Домашня самостійна робота учнів

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Університетський  коледж

 

 

 

 

 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання з навчальної дисципліни

Дидактика

 

 

 

 

 

На  тему: «Домашня самостійна робота учнів»

 

 

 

 

 

 

                                                                 спеціальність 5.01010201 «Початкова освіта»

                                                        Студентки  2  курсу ПОмс -4-11-3. Од групи

                                                        Лобирева Анастасія Олексіївна                                                            

 

Оцінка      

«___»     2012 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ- 2012

Зміст

Вступ

1. Сутність домашньої самостійної роботи учнів та її роль в оволодінні знаннями.
2. Основні недоліки домашньої самостійної роботи школярів.
3. Правила домашньої самостійної роботи школярів.
4. Сучасні дослідження про домашні завдання як форму самостійної роботи учнів.

Висновок

Список використаної  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Домашня робота — самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків. Їх виконують  не тільки вдома, а й у школі, зокрема, в групах подовженого дня. Тому її ще називають самопідготовкою. Необхідність домашніх завдань зумовлена тим, що знання, навички й уміння засвоюються  не відразу, а через періодичне повторення. Крім того, лише в домашній роботі учень може якнайкраще виявити, випробувати свої можливості, набути уміння самостійно вчитися, переборювати труднощі. Домашні завдання — це не лише виучування поясненого на уроці, виконання вправ, розв'язання задач тощо. Вони передбачають і самостійне вивчення нового матеріалу, особливо в середніх і старших класах. Для того, щоб домашня самостійна робота була ефективною, учні повинні бути уважними і спостережливими, вміти запам'ятовувати, користуватися мисленнєвими операціями, цінувати і розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, почуте (тези, конспект, реферат, анотацію, рецензію та ін.), писати твори, виготовляти наочні посібники та ін.

Домашня самостійна робота учнів вимагає передусім чіткого і правильного нормування. Перевантаження шкодить фізичному і розумовому розвитку школярів, негативно впливає на їх навчання і виховання.

          Обсяг домашніх завдань у початковій  школі регламентується листом  Міністерства освіти і науки  України N 1/9-468 від 29.12.2001 «Про обсяг  і характер домашніх завдань  для учнів початкової школи». Лист Міністерства освіти і  науки України 05.06.2001 № 1/12-1459 та  Державні санітарні правила і  норми влаштування, утримання  загальноосвітніх навчальних закладів  та організації навчально-виховного  процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, визначають: «При визначенні доцільності,  характеру, змісту та обсягу  домашніх завдань слід враховувати  індивідуальні особливості учнів  та педагогічні вимоги. У 1-му  класі домашні завдання не  задаються. Обсяг домашніх завдань  має бути таким, щоб витрати  часу на їх виконання не  перевищували у 2-му класі 45 хв.; у 3 класі - 1 години 10 хв.; 4 класі  - 1 год. 30 хв.; у 5-6-му класах - 2,5 години; у 7-9 класах - 3 години; у 10-12 класах - 4 години. У 2-4 класах домашні завдання не рекомендується задавати на вихідні і святкові дні».

         За останні10 років число хворих  дітей в школах виросло на 26,8%, про це говориться у висновках Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України. По його даним, у 1 класі 30% дітей мають хронічну патологію, в п’ятому – 50%, в дев’ятому – 64%. З 1 по 9 класи кількість дітей зі зниженим зором збільшується в 1,5 рази, порушенням осанки – в 1,5 рази, хворобами органів травлення – в 1,5 рази, хворобами ендокринної системи – в 2,6 рази.

Причинами цього, на думку спеціалістів, є у мови середовища в школах.

         Таким чином, обов'язок учителів і батьків — створити дитині належні умови для виконання домашніх завдань. Вона повинна мати вдома своє робоче місце, необхідні посібники, старатися виконувати завдання в день, коли отримала, затрачувати мінімум зусиль для отримання максимального результату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність домашньої самостійної роботи учнів та її роль в оволодінні знаннями.

