спрямованості  особистості вчителя, визначення  пізнання іншої людини, відношення  до людини як до найбільшої  цінності, лише за умови оточення  відповідальності перед майбутнім  і любові до дітей починається  формування педагогічної культури. Досить актуальні слова Н.А.  Бердяєва про те, що "остаточно  втрачає свідомість цінності  людського життя , неповага до  особистості досягає дивовижних розмірів, обожнюванням голої людської волі, звільненої від усякої святині – із цим ніяких цінностей створити не можна". Тому однією з ведучих якостей особистості , що необхідна для розвитку педагогічної культури є "комунікативне ядро особистості ", що припускає готовність людини до повноцінного між особистісного спілкування;

3. Педагогічна культура  невіддільна від культури зовнішнього  вигляду, культури мови, естетичної культури, різнобічних інтересів і духовних потреб педагога. У цьому зв'язку показниками сформованості педагогічної культури є інтереси і духовні потреби вчителя;

4. Без прагнення до  постійного самовдосконалення, що  у свою чергу визначається  усвідомленням своїх недоліків  і умінням у свою чергу їх  виправити, здатністю вчителя  до самоконтролю і самоаналізу,  побудовою проблеми дій по  самовихованню, учитель не може  характеризуватися як носій високої  культури. Він має право учити доти , поки учиться сам – це заповідь повинна стати професійним кредо сучасного вчителя. Тому прагнення до постійного самовдосконалення є однією з основних якостей особистості педагога високої педагогічної культури. Таким чином, важливим складовим компонентом педагогічної культури є особистісні якості вчителя, що багато в чому визначають рівень його професіоналізму.

 

2. Елементи технології  уроку-діалогу, його відмінності  від уроку-монологу

 Важливою передумовою  проведення уроків є побудова  їх на діалогічній взаємодії  вчителя з учнями. Діалог —  специфічна форма спілкування,  коли людина сприймається як  партнер із правом на власну  позицію, на свій індивідуальний  спосіб сприйняття світу, дає  змогу самовираження кожному  із партнерів спілкування.

 Діалог – професійна позиція вчителя стосовно учнів, намагання зробити дітей активними учасниками власного процесу навчання, залучити до спільної з педагогом діяльності в процесі пізнавального пошуку.

 Характеристики уроку-діалогу:

 а) рівність особистісних  позицій учителя й учнів у процесі навчання полягає в тому, що вчитель сприймає учня як особистість і реагує на нього як на особистість, в особистісному включенні вчителя і учнів у розв'язання дидактичних завдань уроку;

 б) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності ніж учителем та учнями — відчуття учнями у спілкуванні з учителем своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;

 в) високий рівень  мотивації навчання учнів — активність у пізнавальній діяльності; свідомий характер навчання; забезпечення успіху у навчанні;

 г) оптимальне співвідношення  між свободою учня у виборі  змісту, методів навчання і педагогічним  керівництвом його діяльністю; збільшення  числа елементів навчальної самодіяльності  в роботі учнів;

 д) творче самопочуття  вчителя і учнів під час  роботи на уроці, відчуття ними  задоволення від спільної праці;  реалізація потреби учнів у  персоналізації, в суспільному визнанні.

Технологічні елементи організації навчання на уроці:

1) мета уроку, її спрямування;

2) завдання і професійна  позиція вчителя;

3) головний механізм педагогічного  керівництва навчанням;

4) характер пізнавальної  діяльності й позиція учнів  у навчанні;

5) оцінювання навчання.

 Технологія уроку-діалогу  потребує від учителя:

• високого рівня володіння розвивальними методиками навчання;
• розвитку гуманістичної спрямованості його особистості;
• вміння сприймати, слухати, розуміти учнів;
• прогнозувати їхнє зростання.

 Педагогічна ефективність  уроків-діалогів:

1. Високий рівень мотивації  навчання учнів. На уроці панує  творча атмосфера пізнання, спільного  пошуку.

2. Взаєморозуміння між  учителем і учнями. Довіра до  вчителя як до фахівця —  його сприймають як авторитетне  джерело знань; повага до нього  як до особистості. 

