Складання та оформлення договорів підряду

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
 
АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
Курсова робота з дисципліни: 
 
«Справочинство» 
 
на тему:

«Складання та оформлення договорів підряду» 
 
 
 
 
 
 
                        Виконав:

                                                              Мунтянов Максим Геннадійович 
                                                            Студент 3 курсу, група ДІДз-31 
                                 Спеціальність:

                                                             документознавство та                                                                           

                                                                інформаційна діяльність                  

 
                              Перевірив: 
 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

 

Зміст

 

Вступ

Тема даної курсової роботи –  «Договір підряду».

Мета написання даної курсової роботи полягає в дослідженні  питань, пов’язаних з такими категоріями  цивільного права як цивільно-правові  договори, зокрема договори підряду  та побутового замовлення. Дана робота має на меті допомогти набути основ фундаментальних знань, що стануть підґрунтям у вивченні даного питання, у правильному розумінні приписів чинного законодавства та правової практики

Основними завданнями при написанні роботи стали:

• підбір та аналіз нормативних та наукових джерел, присвячених проблемам зобов’язального права;
• узагальнення отриманих даних;
• оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Предметом дослідження в даній  роботі є така галузь цивільного права  як зобов’язальне право, а об’єктом дослідження виступає договір підряду та договір побутового замовлення.

В роботі розкриті наступні питання:

• поняття та значення договору підряду;
• права та обов’язки сторін;
• відповідальність сторін;
• договір побутового замовлення.

При написанні роботи автором були використані Закони України та інші нормативні документи, зокрема Цивільний  Кодекс України, Цивільний процесуальний  Кодекс України, підручники, монографії з правознавства, цивільного та господарського права тощо.

 

1. Поняття та значення договору підряду

Відповідно до статті 332 Цивільного Кодексу України (ЦК), договір підряду  – це такий договір, за яким підрядчик  зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника  з його або своїх матеріалів, а  замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Громадянин може прийняти на себе виконання роботи за договором підряду  лише у випадках, не заборонених  законом, і при умові виконання  цієї роботи особистою працею.

На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис.

Якщо виникла необхідність значно перевищити складений кошторис, підрядчик  зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. В цьому разі замовник має право відмовитися  від договору, відшкодувавши підрядчику понесені ним витрати. Якщо підрядчик не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування надкошторисних витрат. (ст. 335 ЦК)

На відміну від  зобов'язань  по передачі майна, зобов'язання підрядного типу регулюють економічні відносини по наданню послуг. Іншими словами, підряд відноситься до таких зобов'язань, при яких боржник зобов'язується не що-небудь дати, а що-небудь зробити, тобто виконати визначену роботу. Виконання роботи підрядчиком спрямовано на досягнення визначеного результату, наприклад, виготовлення речі, здійснення її ремонту, поліпшення або зміна її споживчих властивостей або одержання якогось іншого результату, що має конкретне речовинне і відособлене від виконавця вираження. Останнє порозумівається тим, що результат роботи підрядчик зобов'язаний передати замовникові.

Відзначена ознака зближає підряд і купівлю-продаж. При договорі підряду, як і при купівлі-продажу, боржник  передає річ у власність кредитора, однак договір підряду, хоча і  може передбачати передачу речі в якості результату виконаної роботи у власність замовника, спрямований на виготовлення речі, обумовленої в момент укладання договору родовими ознаками. Навпроти, предмет договору при купівлі-продажу вже на цей момент може бути індивідуально-зумовленим. Крім того, підрядчик зобов'язаний передати не будь-яку річ, а саме ту, яка стала результатом його роботи. Таким чином, підряд охоплює відносини не тільки товарного обігу, але і виробництва матеріальних благ.

Близькість підряду і постачання визначена тим, що в момент укладання договору речі, яка повинна бути передана кредиторові, як правило, ще немає в наявності, її тільки збираються виробити. Розходження ж між цими зобов'язаннями полягає в спрямованості зобов'язання постачання на задоволення потреб суспільства в масових, типізованих видах товарів, у той час як підрядні відносини спрямовані на задоволення індивідуальних запитів і вимог замовника. Крім того, за договором підряду річ може виготовлятися з матеріалу, як підрядчика, так і замовника, а за договором постачання — тільки з матеріалу постачальника (виробника). Нарешті, постачання зобов’язує боржника лише до передачі речі у встановлений термін, а підряд у першу чергу зобов'язує боржника її виготовити — виконати роботу, а вже потім її передати.

