Податковий менеджмент

Об'єкт оподаткування — другий важливий елемент податкового менеджменту. Об'єктом оподаткування виступає переважно або майно, або дохід, або приріст вартості виробу, або вид діяльності.

Так, при сплаті податків на землю, майно, спадщину як об'єкт оподаткування виступає земля, майно підприємства, дохід від спадщини фізичної особи, вартість подарунка, вартість фондів юридичної особи або їх приріст. При сплаті податку на прибуток (дохід), стягненні прибуткового податку з громадян об'єктом виступає сума отриманого доходу, балансового прибутку, доходи громадян, які вони отримують з різних джерел. При сплаті податку на додану вартість об'єктом оподаткування виступає знов утворена вартість товару в процесі його виробництва та просування на ринок. Існують також податки на окремі види діяльності — при виробництві продукції або наданні послуг, виконанні робіт (патенти, ліцензії, інші дозволи з боку органів влади).

Об'єкт оподаткування має відповідати  певним вимогам: бути стабільним, безпосередньо  стосуватись платника податку й  піддаватися чіткому обліку. Від  останнього залежить розмір податку. Загалом  об'єкт оподаткування є базою для визначення загальних податкових платежів і прибуткової частини бюджету.

В об'єкті оподаткування найбільше  проявляються суперечності між функціями  податків. З одного боку, виконання  фіскальної функції передбачає отримання  державою податкових платежів у повному обсязі й стабільно, з дотриманням порядку та строків сплати платежів. З другого — платник податку не зацікавлений у збільшенні податкових платежів, тому що це об'єктивно зменшує його прибуток. Тому він зацікавлений у зменшенні об'єкта оподаткування (в тому числі й усупереч чинному законодавству). У такому разі постає проблема зі згладжуванням цих суперечностей, визначенням об'єктів оподаткування згідно з чинним законодавством, з урахуванням оп-тимізації податкових платежів і з отриманням стабільного прибутку.

Податковий менеджмент реалізує свою головну мету та виконує завдання, які перед ним стоять, за допомогою  таких функцій (рис. 4):

1. Розробка податкової стратегії підприємства. Стратегія підприємства повинна базуватись на економічній і фінансовій стратегії підприємства в цілому та на їх складових. При розробці податкової стратегії підприємства визначають приблизні коридорні межі податкових платежів як у майбутньому, так і в попередньому періоді. Для цього визначаються конкретні завдання на кожний відрізок часу, розробляються відповідні заходи, пріоритети та параметри діяльності. У деяких випадках щодо окремих податків податкова стратегія може мати незалежний від інших стратегій характер. Наприклад, податкові платежі на землю, майно не залежать від обсягів діяльності та ефективності використання ресурсів і майнового потенціалу.

2. Утворення інформаційної системи. Виконання цієї функції поля-гає у формуванні інформаційної бази, яка б повністю задовольняла усі потреби податкового менеджменту. Для цього визначаються усі зовнішні, а також внутрішні джерела отримання нормативної, правової інформації. Насамперед це пов’язано з системою обліку на підприємстві, повнотою та достовірністю отриманої інформації.

3. Аналіз податкової політики підприємства. У процесі виконання цієї функції проводиться аналіз не тільки динаміки, структури податкових платежів, а й організації податкової служби на підприємстві взагалі. У процесі аналізу визначаються не лише зміни в податкових платежах, а й недоліки в організації планування та в сплаті податків.

4. Планування податкової діяльності. Планування податкової діяльності здійснюється на підставі податкової стратегії підприємства. Виконання цієї функції передбачає розробку на майбутнє як стратегічних планів, так і поточних, податкового календаря підприємства.

5. Контроль за виконанням податкової політики підприємства. Ця функція передбачає здійснення не тільки контролю за дотриманням порядку та строків сплати податкових платежів, а й коригування

податкової політики залежно від зміни економічної та політичної ситуації. Ця функція передбачає також утворення досить дійового внутрішнього контролю за податковою системою підприємства й покладання обов'язків за виконання цієї функції на відповідальних осіб. Здійснюється цей контроль переважно за допомогою системи особистих показників і в контрольні періоди.

