Депутати місцевої ради

        Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Правовий статус депутатів органів місцевих рад

1.1. Правовий  статус депутатів місцевих рад

1.2. Основні  принципи діяльності депутатів  місцевих рад

Розділ 2. Основні повноваження та обов’язки депутатів місцевої ради

2.1. Повноваження  депутатів місцевої ради

2.2. Обовязки депутатів місцевої ради

2.3. Гарантії  діяльності депутатів місцевої  ради

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Досвід демократичних країн  засвідчує, там, де розвинене місцеве  самоврядування, панує і демократичне врядування, держава і влада підконтрольні  громадянам, а не навпаки.

Як відомо, управління місцевими  справами в демократичних країнах  може здійснюватись як посадовими особами та органами державної влади, так і через представницькі та виконавчі органи, які обираються безпосередньо населенням адміністративно-територіальної одиниці.

Світовий досвід свідчить, що виборні органи являють собою  основну організаційно-правову форму  місцевого самоврядування і є  головними носіями самоврядних  повноважень [2]. Місцеве самоврядування є формою самоорганізації населення, перш за все,у формі територіальної громади для вирішення наданих їй законом функцій і повноважень, тобто формою публічної влади, влади населення, яке проживає на певній території. Зв’язуючою ланкою між територіальною громадою і органами місцевого самоврядування та посадовою особою є депутати місцевих рад.

Тому велике значення має  Закон “Про статус депутатів місцевих рад”, в якому

визначені обов’язки, права і відповідальність депутатів.

Представницька демократія є більш  професійною, ніж безпосередня демократія. І відповідно до змісту статті 5 Конституції  України саме ради як виборні органи є органічним елементом системи народовладдя і однією із активних форм участі громадян в управлінні суспільними та державними справами.

Проблема з’ясування статусу представницьких  органів місцевого самоврядування була актуальною і в роки радянського  будівництва, про що свідчать наукові  розробки, у яких досліджувалися як загальні питання організації влади  на місцях, так і конкретні питання, зокрема нормотворча діяльність місцевих рад; удосконалення системи  та внутрішньої структури органів місцевих рад; дослідження проблеми вдосконалення форм і методів діяльності місцевих рад.

Як відомо, головним суб’єктом  представницьких органів місцевого  самоврядування є депутати місцевих рад і з’ясування їх статусу є  не тільки важливою політичною, але  й правничою проблемою.

Відповідно до ст. 5 Конституції  України єдиним представницьким  органом територіальних громад є  відповідні місцеві ради. У системі  місцевого самоврядування тільки радам  належить провідна роль, адже це ті органи, які безпосередньо працюють з  людьми. Саме місцеві представницькі органи являють собою одну з головних підвалин демократичного ладу та найближчий до громадян рівень управління.

З цього і випливає та значна роль, яку відіграють депутати місцевих рад  у життєдіяльності територіальної громади. Адже для вирішення конкретних питань місцевого значення, ураховуючи їх багатогранність і різноплановість, використовувати інститути безпосередньої демократії є недоцільно, а у деяких випадках і неможливо. Саме цим пояснюється необхідність обрання демократичним шляхом представницьких органів місцевого самоврядування – сільських, селищних і міських рад з визначеними повноваженнями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.

         Основні повноваження та обов’язки депутата місцевої ради.

                         Гарантії депутатської діяльності.

2.1. Повноваження депутатів  місцевих рад.

Депутати місцевих рад здійснюють свої повноваження відповідно до Конституції  України та законів.

Юридичним фактом, з яким закон  пов’язує момент виникнення повноважень  депутатів місцевих рад, є день відкриття  першої сесії відповідної Ради (ст. 4 Закону „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 року).

Законодавством регулюється також  питання припинення повноважень  депутатів місцевих рад. Повноваження депутатів місцевих рад закінчуються у день відкриття першої сесії ради наступного скликання. Зокрема, ст. 5 Закону „Про статус депутатів місцевих рад” визначає підстави дострокового припинення повноважень у разі: відкликання депутата виборцями у встановленому законом порядку; втрати депутатом громадянства України; обрання або призначення його на посаду, зайняття якої за законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень;  обрання його депутатом іншої ради;  визнання судом депутата недієздатним або безвісно відсутнім;  набрання чинності обвинувальним вироком суду про позбавлення волі особи, яка є депутатом, та у випадку смерті.

У Законі також передбачено дострокове припинення повноважень депутатів  місцевих рад за рішенням відповідної  ради у зв’язку: 1) з набранням  законної сили обвинувальним вироком  суду, за яким його засуджено до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі; 2) з особистою заявою депутата про  складання ним депутатських повноважень.

Важливим аспектом правового статусу  депутатів місцевих рад є положення, що передбачають здійснення своїх повноважень  депутатами на постійній основі чи на громадських засадах. Досвід країн Західної Європи свідчить про те, що депутати працюють, як правило, на непостійній основі. Народні обранці Німеччини, Норвегії та ряду інших країн працюють на громадських засадах. У Франції та Великобританії депутати поєднують свою діяльність у муніципальній раді з постійним місцем роботи за спеціальністю.  

Відповідно до ст. 6 Закону „Про статус депутатів місцевих рад” депутати місцевих рад здійснюють свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю, тобто на громадських засадах. Винятком є виборчі посади, на яких депутати працюють на постійній основі . Це може бути голова постійної комісії з питань бюджету, якщо таке рішення прийме обласна рада (ст. 47 ч. 13 закону про місцеве самоврядування).

Відповідно до чинного законодавства  депутат сільської, селищної, міської  ради є головною фігурою у представницькому органі і користується правами, передбаченими  законами [3 ].

