Досвід підготовки фахівців у сфері керування документаціїними процесами за кордоном ( на прикладі США)

Ще в 1924 році у Сіракузькому університеті( Нью-Йорк) започаткована перша навчальна програма з державного управління, яке виділилося з таких споріднених галузей , як право,політ економіка, політологія. Нині більшість провідних університетів США готують фахівців з державного управління, щорічний випуск яких останнім часом досяг 10 тисяч. У1939 створена Американська асоціація з державного управління з метою вдосконалення досліджень, процесів майстерності персоналу в державному управлінні, яка в 1940 році заснувала фаховий журнал для вчених,  практиків, студентів  «Огляд державного управління» . Також була відкрита Академія державного і місцевого управління, а в 1958 році – Рада вищої освіти з державного управління та в 1967 року – Національна академія державного управління. У1969 році заснована асоціація шкіл державних справ і управління, яка виникла на базі зазначеної Ради вищої освіти, видає журнал з освіти в державних справах і в межах якої функціонує Комісія з оглядової перевірки й акредитації.

Аналіз 193 навчальних програм безпосередньо з державного управління 103 університетів 50 штатів США дає змогу виявити наступні типологічні характеристики стандартизації підготовки фахівців з державного управління.

По – перше, фахівці готуються за всіма існуючими  в США стандартами , академічними рівнями: асоціат ( молодший спеціаліст), бакалавр, магістр, доктор ( філософії) , а також  з наданням академічних  ( доступеневого і ступеневого) сертифікатів з підвищенням  кваліфікації.

По – друге, поширеними є комбіновані ( дуальні, об’єднані ) дворівневі ( бакалавр – магістр, магістр – доктор)і одно рівневі за різними напрямами, спеціальностями ( магістр – магістр) навчальними програмами.

По – третє,  найпопулярнішими за кількістю пропозицій академічними програмами слід назвати  магістерську ( 59,3% розглянутих програм),  докторську  ( 13 %)  та її комбінації ( 10,4 % магістр – доктор, 7,3 % магістр – магістр ), тобто програми найвищих   освітніх рівнів.

По – четверте, типова нормативна тривалість акадеиічних  програм становить: асоціата  - 2 роки , бакалавра – 4 роки, магістра 1-2 роки, доктора -  3 роки.  Разом з тим встановлюється граничний термін опанування програми, як правило, до 7 – 10 років. Академічні програми кожного рівня мають чітку типову структуру і здебільшого допускають їх повну модифікацію з урахуванням особливостей осіб, які навчаються та реалізацію модульно – кредитної накопичувально – трансферної системи фахової освіти.

По – п’яте, навчальні дисципліни чітко стандартизовані, кожна з них має ідентифікаційний код, що вказує на предметну приналежність та рівень складності, а також  на обсяг навчання – кредитну вагу ( пункти).

По – шосте, навчання за академічними програмами здійснюється в різноманітних формах:  очній, заочній,  вечірній , післяобідній, суботньо – недільній,  дистанційній та їх комбінаціях.

По – сьоме, загальнонаціональні стандарти  і критерії чітко розроблені лише для домінуючих магістерських програм, для бакалаврських існують керівні  принципи і ореінтири. Для докторських  політика докторської освіти.

По – восьме, для магістерських програм основними компонентами змісту підготовки визнано: менеджмент підготовки органів державної служби ( людські ресурси, бюджетний і фінансовий процеси, інформаційні технології ; використання кількісних та якісних методів аналізу ( формування, впровадження й оцінювання політика та програм, прийняття  рішень , розв’язання проблем);  розуміння державної політика та організаційнго середовища ( політичні та правові, економічні і соціальні інститути та процеси, організаційно менеджерські процеси й діяльність).

                                         Висновок.

На підставі  вище зазначеного Україні, насамперед стандартну рівневу  організацію вищої освіти взагалі, і зокрема з державного управління, слід привести у відповідність з міжнародними стандартами вищої школи. Якщо в розвинених країнах академічні рівні, є суто освітніми, то в нашій державі кандидатські і докторські ступені є науковими. Це призводить до стандартизації їх здобуття за підходами, способами, механізмами і процедурами, відмінними від використовуваних при опануванні освітньо – кваліфікаційних рівнів.

В Україні в  освітній галузі з державного управління слід запровадити всі міжнародно визнані стандартизовані рівні  підготовки фахівців: молодшого спеціалісти, бакалавра, магістра, доктора наук. Це стосується і напрямів, спеціальностей та спеціалізацій навчання, перелік яких має відповідати компонентному складу і структурній організації державно – управлінського виду діяльності. Доцільними  є одно рівневі:   (за подвійними спеціальностями, напрямами, галузями) та дворівневі освітньо – професійні програми. Також треба урізноманіт нювати  форми професійного навчання з урахуванням статусу і потреб державного – управлінського персоналу.

Загальнонаціональна система навчання фахівців державного управління  на основі європейських стандартів має підлягати аналізу й оцінці, контролю, ліцензуванню й акредитацій.

Сандарти фахової освіти з державного управління в Україні  доцільно розвивати в тісній взаємодії  з аналогічними процесами  в північноамериканському регіоні. Ефективна й продуктивна стратегія вдосконалення стандартів підготовки фахівців з державного управління саме в тому і полягає, щоб у процесі її розробки були враховані провідні тенденції й дотримані основні принципи стандартизації, апробовані світовою практикою.

                     Джерела використаної літератури.

1.Дубова С.В. Досвід  підготовки інформаціїних спеціалістів  в зарубіжних країнах [Електронний  ресурс]/С.В.Дубова //Рідна школа. - 2001.-№10.-С.76-77.-  Режим доступу:htt//www/documentovet.at.ua.- Заголовок з екрану.

2.Таланова Ж.В.Стандартизація  професійної підготовки з державного  управління  в країнах Північної  Америки.[ Електронний ресурс] / Ж.В.Таланова// Вісн.АУДУ.- 200. –№3 . – С.341 – 349. – Режим доступу: //www.documentovet.at.ua .- Заголовок з екрану.

3. Гіляревський.Р.С Питання  підготовки інформаційних робітників  [ Текст] / Р.С.Гіляревський//Огляд по матеріалам США та  Великобританії./ Міжнародний центр научної і технічної інформації. – 1975. – С.7- 65.