Місцеві податки та збори України

Міністерство освіти і науки України

Економічний факультет

 

Реферат

на тему:

«Місцеві податки та збори України»

 

 

Виконала:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

План

 

Вступ

1. Історичні аспекти формування місцевих податків і зборів
2. Місцеві податки і збори в Україні
3. Зарубіжний досвід місцевого оподаткування

Висновок 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Місцеві податки  і збори у сукупності податків, що справляються в Україні, займають особливе місце. Їхня специфіка полягає  в тому, що на відміну від загальнодержавних податків, чинним законодавством визначено тільки види місцевих податків і зборів, їхні граничні розміри, платників та порядок розрахунків. Конкретні ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку, встановленого законодавством. Вони ж мають право вводити, в межах своєї компетенції, пільгові податки і збори, або звільняти від їх сплати певні категорії платників, а також надавати відстрочки та розстрочки по сплаті місцевих податків і зборів.

Так, місцеві  податки та збори є важливою складовою  податкової системи держави. Їх роль, в умовах трансформації економіки  України, полягає в тому, що держава, дбаючи про загальний розвиток суспільства, для свого функціонування повинна мати певні фінансові ресурси, які б забезпечували її діяльність на загальнодержавних та місцевих рівнях. Вся система фінансування виробничої і соціальної інфраструктури, комунально-побутового обслуговування та ряду інших заходів здійснюється через місцеві бюджети органів державної влади.

Ефективність  структурних перетворень та загальний  стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси  отримують у своє розпорядження  органи місцевого самоврядування та через які фінансові важелі це здійснюється.

 

 

 

 

 

 

1. Історичні  аспекти формування місцевих  податків і зборів

 

Інститут місцевих податків і зборів є ключовим у  сфері формування доходів місцевих органів влади в більшості  розвинутих зарубіжних країн. Закономірність функціонування місцевих фінансів у тому, що основним способом формування доходів місцевих органів влади є місцеві податки і збори.

Теорія місцевого  оподаткування почала інтенсивно розвиватися  в середині XIX ст.

У кінці XIX – на початку XX ст. сформувалося дві основні теорії місцевого оподаткування:

• теорія поворотної послуги – визначає місцеві податки як плату за послуги, які надає орган місцевого само врядування членам територіального колективу. За цією теорією, податки і збори не є державними податками;
• теорія, яка не розрізняє природи державних та місцевих податків і вважає їх обов'язковими платежами громадян державі.

Історія запровадження  місцевих податків в Україні починається  ще в часи Київської Русі та її міських самоврядних громад. Міські громади Київської Русі, як і інших середньовічних європейських держав, встановлювали збори з населення, котрі можна вважати прообразом місцевих податків і котрі спрямовувалися на розв'язання найважливіших громадських проблем у містах.

Важливим етапом становлення системи місцевих податків у Європі було утвердження інституту місцевого самоврядування буржуазної епохи. Ці процеси поширились і на Російську імперію та українські землі, які на той час перебували в її складі. Після земської реформи 1864 р. в 34 губерніях імперії було створено органи місцевого самоврядування – земства. Вони отримали право на встановлення місцевих податків – земських зборів, якими оподатковувалося нерухоме майно в містах і повітах.

Об'єктами оподаткування  стали земля, житлові будинки, виробничі  й торговельні приміщення та інші споруди. Крім нерухомого майна, оподатковувалися свідоцтва на промислову продукцію та патенти заводів з виробництва напоїв. До земських зборів належали акцизи на заклади з продажу напоїв і на трактири в міських поселеннях, судове мито, збори за користування переправами, шляхами та ін. Законом визначалися максимальні ставки, в межах яких земства самостійно встановлювали земські збори.

У 90-х роках XIX ст. повноваження земств було суттєво обмежено.

Крім зборів, земства встановлювали й земські повинності, які, на відміну від перших, мали цільовий характер. Земські повинності забезпечували фінансування місцевої поліції, лікарень, шкіл, пожежної охорони та інших цільових витрат. Земські повинності забезпечувалися в грошовій і натуральній формах. Частина земських повинностей встановлювалася не земствами, а державою.

Земські збори  й повинності було скасовано в 1917 – 1918 pp., після ліквідації російськими та українськими більшовиками земського місцевого самоврядування.

В Українській  Народній Республіці доби Центральної Ради було здійснено спроби українізації земського місцевого оподаткування.

У 1984 р. ухвалено указ Президії Верховної Ради УРСР "Про самооподаткування сільського населення", відповідно до якого встановлено такий порядок самооподаткування сільського населення. Рішення про його запровадження приймає схід села більшістю голосів осіб, яким виповнилося 18 років; кошторис витрат і доходів із самооподаткування затверджує сільська рада, а кілька сільських рад отримують право об'єднувати кошти від самооподаткування за власними рішеннями для здійснення спільних заходів.

