Этапы развития налоговой системы Украины

Основними місцевими податками і зборами до 1 січня 2011 року були:

– податок з реклами;

– комунальний податок;

– готельний збір;

– збір за паркування автотранспорту;

– ринковий збір;

– збір на видачу ордера на квартиру;

– курортний збір;

– збір за участь у бігах на іподромі;

– збір за виграш в бігах на іподромі;

– збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

– збір за право використання місцевої символіки;

– збір за право проведення кіно- і телезйомок;

– збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

– збір на проїзд по території прикордоних областей автотранспорту, що спрямовується за кордон;

– збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі сфери послуг;

– збір із власників собак.

 

4 Податки та збори в Україні з 1 січня 2011 року

 

З 1 січня 2011 року набрав чинності новий Податковий кодекс України, який значно змінює систему оподаткування в Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів президента України[5]. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно з Податковим кодексом в Україні в наш час[Коли?] діють 22 податки та збори, з них 17 загальнодержавних та 5 місцевих.

 

4.1 Загальнодержавні податки та збори

 

З 1 січня 2011 року до загальнодержавних податків та зборів належать такі податки та збори[6]:

1. податок на прибуток підприємств;
2. податок на доходи фізичних осіб;
3. податок на додану вартість;
4. акцизний податок;
5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
6. екологічний податок;
7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні(скасовано);
9. плата за користування надрами;
10. плата за землю;
11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;
12. збір за спеціальне використання води;
13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
14. фіксований сільськогосподарський податок;
15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
16. мито;
17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

 

4.2 Місцеві податки та збори

 

З 1 січня 2011 року до місцевих податків та зборів належать[7]:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
2. єдиний податок;
3. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
4. збір за місця для паркування транспортних засобів;
5. туристичний збір.

 

5 Проблеми розвитку податкової системи україни

 

Дослідження Світового банку і аудиторської компанії «PriceWaterHouseCoopers» показують, що податкова система України залишається однією з найгірших у світі вже як мінімум протягом останніх шести років. Про це свідчать дані таблиць 1 і 2 нижче. [8]

 

