Межмуниципальное сотрудничество как механизм развития внутреннего потенциала экономического развития страны

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

Реферат

На тему: «МIЖМУНIЦИПАЛЬНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО ЯК МЕХАНIЗМ

РОЗВИТКУ ВНУТРIШНЬОГО ПОТЕНЦIАЛУ ЕКОНОМIЧНОГО

ЗРОСТАННЯ КРАЇНИ»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка

групи Юм-51

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

Вступ

Актуальність теми. Особливiстю стратегiчного планування економiчного розвитку регiонiв в Украiнi с пошук екстерiторiалъних джерел економiчного зростання, зокрема надходження iноземних iнвестицiй, зовнiшнъоекономiчна дiялънiстъ, отримання грантiв тощо. Одночасно з цим недостатнъо задiяними залишаються механiзми розбудови горизонтальних зв’язкiв, внутрiшнi рушії економiчного розвитку, на якi за кордоном вже давно звернули увагу, як на iнновацiйнi, що пiдвищуютъ ефективностi та резулътативностi мунiципалъного управлiння в умовах обмеженостi бюджетних ресурсiв. Все частiше мiсцевi органи влади спiткаютъся з проблемами, якi вони не спроможнi вирiшити самотушки, а втручання центральних органiв влади не є ефективним. За таких умов мiсцевi органи влади вимушенi шукати органiзацiйну форму для об’єднання власних зусиль, взаємодiї сумiжних органiв мiсцевого самоврядування i мiсцевої виконавчої влади, цi тенденцiї органiчно вiдображено у численних дослiдженнях iноземних та вiтчизняних науковцiв.

Наукова досліджуваність. Проблематика ефективного функцiонування вертикальних зв’язкiв у системi управлiння регiоном достатнъо глибоко розроблена вiтчизняними науковцями, серед яких варто назвати В. Бакуменка, В.Кампа, В.Князєва, В.Кравченка, В.Куйбiди, М.Пiтцика, М.Пухтинсъкого, А.Ткачука. Натомiстъ на питання налагодження горизонтальних зв’язкiв мiж органами мiсцевого самоврядування увагу українсъких науковцiв було звернуто свропейськими експертами порiвняно недавно. Цей факт не вказує на вiдсутнiсть в Украiнi такоi взаємодії, а тiльки визначає напрямок наукових дослiджень. На високому науково-практичному рiвнi започаткована розробка даного напрямку в межах одного з проектiв Ради Свропи, варто визначити публiкацii експертiв: Демчишена В.В., Толкованова В.В., Герцога Р., Прошка В.Я., Тедiка Ф., Пухтинського М.О., Нудельмана В. та iнших. Бiльшiсть експертiв сходиться на тому, що за формою мiжмунiципалъне спiвробiтництво в Українi повiлъно налагоджується, проте основними вадами такого розвитку є вiдсутнiстъ механiзму пiдтримки на нацiоналъному рiвнi, розбiжностi у розумiннi понятiйного апарату, недосконалiстъ законоданчого забезпечення. Зазначенi проблеми потребують глибокого комплексного наукового дослiдження, одночасно з якими бажано оцiнити переваги та вплив мiжмунiципального співробітництва на вирiшення цiлої низки соцiально-економiчних завдань.

Мета роботи. Метою даної роботи є визначити напрямки розвитку мiжмунiципального спiвробiтництва та його значення для забезпечення бази сталого зростання країни в цiлому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Системнi дослiдження тенденцiй регiонального розвитку вказують на три основних групи проблем: негативнi змiни у структурi промисловостi регiонiв, зниження економiчного обмiну мiж регiонами та конкурентоспроможностi регiонiв на зовнiшнiх ринках. Тiснi економiчнi зв’язки залишилися тiльки мiж Донецькою, Днiпропетровською, Запорiзькою та Луганською областями, де сконцентрована металургiйна промисловiсть України та все необхiдне для її функцiонування. Iншi регiони мають набагато слабкiшi економiчнi зв’язки. Участь понад половини областей України у мiжрегiональному ринку не значна: майже все, що виробляється в них, споживасться в їх межах або обмiнюється на енергоносiї. Це свiдчить про фактичну дезiнтеграцiю внутрiшнього ринку [1,с.138]. У Європейському Союзi мiжрегiональне спiвробiтництво розглядається як потужний механiзм у створеннi європейського економiчного простору i прiоритетний напрямок регiональної полiтики. Воно розвивається по сутi у напрямку єднання регiонiв, створюючи партнерськi стосунки в багатьох галузях, зокрема соцiально-економiчнiй, у галузях довкiлля, навчання, транспорту та комунiкацiй [5]. Отже, проблема розвитку мiжрегiоналъного спiвробiтництва в Україні є сьогоднi актуальною.