Спеціальні  дослідження показують, що проблема підвищення ефективності навчання може бути успішно вирішена тільки за умови, якщо висока якість урочних занять буде підкріплюватися добре організованою  домашньою роботою учнів. Тим  часом в періодичних виданнях з'являються публікації, в яких розповідається про нібито передовому досвіді окремих  учителів, які здійснюють навчання без домашніх завдань, і ставиться  питання про їх скасування, оскільки вони, на їхню думку, не приносять ніякої користі і лише перевантажують школярів. Ці пропозиції найчастіше грунтуються  на педагогічній некомпетентності. Справа в тому, що як вже зазначалося, пізнання йде не по колу, а по спіралі і  що кожне наступне звернення до вивчення одного й того ж матеріалу відкриває  в ньому нові грані і смислові відтінки, що, природно, вказує на необхідність організації домашньої самостійної роботи . Далі, на уроках, як би добре вони не проводилися, має місце концентроване запам'ятовування, і знання переводяться лише в оперативну, короткочасну пам'ять. Щоб перевести їх в пам'ять довготривалу, учням необхідно здійснити їх подальше повторення, тобто розосереджені засвоєння, що також вимагає організації їх домашньої самостійної роботи. Не менш важливе значення має вона також для виховання учнів, оскільки сприяє формуванню у них старанності, самостійності, служить засобом розумною і змістовної організації позашкільної часу. Як випливає з цього визначення, домашня робота з оволодіння досліджуваним матеріалом характеризується двома основними ознаками - наявністю самостійного завдання, що дається вчителем, і самостійною роботою учнів з його виконання.

Домашні завдання за своїм змістом містять у  собі:

а) засвоєння  матеріалу, що вивчається за підручником.

б) виконання  усних вправ (придумування прикладів  на досліджувані правила з мови, визначення ознак подільності чисел  з математики, заучування хронологічної  таблиці з історії і т.д.).

в) виконання  письмових вправ з мов, математики, фізики та інших предметів.

г) виконання  творчих робіт з літератури.

д) підготовку доповідей по досліджуваному матеріалу  в старших класах.

е) проведення спостережень з біології, географії , фізики.

ж) виконання  практичних і лабораторних робіт  з фізики, хімії та біології.

з) виготовлення таблиць, діаграм, схем по досліджуваному матеріалу і т.д.

Поряд із загальними для всіх учнів нерідко даються  індивідуальні домашні завдання. Вони розраховані на подолання прогалин у знаннях учнів за окремих  тем, на посилення тренувальних вправ  з вироблення практичних умінь і  навичок. Крім того, даються завдання підвищеної труднощі для добре успішних школярів з метою розвитку їх творчих  здібностей і схильностей. Суттєве  значення має правильне дозування  обсягу та ступеня складності домашніх завдань, що попереджає перевантаження учнів. Зокрема, в 1-му класі їх виконання  не повинно займати не більше 1 години, у 2-му - 1,5 години, в 3-4-му класах - 2 години, у 5-6 -му класах - 2,5 годин, в 7-8-му класах - 3 години, у 9-11-му класах - 3,5годин.

2. Основні недоліки домашньої самостійної роботи школярів.

