Цілі навчання та життя

Цілі навчання та життя

Навчання — це цілеспрямована взаємодія між учнем і вчителем, під час якого відбувається засвоєння знань, формування умінь, навичок. В сучасному світі виховання споріднене з навчанням, і тому несе свій внесок у здобуття освіти. Велику роль для цього відіграє відношення вчителья до учня, але не менш важливу і взаємне відношення учня. Цей зв′язок і є тією основою, що сприяє здійсненню спільної мети.

Одним з визначальних компонентів процесу навчання є його ціль.

Ціль навчання — це ідеальне мисленнєве передбачення кінцевого результату процесу навчання, це те, до чого прагнуть педагог і учні. Загальну мету освіти, як уже було зазначено, визначає суспільство. Вона відображається в державних документах, а потім конкретизується в програмах з окремих навчальних предметів, підручниках, навчальних посібниках для учителів, дидактичних матеріалах для учнів. Крім загальної мети, цілей навчання з окремого предмета, до кожного заняття учитель визначає завдання.

Організація процесу навчання найперше пов'язана з чітким визначенням його цілей, а також усвідомленням і прийняттям їх учнями. Цільові установки навчання спричиняють розуміння суті і способів організації навчально-пізнавальної діяльності, суттєво впливаючи на її активізацію.

 Як у  процесі навчання, так і при проведенні кожного навчального заняття реалізуються три основні групи взаємопов'язаних цілей. До першої з них належать цілі навчальні: оволодіння знаннями, уміннями, навичками; до другої — цілі розвиваючі: розвиток інтелектуальної, емоційно-вольової, діяльнісно-поведінкової сфери особистості; до третьої — цілі виховні: формування наукового світогляду, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури тощо.

 Це означає, що проектуючи проведення навчального  заняття, педагог повинен чітко визначити завдання навчання, розвитку та виховання. При цьому він конкретизує рівень, на якому будуть здійснюватися цільові установки: загальне ознайомлення з новою темою, засвоєння теоретичного аспекту матеріалу, що вивчається, формування практичних умінь і навичок, перевірка знань і под. Доведення до свідомості учнів завдань навчального заняття збільшує можливість активізації пізнавальної діяльності учнів, їх свідомої і послідовної праці протягом усього заняття. 

Навчання та виховання — складові цілеспрямованого процесу набуття освіти. Розбіжність між ними може полягати лише в переважанні певних цілей: предметно-професійних(навчання), соціальних(виховання). 
 
Таке розуміння виховання дозволяє по-іншому поглянути на цілі виховання особистості в процесі ії становлення. По-перше, виховання стає вагомим аспектом освіти в будь-якому віці, по-друге, людина цу своєму вихованні не є пасивним сприймачем зовнішніх впливів, тобто вона становиться активним суб′єктом збагачення своєї культури, усвідомлює зовнішній вплив суспільства, відповідає на цей вплив, визначає для себе цілі свого життя та свою роль у житті.

Потреби людини в життєвих цінностях і фактори впливу на них

Людина за своєю природою прагне до матеріального достатку, життєвого

комфорту, знань, творчої діяльності, підвищення морального та

культурного рівня, отримання задоволень, особливо почуттєвих, щастя,

краси, схильна до самовираження тощо. Її потреби дуже різноманітні за їх

видами, способами задоволення, орієнтовані на дефіцитні й недефіцитні,

дорогі й дешеві життєві засоби. Вони – динамічні, але на певний період

можуть бути й статичними.

Особливе значення для людини мають потреби в продуктах харчування,

одязі, нормальних умовах життя, праці, саморозвитку, сімейному щасті. У

значної частини населення важливими є також потреби в участі в

управлінні виробництвом. Люди хочуть впливати на суспільно-економічні

процеси, які відбуваються в країні. Тому дискусійними є питання змісту,

структури, обсягів потреб, ступеня їх раціональності тощо.

 Наші життєві потреби засвоєю значущістю гарно були представлені у піраміді відомого американського психолога Абрахама Маслоу. Абрахам Маслоу визнавав, що люди мають безліч різних потреб, але також вважав, що ці потреби можна розділити на п'ять основних категорій: 
Фізіологічні: голод, спрага, статевий потяг і т. д. 
Потреби в безпеці: комфорт, постійність умов життя.  
Соціальні: соціальні зв'язки, спілкування, прихильність, турбота про інше і увагу до себе, спільна діяльність. 
Престижні: самоповага, повага з боку інших, визнання, досягнення успіху і високої оцінки, службове зростання. 
Духовні: пізнання, самоактуалізація, самовираження, самоідентифікація.

У міру задоволення низлежащих потреб, все більш актуальними стають потреби більш високого рівня, але це зовсім не означає, що місце попередньої потреби займає нова, тільки коли колишня задоволена повністю. Також потреби не перебувають у нерозривному послідовності і не мають фіксованих положень, як це показано на схемі. Така закономірність має місце як найбільш стійка, але у різних людей взаємне розташування потреб може змінюватися. Потребу в самореалізацї, тобто досягненні своїх цілей, Маслоу уточнював, що одним з найважливіших моментів є урахування вікової группи. Реалізація власних життєвих цілей, та подолання потреби в самоакуалізації, за словами психологоа, приходить приблизно років у 50.

Підводячи риску, можу сказати, що цілями навчання здобути гарну освіту, виховати людину, щоб вона вже могла сприймати світ як вона його бачить, мала певні життєві принципи, та цілі. Але ці цілі досягаються не одразу, а лише подолавши кожну сходинку своїх потреб.