Часто виникає необхідність розмежування підряду і трудового договору. Їхня близькість визначена тим, що обидва договори охоплюють правовим регулюванням процес праці. При цьому сформовані в господарській практиці форми  організації праці настільки  зближають ці дві форми правового регулювання відносин у сфері праці, що грань між ними стає недостатньо чіткою. Особливо це помітно в зв'язку з виконанням громадянами робіт з так називаних трудових угод. Який договір лежить в основі трудової угоди — трудовий або підрядний — можна з'ясувати, лише зрозумівши суть розходжень між цими договорами. І замовника в договорі підряду, і роботодавця в трудовому договорі змушує до укладання договору потреба в діяльності якого-небудь фахівця, однак спосіб, форма задоволення цієї потреби різні. Так, за договором підряду задоволення інтересу замовника забезпечується результатом роботи підрядчика, по трудовому ж договору інтерес підприємця полягає у виконанні працівником визначеної трудової функції, яка визначається спеціальністю, кваліфікацією і посадою. Іншими словами, основний акцент у регулюванні трудових відносин робиться на регламентацію процесу праці, у той час як при підряді він зміщений на регламентацію досягнень і передачі результату праці замовнику.

Підрядчик не залежить від замовника при визначенні способу виконання замовлення і досягнення результату. Крім того, для підряду характерно те, що підрядчик виконує роботу з власних матеріалів, самотужки і власними засобами, ризикує не одержати винагороду за виконану роботу при випадковій загибелі або ушкодженні її результату, тобто підрядчик працює на свій ризик, а за трудовим договором працівнику винагорода повинна бути виплачена навіть якщо виконана їм робота не привела ні до якого позитивного результату, тому що оплаті, хоча б і в мінімальному розмірі, підлягає сам процес виконання роботи. Нарешті, усі видані працівником за трудовим договором речі належать його роботодавцю. Речі ж, створені за договором підряду, до моменту їхньої передачі замовнику належать на підрядчику.

Таким чином, конститутивні ознаки зобов'язання, яке встановлюється договором  підряду, такі:

1. Підрядчик виконує роботу за завданням замовника з метою задоволення тих або інших індивідуальних запитів і вимог замовника.
2. Підрядчик зобов'язується виконати визначену роботу, результатом якої є створення нової речі або відновлення, поліпшення, зміна вже існуючої речі.
3. Річ, створена за договором підряду, належить на праві власності підрядчику до моменту прийняття виконаної роботи замовником.
4. Підрядчик вільний у виборі засобів і способів досягнення обумовленого договором результату.
5. Підрядчик зобов'язується виконувати роботу на свій ризик, тобто він виконує роботу за свій рахунок і може одержати винагороду тільки в тому випадку, якщо в ході виконання роботи він досягає обговореного договором результату.
6. Підрядчик виконує роботу за винагороду, право, на одержання якої в нього виникає по виконанню і здачі, як правило, усієї роботи замовнику, крім випадків, встановлених законом або договором.

Сторони в договорі підряду — замовник і підрядчик. Замовником є сторона, що доручає іншій стороні виконання визначеної роботи, а підрядчиком — сторона, що зобов'язується виконати роботу. І замовником і підрядчиком Можуть виступати як громадяни, так і юридичні особи.

Виступаючи замовниками за договором підряду, і громадяни, і юридичні особи, як правило, замовляють виконання лише таких робіт, що необхідні для задоволення їхніх власних запитів і потреб. Однак сформована господарська практика показує, що в ряді випадків виконання функцій замовника досить обтяжливе. Тому доцільним є підряд професійних виконавців, що за договором із громадянами, організаціями приймають на себе виконання функцій замовника по зведенню будинків, споруджень або виконанню інших робіт для третіх осіб. Здійснення функцій замовника для третьої особи є різновидом підприємницької діяльності, що повинна здійснюватися відповідно до встановлених законодавством вимог, зокрема,  на підставі одержаних необхідних дозволів (ліцензій).

Громадяни вправі приймати на себе виконання робіт, лише, будучи цілком дієздатними. На відміну від трудових відносин, цивільне законодавство не передбачає можливість здійснення підрядних робіт особою, що володіє частковою дієздатністю. Крім того, якщо діяльність громадянина носить не разовий, а постійний характер, то він повинний мати патент (ліцензію) на право здійснення індивідуальної трудової діяльності.