Шкільна практика показує, що в домашньої самостійної роботи учнів є істотні недоліки. По-перше, багато учнів при підготовці домашніх завдань за підручником збиваються на напів механічне читання вивченого матеріалу, що не вміють розчленовувати його на окремі смислові частини і не здійснюють самоконтроль за засвоєнням знань. По-друге, недоліком домашньої роботи багатьох учнів є невміння організувати свій робочий час, відсутність твердо встановленого режиму, пов'язаного з виконанням домашніх завдань. Це призводить до поспішності в роботі і поверхневому засвоєнню матеріалу, що вивчається. По-третє, виконання письмових завдань багатьма школярами здійснюється без попереднього засвоєння теоретичного матеріалу, на якому базуються ці завдання. Внаслідок цього учні не тільки допускають істотні недоліки і помилки в виконуваних завдання, але й не осмислюють того зв'язку, яка існує між теоретичним матеріалом і практичними вправами. Негативно позначається і перевантаження учнів домашніми завданнями. Окремі вчителі,прагнучи до того, щоб учні більше працювали за їх предмету, дають надто об'ємні або надмірно ускладнені завдання. Але перевантаження нерідко обумовлюється не лише великим об'ємом домашнього завдання, а й слабкою підготовкою учнів на уроці до його виконання. Вказані недоліки дозволяють зробити висновок про необхідність підвищення якості урочних занять,раціоналізації обсягу домашньої роботи учнів і більш пильної уваги вчителів до навчання їх техніці домашнього навчання. Які ж проблеми у цьому зв'язку постають перед школою? Перша полягає в тому, щоб і вчителі, і учні добре осмислили систему тих правил і вимог,які пред'являються до домашньої самостійної роботи. Друга належить до впровадження цих правил в практику виконання домашніх завдань школярами.

3. Правила домашньої самостійної роботи школярів.

Якість і  культура самостійної праці школярів з виконання домашніх завдань включають в себе дотримання та виконання ряду правил і вимог, що грунтуються на психолого-педагогічних закономірності навчально-пізнавальної діяльності з оволодіння досліджуваним матеріалом. Розглянемо найважливіші з цих правил:

1. Учням необхідно  знати, що процес осмислення  та засвоєння знань повинен  носити розосереджених характер. Це означає, що для всебічного  осмислення і міцного засвоєння  програмного матеріалу слід вдумливо  вчити уроки не в один "присід", а звертатися до їх вивчення  кілька разів на протягом деякого часу. Тільки за цієї умови в пам'яті залишається "глибоко вторований слід", а знання зберігаються на довгий час. Психолог  М. Н. Шардаков приводив порівняльні дані про ефективність концентрованого і розосередженого запам'ятовування, які були отримані в процесі експериментальної роботи в 2 і 4-му класах.

Для запам'ятовування давався Уривок з вірша, проте, одна група хлопців заучували його концентровано, друга ж працювала  над віршем протягом трьох днів. Результати роботи були перевірені через 20 днів: кожен з учнів повинен був прочитати напам'ять вивчений вірш. Якщо школяр випробовував утруднення, йому нагадували перші слова вірша.

Виявилося, що більше нагадувань доводилося робити тим учням, які застосовували  прийом концентрованого заучування. Ті ж хлопці, які користувалися  способом розподіленого в часі запам'ятовування, потребували підказкою набагато рідше.

2. Домашні  завдання необхідно виконувати вдень їх отримання. Інтенсивно забувається в перші 10-12 годин після сприйняття. Це доведено психологічними дослідами. Німецький психолог Герман Еббінгауз (1850-1909) давав  завдання завчити 13 позбавлених сенсу слів і не вимагав на далі повторювати їх. При контрольних перевірках виявилося, що через годину випробувані могли відтворити близько 44% цих слів, а через 2,5 - 8 години --тільки 28%. Це психологічне явище знаходить своє пояснення в фізіології. І. П. Павлов та його учні довели, що утворюються нові нервові зв'язки не міцні і легко гальмуються. Гальмування найсильніше проявляється відразу після утворення тимчасової зв'язку. Отже, і забування відбувається найбільш інтенсивно відразу ж після сприйняття досліджуваного матеріалу. Ось чому, щоб попередити забування знань, засвоєних на уроці, необхідно провести роботу по їх закріпленню в день їх сприйняття. Саме тому і необхідно виконувати домашні завдання в день їх отримання.

3. Приступаючи  до підготовки домашніх завдань,  обов'язково потрібно створити  психологічний настрій на їх  акуратне виконання і міцне  засвоєння досліджуваного матеріалу. Як це зробити? Треба детально продумати ту мету,яку необхідно досягти при виконанні домашнього завдання. Одна справа, коли хочеться його виконати і швидше піти гуляти, і інше - коли поставити мету якомога краще виконати завдання, не виявляти поспіху і прагнути до глибокого осмислення та засвоєння матеріалу. Цей настрій (установка) спонукає учня до старанної роботи, прояву розумових і вольових зусиль, що, природно, значно підвищує якість домашнього навчання. Щоб зробити цей настрій (установку) більш дієвим, певну і детально продуману мета корисно проговорити кілька разів в голос, щоб вона більш міцно зміцнилася в свідомості і перетворилася на уявну "програму дій". На далі, коли установка закріпиться, необхідність у такому проговоренні відпадає.

