Микола Віталійович Лисенко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

    Творчості Лисенка, як і взагалі класичній музиці, властиві глибока ідейність, народність, реалізм, органічна єдність змісту і форми, висока професіональна майстерність.

    У своїх композиціях Лисенко створив галерею народних типів. Взяті з самого життя, вони відзначаються реалістичністю художнього втілення і широтою узагальнення.

    Засоби музичної виразності у Лисенка виростають з народнопісенних інтонацій і зворотів. Уміння передати зміст народної творчості, розкрити її виражальні можливості, правильно відобразити психологію народу з допомогою засобів музичної творчості — такі характерні риси Лисенка-художника.

    Діяльність Лисенка дуже широка: він був композитор, піаніст, педагог, диригент, вчений-фольклорист, активний музично-громадський діяч.

    Своїми теоретичними роботами (про характерні особливості українських дум і пісень, що їх виконував кобзар Остап Вересай, про українські народні музичні інструменти та ін.) він зробив цінний вклад у вітчизняну науку про народну музичну творчість.

    Як художник-демократ Лисенко у своїх творах правдиво відобразив життя народу і його боротьбу проти визискувачів. Глибокий патріотизм, народність і реалізм — основні риси творчості Лисенка. На цих благородних засадах виховувались і продовжували почату Лисенком справу його найближчі послідовники — К. Стеценко, М. Леонтович, Я. Степовий,

    Під впливом Лисенка формувалась і розвивалась творчість українських радянських композиторів — Л. Ревуцького, С. Людкевича, М. Вериківського, Г. Верьовки, П. Козицького, представників молодшого покоління — П. Майбороди, Г. Жуковського. А. Свєчнікова та інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

 

 

1.  С. Лісецький. Українська  музична література для 4-5 класів  ДМШ. К.: «Музична Україна», – 1991.

2.  Фільц Б. Джерела  музичної культури [України] // Дзвін.  – 1990.

3.  Рудницький А. Українська  музика. Історико-критичний огляд.  – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. –  406 с.

4.  Ольховський А. Нарис  історії української музики / Ред.  Л.Корній. – К.: Муз.Україна, 2003. –  512 с. ІІ нот. Музика Західної  України (Галичина та Закарпатська  Україна.

5.  Місячник “Українська  музика” (1937-1939) Сист. покажчик змісту  журналу / Ред. П.Костюк. – Львів, 2003. – 59 с.

6.  Митці України: Енциклопедичне  видання / Упорядник Г.Лабінський, С.Музда. За ред. В.Кудрицького.  – К.: Українська Енциклопедія, 1992. – 848 с.

7.  Арсенич П. Меморіальна  дошка М.Лисенку в Коломиї // Галичина. – 2003. – 9 грудня.

8.  С. Газарян “В світі  музичних інструментів” Антонюк  Р. Коломийська гімназія імені  М.Грушевського // Поліття. – 1998. –  лютий №8.

9.  Л. Й. Височанська,  В. А. Уманець “Музика і співи”.