Управління товарними запасами

Товарні запаси в днях обороту обчислюються діленням абсолютної величини запасів (на певну дату) на середньоденний товарообіг відповідного періоду:

Vз = З Т / О

 

Де Vз – рівень товарних запасів, дні обороту;

3 – сума товарних  запасів;

О – обсяг товарообігу;

Т – число днів в періоді.

Розміри товарних запасів  безпосередньо зв'язані зі швидкістю  обігу товарів. При незмінному обсязі товарообігу прискорення оборотності  товарів призводить до зниження товарних запасів, і, навпаки, уповільнення оборотності  вимагає більшої маси товарних запасів.

Швидкість обігу товарів  або час, за який реалізуються товарні  запаси, розраховується за формулою:

Д = Зср Т / О

 

де Д – швидкість  обігу товарів

Зср – середній товарний запас (розраховується як середня хронологічна)

О – об’єм товарообороту

Т – кількість днів в періоді

Швидкість обігу товарів  може висловлюватися і числом оборотів:

С = О / Зср або С = Т / Д

 

Де С – число  оборотів;

О – обсяг товарообігу;

3ср – середній товарний  запас;

Т – число днів в  періоді;

Д – швидкість обігу  товарів, дні.

Прискорення часу обігу  товарів має велике значення:

підвищує економічну ефективність всього суспільного виробництва, впливає на темпи відтворення, являючись  водночас важливою умовою підвищення рентабельності торгової діяльності підприємства.

Оборотність товарів можна прискорити тільки за рахунок вдосконалення всієї торговельно-комерційної і економічної роботи підприємства. Це вимагає глибокого розуміння впливу різноманітних чинників на формування товарних запасів.

 

Фактори, що впливають  на розмір товарних запасів та їх оборотність.

 

Величина товарних запасів  і оборотність залежать від багатьох чинників. Одні з цих чинників прискорюють  Швидкість обігу товарів і  завдяки цьому об'єктивно зменшують  необхідну величину запасів, інші, навпаки, уповільнюють швидкість товарного обігу і завдяки цьому збільшують розмір запасів. Знаючи це, можна виявити резерви прискорення оборотності запасів підприємства, знизити витрати на утворення і зберігання товарних запасів.

До основних чинників, які впливають на оборотність і величину товарних запасів, відносяться наступні.

1. Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит населення перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їхня оборотність, товарообіг здійснюється з меншими товарними запасами. По мірі збільшення пропозиції товарів, насичення ринку, спостерігається деяке уповільнення швидкості обігу товарів. Вивчення попиту населення – одне з умов, що сприяють нормалізації товарних запасів.

2. Складність асортименту товарів. Час обігу товарів складного асортименту, як правив, набагато перевищує час обігу товарів простого асортименту.

3. Організація і частота завозу товарів. Чим  частіше завозяться товари в крамниці, тим з меншими товарними запасами можна виконати план товарообігу. В свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження торгових підприємств, умов транспортування, розміщення виробничих підприємств. Чим ближче розміщені промислові підприємства або оптові бази до районів споживання, тих частіше виробляється завіз товарів, тим менш часу витрачається на їхню доставку. Висока частота завозу характерна для товарів,  що швидко псуються.

4. Споживчі властивості товарів. Вони або обмежують, або подовжують час обороту.
5. Ритмічність надходження товарів в течію кварталу і місяця, порядок завозу товарів.

На обіг товарів впливає  і безліч інших чинників: організація  реклами і продажу товарів, транспортні  умови, стан матеріально-технічної  бази, особливості фасування товарів  тощо. Важливе значення мають кваліфікація кадрів і рівень керівництва складним торговим процесом, організація праці і тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оптимізація управління товарними запасами.

 

В розвинених країнах  управління товарними запасами базується  на використанні потужних інформаційних  технологій, що дозволяють практично  щодня спостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати розміщення замовлень через комп'ютерну мережу і поповнювати запаси до оптимального рівня. Найбільш розповсюджені системи управління запасами, що засновані на використанні моделі EOQ, засобу червоної лінії, двохсекторного засобу. В останній час отримав розповсюдження метод управління запасами по принципу Just-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної бази забезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародної системи кодування товарів.

Загальний принцип, на якому засновані всі системи  управління запасами - це взаємозв'язок вхідних і вихідних параметрів, що зазначені на схемі 1.

Схема 1.              Система управління запасами

 

Такі системи  створюються для найбільш ефективного рішення наступних проблем:

• Реальної оцінки поточного стану запасів;
• Встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;
• Визначення доцільного обсягу партії товарів, що замовляється;
• Визначення необхідного обсягу страхових запасів;
• Оцінка витрат управління запасами і засобів їх мінімізації.

Перша проблема вирішується шляхом використання систем контролю рівня запасів, що забезпечують управлінські потреби оперативною  інформацією про динаміку їхньої реалізації і поточного стану.

 

Системи контролю рівня запасів

 

Існуючі системи  контролю рівня запасів варіюють від найбільш простих до достатньо  складних в залежності від розміру  підприємства, політики і технології менеджменту, обсягу, видів і інших  особливостей запасів.

Однім з розповсюджених виглядів систем контролю рівня запасів є системи, засновані на застосуванні засобу червоної лінії. Суть засобу полягає в фіксації граничного кордону, нижче якого рівень запасів не повинен опускатися. При досягненні цього кордону відбувається автоматичне розміщення нового замовлення.