Податковий менеджмент є складовою  фінансового менеджменту й тісно  пов'язаний з ним. Цей взаємозв'язок можна визначити за допомогою методу аналізу за "5 с", тобто для визначення ефективності прийнятого рішення аналіз проводиться за п'ятьма компонентами.

Перший компонент — компанія (company). Наслідки податкового планування при цьому визначаються організаційно-правовою формою підприємства. Від неї залежать розмір ставки оподаткування, надання пільг, податків. Наприклад, у більшості країн окремим товариствам (акціонерним компаніям чи товариствам з обмеженою відповідальністю) надаються податкові кредити. Це ж стосується і підприємств-резидентів.

Другий компонент — собівартість (costs). Головним елементом ціни в більшості випадків є собівартість виробленої продукції. Тому важливе значення має віднесення до її складу різних витрат, правильність та обґрунтованість цього віднесення, бо від цього залежить база оподаткування доходу (прибутку) підприємства.

Третій компонент — конкуренти (competitors). Усі підприємства в умовах ринкової економіки утворюють конкурентне середовище, в якому визначаються ціни на продукцію підприємств залежно від якості виробу, наявності на ринку попиту та пропозиції тощо. Від стану та рівня конкуренції залежить стратегія підприємства в напрямі додаткових інвестицій у виробництво, розвиток науково-дослідної бази або, навпаки, розширення фондів споживання, проведення різних фінансових операцій та ін.

Четвертий компонент — споживачі (consumers). Найбільший зв'язок між фінансовим та податковим менеджментом виявляється через систему ціноутворення. Суттєво, хто та в якому розмірі сплачує податки: підприємство чи споживач. Тільки в ціні товарів відображається структура податків і з'являється реальна можливість визначити співвідношення податків, які сплачує підприємство, та податків, які сплачують громадяни. Крім того, аналізуються стан доходів споживачів, їх місце у загальній сумі податків тощо.

П'ятий компонент — канали товарообігу (cannels). Головне тут — вибір найефективніших каналів збуту, визначення тільки тих ланок, які необхідні й діють ефективно. Крім того, зайві ланки збільшують ціну виробу, а також кількість податків до сплати (наприклад, ПДВ) і, зрештою, зменшують попит споживачів. Разом з тим треба зазначити, що відсутність посередників впливає на ефективність діяльності підприємства в цілому.

Важливе місце у податковому  менеджменті займає розрахунок податкового навантаження на споживачів і виробників товарів і послуг, яке залежить від стратегічного та тактичного податкового потенціалу.

Стратегічний  податковий потенціал (СПП) являє собою потенціальну податкову базу й розраховується як різниця між валовими доходами (тобто сумою виручки від реалізації виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг) і сукупними валовими витратами. СПП розраховується на макрорівні, тобто на рівні держави, та на мікрорівні.

Тактичний податковий потенціал (ТПП) — це розмір запланованих податкових платежів, тобто це СПП з відрахуванням суми пільг за податковими платежами, які надаються платникам податків. У цілому ТПП дає реальну суму податкових платежів, на яку може розраховувати держава при плануванні свого бюджету на фінансовий рік за умови виконання всіма платниками своїх зобов'язань.

Для аналізу податкової політики використовують також такий  показник, як еластичність системи  оподаткування. Він розраховується як співвідношення зміни сукупних податкових доходів від окремих податків по податкових групах і відповідної зміни внутрішнього національного продукту. Якщо коефіцієнт еластичності системи оподаткування вищий за одиницю, то це означає, що податкові надходження зростають швидше, ніж розмір валового внутрішнього продукту. А це призводить до того, що частка податків у сумі валового внутрішнього продукту поступово збільшується. Але цей показник має і недоліки. Так, при його розрахунку не враховуються такі чинники, як темп інфляції, ціни на внутрішньому та зовнішньому ринках, регіональна структура чинної системи оподаткування. Але головним з них є чинник ціноутворення.

