Дислексія. Прийоми попередження та корекції

 

 

Дислексія - часткове специфічне порушення  процеса читання, зумовлене несформованістю (порушенням) вищіх  психичних функцій, яке виявляється в численних стійких помилках, що повторюються.

За даним різноманітних авторів, розповсюдженість порушень читання серед дітей з нормальним інтелектом достатньо велика. В європейських країнах нараховується до 10 % дітей з дислексіями.

Форми дислексії

Фонематична дислексія - дислексія, пов`язана з недорозвиненням  функцій фонематичної системи, звуко-буквеного аналізу. (Діти слабо володіють навичкою фонематичного аналізу, неспроможні підібрати малюнки на певний звук, визначити кількість та послідовність звуків у слові, виділити голосний звук у середині, а приголосний - у кінці слова. Найхарактернішими помилками є заміна в словах голосних звуків та заміна приголосних, схожих за слухо-вимовними ознаками. Рідше трапляється додавання зайвих голосних звуків).

Семантична дислексія -порушення розуміння прочитаних слів, речень за технічно правильного читання.

Аграматична дислексія - дислексія, зумовлена недорозвитком граматичної будови мови, морфологічних і систематичних узагальнень, зміна відмінкових закінчень і кількості іменників (у товариша два вухи, у класу, казка цікаве), пропуски прийменників, сполучників.

Мнестична дислексія – порушення засвоєння букв, труднощі при встановленні асоціацій між звуком і буквою. Учень не запам’ятовує, яка літера відповідає тому чи іншому звуку. Діти не можуть відтворювати в певній послідовності ряд із 3-5 звуків, а якщо й відтворюють, то порушують порядок їхнього проходження, скорочують, пропускають звуки, слова.

Оптична дислексія - виявляється в труднощах засвоєння графічно подібних літер і під час їхньої взаємозаміни. (Такі діти відстають у оволодінні просторовими та вербально-понятійними позначеннями, особливо в експресивному мовленні. Вони не використовують у мовленні прийменник під, над, прикметники широкий, вузький, товстий, тонкий і замінюють їх словами великий, маленький, нездатні оволодіти поняттями «праве», «ліве». Ускладнення в оволодінні просторовими ознаками вчені пояснюють недостатньою сформованістю образу «схеми тіла», тобто серед усіх мовних позначень напрямків простору поняття «праве», «ліве» є найменш чуттєвими, що ускладнює їх засвоєння).

Мовленнєва симптоматика дислексії

1.Заміна та змішування при читанні фонетично подібних близьких звуків, а також графічно подібних букв (Х-Ж, П-Н, 3-В, Н-Н).

2. Побуквене читання.

3. Спотворення звуко-складової структури слова (пропуски та перестановки голосних і приголосних звуків і складів).

4. Порушення розуміння прочитаного.

5. Аграматизми  при читанні (заміна відмінкових закінчень).

7. Бідність лексичного запасу, неточність застусування слів.

Немовленнєва симптоматика дислексії

Дислексія виникає внаслідок несформованості психичних функцій (зорового анализу та синтезу, просторових уявлень, фонематичного аналізу та синтезу, недорозвиненню лексико-грамматичної будови мовлення). Це дозволяє зробити висновок, що у дітей:

1. Відмічаються труднощі орієнтації за всіма просторовими напрямками,  в визначенні лівої та правої сторони, вгору - вниз.

2. Відмічається невизначення форми, величини. Несформованість оптико-прострорових уявлень ,проявляється в малюванні, при складанні цілого з частин при конструюванні, у нездатності відтворити задану форму.

3. Выявляється затримка  диференціації правої та лівої частин тіла, лівшество або змішана домінанта.

Основні прийоми та методи роботи з дітьми-дислексиками:

• Зорова та артикуляційна гімнастика
• Дзеркально – симетричне малювання обома руками
• Вправи для розвитку зорово – моторних координацій, оперативного поля читання
• Зорові диктанти за методикою І.Т.Федоренко
• Інтелектуально розвиваючі словесні ігри
• анаграми, ізографи, ребуси, криптограми, чарівні ланцюжки та інші
• Пошукові таблиці слів
• Метод “озвученого” читання
• Автоматизація оперативних одиниць читання за спеціальними таблицями складів

Одним з головних етапів роботи з подолання вад читання і письма є розвиток фонематичних процесів: аналізу ісинтезу.

«Ланцюжок» - назвати слово, яке починається останнім звуком слова попереднього гравця.

“Контролери”-назвати букву, яку потрібно написати в слові

Показати цифру, яка вказує місце заданого звука в слові

Деформовані слова 

та інші

поділити слова на склади і визначити їх кількість;

розкласти запропоновані малюнки на купки відповідно до кількості складів у їх назвах;

скласти слова з 1,2,3 складів;

скласти слова за першим складом;

додати склад і утворити нове слово (наприклад, ма —... — на);

переставити слова, щоб утворилось нове слово (наприклад, ва, со—сова)

Читання слів, які відрізняються  однією буквою

Читання стовпчиків слів з  однаковою голосною

Читання слів з однаковим  закінченням

Читання спільнокореневих слів

Складання слів із частин

Робота з реченням

1. Складання речень за схемами.

