Для чого Указ Президента №
727/98 запровадив спрощену систему оподаткування?
Передусім для того, щоб дати можливість
підприємцям-початківцям накопичити
первинний капітал для розвитку
бізнесу. Бо загальній системі оподаткування
властиве не тільки велике податкове
навантаження, а й надмірна складність
процедур звітності. Тим часом аж
ніяк не кожний підприємець-початківець
може собі дозволити найняти бухгалтера.
ДЛЯ
ЧОГО УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА № 727/98 ЗАПРОВАДИВ
СПРОЩЕНУ СИСТЕМУ ОПОДАТКУВАННЯ?
Передусім для того, щоб
дати можливість підприємцям-початківцям
накопичити первинний капітал для
розвитку бізнесу. Бо загальній системі
оподаткування властиве не тільки велике
податкове навантаження, а й надмірна
складність процедур звітності. Тим
часом аж ніяк не кожний підприємець-початківець
може собі дозволити найняти бухгалтера.
Указ Президента визначає,
що за спрощеною системою можуть працювати
юридичні особи (фірми), що мають не
більше ніж 50 найманих працівників
та дохід не більше ніж 1 мільйон
гривень на рік, і фізичні особи
(приватні підприємці), що мають не більше
ніж 10 найманих працівників та дохід
не більше ніж 500 тисяч гривень на
рік.
Спрощену систему (яка
нині існує в трьох видах –
єдиний податок, фіксований податок
та спеціальний торговельний патент)
запровадили також для тих
видів діяльності, які хоч і
не дають змоги далі розвивати
бізнес, зате допомагають виживати
підприємцю та його родині (йдеться, зокрема,
про роздрібну торгівлю, автоперевезення,
мініпекарні тощо).
Сьогодні в Україні
зареєстровано близько 1 мільйона 700
тисяч приватних підприємців, що
працюють за спрощеною системою оподаткування.
Це 1 мільйон 700 тисяч виборців. Або 4,5%
всіх виборців України – більше,
ніж потрібно партії, щоб пройти
на виборах до парламенту.
Надходження до зведеного
бюджету від спрощеної системи
оподаткування за 2002 рік становили
1 мільярд 200 мільйонів гривень. У
бюджеті 2003 року передбачено одержати
аналогічні надходження обсягом 1 мільярд
300 тисяч гривень. Кожного року за
цією дохідною частиною бюджету перевиконують
план, бо спрощена система щокварталу
приваблює дедалі більше нових підприємців.
ЩО
ЗАПРОПОНОВАНО В ПРОЕКТІ ПОДАТКОВОГО
КОДЕКСУ?
Проект Податкового кодексу
фактично зводить нанівець усі переваги
спрощеної системи оподаткування
і наближає її до загальної системи
оподаткування. Фактично запропоновано
ЗБІЛЬШИТИ кількість податків та
зборів для підприємців, що працюють
за спрощеною системою, а також
звузити рамки застосування спрощеної
системи. Насправді відбувається підміна
ідеології спрощеної системи: залишається
лише назва, а процедура сплати податків
та звітування суттєво ускладнюється.
В проекті Податкового
кодексу зазначено, що за спрощеною
системою зможуть працювати юридичні
особи (фірми), що мають не більше ніж
50 найманих працівників та дохід
не більше ніж 1 мільйон гривень на
рік, та фізичні особи (приватні підприємці),
що мають не більше ніж 5 найманих працівників
та дохід не більше ніж 200 тисяч гривень
на рік.
Ставка єдиного податку,
яку тепер встановлюють місцеві
ради за місцем державної реєстрації
підприємств чи підприємців, залежно
від виду діяльності, не може становити
менше ніж 20 гривень та більше ніж
200 гривень на місяць. В проекті
Кодексу передбачено, що ставка єдиного
податку для фізичних осіб теж
може коливатися в межах від 20 до
200 гривень, але за умови, що дохід
підприємця вміщується в певні межі
– від 200 до 2000 гривень на місяць,
бо ставку податку визначатимуть
як 10% від доходу. Запроваджуючи обмеження
доходу, проект Податкового кодексу
заперечує саму ідею приватного підприємництва
– можливість отримати адекватну
винагороду за адекватну роботу. У
такому разі зникає бажання підприємця
докладати більших зусиль задля
одержання більших грошей, а ця
обставина, цілком зрозуміло, суттєво
гальмує економічне зростання.
Проте найсильнішою загрозою
для спрощеної системи в проекті
Податкового кодексу є збільшення
кількості податків та зборів, які
буде змушений платити підприємець,
і відповідно, збільшення документообігу
підприємця та витрат його часу на податкові
процедури. Досить глянути на с. 2 порівняльної
таблиці норм Указу Президента №
727/98 і проекту Податкового кодексу,
де перелічено всі податки та збори,
яких не мають сплачувати підприємці,
що обрали спрощену систему оподаткування.
