Казка як ефективний засіб збагачення морального досвіду школярів

Моральні норми і  правила поведінки успішно засвоюються  учнями тоді, коли вчитель не тільки розкриває їх зміст, й створює  проблемні ситуації (на уроках літератури, під час читання казки чи іншого твору), щоб учні мали змогу скористатися набутими знаннями.

Там, де не забезпечується єдність знань і практичної поведінки, моральні норми засвоюються учнями лише формально. Школярі їх знають, уміють застосовувати, але не бажають  виконувати або поводять себе по-різному (в школі додержуються норм моралі, а поза нею діють всупереч).

Учням 1-5 класів притаманне наслідування. Це явище має позитивне  й негативне значення в засвоєнні  моральних норм і правил поведінки. У зв'язку з недостатнім життєвим досвідом та самосвідомістю вони починають  наслідувати небажані форми поведінки: брутальність, недисциплінованість, нахабність, жорстокість тощо. Разом з тим наслідування і повчання, зокрема казки (постійна перемога добра над злом, правди над кривдою, долі над злиднями), полегшує засвоєння норм і правил поведінки.

Діти намагаються наслідувати вчителя, авторитетних для них дорослих. Саме у цей період в учнів зростає роль особистого прикладу перед учителями, товаришами. У зв'язку з цим вимогливішою є їхня оцінка поведінки інших учнів, підвищується відповідальність за свої дії та вчинки.

Формуючи моральні якості учнів, потрібно визначати мотиви дій. Важливо виправляти школярів у моральній  поведінці, у моральних вчинках  не тільки на виховних годинах та тоді, коли дитина вчинила невірний крок у певній ситуації, але й на уроках літератури, під час аналізу художнього твору (на прикладі поведінки конкретного образу та результатах такої поведінки). Проте виховувати моральні якості треба не лише на позитивних прикладах вчинків персонажів, учні повинні знати і розуміти погане, потворне, щоб вони могли розібратися, оцінити, порівняти вчинки літературних героїв.

Формування моральної  поведінки являє собою єдину  систему, що передбачає моральні знання, відносини і дії. Якщо педагог  не буде працювати одночасно над  усіма ланками цього комплексу, неминуче матимуть місце помилки, невдачі у моральному вихованні дитини. Ізольоване засвоєння кожної ланки цієї єдиної системи є причиною тих фактів, коли учні добре знають, що і як робити, але роблять по-іншому. Школярі правильно визначають поняття: чесність, хоробрість, боягузтво, лінощі тощо — однак самі відповідних почуттів не виявляють.

Складність морального розвитку учнів зумовлена специфікою кожної ланки цієї єдиної системи. Так, оперуючи багатьма моральними поняттями, діти 1-5 класів дуже часто неточно розуміють їх зміст. Наприклад, визначають сміливу людину як сильну, а доброю називають щедру, веселу людину «яка усім все дає», справедливий той, хто ласкавий, уважний.

Кожне поняття формується на основі абстрагування істотних ознак, що постійно зберігаються в різних предметах, фактах, вчинках. Суть будь-якого морального явища виділити дуже важко, бо, по-перше, воно виступає в комплексі з багатьма іншими моральними явищами і дуже рідко — у відокремлено. По-друге, тому що виявляється воно в найрізноманітніших діях і судженнях різних людей. Розплутати клубок відносин, щоб оцінити, яка якість особистості мала місце в конкретному вчинку і випадку (як істотна справедливість чи байдужість, доброта чи хитрість) — дуже складне завдання для учнів з їхнім невеликим ще життєвим досвідом.

Особливість моральних  понять полягає в тому, що вони обов'язково передбачають момент оцінки, причому  альтернативної: добрий, чесний, сміливий — добре; лінивий, злий, брехливий  — погано. Тому опанування моральних  понять не може зводитися до пізнавальної діяльності. Мало знати, що таке брехливість, пихатість або чуйність, необхідно, щоб відповідні якості зумовлювали й певне емоційне переживання людини. А також для успішного засвоєння моральних понять учням треба вміти детально аналізувати казку, вчинки позитивних і негативних персонажів з позицій суспільних норм поведінки та робити відповідні моральні узагальнення.

Як показує досвід виховної роботи, а також спеціальні психолого-педагогічні дослідження, успішне розв'язування багатогранних завдань виховання неможливе без з'ясування поняття критеріїв вихованості як головного психологічного механізму, який визначає дієвість моральних норм та наявність постійного зворотного зв'язку, тобто отримання регулярної інформації про зміни в поведінці особистості під впливом виховання. Без цього важко уявити собі шляхи і засоби виховання як цілеспрямований процес проектування і формування особистості та визначити міру його ефективності. Якщо про ефективність навчання можна судити з успішності, рівня освіченості школярів, то доказом ефективності виховання є поступове підвищення рівня їхньої вихованості.

Серед притаманних вихованій  особистості якостей центральне місце посідають моральні якості, оскільки саме вони визначають і регулюють  поведінку людини в усіх сферах суспільного життя. У моральній свідомості людини найвиразніше виявляється сутність її внутрішніх суб'єктивних ставлень до людей, до праці, до самої себе як члена колективу та суспільства в цілому.

Головним критерієм, за допомогою якого встановлюється рівень вихованості людини, є моральні принципи й норми суспільства, що передбачають сформованість в особистості таких рис, як любов до Батьківщини, сумлінна праця на благо суспільства, колективізм і взаємодопомога, гуманність, милосердя, чесність, справедливість, співчуття та ін.