(Що?) Яблуко. Яблуко.

Яблуко (Що робить?) Яблуко росте.

(Яке?) яблуко _. Червоне яблуко росте.

яблуко _ (Де?). Червоне яблуко росте на дереві.

Пропонуємо зворотне завдання: складання схем до заданих речень.

2. Складання речень за інтонаційною схемою.

Пропонуємо промовляти одне й те саме речення з різними інтонаціями, залежно від знака. Добираємо кілька речень до однієї схеми.

3. Складання речення з набору слів. Наприклад: Юлі гарна лялька у.

Завдання: скласти правильну фразу: У Юлі гарна лялька. Гар на лялька у Юлі.

4. Вставити пропущені слова.

а) Прийменники: Ми гуляли ... лісі. Кішка сидить ... вікні.

б) Іменники: Яблука ростуть на ... . Мама поклала книгу на грається з лялькою.

в) Прикметники: Улітку листя клена зелене, а восени .... Подай стрічку не коротку, а ... . У білочки взимку хутро сіре, а влітку ....

г) Прислівники: Орел літає високо,  а горобчик ... (низько). Твій будинок далеко, а мій ... (близько).

ґ) Дієслова: Сашко ... машину. Тато ... з машини. Діти ... цукерки.

д) Логічне закінчення фрази: Лікар — це людина, яка ... (лікує). Кухар — це людина, яка ... (готує). Швачка — це людина, яка ... (шиє).

Щоб волосся на голові було охайним, його треба... (причісувати, заплітати, стригти). Щоб квітка довше жила, її треба ... (поливати).

Це завдання доцільно виконувати, використовуючи прислів’я та приказки.

Сім разів відмір, а один ... (відріж). Як дбаєш, так і... (маєш).

5. Виокремлення речень у тексті.

а) Вихователь монотонно промовляє текст. Діти мають плеснути у долоні, коли, на їхню думку, закінчиться речення.

На вулиці іде дощ. В парку гуляють діти. Мама купила кавун.

Спочатку речення мають бути короткі і не зв’язані за змістом, потім — більш поширені та близькі за змістом.

б) Поставити крапки у кінці речень. Речення пропонуємо у вигляді схеми на картках.

6. З’єднання частин розірваних речень.

Наприклад.

Падає липкий. Сніг голосно гавкає. Шарко.

Падає липкий сніг. Голосно гавкає Шарко.

Залежно від рівня підготовки дітей цю вправу можна проводити усно, коли діти сприймають розірвані речення на слух і правильно з’єднують його частини. Тим, хто вміє читати, пропонується письмовий варіант.

7. Підрахунок слів у поданому реченні, складання нового речення з такою самою кількістю слів.

8. Виокремлення слів та речень у тексті.

Наприклад.

Падає листя віє вітер іде дощ.

Падає листя. Віє вітер. Іде дощ.

9. Сприйняття речення від початку до кінця та від кінця до початку.

Діти мають засвоїти, що початок речення завжди позначаємо великою літерою, а в кінці речення ставимо крапку (знак запитання або окличний знак).

Запобігання помилкам під час читання та письма на рівні тексту

1. Читання текстів, в яких деякі слова замінюємо картинками.

2. Складання зв’язного оповідання з двох текстів, які читаємо упереміш.

3. Складання зв’язного оповідання з повних фраз, словосполучень.

4. Складання оповідань за серією картин, за однією картиною, за даним початком або кінцем оповідання, за опорними словами.

5. Відновити у тексті правильний порядок речень, розташованих у порушеній послідовності.

6. Складання оповідань за схемами типу:

Зворотне завдання: до даного оповідання (4-5 речень) скласти схеми, а потім пригадати все оповідання, спираючись на них.

7. Сприйняття (читання) тексту з кінця.

дислексії можна запобігти, якщо створити для дітей оптимальні умови в набутті грамотності: для одних найкращим є слуховий аналітико-синтетичний метод, але складним буде метод зорового, глобального запам'ятовування, для інших, навпаки, доречним є глобальний метод з опорою на зоровий аналізатор. Не менш важливо враховувати індивідуальні темпи засвоєння матеріалу. Деякі діти при дислексії довго не можуть автоматизувати звуко-буквені зв'язки. Якщо їм не продовжити букварний період, то з'являться серйозні труднощі у злитті складів, оскільки у них ще не автоматизовані ці елементарні одиниці.

Отже етнологія дислексії - це складне переплетення причин, умов та передумов. Труднощі у навчанні виникають як результат сполучення трьох груп явищ: біологічної недостатності певних мозкових систем, виникнення на цій основі функціональних порушень та середовищних умов, що ставлять підвищені вимоги до недозрілих психічних функцій.

Робота над запобіганням та корекцією вад писемного мовлення буде ефективним за умови об’єднання зусиль логопеда, вчителів та батьків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                           відділ освіти

                                                Добропільської міської ради

 

 

 

 

 

 

                              Дислексія.

                       Прийоми попередження 

                                та корекції.  

 

 

 

 

 

Семінар вчителів                                                      

початкових класів.                                                                          логопед відділу                             ЗОШ №18                                                                                           Тімошева О.І.

11.04.2013 рік