Опіка і піклуванн в сімейному законодавстві

                 Опіка і піклуванн в сімейному законодавстві

1. Поняття опіки  і піклування

Питання опіки та піклування відноситься як до сімейно­го, так і цивільного права, тому що особисті немайнові та майнові відносини громадян з організаціями та між собою регулюються та охороняються як сімейним, так і цивільним законодавством.

Для того, щоб громадянин мав змогу вступити на захист своїх порушених особистих та майнових прав, він повинен володіти цивільною дієздатністю, тобто здатністю своїми дія­ми набувати цивільних прав та приймати на себе обов'язки.

Для того, щоб особа мала здатність здійснювати юридич­не значимі дії та нести за неправомірні вчинки відпові­дальність, вона повинна повністю усвідомлювати свої дії та бути здатною ними керувати. Тому наявність дієздатності у особи залежить від віку та стану її здоров'я.

Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав та створювати для себе цивільні обов'язки виникає у повному обсязі з досягненням повноліття, тобто по досяг­ненню вісімнадцятирічного віку.

Оскільки законодавство України в окремих випадках доз­воляє вступ до шлюбу до досягнення шлюбного віку, то особи в цьому випадку набувають дієздатності в повному обсязі з часу вступу до шлюбу.

Ті громадяни, які взмозі своїми діями набувати цивільні права та нести обов'язки, є дієздатними, отже, вони самі і без сторонньої допомоги взмозі ставати на захист своїх прав та інтересів.

У випадках, коли громадяни з тих чи інших причин (не­повноліття, хвороба, похилий вік) не мають можливості са­мостійно захищати свої права та виконувати обов'язки, над ними встановлюється опіка чи піклування, і тоді їх інтереси відстоюють опікуни чи піклувальники.

Під встановленням опіки чи піклування слід вбачати при­значення опікуна чи піклувальника для захисту (охорони) прав та інтересів особи, яка не має можливості повністю або частково самостійно здійснювати ці функції.

Згідно до статті 128 КпШС України опіка та піклування встановлюється для виховання неповнолітніх дітей, які вна­слідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків або з інших причин лишилися без батьків­ського піклування, а також для захисту особистих і майно­вих прав та інтересів цих дітей.

Опіка та піклування встановлюються також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки.

2. Органи, які вирішують питання про призначення опіки та піклування

Органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчі ко­мітети міських чи районний у містах, сільських, селищних Рад народних депутатів.

Опіка і піклування встановлюється державною адміністра­цією районів, районів міст Києва та Севастополя, виконав­чими комітетами міських чи районних у містах, сільських, селищних Рад народних депутатів.

Безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню покла­дається на відповідні відділи і управління місцевої держав­ної адміністрації районів, районів міст Києва та Севастопо­ля виконавчих комітетів міських чи районних у містах Рад народних депутатів: щодо осіб, які не досягай 18 років, щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хво­роби або недоумства; щодо осіб, визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; щодо дієздатних осіб, які потребу­ють піклування за станом здоров'я.

У селищах та селах справами опіки та піклування безпосе­редньо займаються виконавчі комітети селищних та сільських Рад народних депутатів (стаття 129 КпШС України).

Органи опіки та піклування в своїй діяльності керуються законами України, постановами та розпорядженнями Кабі­нету Міністрів України, правилами опіки та піклування в Україні, наказами та інструкціями відповідних міністерств, рішеннями місцевих Рад та їх виконавчих комітетів і інши­ми нормативними актами, які мають відношення до діяль­ності органів опіки та піклування.

Органи опіки та піклування при здійсненні своїх функцій приймають відповідні рішення. Для допомоги в роботі при органах опіки та піклування утворюються опікунські ради.

Опікунські ради створюються при виконкомах районних, міських, сільських та селищних Рад народних депутатів на час їх повноважень та мають нарадчі функції.

До опікунської ради входять депутати, представники зак­ладів освіти, охорони здоров'я, соціального захисту насе­лення.