Таблиця 1
Рік	Рейтинг України серед інших країн світу за ознакою легкості сплати податків	Кількість податкових платежів в Україні за рік	Час для сплати податкових платежів в Україні, годин на рік
1	2	3	4
2007	174-те місце – друге найгірше місце у світі.	98 платежів - третя найгірша позиція  у світі.	2 185 годин – друга найгірша позиція у світі.
	Найгірший рейтинг у Білорусії – 175-те місце.	На другій і першій найгірших позиціях знаходяться Білорусія (125 платежів) і Узбекистан (130 платежів) відповідно.	Найгірша позиція у Бразилії – 2 600 годин.
	Кращі (у порівнянні з Україною) рейтинги у Мавританії, Колумбії, Центральноафриканської Республіки, Республіки Конго, Алжиру, Китаю, Венесуели, Болівії.	Кращі (у порівнянні з Україною) позиції у Республіки Конго (94 платежі), Румунії (89 платежів), Киргизької Республіки (89), Домініканської Республіки (87), Чорногорії (75), Боснії та Герцеговини (73), Ямайки (72).	Кращі (у порівнянні з Україною) позиції у Камеруну (1 300 годин), Білорусії (1 188 годин), Нігерії (1 120), Вірменії (1 120), Тайваню (1 104), Болівії (1 080), В’єтнаму (1 050), Азербайджану (1 000).
2008	177-ме місце – друге найгірше місце у світі.	99 платежів - третя найгірша позиція  у світі.	2 085 годин – друга найгірша позиція у світі.
	Найгірший рейтинг у Білорусії – 178-ме місце.	На другій і першій найгірших позиціях знаходяться Білорусія (118 платежів) і Узбекистан (124 платежі) відповідно.	Найгірша позиція у Бразилії – 2 600 годин.
	Кращі рейтинги у Республіки Конго, Центральноафриканської Республіки, Венесуели, Гамбії, Болівії, Мавританії, Ямайки, Панами.	Кращі позиції у Румунії (96 платежів) Республіки Конго (89 платежі), Чорногорії (88), Киргизької Республіки (75), Домініканської Республіки (74), Ямайки (72), Венесуели (70).	Кращі позиції у Камеруну (1 400 годин), Білорусії (1 188 годин), Нігерії (1 120), Вірменії (1 120), Болівії (1 080), В’єтнаму (1 050), Азербайджану (952), Чеської Республіки (930).
2009	180-те місце – друге найгірше місце у світі.	99 платежів - четверта найгірша позиція у світі.	848 годин – десята найгірша позиція у світі.
	Найгірший рейтинг у Білорусії – 181-ше місце.	Гірші позиції в Узбекистану (106 платежів), Білорусії (112 платежів), Румунії (113 платежів)	Гірші позиції у Венесуели (864 години), Чеської Республіки (930 годин), Нігерії (938 годин), Вірменії (958), В’єтнаму (1050), Болівії (1080), Білорусії (1188), Камеруну (1400), Бразилія (2600).
	Кращі рейтинги у Республіки Конго, Центральноафриканської Республіки, Венесуели, Болівії, Гамбії, Мавританії, Ямайки, Панами.	Кращі позиції у Чорногорії (89 платежів), Киргизької Республіки (75 платежів), Ямайки (72 платежі), Венесуели (70), Сербії (66), Кот д’Івуару (66).	Кращі позиції у Мавританії (696 годин), Сенегалу (666 годин), острову Тімор (640), Болгарії (616), Республіки Конго (606), Еквадору (600).
2010	181-ше місце – третє найгірше місце у світі.	147 платежів – найгірше місце у світі.	736 годин – дев’ята найгірша позиція у світі.
	Гірші рейтинги у Венесуели (182-ге місце) і Білорусії (183-тє місце).	Гірших від України у світі немає.	Гірші позиції у Венесуели (864 години), Білорусії (900), Нігерії (938), Вірменії (958), В’єтнаму (1050), Болівії (1080), Камеруну (1400), Бразилії (2600).
	Кращі рейтинги у Республіки Конго, Центральноафриканської Республіки, Узбекистану, Болівії, Гамбії, Мавританії, Ямайки.	Кращі позиції у Румунії (113 платежів), Білорусії (107), Узбекистані (106), Чорногорії (89), Киргизької Республіки (75), Ямайки (72), Венесуели (71), Сербії (66), Кот д’Івуару (66).	Кращі позиції у Мавританії (696 годин), Сенегалу (666 годин), Болгарії (616), Чеської Республіки (613), Республіки Конго (606), Еквадору (600), Пакистану (560), Центрально-африканської Республіки (504)
2011	181-ше місце – третє найгірше місце у світі.	135 платежів – найгірше місце у світі	657 годин – десята найгірша позиція у світі.
	Гірші рейтинги у Центральноафриканської Республіки (182-ге місце) і Білорусії (183-тє місце).	Гірших від України у світі немає.	Гірші позиції у Сенегалу (666 годин), Мавританії (696 годин), Чаду (732), Білорусії (798), Венесуели (864), Нігерії (938), В’єтнаму (941), Болівії (1080), Бразилії (2600).
	Кращі рейтинги у Республіки Конго, Республіки Чад, Венесуели, Болівії, Гамбії, Панами, Ямайки.	Кращі позиції у Румунії (113 платежів), Білорусії (82 платежі), Чорногорії (77), Ямайки (72), Венесуели (70), Сербії (66), Нікарагуа (64), Кот д’Івуару (64), Шрі-Ланки (62).	Кращі позиції у Камеруну і Еквадору (по 654 години), Болгарії (616 годин), Республіки Конго (606), Вірменії (581), Пакистану (560), Чеської Республіки (557), Центральноафриканської Респ. (504), Екваторіальної Гвінеї (492).
2012	181-ше місце – третє найгірше місце у світі.	135 платежів – найгірше місце у світі	657 годин – дев’ята найгірша позиція у світі.
	Гірші рейтинги у Республіки Конго (182-ге місце) і Венесуели (183-тє місце).	Гірших від України у світі немає.	Гірші позиції у Сенегалу (666 годин), Мавританії (696 годин), Чаду (732), Венесуели (864), Нігерії (938), В’єтнаму (941), Болівії (1080), Бразилії (2600).
	Кращі рейтинги у Чаду, Болівії, Гамбії, Центральноафриканської Республіки, Гвінеї, Мавританії, Сенегалу, Шрі Ланки, Ямайки, Камеруну.	Кращі позиції у Румунії (113 платежів), Ямайки (72 платежі), Шрі Ланки (71), Венесуели (70), Таджикистану (69), Сербії (66), Кот д’Івуару (62), Республіки Конго (61), Сенегалу (59).	Кращі позиції у Камеруну, Еквадору і Білорусії (по 654 години), Республіки Конго (606 годин), Пакистану (560 годин), Республіки Чехія (557), Центральноафриканської Респ. (504), Вірменії і Болгарії (500), Екваторіальної Гвінеї (492).

Необхідно зауважити, що рейтинг кожної країни (колонка 2 таблиці 1 вище) визначається не тільки з урахуванням кількості платежів (колонка 3) і часу на здійснення податкових платежів (колонка 4), а і сукупної податкової ставки – таблиця 2.

Таблиця 2
Рік	Сукупна податкова ставка в Україні (у відсотках від комерційних прибутків)	Місце України серед інших країн світу за рівнем сукупної податкової ставки
1	2	3
2007	60,3 %	142 місце серед 175 країн
2008	57,3 %	145 місце серед 178 країн
2009	58,4 %	147 місце серед 181 країни
2010	57,2 %	149 місце серед 183 країн
2011	55,5 %	149 місце серед 183 країн
2012	57,1 %	152 місце серед 183 країн

 

Для порівняння: середня сукупна податкова ставка у світі складає 44,8 % від комерційних прибутків, середня кількість податкових платежів за рік – 28,5, а середня кількість часу для здійснення цих платежів – 277 годин на рік.