Другий тип систем контролю заснований на використанні двохсекторного засобу, в відповідності  з яким запаси для зберігання містяться  в двох секторах – робітничому  і резервному. Коли запаси робітничого  сектора вичерпані, включаються  два процесу – поповнюється робітничий сектор за рахунок резервного, і розміщається нове замовлення.

Широке розповсюдження в розвинених країнах отримав  класифікаційний підхід до управління запасами (ABC system). Його ідея полягає  в використанні класифікації запасів  і виділенні трьох груп – А, В, і С, в залежності від ступеня впливу даного виду запасів на зростання товарообороту підприємства. До групи А відносять запаси, реалізація яких вносить найбільший вклад в обсяг товарообороту в грошовому вираженні. До цієї групи відносяться запаси, що забезпечують 70% обсягу реалізації. Як правило, це найбільш дорогі товари, і їхня питома вага в обсязі запасів в натуральному вираженні не перевищує 10%. Запаси цього вигляду вимагають особливої уваги менеджерів і використання кількісних засобів і моделей для оптимізації прийняття рішень. До групи В відносять запаси середнього рівня важливості, що забезпечують 20% обсягу реалізації підприємства. Їхня питома вага в натуральному вираженні, як правило, складає біля 20%. Вибір засобів управління запасами групи В повинен бути заснований на зіставленні витрат на управління і економічного ефекту від їхнього використання. Товарні запаси, реалізація яких має незначний вклад в обсяг товарообороту, порядку 10%, відносять до групи С. Достатньо часто вони складають значну частину в обсязі запасів в натуральному вираженні, – біля 70%. До управління запасами групи С недоцільно застосовувати складні кількісні методи управління, бо при цьому, витрати на управління можуть бути більше економічного ефекту від їхнього використання. Принцип класифікації запасів на групи за їх важливістю для підприємства наведений в таблиці 1.

			Таблиця 1
Класифікація запасів (АВС system).
Групи запасів	Доля в об'ємі товарообороту  в грошовому вимірі	Доля в об'ємі запасів  в натуральному вимірі	Чи варто використовувати  складні кількісні методи управління
1. Група А	70%	10%	Так.
2. Група В	20%	20%	В деяких випадках.
3. Група С	10%	70%	Не варто.

 

Відносно новим підходом до управління запасами, є принцип  управління Just-In-Time ("просто вчасно"). Цей підхід вперше був використаний японськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження в всьому мирі. Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на підприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно використовується компаніями Toyota, General Motors і багатьма іншими. Замовлення містяться з інтервалом 3-4 години і негайно реалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівень вимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, що призведуть до порушенню технології,  не  дозволяє  використати цей підхід в країнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.

Управління більшістю  торговельних компаній розвинених країн  засноване на використанні комп'ютерної  технології. Системи управління включають  автоматизовану систему обліку запасів  і розміщення замовлень у постачальників. Рух кожної одиниці товарів, з допомогою магнітного штрихового кодування, відбивається в базі даних, що охоплює інформацію по всій торговій мережі компанії. Система управління базами даних дозволяє постійно оновлювати інформацію про стан запасів, при досягненні крапки замовлення, автоматичні розміщувати замовлення через комп'ютерну мережу і враховувати інформацію про поповнення запасів. При цьому, інформація про реалізацію товарів надходить в систему управління товарними запасами, дебіторською заборгованістю і грошовими засобами і обробляється на основі вбудованого в систему модельного інструментарію.

 

 

 

 

 Базова модель оптимального рівня запасів.

 

Ідея використання базової моделі EOQ (Economic Ordering Quantity), тобто, моделі оптимального рівня запасів, полягає в визначенні такого рівня запасів, підтримання якого мінімізує сукупні витрати на управління ними. При цьому, сукупні витрати розбиваються на три однорідні групи: витрати зберігання, витрати, пов'язані з формуванням запасів і витрати, що виникають внаслідок недоліку товарних запасів. В таблиці 3 більш детально подана ця класифікація, а також вплив, який здійснює збільшення рівня запасів на поведінку витрат кожної групи.

Зростання рівня запасів  супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямопропорційній залежності (пряма А на мал. 1), бо росте обсяг капіталу, іммобілізованого в запаси, складські витрати,  витрати, пов'язані з старінням і псуванням товарів.

 

 

 

 

Мал. 1. Залежність рівня  витрат від обсягу товарних запасів.

 

На другу і третю  групу витрат збільшення рівня запасів  справляє протилежну дію і веде до їхнього зниження за рахунок ефекту економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, відвертання дефіциту товарних запасів  і зниження рівня обслуговування клієнтів при коливаннях попиту. При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з зростанням рівня запасів. Закон зменшення витрат управління запасами, які відносяться до другої і третьої групи, описується кривої гіперболічного вигляду (крива В на мал. 1).

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих  груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня  запасів: одна складова цих витрат росте, інша – зменшується. Ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат, що описується кривою С на мал. 1. Їхня поведінка характеризується наявністю оптимальної крапки Q*, тобто, таким розміром запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня. Якщо рівень запасів менш Q*, те збільшення їхнього обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання ростуть повільніше, ніж зменшуються витрати другої і третьої групи. В крапці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А и В перетинаються, темпи зміни витрат різноманітних груп врівноважуються, і сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи зростання витрат зберігання перевищують темпи зниження витрат другої і третьої групи, і сукупні витрати зростають.

 

Таблиця 2.

 

Класифікація витрат управління запасами.