Соціально-економічна характеристика Причорноморського району

                        Міністерство освіти та науки  України.

Реферат

З дисципліни «Регіонально-адміністративний менеджмент»

На тему «Соціально-економічна характеристика Причорноморського району»

                                     Київ-2013  

ПЛАН

Вступ

1. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу.

2. Трудові ресурси Причорноморського економічного району.

3. Особливості формування і функціонування соціально-економічного комплексу Причорноморського району.

4. Соціально-економічні проблеми району.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність даної теми полягає в тому, що територія України умовно поділена на окремі економічні райони, які найкраще відображають спеціалізацію та особливості соціально-економічного розвитку того чи іншого краю. А вивчення таких економічних одиниць є вкрай важливим для загального розуміння соціально-економічного стану України в цілому. На прикладі конкретного економічного району, у даному випадку – Причорноморського, можна простежувати, як економічні закони впливають на розміщення різноманітних галузей економіки та соціальної сфери, як в житті дотримуються економічних принципів розміщення продуктивних сил і який економічний ефект від цього можна отримати.Господарська система Причорноморського економічного району має великий потенціал портово-промислового комплексу, який склався історично, об'єднує транспортні вузли морського, річкового, залізничного і автомобільного транспорту, характеризується постійним розширенням зовнішньоекономічних зв'язків. Унікальні природні умови та ресурси стали базою розвитку потужного морського рекреаційного комплексу. Території, що прилягають до прибережної зони моря, слугують базою для товарного виробництва сільськогосподарської продукції, різноманітність і специфіка якої зумовлені кліматом регіону.

1. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу.