Вiдповiдно до розрахункiв Свiтового банку оптимальна кiлькiсть жителiв територiалъної громади повинна становити не менше 5 тисяч. Реально серед наявних адмiнiстративних районiв України не має жодного, де б середня чисельнiсть населення однiєї сiльради перевищувала б цю величину. Натомiсть 77 районiв, або 15% вiд їх загальної кiлькостi, мають середнiй показник чисельностi населення по сiльськiй радi до 1 тис. жителiв, а 431 район, або 89%, має середню чисельнiсть жителiв в одному селi менше 1 тисячi [2, с.160]. У розрiзi регiонiв вiдрiзняються можливостi окремих сiльських рад надавати соцiальнi послуги населенню, якi передбачено вiдповiдними повноваженнями. Наприклад, тiльки 10-15% наявних сiльських рад мають дiльничнi лiкарнi, тобто можуть забезпечити усебiчне медичне обслуговування за мiсцем проживання власного населення. Школи, що забезпечують можливiсть отримання середньоi освiти мають близько половини сiльських рад iз загальноi їх кiлькостi, решта, як правило, має у наявностi освiтнi заклади, що надають не повну середню освiту. Працюючi жителi у сiльськiй мiсцевостi становили в середнъому 28-67% вiд загалъноi кiлъкостi працездатного населения територiалъної громади [2, с.162]. Данi наведеного дослiдження дозволяють припустити, що територiалъне подрiбнення мунiципалъного рiвня може i в подальшому спричинювати значнi фiнансовi витрати, а вiд так укрупнения територiалъних громад слугуватиме вирiшенню зазначених проблем.

Натомiстъ європейсъкий експерт Р. Герцог [3, с.51] у власних дослiдженнях показує, що мiжмунiципалъне спiвробiтництво може бути корисною алътернативою територiалъному укрупнению, оскiлъки це дозволяє уникнути високої полiтичної цiни реформи кордонiв, i в той же час спiлъне надання послуг двома чи кiлъкома мунiципалiтетами забезпечує вигоди вiд економiї за рахунок масштабу, тому ефект фiнансової економiї може бути подiбним. Громади не завжди є малими за розмiром, проте дуже часто вони не мають достатнiх ресурсiв для виконання усiх функцiй, якi вiд них вимагаються. У цъому сенсi найкращим засобом посилення ресурсної бази органiв мiсцевого самоврядування є партнерство та спiвробiтництво. Наразi в рамках програми «gtz» (Deutsche Gesellschaft für Technische Zusammenarbeit GmbH (GTZ). Головний офіс знаходиться у м. Ешборн, ФРН. GTZ — це державна агенція, заснована 1975 року згідно з нормами права Німеччини) в Лугансъкiй областi за допомогою мiжмунiципалъного спiвробiтництва реалiзовуютъся проекти у сферi ЖКГ: будiвництво смiттєпереробного комплексу (Алчевсък-Стаханов-Брянка-КiровсъкПервомайськ,Свердловсък-Краснодон), водозабезпечення (Свердловсъксмт. Шахтарське), економiчного розвитку: розвиток транспортного сполучення (Рубiжне-Лисичансък-Ссвсро-донецък), вiдкрито iндустрiалъний та науковий парк (Алчевсък-донбасъкий державний технiчний унiверситет); налагоджусться спiвпраця у соцiалънiй сферi — ясла-садок (Свердловсък-селище Бiрюкове).

Діяльність GTZ в Україні:

GTZ підтримує масштабні трансформаційні процеси в Україні з 1993 р., коли було надано відповідне доручення Федеральним урядом Німеччини. 
Правовою основою для співпраці є Рамкова угода про консультування та технічне співробітництво підписана двома країнами 29 травня 1996 р., з доповненнями від 30 жовтня 1997 р.

Починаючи з 2002 р. Уряди  двох країн раз на рік проводять  обговорення проектів майбутньої співпраці  задля підтримки сталого розвитку та реформ в Україні.

Представником України на таких переговорах виступає Міністерство економіки України, яке одночасно координує чисельні проектні пропозиції місцевих партнерів.