Так, тепер підприємця, що працює за
єдиним податком, звільнено від 16 видів
податків та зборів, а згідно з проектом
Податкового кодексу – буде звільнено
лише від 4 видів податків та зборів.
Ще одне обмеження підприємницької
свободи в Податковому кодексі
– обмеження місця провадження
підприємницької діяльності. Тепер
підприємець може провадити свою
діяльність хоч по всій Україні (п. 3
Наказу Державної податкової адміністрації
України від 29 жовтня 1999 року № 599 передбачає,
що підприємець може провадити діяльність
і за місцем реєстрації, і по всій
території України). Натомість Кодекс
зменшує можливість вибору місця
діяльності: ним має стати безпосереднє
місце виконання робіт чи надання
послуг або місце проживання. У
ст. 4014 проекту Кодексу саме так
і зазначено: […] місцем виконання
робіт, надання послуг є місце, де
особа, яка виконує роботи, надає
послуги, організувала свою господарську
діяльність або має постійне представництво,
яке надає послуги, або (у разі
відсутності такого місця) – місце
проживання чи постійної адреси такої
особи.
Точних прогнозів щодо
того, наскільки зміняться доходи
до бюджету і доходи підприємців
після запровадження Податкового
кодексу в такій редакції ніхто
не склав. Однак немає сумніву, що
майже всі підприємці – фізичні
особи підуть у тінь. А оскільки
переважну більшість суб’єктів
підприємницької діяльності за спрощеною
системою складають фізичні особи,
то можна стверджувати: того мільярду
гривень, який бюджет отримує нині,
він вже не отримає.
І останнє: зміни до Податкового
кодексу, в разі його ухвалення, не можна
вносити протягом наступних 5 років.
ЧИ
МОЖНА ЩЕ ЩОСЬ ЗМІНИТИ?
Так, можливість внести зміни
до проекту Податкового кодексу
є. Поки що цей документ Верховна Рада
схвалила в другому читанні. Однак
щодо частини Кодексу про спрощену
систему оподаткування депутати
не голосували взагалі. Тому кожен, хто
прагне захистити свої інтереси, може
вплинути на Верховну Раду. Ще не пізно.
Виборці можуть звертатися
з цими питаннями до народних депутатів
свого округу в письмовій формі
(за адресою: вул. Грушевського, 5, Київ)
або усно, під час зустрічей
з парламентарем в окрузі чи на
прийомі в нього. Щоб дізнатися,
хто саме є депутатом Верховної
Ради від того чи того округу, виборцю
досить звернутися із запитанням до будь-якого
місцевого органу державної влади
або до найближчої громадської приймальні
Комітету виборців України.
Детальнішу інформацію про
способи співпраці виборців з
депутатами, а також про можливості
контролю за діяльністю депутатів, виконання
ними своїх передвиборчих обіцянок
містить брошура “Ви обрали депутата.
Що далі?”
Брошуру можна отримати в
громадських приймальнях Комітету
виборців України, а також замовити
телефоном у Києві: (044) 490 5656 .
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ЧИННИХ НОРМ УКАЗУ
ПРЕЗИДЕНТА ТА ПРОЕКТУ ПОДАТКОВОГО
КОДЕКСУ ЩОДО СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ
ОПОДАТКУВАННЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО
БІЗНЕСУ
. |
Указ Президента № 727/98 (діючий) |
Проект закону України
№ 935 (пропоновані зміни до спрощеної
системи оподаткування) |
Запроваджується для таких
суб'єктів малого підприємництва |
юридичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та форми
власності, в яких за рік середньооблікова
чисельність працюючих не перевищує 50
осіб і обсяг виручки яких від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за рік
не перевищує 1 млн. Гривень.
фізичних осіб, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи і у трудових відносинах
з якими, включаючи членів їх сімей, протягом
року перебуває не більше 10 осіб та обсяг
виручки яких від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує
500 тис. гривень.
|
юридичні особи - суб'єкти
підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та форми
власності, у яких середньооблікова чисельність
працюючих за звітний період (календарний
рік) не перевищує 50 осіб і обсяг виручки
від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) за зазначений період не перевищує
1 000 000 гривень.
фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, у яких кількість осіб, що
перебувають у трудових відносинах з такою
фізичною особою, включаючи членів його
сім'ї, які беруть участь у підприємницькій
діяльності, за попередній рік не перевищує
5 - осіб . Обсяг виручки від продажу товарів,
робіт, послуг за рік у зазначених суб'єктів
не повинен перевищувати 200 000 гривень
. |
Ставка єдиного податку
для суб'єктів малого підприємництва |
Для фізичних осіб встановлюється
місцевими радами за місцем їх державної
реєстрації залежно від виду діяльності
і не може становити менше20 гривень та
більше 200 гривень на місяць.