Район займає степову частину території, яка прилягає до Чорного і частково до Азовського морів. Рельєф його - переважно хвиляста рівнина, яка поступово знижується з півночі на південь до узбережжя морів, а на Кримському півострові, навпаки, підвищується на південь, до Кримських гір. Більшість території займає Причорноморська низовина, тільки невелика північно-західна частина району сягає півдня Подільської височини. Причорноморська низовина поблизу Перекопського перешийка переходить у Північно-Кримську. Найскладніший і найрізноманітніший в геоморфологічному і ландшафтному відношенні Кримський півострів, девиділяється три частини: гірський Крим, рівнинний і своєрідногрядово-хвилястий Керченський півострів. Гори займають майже 5%території району.Вони розташовані на Кримському півострові трьомапасмами уздовж узбережжя Чорного моря. У межах Одеської області рівнина густо помережана ярами та балками. У нижній течії Дніпра, на лівому березі, простягліїся сипкі піски, які місцями утворили кучугури до 4 – 6 м заввишки. У цілому рельєф району не створює значних перешкод для механізації польових сільськогосподарських робіт, будівництва промислових споруд, розширення міст і містечок, шляхового будівництва, а невеликий загальний нахил поверхні сприяє іригаційному будівництву. Клімат району в цілому помірно теплий. Причорноморська низовина і степовий Крим характеризуються помірно континентальним кліматом з теплим літом (середньомісячна температура липня 21-23°С) і помірною зимою (середня температура січня - мінус 1-5°С). Гірський Крим має помірний, а Південний берег Криму - середньоземноморський клімат з м'якою зимою і теплим м'яким літом. Важливим кліматоутворювальним фактором Південногоберега Криму є Кримські гори, які перешкоджають проникненню холоднихповітряних мас з півночі. Рівнинна частина території району відкрита напівніч, звідси надходять маси холодного повітря. Внаслідок цього тутспостерігаються різкі коливання температури. Чорне море впливає лише наклімат прибережної смуги, де бризи врівноважують коливання температури йпідвищують вологість повітря. Безморозний період триває від 160 - 170 днів до 250 днів на рік на Південному березі Криму, вегетаційний період- 215 - 297 днів. Опадів на рівнинах випадає від 300 - 350 мм (у степовому Криму) до 450мм(на півночі району). Лише в гірському Криму випадає значна кількістьопадів. Наприклад, на західному схилі гори Ай-Петрі їх випадає більш як1000 мм за рік. Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто буваютьпосухи, що супроводяться суховіями та пиловими бурями, які завдаютьзначної шкоди сільському господарству. Гідрографічна мережа району відносно негуста, але його перетинаютьнайбільші ріки України-Дніпро, Дністер, Дунай. Дніпро з притоками -важлива транспортна магістраль, а також джерело водопої Іачання тагідроенергії півдня України. В районі Каховки в 1952р. спорудженогідроелектростанцію, у зв'язку з чим створено велике Каховськеводосховище 240 км завдовжки і 20 - 25 км завширшки, об'ємом близько 19млрд м3 води. На захід від Дніпра протікає Південний Буг протяжністю 220км, який впадає у Бузький лиман. Глибини останнього дають змогу заходити сюди великотоннажним морським суднам. Інші судноплавні річки - Дністер і Дунай - при впаданні в Чорне море утворюють великі дельти. Зона Дунайських плавнів перспективна для розвитку високоінтенсивного багатогалузевого сільського господарства. Дельти річок закінчуються лиманами, які утворилися внаслідок поступового опускання суші й затоплення морськими водами балок та річкових долин. Гирла малих річок відокремлені від моря косами й пере-сппами і утворилисолоні закриті лимани або солоні озера. Багато солоних озер і в степовому Криму (Сиваш, Сакське, Чокракське). У дельтах річок утворилися плавні - заболочені площі із заростями очерету та чагарників. У плавневій частині Дунайського гирла є кілька значних прісноводних озер (Китай, Катлабух, Кугурлай та ін.). Гірські річки Криму невеликі за протяжністю і площею водозбору, але мають велике падіння. Після дощів у горах чи танення снігу вони розливаються, а влітку багато їх пересихає. Навіть р.Салгир, яка вважається найзначнішою у степовій частині Криму, в цей період року нагадує звичайний потік.Енергетичне значення кримських річок невелике, їх води використовуються для зрошування земель та водопостачання міст і сіл. На ріках Альма, Бельбек, Бік-Карасу, Чорна, Салгир споруджено водосховища Альмінське, Бахчисарайське, Білогірське, Чорнорічинське, Сімферопольське, з яких беруть воду для зрошення садів і полів. Виняткове народогосподарське значення мають Чорне й Азовське моря. На їхузбережжях розміщені великі промислові центри й порти - Одеса, Миколаїв, Херсон. У водах цих морів водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички), найбільший вилов якої вКерченській протоці, коли восени вона йде з Азовського у води більштеплого взимку Чорного моря. Мілководне Азовське море -одне з найбагатших у світі на органічні кормові ресурси, що і сприяє розмноженню морської фауни. Багато риби і в дельті Дунаю. У північно-західній частині Чорного моря росте водорость філофора, з якої виготовляють агар-агар, котрий застосовують у харчовій промисловості. Грунти району різноманітні. Розміщення грунтів у районі має чітко виражений зональний характер. У північно-західній частині поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні - малогумусові чорноземи й темно-каштанові слабосолонцюваті грунти. В долинах Дунаю та Дніпра переважають мулувато-болотяні грунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а також місцями гірсько-лучними та гірсько-торф'яними грунтами. На Південному березі Криму грунти червоноземного типу. Грунти району мають добру структурну будову і при застосуванні правильних агротехнічних методів обробки та зрошування дають стійкі високі врожаї. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і приморське положення - перетворенню району на велику здравницю. Більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина її лежить у лісостеповій, а в Криму – у гірській та субтропічній зонах. Природна рослинність більшості території району - степова. Лісом зайнято не більше 1,5 - 2,5% території. Лише Південне узбережжя Криму і гірський Крим заліснені. У бапках і ярахтрапляються переліски з клену, ясена, дуба та кущів - бересклету, шипшини, кизилу. Лише в низовинах Дніпра, Дунаю, Дністра та деяких інших річок є великі зарості очерету - доброго матеріалу для виробництва теплоізоляційних плит. Особливий інтерес він становить як сировина длявиробництва целюлози. Для збереження цінних видів рослин і тварин у степовій частині Херсонської області, в Чаплинському районі, 1887 р. створено біосферний заповідник «Асканія-Нова».

2. Трудові ресурси  Причорноморського економічного  району.

Населення, трудові ресурси і проблеми їх ефективного використання. Середня густота населення в районі становить 64,5 осіб/км2 (по Україні - 83 особи/км2). З ряду причин (історичне минуле, неоднаковий ступінь господарського освоєння території, різноманітність природних умов) для району характерні великі територіальні відмінності в розміщенні й густоті населення. Найбільша густота населення в АР Крим (83 особи/км2) та Одеській області (77 осіб/км2), найменша - в Херсонській (44 особи/км2). Сільського населення менше в степовій частині материковоїУкраїни (до 20 осіб/км2). У містах економічного району проживає 4,7 млнчол. (64%). Найвища частка міського населення в Миколаївській області (66,1%), найменша - в Херсонській (61,5%). Найбільші центри району - Одеса (1020 тис. чол.), Миколаїв (512 тис.чол.), Севастополь (351 тис.чол.), Херсон (356 тис.чол.), Сімферополь (339 тис.чол.), Керч (164 тис. чол.). Поступово міста втрачають населення внаслідок зниження рівня природного приросту та збільшення кількості мігрантів. Коефіцієнт народжуваності в регіоні коливається від 8,0%о в АР Крим (в Сімферополі мінус 6,9 %о) до 9,8 %о у Херсонській області (при середньому по Україні 9,1%о). Коефіцієнт смертності тут один з найнижчих в Україні 13,7%о(присередньореспубліканському 15,2%о). Природний приріст скрізь від'ємний і становить від мінус 5,0%о у Херсонськійобласті до мінус 6,1%о в Одеській. Дитяча смертність висока в Одеській області та АР Крим (відповідно 16,7 і 15,7%о) і трохи нижча в Херсонській та Миколаївській областях (15 і 14,2%о). У районі один з найвищих показників працездатного населення -57,2% (по Україні 55,9%). Частка дітей у районі більша, ніж у середньому по Україні, на 1%, найменше людей пенсійного віку (20,4%). Чоловіків набагато менше, ніж жінок (880 на 1000 жінок), - цей показник найнижчий серед економічних районів України. У галузях суспільного виробництва зайнято 3 млн 312 тис. осіб, з них 25,6% - у промисловості, 33,2% - в сільському господарстві, 28% - у невиробничій сфері. З розвитком індивідуальної та кооперативної форм трудової діяльності, впровадженням нових форм господарювання, організації праці, особливо оренди, пов'язане виникнення нових проблем у сфері зайнятості, зокрема збільшенням частки безробітних. Проте рівень безробіття в районі нижчий, ніж в інших районах України (10,6% при республіканському 11,3%, а в Одеській області - 7,9%). Безробітних жінок вдвічі більше, ніж чоловіків. За етнічно-національною ознакою населення виділяються два регіони1 західний (Одеська область) - багатонаціональний та південний (Миколаївська і Херсонська області, АР Крим) - малонаціональний В Одеській області проживає 1433 тис. українців (54,6% від усього населення), 719 тис. росіян (27,4%), майже 430 тис. представників інших національностей (18%): болгар - Іббтис. (6,3%), молдаван - 144 тис.^5,5%), євреїв -69 тис. (2,6%), гагаузів -27 тис. (1%), білорусів -21тис. (0,8%). У східній та південно-східній частинах регіону частка українців і росіян (у Криму росіян і українців) дуже висока - 93 - 96%, а представників інших національностей - мінімальна. Українці найчисленніші в Миколаївській (1004 тис., або 75,6%) і Херсонській (937тис., або 75,8%) областях, росіяни - в Криму (1629 тис., 67,0%). Багато росіян також на Миколаївщині (256 тис., 19,4%) і Херсонщині (249 тис.,20,2%), тут вони на другому місці за чисельністю після українців. УКриму українців 662 тис. (26,5%). Значно зросла чисельність кримських татар, що переїхали з різних місць СНД на постійне місце проживання в АР Крим (до 330 тис.). На Миколаївщині мешкає багато молдаван (17 тис., 1,3%), білорусів (50 тис., 2,1%), кримських татар (38 тис., 1,6%), євреїв (18 тис., 0,7%), татар (11 тис., 0,4%), караїмів (1 тис.), на Херсонщині - білорусів (13 тис., 1,0%), євреїв (7 тис., 0,8%), кримських татар (6 тис., 0,5%). Результати переписів населення 1897, 1921 і 1928 рр. свідчать проте, що політика Росії відносно Криму полягала в послідовній русифікації кримського населення. Підтвердженням цього є такі факти. 30 червня 1945р. Кримська АРСР була перейменована на Кримську область у складі РРФСР. Щодо корінного населення Криму, яке проживало тут упродовж п'яти століть, була реалізована політика геноциду - 198 тис. кримських татар, а також десятки тисяч німців, греків, євреїв та представників іншихнаціональностей були виселені у східні райони Росії, республіки Середньої Азії та Казахстан. Виниклий вакуум був швидко заповнений – на початок 1945 р. до Криму переселено переважно з Росії понад 17 тис. сімей, а за 1950 - 1954 рр. - більш як 57 тис. осіб.

3. Особливості формування і функціонування соціально-економічного комплексу Причорноморського району.

Сучасна спеціалізація господарства Причорноморського економічного району склалася переважно відповідно до природних та економічних умов. Раніше цей район розвивався в аграрному напрямі (зернове господарство). Розвивались галузі промисловості з переробки сільськогосподарської продукції, виробництва сільськогосподарських знарядь праці, суден, видобутку залізної руди. Пізніше структура промисловості змінилася (машинобудування, галузі важкої і харчової промисловості, у сільському господарстві розширено площі під технічними культурами, виноградниками, садами). Особливості розміщення та розвитку промисловості району. За вартістю валової продукції на першому місці харчова промисловість, на другому - машинобудування, на третьому - легка. До паливно-енергетичного комппексу Причорноморського економічного району належать видобуток, виробництво, транспортування, розподіл і використання палива та виробництво електроенергії. Зовсім недавно біля Каркінітського півострова (північно-західна частина Криму) в шельфі Чорного моря відкрито потужне родовище газу. За підрахунками вчених, при налагодженні видобутку газу на цьому родовищі, а також інших родовищах Крим через 1-2 роки зможе повністю забезпечити себе власним газом. Прогнозні запаси газу Азовського і Чорного морів оцінюються в 7млрд м3. Дослідженням і пошуком нових нафтових та газових родовищ у районі займаються Державний науково-дослідний проектно-розвідувальний інститут «Шельф» (м.Сімферополь), нафтогазорозвідувальна експедиція (м.Феодосія). В районі працюють два нафтопереробних заводи - в Одесі й Херсоні, які виробляють моторне й дизельне пальне, гас, бітум, мастила тощо. В електроенергетиці значну роль відіграє Каховська ГЕС (352 тис.кВт). Діють теплові електростанції в Херсоні, Одесі, Миколаєві, Керчі, Сімферополі, Севастополі; Південно-Українська АЕС у Миколаївській області. Перспективи розвитку Причорноморського економічного району пов'язані з будівництвом нової ТЕЦ у Криму та розробленням енергозберігаючих технологій, використанням нетрадиційних джерел енергії (вітрової, геотермальної, сонячної). У 1986 р. поблизу с. Щолкіно була введена в дію перша у світі сонячна електростанція (СЕС) потужністю 5000 кВт. У Криму функціонують кілька вітроустановок невеликої потужності. Вітрова Східно-Кримська електростанція потужністю 12,5 тис. кВт розміщена на території Ленінського району. Функціонують і нарощують потужності Донузлавська, Сакська, Судацька, Асканійська вітрові електростанції.Обладнання зв'язку, радіоапаратуру, кабелі, дріт виготовляють на підприємствах «Електрон», «Фотон» (Сімферополь); в концерні «Мусон», на заводі ім. Калмикова - апаратуру радіопеленгації автоматичну, космічну техніку зв'язку; на заводі «ЛАСПІ» (Севастополь), Одеському заводі «Промзв'язок» - радіолокаційні та навігаційні системи й апаратуру військового призначення, радіоапаратуру професійну. Керченський завод «Альбатрос» випускає обладнання для зв'язку, супутникові приймальні пристрої, кабель, дріт. Оптичне, фото-, кінематографічне обладнання продукують у Севастополі(НВО «Електрон»), Одесі (КІНАП); поліграфічне устаткування, світлокопіювальні й електронногравірувальні автомати - в Одесі. Галузь приладобудування району випускає апаратуру для дослідження морських глибин, земних надр, оптичні прилади, лазерну апаратуру, а в останні роки розширюється випуск унікального медичного обладнання, комп'ютерної техніки. Найбільшими виробниками такої продукції є севастопольський і феодосійський приладобудівні заводи, завод «Гідроприлад», Севастопольське НВО, «Електрон» і «Квант», сімферопольське НВО «Оргтехавтоматизація», НДІ функціональної мікроелектроніки, заводи «Альбатрос», «Ера» та ін. Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропа, солі озер і лиманів), частково використовує привізну. Найбільші підприємства - одеський суперфосфатний, Сакський і Красноперекопсь-кий хімічні, Одеський хіміко-фармацевтичний та фарбовий заводи, Севастопольський «Хімпром», Сімферопольський «Хімік». Працює Кримський завод діоксину титану (Красноперекопськ), реконструйовано Красноперекопський хімзавод, збудовано Південносиваський магнезитовий завод (магнезійний порошок для чорної металургії України). Неорганічні кислоти й ангідриди виробляють на Припортовому заводі (Комінтернівський район) і Котовському автогенному заводах (Одеськаобласть). У Херсоні працює фірма «Екологія Дніпро ЛТД», яка займається виробництвом екологічно чистих добрив. Мінеральні добрива виготовляють на Сакському хімзаводі і ВО «Титан» (Красноперекопський район); напівфабрикати з пластмас (листи, труби, трубопроводи, шланги) – на херсонському заводі «Дельта». Там же, а також на заводі пластмас у Сімферополі, фабриці «Алустон» (м.Алушта), заводах «Полівтор» (Красноперекопськ), «Таврія» (Ялта) виробляють тару й інші вироби з пластмас. Еумові вироби продукують на заводах гумових виробів у Херсоні та Одесі, а також в АР Крим на заводі «Металіст» (містечко Леніне). Виробництво медичних виробів з полімерних матеріалів (одноразові шприци, крапельниці та ін.) налагоджено в акціонерному товаристві «Еемопласт»

(м.Білгород-Дністровський).Фармпрепарати та сировину для них виготовляють в Центрі біоме-дичних проблем (Сімферополь), НВО «Сплав» (Миколаїв), на вітамінному заводі (Одеса). Одеському підприємстві з виробництва бактеріальних препаратів та біофабриці «Біостимулятор» (Одеса). Мале підприємство Ітер/БЕТА Інвест (Херсон) спеціалізується на виробництві низькокалорійного замінника цукру. Духи, косметику виготовляють на СП «Арома» (Бахчисарай); ефірні масла, екстракти - «Ефірмасло» (Сімферополь); ефірні масла, духи - комбінат «Кримська роза» (Сімферополь). Хімічну продукцію для косметики, парфумерії, мийні засоби, мило виробляє українсько-грецька фірма «Херсонес ЛТД»; лаки, фарби, оліфу, емалі - заводи «Спектр» (Севастополь), побутової хімії (Сімферополь). Целюлозно-паперова промне повість зосереджена в Цюрупинську та Ізмаїлі. Спочатку вона орієнтувалася на власну сировинну базу (очерет), але така орієнтація була не зовсім виправданою (відсутність надійної техніки для збирання очерету), тому нині працює здебільшого на привізній сировині та

паперовій макулатурі, частково на очеретяній сировині. Промисловість будівечьних матеріалів недостатньо розвинена, у значних кількостях в районі добувають лише вапняк-черепашник. На заводах виготовляють залізобетонні вироби, м'яку покрівлю, лінолеум тощо. Цемент виробляють на Бахчисарайському (АР Крим), Ольшанському (Миколаївська область), Одеському та інших заводах. Будівельний гіпс, вапно та вироби з гіпсу випускають Миколаївський глиноземний завод, мале підприємство ДАО (Миколаїв); керамзит –Одеський керамзитовий завод; блоки пустотілі й литі - керамічний завод (Одеса); бетонні вироби - заводи в Ялті та містечку Гаспрі (АР Крим); плитку облицювальну - завод керамічних виробів (Херсон); вироби з волокнистого цементу - «Силікальцит» (Одеса), Горячівка (містечко Красні Окни Одеської області), цементні вироби - українсько-німецьке спільне підприємство «Ялуниг» (Ялта). На Одеському комбінаті дахових матеріалів виробляють дахові покриття. Санітарні вироби із склоподібного фарфору, металу виготовляють заводи монтажних заготовок (Сімферополь) та «Сантехніка» (містечко Тарутине Одеської області. Є трикотажні комбінати в Миколаєві, Одесі, Херсоні. Взуття виготовляють в Одесі, Сімферополі, Миколаєві; сумки, валізи, ремінці, пояси – на Одеському заводі хромових шкір та на Сімферопольській шкіргалантерейній фабриці. В районі працює до 20 швейних фабрик, у тому числі в Сімферополі спільна українсько-турецька фірма «Лачин ЛТД», українсько-німецька фірма «Сара». Музичні інструменти виготовляють на фабриці «Гама» (Одеса); парасольки - в Одесі; іграшки дерев'яні, металеві, пластмасові, механічні, електричні, електронні - в Одесі та Феодосії; металевий посуд- на Ізмаїльському Інструментальному заводі. Харчова промне повість району працює на місцевій сировині. У структурі валової продукції сільського господарства продукція рослинництва в 1998 р. становила 52,6% і зменшилася порівняно з показником 1991 р. на 36,9%. Другою основною галуззю сільськогосподарського виробництва в Причорноморському економічному районі є тваринництво, яке має молочно-м'ясний напрямок. На 01.01.98 р. в районі було 12,5% поголів'я великої рогатої худоби, 12,4% свиней, 41,7% овець, 17,2% птиці. Тут виробляється 14,1 % м'яса, 12,4 % молока, 16,4 % яєць від загальних показників по країні . В АР Крим найвищого рівня розвитку набуло м'ясне птахівництво. Розвинені також скотарство молочно-м'ясного напрямку, свинарство, вівчарство.У Миколаївській області головними галузями тваринництва є молочно-м'яснескотарство, а також свинарство, птахівництво, вівчарство, допоміжними - кролівництво, бджільництво і рибництво на основі рибних ресурсів Чорного моря.

Транспортний комплекс району.У районі розвинені всі види транспорту. Найбільша густота залізниць в Одеській області (34,6 км на 1000 км2). Головні залізничні вузли - Одеса, Херсон, Каховка, Миколаїв, Вознесенськ, Сімферополь, Джанкой. Загальна довжина автомобільних шляхів - 25,4 тис. км, у тому числі зтвердим покриттям - 23,9 тис. км. Основні автомобільні шляхи державного та міжнародного значення: Миколаїв - Одеса- Кишинів; Миколаїв -Херсон - Сімферополь; Миколаїв - Кіровоград; Миколаїв - Кривий Ріг; Рені - Ростов-на-Дону; Одеса - Ізмаїл. Діє міжміська тролейбусна лініяСімферополь - Ялта (майже 79 км). Морський транспорт забезпечує переважно каботажні перевезення, маєдержавне й міжнародне значення. Головні порти - Одеса, Херсон, Ге-нічеськ,.Скадовськ, Миколаїв, Очаків, Севастополь, Керч, Феодосія, Ялта, Євпаторія. Іллічівські портовики представляють Україну в такійважливій справі, як освоєння і розвиток транспортних коридорів. Працюють паромні лінії Іллічівськ - Варна, Іллічівськ - порти Туреччини, Іллічівськ - Поті. Євразіатський транспортний коридор включаєІллічівський морський торговий флот. На базі Дунайського пароплавства створено ліхтерну транспортно-виробничу систему, що забезпечує ефективне перевезення вантажів з придунайських міст Європи в порти.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки: Площа - 113,4 тис.км-. Населення - 7712 тис. чол. (на 1.01.2003 р.).Склад - Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська і Херсонська області, м. Севастополь.Причорноморський економічний район розташований на півдні України і займає переважно територію рівнинної Причорноморської низовини. Територія району простяглася із сходу на захід від східної межі Криму до річки Дунай на 600 км, а з півночі на південь - на 420 км. За адміністративно-територіальним поділом (на 01.01.98р.) до його складу входить 77 районів. На території економічного району 54 міста, 137 містечок, 1223 сільські ради.Причорноморський економічний район має досить вигідне географічне положення. Через його територію проходять важливі залізничні, річкові таповітряні шляхи, які сполучають економічні райони України з багатьма зарубіжними країнами. Район розташований на перетині державних і міжнародних морських шляхів. Азовсько-Чорноморського басейну. Його причорноморське положення сприяє розвиткові портового та рекреаційного господарства. У районі розвинені машинобудування, багатогалузева харчова промисловість, високотоварне сільське господарство з великою часткою зернових посівів, садів, виноградників, тютюну та ефірно-олійних культур. На район припадає 20,6% валового збору зерна, 26,7% соняшнику, 14,6% м'яса. Значним є вклад регіону у виробництво морських та річкових суден, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, металорізальних верстатів, електродвигунів. Тут сконцентровано майже 90% виробництва вин, 45% - консервів країни. Господарська система Причорноморського економічного району має великий потенціал портово-промислового комплексу, який склався історично, об'єднує транспортні вузли морського, річкового, залізничного і автомобільного транспорту, характеризується постійним розширенням зовнішньоекономічних зв'язків. Унікальні природні умови та ресурси стали базою розвитку потужного морського рекреаційного комплексу. Території, що прилягають до прибережної зони моря, слугують базою для товарного виробництва сільськогосподарської продукції, різноманітність і специфіка якої зумовлені кліматом регіону.