Здійснення функцій підрядчика юридичною особою залежить від того, якою правоздатністю дана юридична особа  наділяється — загальною або  спеціальною. Якщо юридична особа наділена загальною правоздатністю, то в принципі вона може займатися будь-якою господарською діяльністю, а тим самим і виступати в якості підрядчика. При цьому, однак, варто пам'ятати, що для заняття багатьма видами зазначеної діяльності (наприклад, в області проектних і дослідницьких робіт) необхідне одержання ліцензії. Якщо ж юридична особа наділена лише спеціальною правоздатністю, то воно може виконувати функції підрядчика відповідно до тих видів діяльності, що передбачені в його статуті.

Підрядчик при виконанні робіт  вправі залучати інших осіб, передоручаючи  їм виконання частини робіт. Юридичні особи широко залучають до виконання  робіт спеціалізовані підрядні організації, особливо в таких сферах діяльності, що вимагають спеціального ліцензування, наприклад, виконання проектних робіт, прокладка засобів зв'язку, інженерних споруджень і т.п. У цьому випадку підрядчик стає генеральним підрядчиком, а притягнуте їм особа — субпідрядником. При побудові договірних зв'язків за принципом генерального підряду право підрядчика залучати до виконання робіт субпідрядників не вимагає спеціального закріплення в законі або договорі. Для залучення генеральним підрядчиком субпідрядників не потрібна і згода замовника, оскільки ризик виконання всіх робіт несе генеральний підрядчик. Участь субпідрядника не допускається тільки у випадку, коли з закону або договору випливає обов'язок підрядчика особисто виконати передбачену договором роботу. У подібних випадках залучення третіх осіб до виконання роботи неприпустимо. Якщо в порушення цього правила підрядчик, який зобов'язаний особисто виконати роботу, залучить до її виконання третю особа, він буде нести перед замовником відповідальність за збитки, викликані  участю субпідрядника при виконанні договору.

Отже, господарський договір - це майнова угода господарюючого суб'єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної діяльності, при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Господарський договір згідно із законом  співвідноситься з юридичною  категорією господарського зобов'язання. Господарське зобов'язання - це врегульоване правом господарське відношення, внаслідок  якого одна сторона управнена (уповноважена) вимагати від іншої здійснення господарських функцій - передачі майна, виконання роботи, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконати вимоги щодо предмета зобов'язання і має право вимагати за це зустрічну винагороду (сплату грошей, зустрічні послуги тощо).

Категорія господарського зобов'язання водночас є і загальною (широкою), і частковою (вужчою) стосовно господарського договору. Загальною вона є тому, що господарські зобов'язання виникають з ряду підстав, а саме: з державного замовлення; з іншого акта органу управління; з господарського договору, укладеного на підставі держзамовлення чи іншого управлінського правового акта; з господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону (з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу).

Таким чином, з одного боку, господарський  договір є лише частковою підставою  виникнення господарських зобов'язань. У цьому розумінні категорія  господарського зобов'язання узагальнює договірні господарські зобов'язання, основані на договорі. З іншого боку, зміст господарського договору - це сукупність господарських зобов'язань сторін, тобто їх взаємних прав та обов'язків, що виникають саме з такого договору. Тобто категорія господарського договору є узагальненою щодо договірних господарських зобов'язань. Господарський договір - це юридичне джерело договірних господарських зобов'язань.

Щодо господарського договору діє  загальне правило, за яким він має  бути укладений у письмовій формі. Це правило встановлено ст. 44 Цивільного кодексу, яка називається "Письмові угоди". Закон вимагає, щоб господарські договори укладалися письмово і були підписані уповноваженими особами.

Разом з тим ст. 154 Цивільного кодексу  дає змогу сторонам обирати певну  письмову форму господарського договору. Зокрема, такі господарські договори, як договір поставки, міни, купівлі-продажу, можуть укладатися у формі одного письмового документа, що його підписують сторони. Це так звана повна письмова форма. Крім того, договірні відносини між сторонами можуть бути встановлені у так званій скороченій письмовій формі - шляхом обміну листами, телетайпограмами, радіограмами, телеграмами і т. ін.