Суб'єкт підприємницької
діяльності – юридична особа , який перейшов
на спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності, самостійно обирає одну
з наступних ставок єдиного податку:
· 6 відсотків суми виручки
від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) без урахування акцизного
збору у разі сплати податку на додану
вартість згідно із Законом України "Про
податок на додану вартість";
· 10 відсотків суми виручки
від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг), за винятком акцизного
збору, у разі включення податку на додану
вартість до складу єдиного податку. |
Для фізичних осіб – суб'єктів
малого підприємництва, визначених у пункті
"б" частини першої статті 15002, запроваджується
сплата єдиного податку за ставкою 10 відсотків
нормативного чистого доходу.(ст.15006 п.1)
Об'єктом оподаткування для суб'єктів
малого підприємництва, фізичних осіб,
є нормативний чистий дохід, розмір якого встановлюється
місцевою радою залежно від виду господарської
діяльності.
Нормативний чистий дохід не може бути встановлено
менш як 200 гривень та більш як 2000 гривень
на місяць. (Ст. 15004 п.4 пп.2)
Для суб'єктів малого підприємництва, юридичних
осіб, запроваджується сплата єдиного
податку за ставкою 5 процентів від об'єкту
оподаткування. |
Суб'єкт малого підприємництва,
який сплачує єдиний податок,не є платником
таких видів податків і зборів (обов'язкових
платежів): |
1. податку на додану
вартість, крім випадку, коли юридична
особа обрала спосіб оподаткування
доходів за єдиним податком
за ставкою 6%;
2. податку на прибуток підприємств;
3. податку на доходи фізичних осіб (для
фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва);
4. плати (податку) за землю;
5. збору на спеціальне використання природних
ресурсів;
6. збору до Фонду для здійснення заходів
щодо ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення;
7. збору до Державного інноваційного фонду;
8. збору на обов'язкове соціальне страхування;
9. відрахувань та зборів на будівництво,
реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних
доріг загального користування України;
10. комунального податку;
11. податку на промисел;
12. збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування;
13. збору за видачу дозволу на розміщення
об'єктів торгівлі та сфери послуг;
14. внесків до Фонду України соціального
захисту інвалідів;
15. внесків до Державного фонду сприяння
зайнятості населення;
16. плати за патенти згідно із Законом
України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності". |
1. Податку на прибуток
підприємств (за винятком сплати податку
з доходів у вигляді дивідендів, процентів,
а також з доходів, що отримують нерезиденти
з джерел їх походження з України);
2. Податку на доходи фізичних осіб (для
фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва);
3. Податку на майно (лише стосовно майна,
що використовується суто для провадження
підприємницької діяльності) (податок на майно запропоновано впровадити
податковим кодексом, Розділ VI );
4. Ринкового збору. ( На сьогодні ставка ринкового збору для
фізичних осіб складає: від 0,05 до 0,15 НМД
(неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян), для юридичних осіб – від 0,2
до 2 НМД). |
Дія не поширюєтьсяна: |
· суб'єктів підприємницької
діяльності, на яких поширюється дія Закону
України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" в частині
придбання спеціального патенту;
· довірчі товариства, страхові компанії,
банки, інші фінансово-кредитні та небанківські
фінансові установи;
· суб'єктів підприємницької діяльності,
у статутному фонді яких частки, що належать
юридичним особам - учасникам та засновникам
даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого
підприємництва, перевищують 25 відсотків;
· фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, які займаються підприємницькою
діяльністю без створення юридичної особи
і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними
та тютюновими виробами, пально-мастильними
матеріалами;
· спільну діяльність, визначену пунктом
7.7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств". |
на довірчі товариства,
страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні
та небанківські фінансові установи,
суб'єктів підприємницької діяльності,
які провадять діяльність у сфері грального
бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти
або провадять спільну діяльність, та
суб'єктів підприємницької діяльності,
у статутному фонді яких частки, що належать
юридичним особам - учасникам та засновникам
даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого
підприємництва, перевищують 25 відсотків,
а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності без створення юридичної особи,
які здійснюють торгівлю підакцизними
товарами.
|
Місце надання послуг |
П.3 Наказу Державної податкової
адміністрації України від 29 жовтня
1999 року N 599, передбачає проведення діяльності
як за місцем реєстраціїї так і
по всій территорії України. |
Ст. 4014 Місце продажу товарів,
виконання робіт, надання послуг.
п. 4 У всіх випадках, крім передбачених
частиною (2) цієї статті, місцем виконання
робіт, надання послуг є місце, де особа,
яка виконує роботи, надає послуги, організувала
свою господарську діяльність або має
постійне представництво, яке надає послуги,
або (у разі відсутності такого місця)
- місце проживання чи постійної |
|