Висновок: з 2007 року до 2012-го податкова система України пересунулася з другого на третє найгірше місце у світі. Кількість податкових платежів зросла до найбільшого у світі рівня. За величиною сукупної податкової ставки позиція України погіршилася зі 142 го до 152-го місця. Час на здійснення податкових платежів хоча і зменшився майже втричі, однак десятку найгірших країн світу за цим критерієм покинути не вдалося.

Експерти Міжнародної фінансової корпорації у своєму дослідженні “The Costs of Tax Compliance in Ukraine” відмічають, що на адміністрування податків український бізнес щорічно витрачає більше 4 млрд. гривень. Так, у період з 2007 по 2009 роки приватний бізнес, окрім сплати безпосередньо податків та зборів, передбачених законодавством, витратив ще як мінімум 7,8 млрд. гривень на заходи, пов’язані з їх адмініструванням, що становить приблизно 1% ВВП України за 2007 рік.[9]

Дисбаланси податкової системи України створюють нерівномірні податкові навантаження та, як результат, призводять до збільшення тіньового сектору економіки, ухиленню від оподаткування, зменшенню податкових надходжень. Особливо гостро дисбаланси податкової системи почали проявлятися з початком фінансово-економічної кризи. Зменшення попиту на цільових ринках, неконтрольоване збільшення вартості базових ресурсів, хаос на валютному ринку поставили на межу виживання цілі галузі, які є бюджетоутворюючими.

 

 

висновки

 

Для полегшення економічної ситуації в Україні необхідно досягти стабільності податкового законодавства, що забезпечило б: введення в дію законодавчих актів з питань оподаткування не раніш чим через рік з моменту їхнього прийняття; незмінність ставок пільг і правил оподаткування протягом мінімум 3 років з моменту введення в дію актів податкового законодавства, а також податкового законодавства відносно платников, що беруть участь у цільових державних інвестиційних програм у плині всього часу їхньої дії.

Держава повинна навчиться грамотно керувати доходами й відмовитися від діючої нині жорстокої зарегулированности економіки, що штовхає підприємця в “тінь”. Інакше кажучи, необхідно досягти збалансованості інтересів бюджету і конкретного підприємця.

Для цього варто забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішній і внутрішньої економічний кон”юктурі. Насамперед мова йде про делігірованії податковим органам права дати відстрочки, россрочки по оплаті податків, стягнення пені, і введення штрафних санкцій в залежності від фінансового положення платника податків і перспектив його розвитку з дотриманням єдиної умови – наприкінці визначеного звітного періоду платник податків зобов'язаний цілком оплатити всю суму заборгованості. При такій схемі можливо використовувати й вже випробувану систему податкових кредитів.

Необхідно також враховувати фактор сезонності роботи платника й особливості окремих областей промисловості і сільського господарства.

Необхідно до мінімуму звести неготивний вплив на економіку країни тіньового бізнесу. Аналіз ситуації, що склалася, свідчить про те, що тіньова діяльність приченяет збитки однаковою мірою як державі, так і кожному легально працюючому підприємцю. Правда, ризик, на який свідомо йдуть тіньовики, не завжди виправдується прибутком, що вони одержують.

Я вважаю, що саме поняття податкової реформи містить у собі не тільки зміну законодавства, якео регулює розміри і процес збору податків, а і модернізацію самої податкової служби, приведення її у відповідність з вже існуючими ринковими нововведеннями, які могли б на достатньому рівні забезпечити залучення доходів  до  бюджету.

Усі розуміють, що при всім бажанні за декілька років не можна створити ідеальну податкову систему. Але зараз насамперед потрібно думати про фінансову систему перехідного періоду. Податкова система у відриві від економіки існувати не може. Зі зміцненням економіки України буде удосконалюватись і податкова система. Але при цьому податки повинні не стримувати розвиток економіки, а навпроти – стимулювати її.

Я розумію, що увесь час податкові органи, як органи фіскальні, є і будуть одними з найбільш непопулярних державних інститутів у країні. Але хочу підкреслити, що податки – це плата за цивілізацію, і виповняться вони повинні цивілізовано. Сподіваюся, що в недалекому майбутньому Україна вийде на такий рівень.

 

 

використана література

 

1. Податковий кодекс України із змінами і доповненнями від 22 грудня 2011 року N 4279-VI // zakon.rada.gov.ua
2. Корнус В. Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Україні / В. Г. Корнус // Фінанси України. – 2012. – № 10. – С. 19-27.
3. Онуфрик М. С. Податкове регулювання структури доходів та витрат населення / М. С. Онуфрик // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – № 3. – С. 132-137.
4. Кривицький В. Б. Адміністрування податку з доходів фізичних осіб / В. Б. Кривицький, А. О. Нікітішин // Фінанси України. – 2011. – № 9. – С. 34-39.
5. Крисоватий А. І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні : [монографія] / А. І.Крисоватий. – Тернопіль : Карт-бланш, 2005. – 371 с.
6. Якушик І. Д. Податкові системи зарубіжних країн / І. Д. Якушик, Я. В. Литвиненко: Довідник. – Київ : “МП Леся”, 2012. – 480 с.