Митна справа

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Криворізький національний університет»

Кафедра менеджменту і  адміністрування

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Митна справа»

(Варіант № 11)

 

 

 

 

 

       Виконала: ст. групи ЗЗЕД-09-1

Синиця Марина

        Перевірив:  викладач кафедри МіА

                           Глєбова Н.О.

 

 

м. Кривий Ріг,

2013 р.

План

1. Режим найбільшого сприяння зовнішньоекономічної діяльності.
2. Поняття про нетарифні методи регулювання ЗЕД.
3. Митна вартість та методи її визначення.

Задача

Визначити суму митних зборів за товар Б митна вартість якого 18500дол., і який знаходився під митним контролем 22 дні. Платіж за митне оформлення становить 0,2%, за кожен день зберігання товару під митним контролем сплачується 0,05%, за перші15 днів перебування товару під митним контролем митні збори не стягуються.

 

Список використаної літератури

 

1. Режим найбільшого сприяння зовнішньоекономічної діяльності.

 

Режим найбільшого сприяння передбачає, що для окремих іноземних суб'єктів  встановлюють пільги при здійснені  ними зовнішньоекономічних операцій на території нашої країни.

Режим найбільшого сприяння означає, що іноземні суб'єкти господарської  діяльності мають той обсяг прав, преференцій і пільг відносно мита, податків і зборів, яким користується або буде користуватися іноземний  суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави. Такий режим надається суб'єктам господарської діяльності інших держав відповідно до міжнародних договорів України і застосовується головним чином до експортно-імпортних операцій.

У Законі України "Про ЗЕД" у  дод. №1 зафіксовано 145 країн світу (країни, що розвиваються), яким згідно рішення ООН всі країни-члени ООН повинні надавати режим найбільшого сприяння; у дод. №2 перераховано 30 країн світу (в основному розвинені країни), яким надано режим найбільшого сприяння.

Отже, Україна повинна надавати 175 країнам світу режим найбільшого сприяння.

Режим найбільшого сприяння в нашій  країні, як правило, регламентує верхня преференційна ставка митного податку "Єдиного митного тарифу України".

ПРИНЦИПОВА СХЕМА ЄДИНОГО МИТНОГО  ТАРИФУ УКРАЇНИ

Режим найбільшого сприяння в Україні  згідно національного законодавства  передбачає, що країни для яких він встановлений повинні сплачувати при перетинанні їх товарами митного кордону України податок у розмірі верхньої межі преференційної ставки митного податку.

Основний критерій встановлення режиму найбільшого сприяння передбачає застосування цієї норми до конкретного товару, який підлягає імпорту в нашу країну.

 

 

 

2. Поняття про нетарифні методи регулювання ЗЕД.

До нетарифних заходів  регулювання відносяться: 
 
1. Заборони експорту та імпорту. Це вимушені заходи, визнані міжнародною практикою. Заборони можуть виступати у відкритій і закритій формі. Різновидом заборони відкритої форми являються часткові заборони, які, в свою чергу, можуть мати безумовний і умовний характер. Заборони безумовного характеру встановлюються на імпорт товарів, здатних заподіяти шкоду різним сферам життєдіяльності держави. Умовні заборони використовують тоді, коли постачальник імпортної продукції не дотримується встановлених правил і норм. Крім постійно діючих заборон, використовуються також сезонні і тимчасові заборони на ввіз. 
 
2. Кількісні обмеження експорту та імпорту. Вони являються традиційними методами кількісного обмеження в міжнародній торгівлі. До них відносяться квотування і ліцензування. 
 
Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) з допомогою квот (контингентів). Квота - це встановлення у вартісному чи фізичному вираженні певного об'єму експорту (імпорту) на визначений період (рік, квартал, і т.ін.). Квотування здійснюється з метою ліквідації торгового і платіжного дисбалансу з окремими країнами; регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку; виконання міжнародних зобов'язань і досягнення взаємовигідних домовленостей. 
 