За результатами обговорення  Федеральне міністерство економічної  співпраці та розвитку Німеччини  щороку виділяє кошти на підтримку визначених проектів.

Під час останньої  двосторонньої зустрічі представники обох Урядів ухвалили

наступні пріоритети співпраці:

• Сталий економічний  розвиток

• Реформа системи державного управління

• Енергоефективність

• Боротьба із ВІЧ/СНІД

Крім того, починаючи  з 1994 р., GTZ за дорученням Федерального міністерствавнутрішніх справ (BMI), Федерального адміністративного відомства (BVA) здійснює спеціальну програму підтримки німецьких меншин. GTZ за дорученням Федерального міністерства здоров'я (BMG) консультує Україну з питань боротьби з ВІЛ/СНІД та забезпечує співпрацю Федеративного міністерства фінансів з Фондом державного майна України. 
На даний момент в Україні виконуються наступні проекти:

• Реформа професійної  освіти з акцентом на питання енергоефективност

• Сприяння економічному розвитку та зайнятості

• Інституційна реформа Міністерства фінансів України

• Реформа публічного управління та підтримка процесів децентралізації

• Підтримка фінансової діяльності на селі

• Енергоефективність у будівлях

• Реформа у галузі охорони здоров'я та профілактика Сніду

• Боротьба із ВІЛ/СНІД у Східній Європі

• Сприяння німецько-українській  кооперації між державними та недержавними учасниками та ініціативами з ВІЛ/СНІД

• Комунальний розвиток та санація історичної частини міста Львова

• Сталий економічний  розвиток у вибраних регіонах [8].

Роботи Ф. Перру, В. Крiсталлера, М. Портера та ряду iнших вчених показуютъ, що полюсами зростання стають тi центри та ареали економiчного простору, де розташовуютъся пiдприємства лiдируючих галузей. Такi центри забезпечуютъ найефективнiше використання чинникiв виробництва, тому притягують до себе все бiлъше виробникiв, що призводить до концентрації пiдприємств i формування полюсiв зростання.

Ж. Будiвлъ показав, що як полюси зростання можна розглядати не тiлъки сукупностi пiдприємств лiдируючих галузей, а й конкретнi територiї (населенi пункти), що виконують в економiцi країни чи регiону функцiю джерела iнновацiй i прогресу. За визначенням Ж.Будiвля, регiоналъний полюс зростання являє собою набiр галузей, що розвиваються i розширюютъся, розташованих в урбанiзованiй зонi i здатних викликати подальший розвиток економiчноi дiялъностi в усiй зонi свого впливу. Таким чином, полюс зростання можна трактувати як географiчну агломерацiю економiчноi активностi чи як сукупнiстъ мiст, що мають комплекс швидко зростаючих виробництв [4, с.46].

Свiтовий досвiд показує високу ефективнiстъ сучасно системи управлiння економiкою на основi створення мережевих структур, або кластерiв. У теорii глобалъноi конкурентоспроможностi М. Портер найбiлъш чiтко визначив наявнiсть i розвиток кластерiв, як конкурентну перевагу країн на глобальному ринку. При цьому пiд кластером розумiють групу географiчно близьких i взаємозв’язаних пiдприємств i асоцiйованих iнститутiв у певнiй сферi дiяльностi, об’єднаних спiльними рисами та взаємодоповненням. Розробка та реалiзацiя окремих положень Стратегiї пiдвищення конкурентоспроможностi України сприяла розвитку регiональних кластерiв в Хмельницькiй, Iвано-Франкiвськiй, Луганськiй областях та мережевих регiональних структур в Волинськiй, Херсонськiй, Полтавськiй, Одеськiй, Харкiвськiй областях. Однак, слiд зазначити, що основну увагу було зосереджено на стимулюваннi зростання всерединi регiонiв, анiж визначенню потенцiалу, який формусться завдяки налагодженню дiлових взаємозв’язкiв сусiднiх районiв. Свiтова тенденцiя спрямована на зменшення витрат за рахунок оптимiзацiї, в основi якої покладено партнерськi вiдносини мiж постачальниками i споживачами, мiж сусiднiми районами. Кластер не зосереджується в одному адмiнiстративно-обмеженому мiсцi, а поширюється мiж сусiднiми районами, особливо тими, що налаштованi на спiвпрацю.

