Митне право України його поняття предмет та метод

Тема:Митне право України його поняття предмет та метод

План

1.Поняття, предмет митного права;

2.Метод митного права.

1.Поняття, предмет митного права

Історія розвитку вітчизняного митного права іде далеко корінням в часи утворення самого Давньоруської держави, коли стягування "мита" за провезення товару через застави грунтувалося ще на звичайному праві. Завоювання руських земель татаро-монгольськими племенами привело до "укоріненню" на російській мові тюркського слова "тамга" (клеймо), від якого потім відбулися російська "митниця" і похідні від нього терміни.

Митне право - сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини з охорони економічних інтересів Російської Федерації митними органами, шляхом встановлення режимів переміщення товарів, інших предметів та осіб через митний кордон, розмірів і порядку справляння митних платежів, відповідальності за митні правопорушення і порядку притягнення до неї.

Термін "митне право" необхідно розглядати у трьох значеннях: 1) як галузь російського законодавства; 2) як галузі юридичної науки; 3) як вивчається у відповідних навчальних закладах навчальну дисципліну.

У правовій системі Росії митне право являє собою самостійну галузь права. На відміну від базових галузей права, митне право є комплексною галуззю права. Справа в тому, що митне право більшою мірою включає в себе адміністративно-правові, конституційно-правові, кримінально-правові норми, а також міжнародно-публічні приписи та ін Митне право, як і адміністративне, поєднує в собі матеріальні і процесуальні норми, митний процес є різновидом адміністративного процесу.

Предмет митного права складають специфічні суспільні відносини, що виникають у звязку з проведенням державою митної політики в цілому і встановленням митного режиму при переміщенні товарів, транспортних засобів через митний кордон і перетині її фізичними особами з метою захисту економічної безпеки та інших економічних інтересів російської держави.

Метод митного права, як комплексної галузі права, визначається характером переважаючих в ній норм. Оскільки у митному праві адміністративно-правові норми, метод регулювання в ньому в основному імперативний, що виражається у владних приписах і заборонах. У той же час є певна кількість дис-позитивних норм, що стосуються, наприклад, права вибору заявником митного режиму.

Система митного права складається із загальної та особливої частин. Загальна частина митного прававключає поняття та зміст митної справи, митної політики та її цілей, митної території і митного кордону РФ та інші загальні терміни і поняття, повязані з регламентації митної справи і закріплені в митному законодавстві.

Особлива частина митного права включає правове регулювання: порядку переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів (в т. ч. різні митні режими), митного тарифу та справляння митних платежів; митного оформлення; митного контролю; ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. У цій частині важливе місце відводиться норм, які регулюють здійснення правоохоронної функції митних органів, які проводять дізнання, оперативно-розшукову діяльність, а також провадження у справах про порушення митних правил.

До джерел митного права відносяться: Конституція РФ; Митний кодекс РФ; Закон РФ "Про митний тариф" від 21 травня 1993р., ФЗ "Про службу в митних органах в Російській Федерації" від 21 липня 1997р., Інші федеральні закони, нормативні акти Президента РФ та Уряду РФ; відомчі нормативні акти органів виконавчої влади та iн Серед відомчих нормативних актів провідна роль належить наказів, інструкцій, листів і інших актів ГТК РФ.

Іншу велику групу джерел митного права утворюють міжнародно-правові документи, що стосуються митної сфери, серед яких останнім часом стали особливо виділятися угоди про митне співробітництво в рамках СНД.

2.Метод митного права.

Метод митного права — це сукупність правових прийомів (засобів і способів), за допомогою яких здійснюється вплив на поведінку суб'єктів. Як уже зазначалося, митне право регулює управлінські відносини при здійсненні митної справи, що зумовлює і його методи. Переважна частка владних вертикальних відносин митного права засновується на підпорядкуванні зобов'язаного суб'єкта носієві владних повноважень. Отже, митне право регулює відносини між його суб'єктами на засадах підлеглості. В тому числі при регулюванні відносин між фізичною особою, що перетинає кордон й переміщує предмети або товари, й митницею в праві закладено нерівність сторін. У відносинах митних органів між собою, навпаки, додержується підлеглість. 
 
Для адміністративного права характерні такі методи, як приписи відповідних державних органів та посадових осіб. Особа, якій ці приписи адресовані, повинна їх виконувати. Юридично-владні приписи органів державного управління у сфері митної справи є, як правило, односторонніми. Вони є персоніфікованими і адресуються або певній ланці у системі митних органів, наприклад митному посту Гоптівка. Відповідно лише суб'єкт управління уповноважений давати владні приписи, які є обов'язковими для іншої сторони. Таким чином, митні правовідносини можуть бути охарактеризовані як владовідносини. 
 
Приписи тісно пов'язані з можливістю застосування примусу. Він не виключається й застосовується як крайній засіб юридичного впливу. Разом з тим зміст приписів може бути різним: не допускати альтернативи або допускати можливість вибору одного з декількох запропонованих варіантів поведінки. Одні з них виникають за ініціативою носія обов'язку, а інші — з ініціативи компетентного органу чи його посадової особи. Наприклад, при здійсненні митного контролю контролер може на підставі зовнішніх ознак (нервування, підсилене потіння тощо) прийняти рішення про особистий огляд фізичної особи. До того ж прийняттю одностороннього владно-розпорядчого акта передують узгодження його проекту чи концептуальних положень із усіма зацікавленими сторонами, спільний його розгляд та обговорення. У разі невідповідності таких приписів чинному законодавству та грубого порушення законних прав та інтересів особи вони можуть бути в установленому порядку оскаржені й скасовані. 
 
Виконання Односторонніх приписів забезпечується роз'яснювальною й виховною роботою органів управління, в результаті якої у зобов'язаних осіб формується впевненість у необхідності їх виконання. Часто приписи супроводжуються рекомендаціями щодо їх найбільш ефективного виконання чи уникнення обтяжуючих процедур. 
 
Слід мати на увазі, що в митному праві, особливо стосовно регулювання особливостей переміщення через митний кордон України товарів, застосовуються методи непрямого впливу. Це, як правило, економічні важелі. Таким чином, адміністративний метод регулювання митних відносин проявляється у юридичній нерівності їх учасників, прямій організаційній підпорядкованості одного іншому, покладенні на підлеглого юридичного обов'язку, здійсненні певних дій за власним розсудом. 
 
Оскільки митні правовідносини є комплексними й включають певну частку приватних, то їм притаманні методи приватного права, що засновані на рівності сторін, дизпозитивності, судовому розгляду суперечок. На засадах рівності та паритетності митні органи України будують свої взаємовідносини з митними органами інших країн, а їх митниці здійснюють спільні заходи щодо реалізації митної справи. 
 
Регулювання митних відносин здійснюється шляхом адміністративного нормотворення, адміністративного розпорядження та правоохоронної діяльності. Такий метод не тільки відображає владну природу державного управління, односторонність і обов'язковість приписів для зобов'язаних осіб, але допускає деякі елементи рівності.