В Україні використовують такі види квот: 
 
- глобальні - встановлюються для товарів без визначення конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються; 
 
- групові - для товарів з визначенням групи країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються; 
 
- індивідуальні - для товарів з визначенням конкретної країни, куди вони можуть експортуватися чи з якої вони можуть імпортуватися. 
 
Ліцензування - це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об'єму товарів. 
 
На Україні використовуються такі види ліцензій: 
 
- генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по окремому товару чи окремій країні (групі країн) на протязі періоду дії режиму ліцензування по даному товару; 
 
- разова (індивідуальна) - одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період, необхідний для її здійснення; 
 
- відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару на протязі конкретного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму. 
 
Ліцензії на експортно-імпортні операції видаються на основі заявок суб'єктів ЗЕД згідно з формою, затвердженою в даний час Міністерством економіки України. 
 
Рішення про встановлення режиму ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій приймається Кабінетом Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, які підлягають під режим ліцензування і квотування, а також періоду дії цього режиму. Реалізація квот і ліцензій на окремі товари здійснюється Міністерством економіки України. 
 
3. "Добровільні" обмеження експорту. Їх відносять в особливу групу кількісних обмежень. Вони являють собою неофіційну домовленість між експортером та імпортером про обмеження ввозу певних товарів на ринок імпортера. Ще в кінці 50-х рр. США почали нав'язувати азіатським країнам угоду про добровільне обмеження в односторонньому порядку в США текстилю, а пізніше - стального прокату і ряду інших товарів. З 1969 р. система "добровільних" квот почала діяти на світовому ринку чорних металів, охопивши майже 2/3 світового ринку цих товарів. І таких прикладів можна навести багато. В даний час в світі країнами досягнуто більше 100 угод про "добровільне" обмеження експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін.

Ці угоди в першу  чергу торкаються торгівлі текстильної, швейної, взуттєвої промисловості, чорної металургії, молочними продуктами, побутовою електронікою, легковими  автомобілями, металооброблюваними  станками та ін. 
 
4. Антидемпінгові заходи - специфічні заходи нетарифного регулювання являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред'являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах (нижче "нормальних" цін), що може нанести шкоду місцевим виробникам. 
 
Антидемпінгові заходи часто використовуються країною-імпортером для здійснення тиску на експортерів з метою захисту свого ринку. Демпінгові санкції можуть бути різними: чи демпінговий товар обкладається антидемпінговим митом, чи експортеру знижується квота доставки товару. 
 
5.Технічні бар'єри. Це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають в зв'язку з їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркерування та інших вимог. Перевірка відповідності ввезеного в країну товару всім цим вимогам обумовлюється об'єктивними вимогами виробництва і споживання продукції. В той же час вони можуть виконувати протекціоністську роль. 
 
6. Заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей. До них відносяться: 
 
- прикордонний податок, який накладається на товари за факт перетину кордону; 
 
- платежі, пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товарів, перевіркою їх якості; 
 
- інші платежі (портові, статистичні, фітосанітарні і т.д.). Наприклад, в Україні за митне оформлення товарів в залежності від митної вартості при перевищенні 1000дол. США береться митний збір в розмірі 0,2% від митної вартості. 
 
7. Імпортний депозит. Це попередня застава, яку імпортер повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару. Розмір застави залежить від вартості угоди. Імпортер не одержує по депозиту проценти, і через кілька місяців сума застави повертається. Протекціоністське значення імпортних депозитів полягає в тому, що вони збільшують витрати імпортера під час даної операції і підвищують ціну імпортного товару.

 

3. Митна вартість та методи її визначення.

 

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, проводиться на базі митної вартості, заявленої декларантом або визначеної митними органами на момент перетину товарами митного кордону України.

Митна вартість - це та вартість товару, яка використовується як вихідна розрахункова база для обчислення митних платежів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 р. № 1598 затверджений "Порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України".