Місцеві ради зі свого складу утворюють  постійні комісії. Відповідний закон  покладає обов’язок на депутата бути членом в одній із постійних комісій.

Депутати місцевих рад на час  роботи сесій, засідань комісій і  виконання інших завдань, пов’язаних з реалізацією депутатських обов’язків, звільняються від виробничої і службової діяльності й отримують компенсацію у розмірі середнього заробітку за основним місцем роботи.

Депутат місцевої ради є представником  усієї територіальної громади. Виходячи з цього, відповідно до ст. 49. ч. 2 Закону про місцеве самоврядування, депутат  звітує про свою діяльність перед  виборцями, радою та її органами. У  разі невиконання своїх депутатських повноважень законом встановлена  можливість відкликання депутата виборцями  за поданням ради в таких випадках:

– пропуск протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії;

– невиконання депутатом без  поважних причин рішень і доручень ради та її органів (ст. 49 ч. 5 Закону про місцеве самоврядування).

Термін повноважень представницьких  органів місцевого самоврядування в різних країнах визначений по-різному. В Італії представницький орган  місцевого самоврядування вибирається  терміном на 5 років, у Польщі – на 4 роки [2]. Відповідно до законодавства України депутати місцевих рад обираються терміном на 4 роки.

Кількість депутатів місцевої ради залежить від кількості населення, яке проживає у відповідному населеному пункті. Законодавець не встановлює конкретну  кількість депутатів для кожної ради. Він передбачає тільки граничну кількість депутатів місцевих рад залежно від кількості населення.

Депутати наділяються мандатами, які надають їм повноваження та деякі  специфічні риси їх діяльності.

         Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, може працювати у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, в тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час) займатися підприємницькою діяльністю, одержувати при цьому прибуток, якщо інше не передбачене законом.

          Крім того,за рішенням обласної, Київської та Севастопольської міських рад депутат, обраний головою постійної комісії з питань бюджету, може працювати в раді на постійній основі.

          На депутатів місцевих рад не розповсюджується принцип недоторканності, властивий вільному мандату.

         Депутат місцевої ради може бути відкликаний виборцями на

підставі Закону “Про статус депутатів місцевих рад”.

         Нарешті, важливою обставиною специфіки депутатського мандата місцевого самоврядування є те, що в Законі “Про статус депутатів місцевих рад” залишені такі положення, властиві й імперативному мандату, як звіти депутатів перед виборцями і територіальною громадою, та також підстави для відкликання депутата, як невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми, тобто, фактично, наказам виборців.

 

 

2.2. Обов’язки депутатів місцевих рад.

        Правовий статус  депутатів місцевих рад визначається законами України. Депутати місцевих рад діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим, також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

       Основними обов'язками депутатів місцевих рад є:

- дотримання Конституції  і законів України, інших нормативно1правових

актів, актів органів місцевого  самоврядування; забезпечення відповідно до їх

повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

- дотримання прав та  свобод людини і громадянина;

- збереження державної  таємниці, інформації про громадян, що стала їм

відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також  іншої інформації,

яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

- постійне вдосконалення  організації своєї роботи, підвищення  професійної

кваліфікації;

- сумлінне ставлення до  виконання службових обов'язків,  ініціативність і

творчість у роботі;

- шанобливе ставлення  до громадян та їх звернень  до органів місцевого

самоврядування;

- турбота про високий  рівень культури, спілкування і  поведінки, авторитет

органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

- недопущення дій чи  бездіяльності, які можуть зашкодити  інтересам

місцевого самоврядування та держави.

 

 

 

2.3. Гарантії діяльності  депутатів місцевих рад.

       Гарантії – це певні умови та засоби, які забезпечують повну та ефективну реалізацію функцій і повноважень депутата місцевої ради. Гарантованість прав депутата місцевої ради є найбільш важливою умовою ефективності здійснення повноважень.

                  Гарантії депутатів місцевих рад є системою норм, закріплених у Законі про статус депутатів місцевих рад, принципів, умов і вимог, які забезпечують у

своїй сукупності додержання прав, обов’язків, законних інтересів  депутатів. Закон “Про статус депутатів місцевих рад” визначає основні гарантії депутатської діяльності, які полягають у:

- непорушності повноважень депутата, забезпеченні умов для їх здійснення;

- визначенні порядку вирішення питання про притягнення депутата до

кримінальної відповідальності;

- звільненні депутата від виробничих або службових обов’язків для

виконання депутатських обов’язків;

-охороні трудових та інших прав депутата.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Висновок

       Аналіз статусу депутатів місцевих рад свідчить, що на депутатів місцевих рад покладається основний обсяг самоврядних повноважень. Положення ст. 140

Конституції України, відповідно до якої місцеве самоврядування

здійснюється територіальними  громадами в порядку, встановленому  законом,

як безпосередньо, так  і через органи місцевого самоврядування, дає

підстави стверджувати, що місцеві ради потенційно можуть вирішувати

будь-яке питання, віднесене  до відання місцевого самоврядування, крім

питань, які можуть бути предметом  місцевого референдуму.

      На сучасному етапі розвитку українського суспільства можна стверджувати, що Україна досить широко і результативно використовує позитивний досвід зарубіжних країн, колишнього РСР щодо запровадження інституту представництва, як реалізації демократичних начал направлених на захист прав, свобод і інтересів власних громадян. Форми представницької демократії отримали свої прояви в основному законі держави Конституції і відіграють суттєве значення в побудові правової держави та створенні механізму взаємодії між законодавчою, судовою та виконавчою владою. Під час розгляду цих процесів актуальним постають питання щодо вдосконалення та чіткого визначення статусу депутатів всіх рівнів як представників народу, який визначається особливістю регулювання здійснення повноважень та основними гарантіями і формами діяльності депутатів.