Процес становлення  місцевих податків і зборів як інституту  місцевих фінансів розпочався після 1990 р. із здобуттям Україною незалежності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Місцеві  податки і збори в Україні

 

Місцеві податки і збори в Україні є складовою системи оподаткування (табл. 1.З.). Засади побудови системи місцевого оподаткування визначені Законом України «Про систему оподаткування» 1997 р.

Таблиця 1.3

Місцеві податки

Назва податку	Платники податку	Об'єкт оподаткування	Ставка податку
Комунальний податок	Юридичні особи (крім бюджетних організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств)	Середньоспискова  чисельність працівників	Гранична ставка – 10% від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць за кожного працівника
Податок з реклами	Юридичні особи  та громадяни (замовники реклами)	Вартість послуг за встановлення і розміщення реклами	– 0,1% від вартості послуг за розміщення одноразової реклами  – – 0,5% від вартості послуг за розміщення реклами на тривалий термін

 

Місцеві ради (сільські, селищні, міські):

• запроваджують на своїй території місцеві податки, визначають механізм їх справляння та порядок сплати. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами;
• за кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентується порядок сплати та перерахування до місцевого бюджету податків і зборів відповідно до встановлених переліком та граничних ставок;
• визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення та перерахування до місцевого бюджету;
• затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх надання до податкових органів. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладений на органи Державної податкової служби;
• мають право надавати пільги за місцевими податками та зборами у вигляді повного або часткового звільнення від їх сплати певних категорій платників або від строчки у сплаті місцевих податків і зборів (Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні");
• обов'язково запроваджувати (за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження певних податків і зборів) комунальний податок, а також збори: за припар кування автотранспорту, ринкового, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак.

Місцеві збори

Готельний збір

Готельний збір сплачують особи, які проживають у готелях. Стягується збір також  з осіб, що орендують місця у  готелях, які до цього були спальними. Об'єктом оподаткування є добова вартість найманого житла (без додаткових послуг), у тому числі за неповну добу.

Гранична ставка збору встановлена в розмірі 20% від добової вартості найманого  житла (без додаткових послуг).

Збір за припаркування автотранспорту

Платниками  є юридичні особи та громадяни, які  паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Об'єктом оподаткування  є час паркування автотранспорту.

Граничні ставки оподаткування визначені за одну годину паркування у таких розмірах:

• 3% від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян – у спеціально обладнаних місцях;
• 1% від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян – у відведених для цього місцях.

Місцеві ради визначають перелік органів, які справляють цей збір і несуть відповідальність за його перерахування до відповідного місцевого бюджету.

Ринковий збір

Посідає друге  місце після комунального податку  за обсягами надходжень.

Ринковий збір – це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, у тому числі в  павільйонах, на критих і відкритих  столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.

Платниками  ринкового збору є юридичні особи  усіх форм власності, їхні філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи.

Ринковий збір справляється за кожен день торгівлі.

Ставка ринкового  збору встановлюється в розмірі:

• від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів
• громадян для фізичних осіб;
• від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне місце.

Не  справляється ринковий збір із:

• підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку;
• власних торговельно-закупівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця.

Збір за видачу ордера на квартиру

Платниками  є особи, які одержують документи, що дають право на заселення квартири.

Сплачується збір за послуги, пов'язані з видачею  відповідних документів.

Граничний розмір ставки збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 % від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Облік платників даного збору проводять  органи з обліку та розподілу житла.

Курортний збір

Курортний збір сплачують громадяни, які прибувають до курортної місцевості. Винятки становлять:

• діти віком до 16 років;
• інваліди та особи, що їх супроводжують;
• учасники Великої Вітчизняної війни;
• воїни-інтернаціоналісти;
• учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
• особи, що прибувають за путівками і курсівками до санаторіїв, у будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;
• особи, що прибувають до курортної місцевості у службові відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків і близьких родичів;
• особи, що прибувають за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ та організацій, а також ті що здійснюють подорож за маршрутними книжками;
• чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Граничний розмір курортного збору не повинен  перевищувати 10 % від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Збір  стягується з платників за місцем їхнього тимчасового проживання. При зміні місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не сплачується. Сплата збору повинна бути проведена протягом триденного строку з дня прибуття в курортну місцевість.

Збір за участь у перегонах  на іподромі

Платниками  збору є юридичні особи та громадяни, які виставляють своїх коней  на змагання комерційного характеру.

Об'єктом  оподаткування стає кожен кінь, виставлений  на змагання.

Граничний розмір ставки збору за участь у  перегонах на іподромі встановлений у розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян.

Облік платників збору здійснює адміністрація  іподрому, яка несе відповідальність за своєчасне й повне його перерахування до місцевого бюджету.