Функції митної вартості:

1) фіскальна - митна вартість  є основою для нарахування  митних платежів;

2) правоохоронна - митна  вартість є основою для застосування  санкцій за порушення митних  правил;

3) статистична функція  призначена для:

* забезпечення повного  і достовірного обліку даних про експорт та імпорт держави;

* аналізу основних тенденцій,  структури й динаміки зовнішньоторговельних  товаропотоків держави разом  з аналізом її макроскономічної  ситуації;

* інформаційного забезпечення  вищих органів державної влади  й управління при прийнятті  ними рішень у галузі митної політики та державного регулювання зовнішньої торгівлі;

* аналізу кон'юнктури  ринку держави;

* контролю за нарахуванням  митних платежів;

* здійснення валютного контролю в межах компетенції митних органів;

* представлення даних  митної статистики для складання  торгового та окремих статей платіжного балансів держави;

* сприяння в здійсненні  державами взаємного обміну інформацією  з митної статистики зовнішньої  торгівлі;

* розв'язання інших завдань,  обумовлених національною митною  політикою.

4) перевірка обґрунтованості ціни товару при бартерних угодах;

* контроль за еквівалентністю  зустрічних товарних відправлень;

* валютний контроль при  проведенні експортно-імпортних операцій;

* контроль за дотриманням  встановлених вартісних квот.

У зв'язку з тим, що процедура  визначення і контролю митної вартості пов'язана із зовнішньоторговельною  діяльністю, особливого значення набуває  уніфікація митного законодавства  торгуючих сторін, трансформація  національних законодавств щодо визначення митної вартості та організації її контролю на основі міжнародних принципів. Все це дозволяє значною мірою полегшити учасникам ЗЕД організацію експортно-імпортних операцій та спростити митне оформлення товарів.

Наявність загальнодоступної  методики і встановлених правил визначення митної вартості ставить усіх учасників  З ЕД у рівні умови і дозволяє істотно підвищити ступінь визначеності при організації зовнішньоторговельних операцій, заздалегідь прорахувати всі необхідні економічні параметри укладених угод.

Схема процедури декларування митної вартості зображено на рис.1.

Рис.1 Блок-схема процедури декларування митної вартості (Посилання на Єршова)

Методи визначення митної вартості

Впровадження чітких норм і правил визначення митної вартості ввезених товарів забезпечує організацію  ефективної системи контролю за їх дотриманням. Завдяки правильному  обчисленню бази оподатковування ввезених товарів досягається оптимальний  розмір надходжень від стягнення митних платежів у державний бюджет.

Більшість країн, що беруть участь у зовнішній торгівлі, застосовують одну з двох міжнародних систем визначення митної вартості: Брюссельську; ГАТТІвську.

Деякі країни, які не відіграють значної ролі в зовнішньоторговельному обороті, використовують власні національні  методики визначення митної вартості товарів.

З метою уніфікації законодавства різних країн, у 1950 році у Брюсселі було розроблено Конвенцію про утворення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів. Цей документ визначив Брюссельську митну вартість як нормальну вартість товару, за якою товар може бути проданий у країні його призначення на момент подання вантажної митної декларації. Конвенція визначає митну вартість як ціну тому місці, де товар перетинав митний кордон країни призначення. Крім того, визначено ще одну важливу умову стосовно цінових показників - ціна товару має бути нормальною ціною, утвореною ринковими відносинами між незалежними один від одного продавцем та покупцем.

Наступним кроком у світовій уніфікації методів визначення митної вартості товару був пакет угод, ухвалених у 1979 році на багатосторонніх переговорах у Токіо.

Одним з документів, яким сьогодні керуються більшість країн, с так званий Кодекс про митну вартість ГАТТ. Одне з його положень зобов'язує всі країни - учасниці ГАТТ привести національну законодавчу базу з питань визначення митної вартості у відповідність до всіх положень Кодексу.

Згідно з цим Кодексом митна вартість товару - ціна, що реально  сплачена або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країни імпортера за виконання таких умов:

1) необмежений перехід  права власності на товар до  імпортера, за винятком обмежень  щодо конкретного товару з  боку країни-імпортера або обмежень регіону, куди може бути перепродано товар;

2) ціна угоди або реалізація самої угоди залежить тільки від якісних та кількісних характеристик самого товару;

3) частина прибутку у  будь-якому вигляді не повертається  Імпортером експортерові;