В Українi основнi локальнi факторнi умови для розвитку, а саме iнфраструктура, квалiфiкована робоча сила, тощо, знаходяться у крупних мiстах, що притягус пiдприємтва. Очевидно, що конструктивне партнерство крупних мiст, сiл i селищ, якi знаходяться у примiськiй зонi, може бути взаємовигiдним. Здавалося б, мiсто витягає з власних сателiтiв людський та фiнансовий ресурс у виглядi трудовоi мiграцiї та недонадходження податку на доходи фiзичних осiб до мiсцевого бюджету, але одночасно з цим для мiсцевоi влади вирiшусться проблема безробiття. Отже, бачимо, що iнтереси громад примiських територiй виходять за їх адмiнiстративнi межi i, задоволення цих iнтересiв, або вирiшення спiльних проблем вимагають встановлення партнерських вiдносин мiж сусiднiми громадами.

Для Києва та iнших крупних мiст України надзвичайно важливо розбудувати не авторитарнi, а саме партнерськi вiдносини, якi забезпечуватимуть баланс iнтересiв громад. У такому сенсi показовим є досвiд об’єднання низових ланок адмiнiстративно-территорiального устрою у примiських зонах столиць та iнших мегаполiсiв ФРН, Iспанiї, Францiї. Крiм добровiльного мiжмунiципального партнерства, деякi країни у власному законодавствi мiстять норми щодо примусового спiвробiтництва. Наприклад, ч.3 статгi 102 Конституцiї Грецiї передбачає примусове об’єднання мунiципалiтетiв та громад для органiзацiї роботи транспорту, енерго- та водопостачання, переробки вiдходiв, тощо.

Мiжмунiципальне спiвробiтництво  може реалiзовуватися в правовiй формi, або в iнституцiйнiй. Правова передбачає спiвробiтництво на умовах пiдписаних угод, iнституцiйна - створення нових суб’єктiв господарювання. У дослiдженнях М. Лендьел видiляється 19 видiв подiбних недержавних органiзацiй. Серед них: асоцiацiя мунiципалiтетiв, нацiональнi агентства розвитку, технополiси, бiзнесовi та iнновацiйнi центри, регiоналънi фiнансовi компанiї, бiзнес-iнкубатори, венчурнi, гарантiйнi, благодiйнi фонди, заклади вищої освiти та регiоналънi науковi центри, технологiчнi дослiдницъкi лабораторiї тощо Особлива увага придiляєтъся рiзним формам агентств регiоналъного розвитку, що функцiонуютъ у європейських країнах [6]. Механiзм мiжмунiципалъного спiвробiтництва допомагає концентрацiє ресурсiв на вирiшеннi актуальних проблем громади. За даними дослiдження у Нiмеччинi основними напрямами розвитку мiжмунiципалъного спiвробiтництва с регiоналъний маркетинг та туризм (48,3%), сфера ЖХГ (47,4%), iнформацiйнi технологи (35,5%), планування та розвиток територiТ (20,4%), створення мiжмунiципалъних промислових зон (26,3%), що у свою чергу сприяє розвитку економiки i зайнятостi.

Починаючи з 1999 року в  Українi створювалися Агентства регiоналъного розвитку, наразi вони об’єднанi у Асоцiацiю агенцiй регiоналъного розвитку України, яка налiчус 43 учасника, серед яких: Асоціація економічного розвитку місцевих громад Харківської області, Агенство регіонального розвитку "Волинь", Асоціація економічного розвитку Івано-Франківщини, Громадська організація "Центр регіональних досліджень" в Одеській області та ін.. До завдань агентств вiдносятъ: надання iнформацiї та консулътацiй, забезпечення фiнансовими ресурсами, створення пiдприсмницъкої iнфраструктури. Асоціації підтримують співробітництво та обмін досвідом між громадами, спільні зусилля місцевих влад, бізнесу та громадськості, спрямовані на покращення бізнес-клімату, мобілізацію місцевих ресурсів, стратегічне планування для економічного розвитку та створення умов для залучення інвестицій в місцеву економіку. Посилаючись на британський закон «Агентства регiоналъного розвитку”, видiляютъся п’ятъ їх основних функцiй: економiчний розвиток територiї та її вiдродження; сприяння зростанню ефективностi пiдприсмництва, пiдвищення конкурентоспроможностi регiону та залучення iнвестицiй; створення можливостей для працевлаштування населення; розвиток професiйних навичок людських ресурсiв; сприяння сталому розвитку територiї [7].