Та ця проблема ще не вивчена  і потребує вдосконалення. Особливо гостро постає вона на рубежі початкової та середньої ланки освіти і пов'язана  з багатьма факторами. Як зазначає психологічна наука, саме в цей період у школяра змінюється ставлення до провідного виду діяльності — учіння, зростає потреба в інтимно-особистісному спілкуванні з ровесниками. Роль впливу вчителя на учнів зменшується; підвищується значущість думок, поведінки ровесників. З'являється почуття «Я-дорослості», яке спонукає підлітка демонструвати й обстоювати свою позицію, досить часто соціально невиправдану, конфліктну, з проявами негативізму, емоційну. Крім того, період навчання в 1-5 класах — це час «переходу» від одного вчителя до багатьох педагогів-предметників, що певною мірою також негативно впливає на поведінку школярів.

Тому, на наше глибоке  переконання, чим раніше й міцніше  сформується у дітей уявлення про дружбу, повагу, відданість, самопожертву і т.д., тим менш демонстративно-негативними  будуть їхні вчинки. Цьому великою мірою сприяють заняття з літератури, на яких використовуються матеріали з народознавства, різних видів мистецтва, а саме вивчення обрядів, звичаїв, традицій, культурних надбань, що об'єднуються єдиною формою — казкою.

Саме через визначення казкового твору як засобу морального виховання в різних і доступних формах передається дітям народна мудрість, розширюється їх кругозір, поліпшується спілкування.

Актуальною є проблема розвитку емоційно-моральної сфери  дитини. Провідні українські вчені (І. Д. Бех, А. М. Богуш, X. Я. Савченко) відводять їй провідну роль у процесі формування особистості.

Зокрема, І. Д. Бехом розроблені загальні напрямки роботи педагога щодо розв'язання завдань моральності  людини, які побудовані за законами Істини, Добра та Краси і мають сприяти їх духовному піднесенню [9;96]. Він наголошує на тому, що емоції у дітей знаходять своє продовження в русі, наприклад, під час інсценізації казки, а також активно формуються під час виконання ролі казкового героя, коли дитина переживає його почуття та вчинки.

Казкові твори	Моральні норми
«Коза-дереза»	Порядність, щирість, люб'язність, чуйність, товариськість, повага до друзів.
«Цап та баран»	Доброта, порядність, щирість  у стосунках, дружелюбність, поступливість.
«Лисичка та Журавель»	Доброта, порядність, товариськість, щирість, гостинність.
«Телесик»	Любов та повага до батьків, порядність, чуйність, сміливість, мужність.
«Кирило Кожум'яка»	Повага до старших, доброта, чуйність, відвага, взаємодопомога, товариськість.
«Котигорошко»	Шанобливе ставлення  до матері, любов до землі, порядність, чуйність, хоробрість, мужність.
«Дідова дочка та бабина дочка»	Доброта, співчуття, щирість, щедрість, працьовитість, чуйність.
«Мудра дівчина»	Любов та повага до батьків, доброта, мудрість, щирість, чуйність, порядність.
«Названий батько»	Доброта, правдивість, чуйність, щедрість, щирість, повага до старших, порядність, співчуття.

І саме особливості казки  визначаються тим, що вона несе не просто певну інформацію, а викликає в  дитини емоційні переживання. Взагалі, художнє слово стає тоді витвором мистецтва, коли містить у собі естетичну цінність, коли між казкою та учнем виникають естетичні взаємини. Саме завдяки цьому контакту відбувається емоційне переживання.

Кожний казковий твір викликає у дитини певні емоції (радість, сум, ненависть, обурення, переживання, біль). Це не просто здатність людини передати ці відчуття, а здатність казки викликати ці почуття. Взагалі, будь-яке мистецтво неможливо оцінити без пережитих емоцій. Емоції — це внутрішній стан, сила, смерч. Читаючи казку, дитина входить у фантастичний світ, починає жити описаною дійсністю, життям свого героя. І сприймає це все по-справжньому.

У таблиці вказані  казкові твори, під час вивчення яких доцільно поглиблювати знання учнів  про моральні норми та виховувати культуру людських взаємин.

Література

1. Аристотель. Большая  этика. — Соч. в 4 т. — М., 1976-1984.— Т. 4.

2. Руссо Ж.-Ж. Письма о морали. Педагогические сочинения. —  В 2 т. —Т. 2. -М., 1981.

3. Ушинський К. Д. Про народність  в суспільному вихованні. Твори в 11 т.— Т. 2. -М.-Л., 1948.

4. Гегель Г. Эстетика. — П.  С. С. В 4 т. — М., 1968.— 1973.

5. Русова С. Ф. Вибрані твори.  — К.: Освіта, 1996.

6. Сухомлинський В. А. Вибрані  твори. — В 5 т. — Т. 3. —  К.: Радянська школа, 1980.

7. Литвиненко С. О. Виховання гуманних понять молодших школярів засобами української народної казки: Дис... пед наук. — Одеса, 1994. — 183 с

8. Гризоглазова Т. Н. Формування  морального досвіду молодших  школярів засобами музичної казки.  Дис. ... канд. пед наук. — К., АІШ України, 1994. -133с.

9. Бех И. Д. Критерии нравственной  воспитанности младших школьников (Книга для учителя). — К.: Радянська  школа, 1989.

10. Українські народні казки.  — К:: «Спалах» ЛТД, 1993. — 109 с.

11. Українські народні  казки. —К.: Ірпінь, 1996. —656 с: іл