Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Января 2013 в 15:54, реферат
Упровадження ринкових відносин у практику господарювання вимагає принципової зміни методів управління на всіх рівнях управлінської ієрархії. Це висуває необхідність вивчення нових підходів і форм управління, зокрема , менеджменту як особливого типу управління. Менеджмент як наукова дисципліна пройшов довгий і суперечливий шлях розвитку, і розглядати його, безсумнівно, потрібно з урахуванням історичного досвіду, тих цілей і задач, що ставилися на різних етапах його розвитку. У сучасних умовах широко поширена думка про те, що процес управління є мистецтво, суть якого складається в застосуванні науки до реальної ситуації, а отже, до практики. Без знання технології менеджменту в сучасних умовах неможливо ефективно керувати організацією.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Коледж інформаційних технологій та землевпорядкування НАУ
Контрольна робота
З дисципліни: «Менеджмент»
Варіант № 3
Виконала
Студентка заочного відділення
5-го курсу, групи БФ-5
Дреус Руслана Ігорівна
Київ 2013 р.
Вступ
У нас час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу діяльності, чим управління або менеджмент, від якого в значній мірі залежить і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення.
У зарубіжних країнах накопичений
значний досвід управління в області
промисловості, торгівлі, кооперації,
сільського господарства і т.п. внаслідок
безпосередньої участі людей в управлінській
діяльності. Він збагачується за рахунок
знань основ науки управління,
світових досягнень в практичній
організації економічних і
В Україні поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному і практичному освоєнні менеджменту.
Менеджмент, як наукова система
організації виробництва є
Реорганізовуються старі
структури управління і влади, при
цьому використовуються західні
моделі управління. Однак механічне
перенесення концепції
Упровадження ринкових відносин
у практику господарювання вимагає
принципової зміни методів
У сучасних умовах широко поширена думка про те, що процес управління є мистецтво, суть якого складається в застосуванні науки до реальної ситуації, а отже, до практики. Без знання технології менеджменту в сучасних умовах неможливо ефективно керувати організацією.
1. Сутність та зміст поняття «менеджмент»
Сьогодні керівників підприємств дедалі частіше називають словом „менеджер”, а тим, чим вони займаються – менеджмент. З самого початку англійці вживали це поняття в управлінні кіньми. Слово „менеджмент” означає „мистецтво верхової їзди”. В сучасному значенні слова „менеджер” і „менеджмент” з'явилося лише тоді, коли господарі підприємств зрозуміли, що дуже вигідно не самим керувати власним майном, а залучати до цього професіоналів, спеціально відібраних і навчених такій роботі. Саме їм, талановитим спеціалістам, які працюють за наймом, стали доручати головне завдання підприємства – отримання високого прибутку. Варто відмітити, що за цю важку працю не шкодували високої винагороди. Менеджер і нині одна з професій, яка найбільш оплачується в розвинутих країнах.
Отже, менеджер – це керівник – професіонал, який працює за наймом і спеціалізується на примноженні прибутку. Тобто – це керівник підприємства в ринковій економіці.
Вживаючи слово „менеджмент”, ми йдемо за традицією, яка давно встановилася в міжнародних виданнях з теорії управління, яка має на увазі певне коло явищ і процесів. У практиці, яка склалася у вітчизняній науковій літературі з управління, менеджмент уже більше 30-ти років використовується як синонім капіталістичного управління. І головне – управління не заміняє „менеджмент”, тому що в останньому йдеться лише про одну із форм управління.
Менеджмент – це вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотив поведінки інших людей, а також функція, вид діяльності з керівництва людьми в різних організаціях.
Менеджмент слід розглядати як сукупність раціональних методів і організаційних підйомів управління капіталістичною фірмою або корпорацією. Менеджмент це також галузь людських знань, які допомагають здійснювати функції. Це певна категорія людей, які здійснюють роботу з управління. Значимість менеджменту була особливо чітко усвідомлена в 30-ті роки. Вже тоді стало очевидним, що ця діяльність перетворилася в професію, галузь знань – в самостійну дисципліну, а соціальний прошарок людей – в досить впливову суспільну силу.
Зміст поняття „менеджмент” можна розглядати як науку і практику управління, як організацію управління фірмою і як процес прийняття управлінських рішень.
Отже, менеджмент регулюється законами розвитку ринків системи господарювання і направлений на гнучке пристосування виробничо-збутової діяльності фірми до ринкових умов, які змінюються.
1.1. Загальні поняття менеджменту
Менеджмент (англ. Management – управління, завідування, організація) – це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.
