Чи може етика навчити моралі

Чи може етика навчити моралі? Як в зв'язку з цим Ви розцінюєте 
вислів Ф. Ларошфуко: «Можна дати раду, але не можна дати уміння ним користуватися»?(твір-роздум)

В наш час багато говориться про мораль, моральність , моральну поведінку, але ці слова і вирази сприймаються неоднозначно. З одного боку звучать твердження, що це пережитки минулого, що моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс будівника комунізму», «морально-трудове виховання», «моральна стійкість» людини-гвинтика . З іншого — що без моралі і морального ставлення до всього існуючого не можна.

Мораль - одна із форм духовного життя, один із найдавніших способів соціальної регуляції. Вона має загальнолюдський сенс і конкретно-історичний зміст. Моральний вимір дає нам уявлення про міру людяності суспільства і особистості. Мистецтво та релігія, філософія та право завжди зверталися до проблем добра і зла, справедливості й гуманності, сенсу життя та щастя людини. В системі ціннісних уподобань людини мораль повинна займати найвище місце. Ця стара істина сьогодні актуальна як ніколи. Моральне відродження і духовне вдосконалення людини - мета і засіб прогресивного розвитку українського суспільства та людства в цілому.

Етика як філософська наука про мораль осмислює, узагальнює, систематизує історичний розвиток моралі, історію становлення й розвитку етичних теорій, концепцій, які обґрунтували природу, сутність, специфіку, функції моралі, закономірності її розвитку та функціонування, взаємозв’язок з іншими формами матеріального та духовного життя людей. Так, порядна людина має зважати на вимоги моралі. Проте хіба ж ми не бачимо, як раз у раз святкує життєві перемоги саме той, хто здатний через ці вимоги переступити? І про яку порядність може йтися на голодний шлунок? Може, високі моральні переживання — привілей тих, хто вже має достаток? А може, вся мораль і полягає саме в тому, щоб здобувати достаток, звільняючи себе і своїх близьких від злиденності й принижень, несумісних з людською гідністю? А різні герої й альтруїсти-фанатики — чи не краще взагалі без них? Може, й справді, щаслива та країна, котра не потребує героїв? Чому ж тоді мимоволі завмирає серце, стикаючись із проявами справжньої моральної шляхетності?

Ставлячи всі ці запитання, ми вже занурюємося в царину етики, царину роздумів про людську моральність. Бо ж від оцих гірких і пекучих питань неможливо просто відмахнутися, до них знову і знову підводить нас саме життя. І ще одне: чи можуть узагалі існувати якісь остаточні загальнозначущі відповіді на такі запитання, чи не йде кожен тут своїм шляхом і обирає те, що йому ближче? А коли так — навіщо потрібна тоді наука етика? Всім відомий вираз: знання - це сила. А яку ж силу надають людині етичні знання? Перш ніж відповісти на це запитання, спочатку треба вияснити, чи можуть самі знання з галузі етики підвищити рівень моральності особистості? Спостереження і здоровий глузд підказують, що ні. Кому не доводилося стрічати високоосвічених негідників, що зі знанням справи творили зло? І навпаки — простих і щирих людей, котрі й гадки не мали ні про які філософії моралі, а проте вирізнялися бездоганною добротою? Моральність людини визначається її практичною позицією, і вона тісніше пов’язана із культурою почуттів, силою волі, з цілісністю характеру, ніж з рівнем знань про неї. Виходячи з того, що знання самі по собі ще не роблять людину моральною, не треба робити поспішних висновків, ніби то ці знання малоцінні чи взагалі непотрібні. Вони стають незамінним фактором морального піднесення людини, але за певних умов. Яких? Перш за все потрібно, щоб людина, яка займається етикою, мала схильність до морального вдосконалення. За допомогою роздумів, звичайно, неможливо переробити характер та звички людини. Тому етика сама по собі не може перетворити негідника на хорошу, високоморальну людину. Але вона в змозі допомогти тій людині, яка тягнеться до високого і прекрасного, чия душа прагне добрих вчинків, шукає конкретну допомогу в особистих моральних принципах.

Виникає ще одне питання: навіщо потрібна етика тій людині, яка і так високоморальна? Справа в тому, що моральність - це не стан, а процес, який продовжується все життя, і чим людина моральніша, тим більше вона незадоволена собою і більше прагне до самовдосконалення. І саме етика сприяє тому, щоб цей процес безперервного вдосконалення протікав більш інтенсивно і гармонійно. Вона запевняє моральну людину в її правоті, допомагає їй ясніше сформулювати норми поведінки, знаходити правильні рішення в складних, конфліктних ситуаціях, вчить критично аналізувати свої вчинки, бути об’єктивною в самооцінці, допомагає здійснити життєвий вибір з врахуванням досвіду минулих поколінь та перспектив на майбутнє.