Для України велике значення при визначенні СПП і ТПП має  достовірність і точність інформаційної  бази. При переході держави на ринкові  відносини була досить глибоко пошкоджена загальна інформаційна база, суттєво зменшена статистична звітність, втраче-

но контроль за достовірністю даних і суцільністю їх збору. Наслідком цієї ситуації стала неможливість визначення деяких показників, що характеризують не тільки обсяги виробництва, а й добробут населення (наприклад, у статистичних органах немає точної цифри роздрібного товарообігу в цілому по державі). Це ж стосується й системи фінансових показників як на макрорівні, так і на рівні підприємств.

Для того щоб уникнути цих проблем, потрібно розробити таку методологію статистичної звітності, яка зробила б неможливою фальсифікацію та приховування даних, сприяла б реальній оцінці стану економіки, що забезпечить реальність оцінки як СПП, так і ТПП.

У ситуації, яка склалася в Україні, велике значення мають статистичне спостереження за соціально-економічними процесами, дослідження різних альтернативних показників з незалежних джерел отримання інформації, у тому числі й з неофіційних. Таке розширення джерел отримання інформації дає можливість точніше та зваженіше приймати рішення щодо розробки економічної та податкової стратегії й визначення податкової політики.

Особливого значення показники соціально-економічного розвитку держави набувають у  період економічного спаду, зниження промислового виробництва та скорочення валового суспільного продукту. У цій ситуації розмір податкового потенціалу залежить від доходів підприємств і громадян.

Характеристика взаємодії  зовнішнього економічного середовища та системи оподаткування на макроекономічному рівні формується зі співвідношення податкового навантаження на одного платника податку: підприємство, фірма, робітник, громадянин держави. Тому навіть незначні зміни в податкових відносинах на державному, тобто макроекономічному, рівні суттєво впливають на оподаткування на мікроекономічному рівні. У зв'язку з цим якісні та кількісні показники діяльності підприємств прямо впливають на розміри податкового потенціалу. У свою чергу, останній також залежить від оцінки окремих елементів відтворення: основного та обігового капіталу, робочої сили, ресурсного потенціалу. Залежно від цього формуються розміри амортизаційних відрахувань, обсяги обігового капіталу, заробітна плата, прибуток.

Отже, податковий потенціал  є важливою складовою податкового  менеджменту як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівні. Його розмір залежить від різних чинників, які можна об'єднати в такі групи:

1. Речові чинники виробництва — основні виробничі фонди (у першу чергу їх активна частина), фонди виробничої інфраструктури (пасивна частина), виробничі запаси.

2. Трудові чинники виробництва — робоча сила в кількісному та якісному вираженні, заробітна плата, доходи робітників тощо.

3. Сукупність управлінських дій щодо всіх його складових елементів — статистичний та бухгалтерський облік, ті, хто приймає управлінські рішення, та ін.

Це головні елементи внутрішнього податкового середовища. Крім того, треба взяти до уваги  й чинники зовнішнього середовища, насамперед інформацію, банківську та кредитну політику тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фінансова звітність  при сплаті ПДВ

При встановленні строків сплати податку на добавлену вартість до бюджету для юридичних осіб визначальною є середньомісячна сума ПДВ, обчислена за ІV квартал.минулого року. При цьому в розрахунок не беруться суми, обчислені по перерахунках податку за попередні роки, а також суми нарахованої пені. 
 
Після визначення середньомісячної суми податку за ІV квартал минулого року по кожному платнику податкові інспектори можут установнти для них строки сплати ПДВ до бюджету в такому порядку: 
 
а) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість за ІУ квартал минулого року понад 1000,0 млц. крб.ПДВ сплачується подекадно: 15, 25 числа: поточного місяця і 5 числа наступного. В ці строки підприємство сплачує, авансові платежі, які визначаються виходячи з однієї третини податку за останньою місячною декларацією. 15 числа наступного місяця сплачуеться різниця.між сумами податку, нарахованого за місячною декларацією і сумами податку, сплаченого декадними платежами. 
 