3. Високий рівень пізнавальної  активності учнів. їхня думка  розкута, вони не бояться помилитися, бачать реальну зацікавленість учителя в їхніх відповідях, роздумах, висновках.

4. Взаємна задоволеність  учителя і учнів спільною працею  на уроці: учні збагатилися  новою цікавою інформацією, виявили  свої здібності, здобули визнання  у класі; вчитель задоволений  співпрацею з учнями, тим, що  віддав їм часточку свого інтелектуального, духовного надбання, переконався,  що його робота дала позитивні  результати.

 «урок-діалог» - це  формування знань учнів як власної цінності, вмінь, духовного надбання, яке сприяє особистісному зростанню, входженню у непростий світ взаємин з оточенням.

 «урок-монолог» - це процес, в якому навчання зводиться до виконання формальних функцій, ігнорується особистість учня як суб'єкта навчання, отримує знання, але вони формальні, як і стосунки з учителем.

 Компоненти побудови уроку-діалогу - «кріплення діалогу»:

• «Кріплення» діалогу перше. Стосується аспекту: учитель і його предмет. Урок-діалог можливий за умови, якщо вчитель вбачає у своєму предметі не сукупність інформації, а засіб розвитку особистості учня. Мати особистісне ставлення до об'єкта розмови.
• «Кріплення» діалогу друге. Комунікативне забезпечення уроку.
• «Кріплення» діалогу третє. Виражене особистісне спрямування. Головний герой — учень як індивідуальність, а головні критерії добору методичних засобів навчання — їх здатність забезпечити особистісне спрямування навчального процесу. Розвиток учня як особистості. Збудити у школярів потребу в самовихованні, саморозвитку. Утвердитися як особистість. Методика роботи, яка дає дитині змогу виявити себе як індивідуальність.
• «Кріплення» діалогу четверте. Спрямування уваги вчителя на себе як керівника пізнавальною діяльністю учнів.

Програма комунікативної підготовки вчителя до уроку має  такі складники:

1) визначення власної  психологічної позиції на уроці  (я — інформатор? Наглядач? Помічник? Адміністратор? Психотерапевт? Порадник?);

2) вибір стилю спілкування,  моделі зовнішнього вигляду (одяг, зачіска, міміка, пантоміміка);

3) режисура організації  простору класу, визначення свого  місця в ньому.

 Критерії добору комунікативних  засобів забезпечення діалогу:  демонстрація виваженості, мудрої  сили, впевненості, відкритості у  спілкуванні, естетичного смаку, і що особливо важливо — забезпечення емоційної захищеності учня на уроці.

 

 

 

Таблиця 1

Порівняльна таблиця  технології "уроку - діалогу" і "уроку-монологу"

№ п/п	Елементи технології побудови уроку	Модель «уроку-діалогу»	Модель «уроку-монологу»
1	Мета уроку, її спрямування	Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засобами засвоєння основ наук. Добровільне і зацікавлене зба­гачення особистості знаннями, вміннями, навичками. Учень-співавтор власної освіти. Уважне ставлення вчителя до  особистісного розвитку учнів, врахування їх індивідуальних інтересів і проблем. Формування ста­влення до навчання як передумова особистісного розвитку учнів.	Інформаційне насичення  учнів, виклад готових знань, перевірка  їх засвоєння відповідно програ­ми. Кінцева мета – оволодіння учнями заданими еталонами, стандартами, оцінка знань, вмінь, навичок. Вивчення предмета як засіб підвищення освіти учнів.
2	Завдання, професійна позиція.	Знайомство з учнями і  встановлення продуктивної комунікації. Створення умов для активного  навчання учнів, реалізації їх творчого потенціалу, потреб розвитку. Допомога учням у реалізації їх актуальних інтересів, у досягненні освітніх цілей. Особистісна позиція у спілкуванні  з учнями, співпраця, довіра. Стимулювання навчальної активності, нейтралізація можливих особистісно-деструктивних цілей. Зосередженість на учнях,	Викладання навчальної інформації без активної самостійної діяльності учнів, перевірка знань; контроль за обов'язками і правилами поведінки. Домінування функціонально-рольової позиції, перевага адміністративних методів впливу. Дистанція у спілкуванні. Зосередження на власних завданнях уроку.