Сучасний менеджмент включає дві невід'ємні частини:
- теорію керівництва;
- практичні способи ефективного
управління або мистецтво
Поняття „менеджмент” міцно увійшло в наше повсякденне життя і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші системи цінностей і пріоритетів.
У зв'язку з цим потрібно детально зупинитися на значенні терміну „менеджмент”. Українське слово „управління” і англійське слово „менеджмент” вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи термін „менеджмент”, ми слідуємо сталій в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді термін „управління” не є задовільним заступником терміну „менеджмент” тому, що в останньому випадку мова йде лише про одну з форм управління, а саме про управління соціально-економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії. Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації виробництва або комерції.
Таким чином, термін „менеджмент” вживається стосовно до управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілей використовуються інші терміни.
У наших умовах потрібно вживати терміни „організація”, „управління” і „адміністрування”. Проте, державні, громадські і інші організації також повинні використати принципи і методи менеджменту, якщо хочуть досягнути своїх цілей при мінімумі витрат.
Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити деякі вхідні в нього положення, передусім цільовий зміст.
1.2. Основні цілі і завдання менеджменту
Основною ціллю менеджменту є забезпечення прибутковості, або дохідності в діяльності фірми шляхом раціональної організації виробничого процесу.
Найважливішим завданням
менеджменту є організація
- забезпечення автоматизації
виробництва і перехід до
- стимулювання роботи
працівників фірми шляхом
- постійний контроль за
ефективністю діяльності фірми,
- постійний пошук і освоєння нових ринків.
До завдань, які вирішуються в менеджменті, також відносяться визначення конкретних цілей розвитку фірми, розробка стратегій розвитку фірми, господарських завдань і шляхів їх вирішення. А також до завдань відноситься розробка системи заходів для вирішення проблем, що плануються на різні часові періоди, визначення необхідних ресурсів і джерел їх покриття.
Як самостійний вид професійної діяльності менеджмент можливий лише на базі ринку, який склався і розвинувся: він є управлінським механізмом, який вбудований в ринкову економіку.
Менеджмент як організація управління фірмою, яка здійснює будь-які види підприємницької діяльності, що направлені на одержання прибутку. Зміст менеджменту, полягає в досягненні фірмою певних результатів у ході підприємницької діяльності.
1.3. Сутність і зміст функцій менеджменту
Під функціями менеджменту
слід розуміти відносно відокремлені
напрями управлінської
Управління розглядається як процес взаємопов'язаних дій. Ці дії дуже важливі для успіху організації, їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також є процесом, тому що складається із серії взаємопов'язаних дій. Процес управління – це загальна сума всіх функцій, а саме:
- планування;
- організація;
- мотивація;
- контроль.
Ці чотири первинні функції об'єднані зв'язуючими процесами комунікації і прийняття рішення.
Функції управління – це конкретний вид управлінської діяльності, що здійснюється спеціальними прийомами і способами, а також відповідна організація робіт.
Одним з основних компонентів,
що складають зміст управління, є
функції. Таким чином, для виконання
тієї чи іншої відносно простої роботи
необхідно заздалегідь
Кожна функція менеджменту
являє собою сферу дії
Сутнісна характеристика менеджменту – це функція або вид діяльності по керівництву людьми.
У процесі розвитку менеджменту сутність управління одержала трактування „впливу” на людей для узгодження й упорядкування їхніх дій у спільній праці за допомогою мотивації поведінки.
Найбільш повний зміст менеджменту як процесу відбивають основні функції, що виступають загальною умовою управління соціальними і соціально-економічними процесами.
Процес впливу буде реальним при його завершенні у виробничо-господарській діяльності, де застосовуються будь-які засоби взаємодії: мети, стратегії, методи, структури управління. Тому процес управління може бути розглянутий як процес взаємодії суб'єкта й об'єкта управління, де реалізуються ідеї суб'єкта, тобто менеджера. Дана група функцій поєднується процесом вироблення і реалізації управлінського рішення, що має універсальні етапи у визначеній їхній послідовності, які можна трактувати як групи функцій менеджменту, тобто видів діяльності по виробленню і реалізації управлінських рішень.
Сутнісна особливість
менеджменту обумовлює
У ринкових умовах повинні закріплюватися не тільки функції, але і ресурси, зв'язані з виконанням даних функцій і прийняттям рішень, конкретні види відповідальності за результативність менеджменту.
Для менеджерів знання взаємозв'язку
і взаємодії груп функцій менеджменту
створює умови прийняття
Важлива особливість функцій менеджменту, обумовлена специфікою української економіки, полягає в потребі високого ступеня адаптивності до змін зовнішнього і внутрішнього середовища.