Якщо обчислена в місячній декларації сума ПДВ буде більшою від суми податку, сплаченого декадними платежами доплата податку за результатами перерахунку проводиться не пізніше.строку, встановленого для подання місячної декларації (тобто до 15 числа наступного місяця). 
 
У випадках, коли сума податку, сплаченого декадними платежами, буде більшою, ніж сума, обчислена в місячній декларації, від’ємна різниця, за відсутності в платника недоїмки по платежах до бюджету, на підставі письмової заяви повертається платнику у 5 - денний строк з дня подання заяви або зараховується в рахунок наступних платежів. 
 
б) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість за IV квартал минулого року до 1000 млн крб. ПДВ сплачується один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, виходячи з фактичної реалізації. У такі ж самі строки, незалежно від середньомісячної суми платежу, ПДВ сплачується підприємствами Міністерства шляхів сполучення України, Державного комітету України по зв’язку, Міністерства цивільної авіації України. 
 
Якщо строки подання декларацій, а відповідно і строки сплати податку за ці періоди припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, вони переносяться на перший робочий день після вихідного або святкового дня. 
 
Новостворені підприємства, а також підприємства, які раніше не були платниками податку на добавлену вартість, сплачують податок, виходячи з фактичного обороту за кожний місяць (тобто один раз на місяць незалежно від суми податку). Після закінчення тримісячного строку з дня створенпя підприємства обчислюється середньомісячна сума ПДВ за ці три місяці, і надалі строки сплати податку визначаються виходячи з цієї суми згідно з порядком, викладеним вище. Керівники податкових інспекцій в деяких випадках можуть переносити строки подання декларацій та строки сплати ПДВ для окремих платників на 5 днів. 
 
Зверніть увагу: датою здійснення обороту (реалізації) вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємств, а по експорту товарів (робіт, послуг) — день надходження коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок підприємств. При безплатній передачі або обміні товарів, виконанні робіт, наданні послуг (у тому числі і при бартерних операціях у галузі зовнішньоекономічної діяльності) днем здійснення обороту є день їх передачі (відвантаження, виконання, надання). 
 
Декларації, складені не за встановленою формою і не підписані керівником і головним булгалтером підприємства-платника, вважаються неподаними і повертаються платникам для доопрацювання. 
 
Таким чином, ми розглянули порядок визначення строків сплати та подання декларацій для юридичних осіб. Дещо інший порядок застосовується для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи: ці платники повинні протягом року щоквартально до 15 березня, 15 травня, 15 серпня і до 15 листопада приносити до бюджету авансові платежі в розмірі 1/4 суми річних платежів. Річна сума авансових платежів визначається на основі суми податку, сплаченого за минулий календарний рік, або на основі планових сум доходу в поточному році. До 15 березня року, наступного за звітним платник податку повинен подати до податкової інспекції декларацію про фактично одержані доходи, на основі якої обчислюється сума ПДВ за звітний рік. Якщо сума податку, сплаченого авансовими платежами, менша від суми податку, обчисленого за декларацією за звітний період, платнику необхідно до 15 березня внести в бюджет від’ємну різницю; відповідно якщо ця сума більша — різниця підлягає поверненню платнику за його письмовою заявою. 
10. Порядок бухгалтерського обліку податку і складання розрахункових та відвантажувальних документів 
 
Бухгалтерський облік розрахунків із бюджетом по податку на добавлену вартість ведеться на рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом», субрахунок «Розрахунки по податку на добавлену вартість». За дебетом цього рахунку відображаються: по-перше, суми ПДВ, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, які відносяться на витрати виробництва й обігу, а також за придбані і введені в експлуатацію основні виробничі фонди та нематеріальні активи, які використовуються у виробництві продукції (робіт, послуг); по-друге, суми ПДВ, перераховані до бюджету. 
 
