Участь захисника у судовому процесі

1) Кримінальний процес — це галузь права, норми якої регулюють порядок провадження у кримінальних справах. Слово „process" (лат.) означає "просування", отже, провадження по кримінальній справі — безперервний рух, послідовний перехід від однієї стадії процесу до іншої. Тобто, кримінально-процесуальні відносини виникають, розвиваються, а кримінальну справу порушують, розслідують, розглядають у суді.

Поняття кримінального процесу вживають у чотирьох значеннях:

Вид державної діяльності, яка стосується порушення, розслідування, судового розгляду та винесення рішення у кримінальній справі.

Галузь права, що регулює цю діяльність.

Правова наука, що вивчає вищеназвану діяльність.

Навчальна дисципліна, в ході вивчення якої розглядають питання теорії кримінального процесу, кримінально-процесуального права та кримінально-процесуальної діяльності.

Отже, кримінальний процес — це врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду з розкриття злочинів, викриття й покарання винних та недопущення покарання невинуватих, а також система правовідносин, що виникають у ході діяльності вказаних органів один з одним, а також з громадянами, посадовими особами, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями й трудовими колективами, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Принципи кримінального процесу.

Принцип законності.. Реалізація принципу законності передбачає забезпечення державою для всіх суб’єктів повного і реального здійснення їхніх прав. Дотримання законів — гарантія правосуддя.

Рівність громадян перед законом  і судом. його суть полягає в тому, що як у кримінальному процесі, так  і в усіх сферах суспільного життя  всі громадяни рівні перед  законом і судом. Ця рівність не залежить від раси, кольору шкіри, стал, національності, мови, соціального походження, майнового  та посадового стану, місця проживання, ставлення до релігії, тощо.

Принцип державної мови судочинства. державною мовою в Україні  є українська. Саме цією мовою провадиться  судочинство. Лише у вийнятках, якщо більшість населення володіє іншою мовою, судочинство може провадитись нею. При цьому особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право користування рідною мовою і послугами перекладача та захисника, а слідчі та судові документи, які підлягають врученню обвинуваченому (обвинувальний висновок та вирок суду), перекладаються його рідною мовою, або іншою мовою, якою він володіє.

Здійсненні правосуддя тільки судом. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Незалежність суддів і підкорення їх тільки законові гарантовано Конституцією та законами України. Суть цього принципу полягає в прагненні створити такі умови для здійснення правосуддя, за яких суд зміг би приймати процесуальні рішення за своїм внутрішнім переконанням без стороннього впливу.

Гласність судового розгляду. Розгляд  справ у всіх судах є відкритим. Слухання справи в закритому засіданні можливе,лише у випадках, передбачених законом.

Колегіальний та одноособовий розгляд справи. За загальним правилом, у судах першої інстанції справи розглядає суддя одноособово, тобто він діє як суд. У КПК передбачено випадки, коли справи по першій інстанції розглядаються колегіально: кримінальні справи про злочини, за які може бути призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Принцип охорони честі, гідності, недоторканності  приватного життя. людина, її життя  і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Принцип права на свободу та особисту недоторканість. ніхто не може бути заарештований чи триматись під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Принцип недоторканності житла  гарантує: ніхто не може проникати  в житло чи в інше володіння  особи, проводити там огляд чи обшук інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Принцип забезпечення обвинуваченому права на захист передбачає право  мати захисника, який встановлюватиме всі обставини, що діють на користь підозрюваного чи обвинуваченого, а також те, що захисник надаватиме необхідну правову допомогу.

Принцип презумпції невинуватості. особу  вважають невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддано  кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку  і встановлено обвинувальним  вироком суду.

Принцип змагальності судового розгляду. За своєю суттю змагальність означає, що дві сторони наділено однаковими правами, за допомогою яких вони мають  можливість відстоювати свою позицію.

Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення  суду. Цей принцип встановлює, що відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Принцип обов’язковості рішень суду. Судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання  усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами  та юридичними особами на всій території  України.

 

2) Захист в кримінальному процесі.

Згідно з чинним законодавством функція захисту на всіх стадіях  кримінального процесу вирізняється повною самостійністю. Функція захисту  починає діяти значно раніше,  ніж буде сформульовано слідчим  обвинувачення, і може продовжувати діяти після того. коли обвинувачення  буде припинено. Її поява, розвиток, розширення і звуження її сфер дії не можна  розглядати тільки в зв'язку з пред'явленням обвинувачення, його припиненням . винесенням виправдувального вироку і закриттям  справи. Завдання захисту полягає  в тому, щоб захищати права кожного  учасника, порушені в той чи інший  момент судочинства. Функія захисту (скорочено "захист") являє собою процесуальну діяльність, направлену   на   з'ясування   обставин,   які   виправдовують обвинуваченого,    виключають    або    пом'якшують    його відповідальність, а також на охорону його особистих і майнових прав. Захист - це усвідомлена, цілеспрямована діяльність як самого обвинуваченого (підозрюваного), так і захисника, цивільного відповідача і його представника. Саме вони являються суб'єктами функції  захисту, їх цілеспрямованість отримує  вираження у вигляді процесуального інтересу.

