Контроль в управлінні, його суть та види

Білет 2

1.  Контроль  в управлінні, його суть та  види

Контроль - це органічна частина, ф-ція управління. Складовою частиною завдань і владних повноважень органів та осіб, покликаних управляти, є орг-ція та застосування контролю, підвищення його ефективності в інтересах поліпшення роботи підконтрольного об’єкта.

За сферою діяльності, яка підлягає контролю, контроль поділяють на відомчий, міжвідомчий і над (або поза) відомчий.

Відомчий контроль здійснюють міністерства та відомства всередині відповідної структури (тому його ще називають внутрішньовідомчим або просто внутрішнім контролем). Такий контроль тісно пов’язаний із завданнями, що стоять перед міністерствами й відомствами. Загальні питання його орг-ції та проведення регулює Порядок здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю.

Залежно від конкретних завдань, форм і методів контролю, від суб’єктів контролю та їх контрольних повноважень розрізняють такі види контролю за з-нністю у сфері виконавчої влади:

• парламентський контроль;

• громадський контроль;

• адміністративний контроль;

•  судовий контроль;

•  нагляд органів прокуратури.

Є відмінності і в загальному х-рі контролю. Якщо судовий контроль спрямований на охорону, захист суб’єктивних прав, які можуть бути порушені застосуванням незаконного акта, то парламентський, адміністративний контроль (нагляд) мають на меті охорону переважно авторитету закону, об’єктивного правопорядку.

Отже, судовий контроль розрахований на силу зацікавленості кожного окремого громадянина в недопущенні порушень його з-нних прав. Контроль же парламентський, адміністративний передбачає зацікавленість відповідних органів у підтриманні правопорядку загалом.

Види контролю, залежно від місця в процесі виконання управлінського рішення:

• попередній;

• превентивний (до приведення акта до виконання);

• поточний (у вигляді перевірки, обліку, обстеження, спостереження);

• заключний (відмова у схваленні акта, скасування такого в ході перевірки).

Парламентський контроль здійснюється за ходом виконання затверджених програм і бюджету, за забезпеченням конституційних прав, свобод, обов’язків громадян. Він проявляється у накладанні «вето» на укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів. Парламентський контроль здійснюється Верховною Радою України.

Суть адміністративного нагляду полягає в тому, що вищі органи виконавчої влади наділені розпорядчими повноваженнями щодо нижчестоящих органів, в тому числі мають право скасовувати, в разі невідповідності закону, акти управління, що ними видаються.

Президент України скасовує акти Кабінету Міністрів України, акти міністерств, інших центральних органів у разі невідповідності їх закону, входить з поданням до Верховної Ради про дострокове припинення повноважень місцевих Рад народних депутатів у разі порушення ними законодавства.

Кабінет Міністрів у ході реалізації своїх контрольних повноважень має право скасовувати акти міністерств, інших відомств та органів виконавчої влади.

Місцеві державні адміністрації здійснюють контроль за діяльністю п-в (об’єднань) будь-яких форм власності, транспорту, за використанням природних ресурсів, за станом обліку, звітності, громадського порядку, за сплатою платежів у бюджет, за радіаційним, санітарним станом.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади контролюють стан реалізації актів, що ними видаються в межах галузі (відомства).

Зовнішній контроль здійснюють і спеціалізовані органи контролю. Ці органи створюються в галузях промисловості та фінансів, с/г і охорони природи, будівництва та збереження матеріальних цінностей, тощо. Суб’єктами цього контролю є державні інспекції: пожежна, автомобільна, в справах захисту прав споживачів, з контролю за цінами, за вивозом матеріальних цінностей, за станом ядерної і радіаційної безпеки, за дотриманням стандартів, благоустрою, екологічна та ін.

2. Органи (посадові  особи), уповноважені розглядати  справи про адмін. правопорушення

Справи про адмін правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями  при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

2) виконавчими комітетами  сільських, селищних, міських рад

3) районними, районними у  місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями)

4) органами внутрішніх  справ, органами держ інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те КУпАП

У зв’язку з тим, що сфера сус-них відносин, на які посягають адміністративні правопорушення дуже різноманітна, коло осіб, що уповноважені розглядати такі справи достатньо широке – близько 40 суб’єктів. Звичайно, що об’єкт, на який посягає правопорушення, має бути сферою дії органу, що розглядає це правопорушення. Так, напр., органи держ пожежного нагляду розглядають справи щодо порушення встановлених з-нодавством вимог пожежної безпеки. Велика к-сть органів, що наділені правом розглядати адмін правопорушення, з одного боку, забезпечує оперативність і кваліфікованість здійснення цієї стадії, з ін – впливає на стан з-нності (адже ці органи постійно змінюються, змінюються їх повноваження).

3. Загальна х-ристика з-нодавства в сфері юстиції Укр

Управління юстицією - це діял-сть, спрямована на виконання завдань зміцнення з-нності, орг-ції захисту прав і законних інтересів громадян та їх об’єднань, п-в, установ, орг-цій і держави.