За кредитом рахунку відображаються суми податку на добавлену вартість по відвантажених товарах (роботах, послугах), що включаються до складу виручки від реалізації, а також суми ПДВ з одержаних від підприємств-покупців коштів на власні потреби підприємств-постачальників, які не занесені на рахунок «Реалізація». Крім цього, за кредитом відображаються суми податку по матеріальних цінностях, що використовуються для невиробничих потреб. Таким чином, кредитове сальдо за рахунком 68 показує Суму заборгованості бюджету по ПДВ, дебетове — суму надлишку по податку, перерахованому до бюджету, або суму перевищення податку на добавлену вартість, сплаченого постачальникам за матеріальні ресурси і т. ін. над сумою ПДВ, одержаного від покупців за реалізовану продукцію (роботи, послуги). 
 
Розглянемо детальніше, як відображаються в бухгалтерському обліку суми податку на добавлену вартість по різних операціях. Покупці (замовники) суми ПДВ, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи надані послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, придбані і введені експлуатацію осоновні виробничі фонди та нематеріальні активи, які.використовуються у виробництві продукції (робіт, цослуг), відображають за дебетом рахунку 68 кредитом рахунків 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 76 "Розрахунки э різними дебіторами і кредиторами" тощо. 
 
Зверніть увагу: в непередньому прикладі суми ПДВ не відносяться на рахунки обліку виробничих авансів; вони не відносятьєя також на собівартість продукції (робіт, послуг), а відображаютьея на рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом». Але існують винятки з цього порядку, зокрема суми податку на добавлену вартість, що сплачеиі або підлягають сплаті постачальиикам за виконані роботи, надані послуги за придбані матеріальні ресурси, нематеріальні активи, введені в експлуатацію виробничі фонди, що використовуються для виконання операцій, звільнених від податку згідно з підпунктами «е»—«х» (див. Пільги щодо ПДВ), включаються до їх вартості та відображаються за дебетом рахунків обліку виробничих запасів, затрат на виробництво, капіталовкладень та нематеріальних активів. 
 
Сума податку на добавлену вартість по відвантаженнях товарах (роботах, послугах) включається до складу виручки від реалізації (тобто відображаеться в обліку по кредиту рахунку 46 «Реалізація»). Надалі сума ПДВ виділяється із суми виручки від реалізації та видображається постачальником за дебетом рахунку 46 «Реалізація» і «кредитом рахунку 68.  
 
Дещо інший порядок відображення в бухгалтерському обліку ПДВ підприємствах торгівлі, постачання, громадського харчування. Так, сума податку на добавлену вартість по товарах, що надійшля від постачальників, вони відображають разом із вартістю товара за дебетом рахунку 41 «Товари» у кореспонденції з рахунком 60. 
Отже, ми розглянули два основних джерела на рахунки яких відносяться податок на добавлену вартість: це собівартість та розрахунки з бюджетом, існує ще одне джерело покриття ПДВ: прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства. Для його відображення використовуються рахунки 81 «Використання прибутку», 87 «Фонди економічного стимулювання», 88 «Фонди спеціального призначення», 96 «Цільове фінансування та цільові надходження». 
 
На рахунох цих фондів ПДВ відноситься у трьох випадках:  
 
1) якщо матеріальні цінності які були придбані для потреб виробництва, використовуються для невиробничих потреб. У цьому випадку сума ПДВ по таких матеріальних цінностях відображається, за кредитом рахунку 68 у кореспонденції з дебетом рахунків обліку джерел відшкодування витрат, пов‘язаних з невиробничими проблемами (зазначені вище рахунки); 
 
2) при безплатній передачі товарів (робіт послуг) іншим підприємствам або громадянам суми податку на добавлену вартість, включаючи суми податку по матеріальних ресурсах, основних виробничих фондах, сплачуються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства з відображенням за дебетом рахунку 81 і кредитом рахунку 68; 
 
3) при одержанні від підприємств покупців (замовників) коштів на власні потреби підприємств-постачальників, ПДВ із цих сум відображається останніми за дебетом рахунку 51 і кредитом рахунку 68.