З появою обвинувачення особі надається  можливість в тій чи іншій мірі від нього захищатися.

Головне  завдання  захисту  —  повне  або  часткове спростування висновків, які містяться в обвинуваченні. Захист прагне перш за все показати   необґрунтованість  обвинувачення. Обвинувачення необґрунтоване, якщо твердження, які містяться в ньому, не відповідають об'єктивній дійсності  або якщо докази, наведені для підтвердження  обвинувального тезису, недостатні для доведення основаного на них висновку.

Поряд із спростуванням фактів в  завдання захисту входить оспорювання  законності обвинувачення, її юридичної  аргументації. Таке  оспорювання  стосується  аргументації  обвинувачення, пов'язаної як з юридичною оцінкою  конкретних фактів, які відповідають елементам складу злочину, так і  з встановленням кримінальної відповідальності обвинуваченого..

Функція захисту в кримінальному  процесі появляється задовго  до пред'явлення обвинувачення. Про  дію функції захисту в стадії попереднього розслідування, але до появи обвинуваченого свідчать права, якими наділяється підозрюваний. Він може давати показання, заявляти клопотання і відводи- мати захисника, подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора,   вимагати   перевірки   прокурором   правомірності затримання, обраний стосовно підозрюваного запобіжний захід може бути оскаржений прокурору. В ряді випадків підозрюваний не стає обвинуваченим в зв'язку з тим, що він енергійно здійснював свій захист, використовуючи надані для цього законом права.

Захист виникає не тільки з появою обвинувачення, пред'явленого у встановленому  законом порядку. Він не перестає діяти і після вступу вироку в  законну силу. Суд виніс виправдувальний  вирок, однак функція захисту  продовжує діяти, так як мотиви виправдувального вироку можуть бути оскаржені виправданим. Функція захисту проявляється і  в слідуючих стадіях:

при виконанні вироку, судового нагляду  і перегляду справ у зв'язку з нововиявленими обставинами. Вирок  вступив в законну силу, засуджений не оспорює його правильність, але  необхідно вирішити питання, пов'язані  з усуненням непорозумінь, які  виникли при виконанні вироку.

 

Захисником у кримінальному процесі є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Захисник користується процесуальними правами особи, яку він захищає, крім окремо встановлених випадків.

Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого.

Захисник має право брати  участь у проведенні допиту та інших  процесуальних діях, що проводяться  за участю підозрюваного, обвинуваченого, до́ першого допиту підозрюваного  мати з ним конфіденційне побачення  без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту —  такі ж побачення без обмеження  кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової  особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов'язані виконувати законні  вимоги захисника.

Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні  підтверджуються:

свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної  правової допомоги.

Підозрюваний, обвинувачений має  право відмовитися від захисника  або замінити його.

Кримінальним процесуальним кодексом України також встановлюються права  та обов'язки захисника, правила його залучення до процесу, випадки, коли його участь є обов'язковою, гарантії його діяльності тощо.

Поняття «захисник» відмежовується від  поняття «законний представник». Останнім можуть бути батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності — опікуни  чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а  також представники органів опіки  і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває  неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.

 

4) У законодавстві визначено випадки обов’язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і під час розгляду кримінальних справ у суді першої інстанції:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні , злочину у віці до 18 років, — з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні чи  психічні вади (німі, глухі, сліпі  тощо) не можуть самі реалізувати  своє право на захист, — з  моменту затримання особи чи  пред’явлення їй обвинувачення  чи з моменту встановлення  цих вад; 

3) у справах осіб, які не володіють  мовою, якою ведеться судочинство,  — з моменту затримання особи  чи пред’явлення їй обвинувачення; 

4) коли санкція статті, за якою  кваліфікується злочин, передбачає  довічне ув’язнення, — з моменту  затримання особи чи пред’явлення  їй обвинувачення; 

5) при провадженні справи про  застосування примусових заходів  медичного характеру — з моменту  встановлення факту наявності  в особи душевної хвороби; 

6) при провадженні справи про  застосування примусових заходів виховного характеру — з моменту першого допиту неповнолітнього або до поміщення його до приймальника-розподільника.

 

5) Як захисники допускаються особи:

•         які мають  свідоцтво про право на заняття  адвокатською діяльністю в Україні;

•          інші фахівці в галузі права, що за законом  мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

•        у випадках і в порядку, передбачених кримінально-процесуальним  законом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни чи піклувальники (якщо, участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники можуть брати участь у справі як захисники лише одночасно із захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, котрий за законом має право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи).