Системний підхід

Виконали:

Студенти III – курсу

В'ячеслав Шкаревський, Кобець Максим, Олександер Лубенченко

 

Системний підхід

 

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Система - грецьке слово (systema), буквально означає ціле, складене з частин; сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках між собою і утворюють певну цілісність, єдність.

 

Системний підхід - охоплює групу методів, за допомогою яких реальний об'єкт описується як сукупність взаємодіючих компонентів. Ці методи розвиваються в рамках окремих наукових дисциплін, міждисциплінарних синтезів і загальнонаукових концепцій.

  У 20-му столітті, особливо в 2-й половині 20-го століття, в сучасній науці формується напрям, що отримало назву «системний підхід», або «загальна теорія систем». Одним з основоположників цього напряму став австрійський біолог Людвіг фон Берталанфі.

До числа найважливіших завдань системного підходу відносяться:  

 

1. розробка засобів подання досліджуваних і конструйованих об'єктів як систем;

 

2) побудова узагальнених моделей системи, моделей різних класів і специфічних властивостей систем;

 

3) дослідження структури теорій систем і різних системних концепцій і розробок.

Основними типами системи  є:

 

• Закрита система - має жорсткі фіксовані межі, її дії відносно незалежні від середовища, що оточує систему.

 

• Відкрита система - характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем.

Основні принципи системного підходу:

 

• Цілісність, що дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле.

 

• Ієрархічність будови, тобто наявність безлічі (принаймні, двох) елементів.

 

• Структуризація, що дозволяє аналізувати елементи системи та їх взаємозв'язки в рамках конкретної організаційної структури.

Характерним для системного підходу є

 

те, що пошук кращого рішення проблеми починається з визначення та впорядкування цілей діяльності системи, при функціонуванні якої виникла ця проблема. При цьому встановлюється відповідність між цими цілями, можливими шляхами вирішення виниклої проблеми та потреби для цього ресурсами.

Значення системного підходу полягає в тому, що менеджери можуть простіше узгоджувати свою конкретну роботу з роботою організації в цілому, якщо вони розуміють систему і свою роль у ній. Це особливо важливо для генерального директора, тому що системний підхід стимулює його підтримувати необхідну рівновагу між потребами окремих підрозділів і цілями всієї організації.

Висновок

 

 Системний підхід до організації управління потребує переходу від розрізнених, приватних моделей економіки, ізольованого розгляду економічних категорій та окремих приватних питань до загальної концепції, що дозволяє бачити всю систему зв'язків і відносин в економіці, весь комплекс параметрів, що визначають найкращі шляхи її розвитку і сприяють виконанню намічених планів .

Список використаної літератури

 

• Дафт Р. Менеджмент: Навчальний посібник. - СПБ.: Питер, 2001.
• Кілдрейк Д. Теорія менеджменту від тейлоризму до японізації: Підручник. - СПБ.: Питер, 2001.
• Кліланд Д., Кінг В. Системний аналіз і цільове управління. - М.: Радянське радіо, 1974.
• Никаноров С. П. Передмова до книги Оптнера С. Системний аналіз для вирішення ділових і промислових проблем. - М.: Радянське радіо, 1969.