Опікунська рада попередньо розглядає питання про: влаш­тування неповнолітніх, які за станом здоров'я потребують догляду та не можуть захищати свої права та інтереси; вста­новлення опіки над неповнолітніми у віці до 15 років, які лишилися без батьківського піклування, і над повнолітніми особами, які визнані судом недієздатними внаслідок душев­ної хвороби або недоумства; встановлення піклування над неповнолітніми у віці від 15 до 18 років, над громадянами, які визнані судом обмежено дієздатними внаслідок зловжи­вання спиртними напоями або наркотичними засобами, а також над особами, які за станом здоров'я не можуть само­стійно захищати свої права; встановлення опіки над майном підопічної особи; розподілі майна, яке належить неповно­літньому, і встановленню над ним опіки; повернення на­лежного неповнолітнім або недієздатним особам майна, яким незаконно заволоділи родичі або сторонні особи, відшкоду­вання шкоди, заподіяної цими особами; стан утримання та виховання неповнолітніх в сім'ях опікунів (піклувальників) і виконання останніми покладених на них обов'язків як опі­кунів (піклувальників); позбавлення батьків або усинови­телів, які ведуть аморальний спосіб життя та негативно впли­вають на виховання неповнолітніх, прав на виховання;

відібрання неповнолітнього у батьків, якщо подальше пере­бування дитини в сім'ї загрожує її життю, здоров'ю, пра­вильному моральному вихованню; скасування акту усинов­лення (удочеріння); повернення батькам дітей особами, які утримували їх у себе без законних на те підстав.

Крім того, на своїх засіданнях опікунські ради розгляда­ють та заслуховують:

— інформацію членів опікунської ради про результати об­стеження стану утримання, виховання, оздоровлення та ме­дичного обслуговування підопічних у сім'ях опікунів (піклу­вальників), усиновителів, в державних закладах, куди вони влаштовані; про збереження та охорону належного підо­пічним майна; витрачання опікунами пенсій, державної до­помоги, аліментів, які отримують підопічні, прибутку від їх майна та грошових внесків;

— звіти опікунів (піклувальників) про виконання покла­дених на них обов'язків по відношенню до підопічних;

— звіти керівників шкіл, шкіл-інтернатів, дошкільних ди­тячих закладів, будинків-інтернатів, вищих та середніх спеці­альних учбових закладів, різних відомств та профтехучилищ про стан утримання, виховання та захисту прав і інтересів неповнолітніх, які лишилися без батьківського піклування, надання їм пільг, передбачених законодавством;

— звіти керівників підприємств, установ і організацій, де працюють неповнолітні, які лишилися без батьківського піклування, про дотримання трудового законодавства.

Відповідно до статті 130 КпШС України керівництво орга­нами опіки та піклування і контроль за їх діяльністю здійснюється обласними, Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією та виконавчими коміте­тами Рад народних депутатів.

3. Порядок встановлення опіки та піклування

Згідно до статті 131 КпШС України опіка встановлюється над. неповнолітніми, які не досягли 15 років та лишилися без піклування батьків, а також над громадянами, які ви­знані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Піклування (стаття 132 КпШС України) встановлюється над неповнолітніми у віці від 15 до 18 років та над громадя­нами, які визнані судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними або ток­сичними засобами. Піклування також може бути встановлено над особами, які за станом здоров'я не можуть само­стійно захищати свої права.

Опіка та піклування можуть бути встановлені й при житті батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли батьки поз­бавлені судом батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини та передачу її під опіку органам опіки та піклування, незалежно від того, чи позбавлені батьки батьківських прав, чи ні, так як перебування у них небезпечно для дитини; коли батьки психічно хворі, ро-зумово відсталі або знаходяться на тривалому лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі; коли батьки трива­лий час не можуть займатися вихованням своїх дітей (за­суджені до позбавлення волі, перебувають у тривалому відрядженні); коли батьки непрацездатні та знаходяться на державному утриманні в будинках-інтернатах для лю­дей похилого віку та інвалідів.

Над повнолітніми дієздатними особами, які за станом здо­ров'я не можуть самостійно захищати свої права та викону­вати свої обов'язки, піклувальник може бути призначений тільки за проханням цих осіб.

Опіка і піклування встановлюється за місцем проживання особи, яка потребує опіки та піклування, або за місцем про­живання опікуна (піклувальника).

Рішення про встановлення опіки та піклування повинно виноситися не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідному органу опіки та піклування стане відомо про необхідність встановити опіку та піклування.

Установи і особи, яким стане вадомо про неповнолітніх, які лишилися без опікування батьків, або про неналежне виконання батьками (одним з них) обов'язків по вихованню чи про зловживання батьківськими правами, зобов'язані не­гайно повідомити про це органи опіки та піклування за фак­тичним місцезнаходженням осіб, які підлягають опіці або піклуванню (стаття 134 КпШС України). Вони також по­винні повідомити про повнолітніх осіб, які потребують опі­ки чи піклування.