Особливості юстиції:

— багато об’єктність в цій галузі управління;

— різне правове становище об’єктів, відрізняються за своїм призначенням і х-ром компетенції;

— різноманітність форм і методів управління, які застосовуються органами юстиції;

— щодо державних нотаріальних органів та органів реєстрації актів громадянського стану застосовується метод управління; щодо судів — метод керівництва шляхом організаційного та матеріального забезпечення судів, з додержанням принципу незалежності суддів і підпорядкування їх тільки законові; щодо органів адвокатури — метод регулювання;

— керуючий вплив органів управління юстицією носить рекомендаційний х-р і зводиться в основному до вирішення орг-ційних питань, оскільки більшість об’єктів у цій галузі самостійні й незалежні в своїй практичній діяльності.

С-му органів управління в галузі юстиції становлять:

1) Міністерство юстиції  України;

2) Головне управління  юстиції в АРК;

3) Обласні, Київське та  Севастопольське міські управління  юстиції;

4) Районні, районні у містах  управління юстиції;

5) Міські (міст обласного  значення) управління юстиції.

Мінюст України:

1) розробляє проекти з-нів та інших нормативно-правових актів;

2) здійснює роботу з  с-матизації з-нодавства Укр;

3) веде Єдиний загальноправовий рубрикатор;

4) здійснює заходи щодо  вдосконалений роботи органів  реєстрації актів громадянського стану та установ нотаріату, контролює їх діял-сть;

5) сприяє роботі об’єднань  адвокатів; видає та анулює спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення юридичної практики суб’єктами п-цької діял-сті та ін.

Акти громадянського стану - це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, ім’я, по батькові. Вони є юридичними фактами, з якими з-н пов’язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав і обов’язків.

Акти громадянського стану підлягають обов’язковій реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану. Органи реєстрації актів громадянського стану забезпечують своєчасну і правильну реєстрацію актів громадянського стану, вносять до актових записів необхідні зміни, доповнення та виправлення; поновлюють втрачені та анулюють повторно складені актові записи; видають громадянам свідоцтва про реєстрацію; зберігають архівний фонд.

Нотаріат в Україні - це с-ма органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Головні завдання нотаріальної служби:

• охорона прав і з-нних інтересів громадян, юридичних осіб та держави, їх власності шляхом здійснення певних нотаріальних дій;

•  профілактика правопорушень;

•  зміцнення законності.

Державні й приватні нотаріуси мають право:

•  посвідчувати угоди;

•  видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

•  видавати свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;

•  видавати дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;

•  засвідчувати достовірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

•  посвідчувати факт, що громадянин є живим;

•  посвідчувати факт перебування громадянина в певному місці та вчиняти інші нотаріальні дії.

4.    Назвіть підстави припинення держ служби

Державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу;

2) недотримання  пов’язаних із проходженням державної служби вимог;

3) досягнення державним службовцем    граничного віку проходження державної служби;

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії;

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній  службі;

6) відмови державного службовця від прийняття  або  порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього З-ну «Про держ службу»;

7) неподання або подання державним  службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів.

Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.

За державними службовцями, які займали посади першої категорії не менше 3-х років і звільнені у зв’язку із зміною складу органу, де вони  працювали, або закінченням терміну повноважень цього органу зберігається середньомісячний заробіток на період працевлаштування, але не більше одного року.

З-нодавством про держ службу передбачено граничний вік перебування на держ службі, який становить 60 р для чоловіків і 55 р для жінок.

5. Назвіть органи, які здійснюють моніторинг навколишнього природного середовища

У с-мі управління використанням і охороною природних ресурсів значні повноваження мають державні органи, діял-сть яких спрямовано на розв’язання широкого кола питань, - органи загальної компетенції. До них належать: КМУ, уряд АРК, місцеві державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування.

КМУ відповідно до З-ну Укр «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою екологічної політики; забезпечує розробку державних республіканських і регіональних екологічних програм; координує діял-сть міністерств, відомств, інших установ та орг-цій у питаннях охорони навколишнього природного середовища; встановлює порядок розробки й затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, питань скидання забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів; встановлює порядок визначення платні та її максимальні розміри за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього; приймає рішення про зупинення (тимчасово) або припинення діял-сті п-в, установ і орг-цій у разі порушення ними з-нодавства про охорону навколишнього природного середовища; керує зовнішніми зв’язками в питаннях охорони навколишнього природного середовища.

На території АРК її уряд згідно із загальнодержавними програмами розробляє, затверджує та реалізує програми АРК з питань раціонального природокористування й охорони навколишнього природного середовища. До його повноважень належать також орг-ція управління та контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, узгодження розміщення п-в, установ і орг-цій на території республіки, визначення нормативів платні та її розмірів за забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів тощо.

Управління використанням і охороною природних ресурсів на територіях відповідних адміністративно-територіальних одиниць здійснюють місцеві державні адміністрації. До їх повноважень, зокрема, належать: розробка й забезпечення використання затверджених з-ном програм раціонального використання земель, лісів, підвищення плодючості земель, що перебувають у державній власності; розробка й забезпечення використання регіональних екологічних програм; здійснення заходів щодо відшкодування збитків, завданих порушеннями з-нодавства про охорону навколишнього природного середовища п-вами, установами, орг-ціями та громадянами; орг-ція роботи по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучення до цієї роботи п-в, установ, орг-цій, незалежно від форм власності, й громадян та ін.