4.Якщо домашнє завдання включає в себе засвоєння матеріалу за підручником та виконання різних вправ, то його підготовку треба починати з роботи над підручником. Порядок роботи з підручником наступний: спочатку потрібно спробувати пригадати те, що залишилося в пам'яті від уроку. Потім слід вдумливо прочитати параграф підручника, виділяючи в ньому найважливіші положення, правила, висновки, прагнучи до їх глибокого осмислення та засвоєння. Після цього потрібно застосувати прийоми відтворення і самоконтролю: переказ матеріалу в голоса або про себе, складання плану прочитаного, відповіді на питання підручника і т.д. Якщо в процесі самоконтролю виникають труднощі, необхідно ще раз попрацювати з підручником і добитися вільного і повного відтворення досліджуваного матеріалу. Зазначена методика відноситься головним чином до молодшим і середнім класами. У старших класах значно видозмінюється: поряд з підручником учні часто використовують додаткові джерела знань (тексти художніх творів, науково-популярну літературу, історичні документи і т.д.). Але в цілому загальна система домашньої роботи і тут зберігає свої риси, про які йшла мова. Вказуючи на велику роль активного відтворення знань і самоконтролю у процесі засвоєння матеріалу, що вивчається, К. Д. Ушинський підкреслював, що в цьому випадку досягається більш високий ступінь зосередженості уваги на осмисленні та засвоєнні знань, і тому вони швидше і міцніше запам'ятовуються. Але як бути тим учням (а вони, на жаль,зустрічаються), які (то в силу слабкої пам'яті, то через недостатньої уваги на заняттях) перед вивченням матеріалу вдома не в змозі нічого "пригадати" з того, що пояснювалося вчителем на уроці? У цьому випадку необхідно рекомендувати, щоб при першому читанні (первинному сприйнятті матеріалу) вони спробували виділити і осмислити основні питання теми, а відтворення (переказ вголос або про себе, відповіді на запитання підручника і т.д.) починали після повторного читання підручника. Свою специфіку має робота по засвоєнню і відтворенню значного за обсягом і порівняно важкого самостійного матеріалу. Такий матеріал доцільно розчленовувати на смислові частини і кожну частину повторювати і відтворювати окремо в певну одиницю часу, відокремлюючи засвоєння однієї частини від інший короткочасним відпочинком тривалістю 5-10 хвилин. Велике значення у міцному й природному засвоєнні знань має установка на запам'ятовування, всебічне осмислення і тривале збереження в пам'яті досліджуваного матеріалу. Якщо школяр приступає до самостійної роботи з такою психологічної установкою, він не лише проявляє завзятість і наполегливість в оволодінні знаннями, але і підбирає відповідні прийоми вчення, прагнучи самостійно подолати труднощі, більш старанно виконувати вправи. Психологічні дослідження показують, що збереження знань у пам'яті залежить також від їх змісту. Швидше забуваються формулювання, визначення та описовий матеріал. Більше тривало зберігаються знання, засновані на розумінні закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків. Звідси зовсім не випливає, що при засвоєнні досліджуваного матеріалу потрібно звертати основну увагу на запам'ятовування правил і висновків. Як раз навпаки, дослідження Н. А. Менчинська свідчать, що необхідно направляти учнів на глибоке і всебічне продумування внутрішньої логіки знань, на засвоєння причин і взаємозалежностей, які характеризують те чи інше явище з тим, щоб висновки і узагальнення заучували не механічно, а виступали у свідомості школярів як логічний наслідок аналізу досліджуваного матеріалу.