Установами та особами, які при виявленні дітей та осіб, що підлягають опіці або піклуванню, зобов'язані негайно повідомити про це відповідним органам опіки та піклування, є: житлово-експлуатаційні контори, власники або орен­дарі житлових будинків; органи ЗАГСу; нотаріальні конто­ри; судові органи; органи внутрішніх справ; органи соціаль­ного захисту населення; директори шкіл та завідуючі до­шкільними закладами; лікувально-профілактичні заклади психіатричного профілю; інші установи та організації, яким стало відомо про дітей, що лишилися без піклування батьків, а також повнолітніх осіб, які потребують піклування; близькі родичі та інші особи. (Правила опіки та піклування України — далі: Правила.)

При отриманні відомостей про неповнолітніх, які лиши­лися без піклування батьків, органи опіки та піклування зо­бов'язані негайно провести обстеження та в разі виявлення такого факту забезпечити тимчасове влаштування непов­нолітніх до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника (стаття 135 КпШС України).

У разі виявлення неповнолітніх, які лишилися без піклу­вання батьків, але які мають близьких родичів або інших осіб, які згодні усиновити неповнолітніх, органи опіки та піклування сприяють оформленню усиновлення в порядку, передбаченому законом.

У випадку неусиновлення неповнолітніх, які лишилися без піклування батьків, органи опіки та піклування влаштову­ють дітей: у віці від 3 до 16 років — в дитячі будинки або школи-інтернати органів освіти; інвалідів з фізичними не­доліками, поглиблено розумово відсталих або психічно хво­рих — до будинків-інтернатів органів соціального захисту населення, а з 16 років — до будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів у відповідності з затвердженими медичними висновками та протипоказаннями.

Неповнолітніх, які досягли 16 років та лишилися без піклу­вання батьків, органи опіки та піклування зобов'язані влаш­тувати на роботу або навчання у професійно-технічні учи­лища або в інші спеціальні навчальні заклади.

Керування майном, яке належить особам, над якими вста­новлена опіка та піклування або які влаштовані у дитячі бу­динки, навчальні заклади та будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів, здійснюється опікунами чи піклу­вальниками.

Якщо у особи, над якою встановлено опіку чи піклуван­ня, є майно, яке знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органами опіки та піклу­вання за місцем знаходження майна (стаття 136 КпШС України).

Для безпосереднього здійснення опіки органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник.

У разі призначення опікуна чи піклувальника прийма­ються до уваги можливості опікуна (піклувальника) вико­нувати опікунські обов'язки, відносини між ним та підо­пічним. Опікун чи піклувальник призначається переважно із близьких підопічному осіб чи із числа осіб, призначених громадською організацією, або з числа інших осіб, з ураху­ванням їх можливості виконувати опікунські обов'язки і стосунків між опікуном (піклувальником) і особою, над якою встановлюється опіка (піклування). Опікун або піклу­вальник призначається тільки з його згоди (стаття 138 КпШС України).

Якщо над дітьми, які виховуються в державних дитячих закладах, і над особами, які потребують опіки чи піклу­вання, та влаштованими до відповідних лікувальних зак­ладів або закладів органів соціального захисту населення опікуни і піклувальники не призначені, виконання обо­в'язків опікунів та піклувальників покладається на ці ус­танови.

Призначити опікуна (піклувальника) можливо й після влаштування зазначених вище осіб у відповідні державні зак­лади (стаття 139 КпШС України).

Не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, які не досягли 18 років; визнані у встановленому порядку не­дієздатними чи обмежено дієздатними; позбавлені батьків­ських прав; а також особи, інтереси яких протирічать інте­ресам осіб, що підлягають опіці та піклуванню.

Відповідно до статті 153 КпШС України рішення органів опіки та піклування про призначення або звільнення опі­кунів та піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питаннь опіки і піклування можуть бути ос­каржені заінтересованими особами чи опротестовані проку­рором у встановленому законом порядку.

4. Права і обов'язки, опікунів (піклувальників)

Опікуни чи піклувальники зобов'язані виховувати підопіч­них, турбуватися про їх здоров'я, фізичний, моральний, ду­ховний розвиток та навчання, готувати їх до праці, захища­ти їх права і інтереси.