Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Апреля 2014 в 03:39, реферат
Із прийняттям Закону України «Про доступ до публічної інформації» органи влади стають відкритішими та прозорішими для громадян. Україна послідовно рухається до європейських стандартів управління, і відкритий доступ до публічної інформації набуває особливої ваги в цьому процесі. Відтепер більшість інформації, якою володіють органи влади, стає доступною для громадськості. Кожен у стислі терміни може отримати необхідну інформацію або копію документа, надіславши відповідний запит або ознайомившись з ними на офіційному веб-сайті відповідного органу влади.
Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра документальних комунікацій
Реферат
З дисципліни «Інформаційний менеджмент»
На тему «Закон України «Про доступ до публічної інформації»»
Студентки ІV курсу
Спеціальності
«Документознавство та
інформаційна діяльність»
Групи Р-41
Збаравської Т. В.
Перевірив:
Кукушкін О. М.
Рівне 2013
Законодавство України про доступ до публічної інформації – права і обмеження
Із прийняттям Закону України «Про доступ до публічної інформації» органи влади стають відкритішими та прозорішими для громадян. Україна послідовно рухається до європейських стандартів управління, і відкритий доступ до публічної інформації набуває особливої ваги в цьому процесі. Відтепер більшість інформації, якою володіють органи влади, стає доступною для громадськості. Кожен у стислі терміни може отримати необхідну інформацію або копію документа, надіславши відповідний запит або ознайомившись з ними на офіційному веб-сайті відповідного органу влади.
Забезпечити належне виконання Закону – важливе завдання для всіх без виключення органів влади. Ще 5-го травня 2011 року Президент України Віктор Янукович підписав Указ № 547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації», де визначив перелік першочергових завдань для органів влади щодо належного виконання вимог Закону.
Методичні рекомендації є першою спробою роз’яснити основні положення Закону та зміни, які ним запроваджені з метою забезпечення конституційного права кожного на інформацію. Від якісної та ефективної організації доступу до публічної інформації залежить довіра громадян до органів влади, а українські державні службовці гідно виконають поставлені завдання. Методичні рекомендації допоможуть органам влади належно втілити одну з найбільших реформ України та наблизити діяльність усіх без виключення органів влади до потреб громадян України.
Юристи не тільки самі мають право одержувати інформацію, яка їх цікавить, а й сприяють реалізації права громадян на доступ до інформації, належне виконання державними органами та іншими суб’єктами обов’язку щодо її надання. Так, відповідно до статті 31 «Доступ громадян до інформації про них» Закону України «Про інформацію», громадяни мають право: знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються; на доступ до інформації про них, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо; на оскарження до суду у випадках відмови в доступі до такої інформації. Це право громадян забезпечується обов’язком державних органів та організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування, інформаційні системи яких містять інформацію про громадян, надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується.
Крім того , 09.05.2011 набув чинності Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
Необхідність прийняття цього закону була зумовлена відсутністю ефективних правових механізмів реалізації закріпленого у статті 34 Конституції України права кожного на доступ до інформації, зокрема, публічної інформації – тієї, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень та інформації, що становить суспільний інтерес. Вказаний Закон було прийнято на реалізацію статей 18, 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Рекомендацій Ради Європи про доступ до інформації, що перебуває в розпорядженні органів влади та про доступ до офіційних документів, виконання вимог Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 р. № 1466 «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною». Плану заходів з виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, затвердженим Указом Президента України від 20 січня 2006 р. № 39, Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», затвердженою Указом Президента України від 11 вересня 2006 року № 742.
Мета вказаного закону - забезпечення прозорості і відкритості суб’єктів владних повноважень та створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. І справді, до прийняття Закону «Про доступ до публічної інформації» проблема забезпечення прозорості в діяльності органів влади була однією з перешкод, які стояли на шляху демократичного розвитку нашої держави. Але, на жаль, і сьогодні прикладів порушення або перешкоджання реалізації права на доступ до інформації можна навести безліч: неправомірна відмова органів влади у наданні інформації через її віднесення до інформації з обмеженим доступом; незаконне застосування грифів обмеження доступу до інформації “опублікуванню не підлягає”, “не для друку”, “для службового користування”; ігнорування інформаційних запитів; перешкоди в отриманні громадянами локальних нормативно-правових актів місцевих органів влади, не говорячи вже про проекти таких актів; неналежне виконання органами влади вимоги оприлюднювати інформацію про свою діяльність (в тому числі через мережу Інтернет) тощо.
Юристи ж, зокрема адвокати, сприяють реалізації права громадян на доступ до публічної інформації, належне виконання державними органами та іншими суб’єктами обов’язку щодо її надання.
З іншого боку, поряд з засадами гласності, якими керується сучасна юридична практика, характерною її властивістю (зокрема, адвокатської діяльності) є принцип конфіденційності інформації щодо суб’єктів, інтереси яких представляє чи захищає юрист, або отримання, поширення такої інформації.
Іншими словами, адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інші відомості, одержані адвокатом при виконанні своїх професійних обов'язків. Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб. Держава гарантує адвокату особисту недоторканість і збереження адвокатської таємниці шляхом: заборони вилучення та огляду без згоди адвоката та клієнта матеріалів, зібраних адвокатом, якими службовими особами та органами Колегії; заборони органам управління і посадовим особам адвокатської колегії розголошувати відомості, які стали відомі від клієнта при зверненні до адвоката або при виконанні своїх службових обов'язків від адвоката, клієнта, або при ознайомленні з адвокатськими документами; заборони адвокату розголошувати будь-які відомості, отримані при виконанні обов'язків адвоката, а також тих, що стали їм відомі від інших адвокатів.
На виконання Закону Президент України підписав укази від 05.05.2011 № 547/2011 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації» та від 05.05.2011 № 548/2011 «Про першочергові заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації в допоміжних органах, створених Президентом України». Ці укази покликані забезпечити реалізацію конституційного права громадян вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
У ч. 1 ст. 1 Закону закріплено визначення поняття «публічна інформація».
Публічна інформація – це засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених Законом.
Також, слід зазначити, що положення даного закону не поширюються на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законодавством.
Доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
→ в офіційних друкованих виданнях;
→ на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
→ на інформаційних стендах;
→ будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Обмеження доступу до інформації здійснюється лише при дотриманні сукупності наступних вимог:
● виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
● розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
● шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених Законом, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Не належать до інформації з обмеженим доступом декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які:
а) претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади;
б) обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії.
Обмеженню
доступу підлягає інформація, а не документ.
Якщо документ містить інформацію з обмеженим
доступом, для ознайомлення надається
інформація, доступ до якої необмежений.
Список літератури:
Информация о работе Закон України «Про доступ до публічної інформації»