Шпаргалка по "Менеджменту"

1 )розкрийте сутність  методів управління

Методы  управления - это совокупность способов и приемов влияния на коллектив  работников и отдельных исполнителей с целью достижения установленных  целей. За их помощью орган управления влияет на отдельных работников и предприятие в целом.

Значение  методов управления определяет их направленность на достижение целей в наиболее сжатые сроки при условиях рационального  использования всех видов ресурсов.

На сущность и соотношение методов  управления влияют формы и модель хозяйственного механизма в обществе.

Экономические методы управления основываются на действии экономических факторов рыночной экономики. им принадлежит ведущее место  в системе методов управления хозяйственной деятельностью организаций. Эти методы управления способствуют выполнению такой функции управления как планирование. Они связаны также с функциями мотивирования и контролирования. К . экономических методов управления принадлежат стратегическое и текущее планирование хозяйственной деятельности организаций, экономическое стимулирование и материальная ответственность, полный коммерческий расчет, ценообразование, кредитование и налоговая политика. Планирование - текущее и стратегическое - основной метод и функция управления экономическими процессами в организациях (предприятиях). С помощью планирования обеспечиваются и конкретизируются в виде определенных показателей основные цели развития организации. Стратегическое планирование обеспечивает основную для осуществления всех функций управления.

 Полный  коммерческий расчет, выступая как экономическая категория, одновременно является основным методом управления. Главными признаками полного коммерческого расчета организации (предприятия) является сама окупаемость расходов и самофинансирования хозяйственной деятельности организаций и их работников заинтересованности в повышении эффективности труда. Экономическое стимулирование реализуется в основном через заработную плату и систему премирования.

 Ценообразование  является одним из важнейших  экономических методов управления. В условиях формирования рыночных отношений растет роль цен как мірила эффективности расходов и результатов хозяйственной деятельности: деловых стимулов НТП, повышения конкурентоспособности и снижения себестоимости продукции. Ценообразование как метод управления экономикой подкрепляется налоговой системой.

 Кредитование  предлагает создания условий,  которые побуждает рационально  использовать кредиты и собственные  оборотные средства, повышать рентабельность  и тому подобное.

2. Як класифікуються методи менеджменту?

Одни авторы классифицируют методы управления в  зависимости от их содержания, направленности и организационной формы, что  отражает, по сути, административное, экономическое  и социальное воздействие на управляемую  систему. Другие характеризуют их по способам и приемам воздействия. Так или иначе, но все методы управления органически дополняют друг друга, находятся в постоянном динамическом равновесии.

 

Направленность  методов управления всегда одна и  та же - на людей, осуществляющих различные  виды трудовой деятельности.

 

Следует исходить из того, что в конкретном методе управления определенным образом сочетаются (взаимодействуют) и содержание, и  направленность, и организационная  форма. В связи с этим можно  выделить следующие методы управления:

 

организационно-административные, основанные на прямых директивных указаниях;

 

экономические, обусловленные экономическими стимулами;

 

социально-психологические, применяемые с целью повышения  социальной активности сотрудников.

3. Як виявляється системність методів управління

Сиcтeмный aнaлиз - это кoмплeкc исследований, направленных на выявление общих тенденций  и факторов развития организации  и выработку мероприятий по совершенствованию  системы yпpaвлeния и вceй пpoизвoдcтвeннo - xoзяйcтвeннoй дeятeльнocти  opгaнизaции.

Системный анализ позволяет выявить целесообразность создания либо совершенствования организации, определить, к какому классу сложности  она относится, выявить наиболее эффективные методы научной организации  труда, которые применялись ранее.

Системность выступает также в виде системного подхода к управлению, т.е. в виде метода управленческой деятельности. Здесь уже не просто признание системности объекта, а и системная работа с ним.

Управленческое решение представляет собой совокупность воздействий  на объект управления для приведения его в нужное состояние. Управленческим решением, если быть очень точным, являются не сами преобразования объекта, а информация, модель этих преобразований. Управленческое решение составляет ключевое звено в управленческой деятельности.

Системный подход оказывается наиболее важным и продуктивным для исследования социально-экономических явлений. Управление относится к классу именно таких  явлений.[4]

Таким образом, анализ многообразия употребления понятия “система” показывает, что оно имеет древние корни и играет очень важную роль в современной культуре, выступает интегралом современного знания, средством постижения всего сущего. Вместе с тем понятие не однозначно и не жестко, что делает его исключительно креативным

4) Які методи менеджменту  можна вважати адміністративними

Узагальнюючи теорію і практику управління, визначають такі провідні організаційно-адміністративні методи: регламентування, нормування, інструктування, розпорядницький вплив.

 

Регламентування — найбільш сувора форма адміністративного впливу менеджера-керівника. Сутність організаційного регламентування полягає у встановленні обов'язкових для виконання правил, які визначають зміст і порядок організаційної діяльності. На практиці воно здійснюється шляхом розробки і реалізації організаційних нормативних документів, які визначають порядок управління підприємством, а саме:

 

а) положень загального організаційного характеру, які встановлюють порядок функціонування підприємств у цілому (закони, нормативно-правові акти тощо);

 

б) положень, які визначають внутрішній порядок  роботи, організаційний статус різних ланок, їх завдання, функції, повноваження (статут підприємства, установчий договір, схема організаційної структури, положення  про структурні підрозділи, штатний розклад тощо);

 

в) документів, які регламентують діяльність окремих  посадових осіб, встановлюють їх обов'язки, права і відповідальність (кваліфікаційні вимоги, посадові інструкції та ін.).

 

Регламентування визначає організаційну основу управління, стабілізує процес менеджменту.

 

Нормування, яке може бути включено до методів  регламентації, полягає у встановленні нормативів, які визначають межі діяльності об'єкта управління. У практиці управління використовуються нормативи часу, кількості, виробітку, нормативи, які встановлюють співвідношення між різними техніко-економічними показниками. До цієї категорії належать і корпоративні стандарти.

 

Інструктування  має методичний інформаційний характер і полягає в ознайомленні персоналу  з умовами і правилами роботи, поясненні обставин, завдань, запобіганні можливим помилкам, поясненні можливих шляхів вирішення завдання тощо. Інструктування — це найбільш м'який спосіб організаційного впливу, який може здійснюватися як індивідуально, так і колективно, щодо групи виконавців.

 

Розпорядницький вплив — це способи постійної  поточної організації роботи, які  включають підготовку, створення  і реалізацію директив, постанов, наказів, розпоряджень, вказівок, резолюцій. Розпорядницький  вплив за формою може бути усним  або письмовим. Усна форма більш оперативна, документальна, сприяє кращому розумінню, обліку і контролю. Застосування цього методу має разовий характер. Необхідність у рознорядництві виникає у випадку відхилення від попередньо заданих або бажаних результатів роботи, зважаючи на перманентність змін під впливом суб'єктивних та об'єктивних факторів.

5) Регламентування — найбільш сувора форма адміністративного впливу менеджера-керівника. Сутність організаційного регламентування полягає у встановленні обов'язкових для виконання правил, які визначають зміст і порядок організаційної діяльності. На практиці воно здійснюється шляхом розробки і реалізації організаційних нормативних документів, які визначають порядок управління підприємством, а саме:

 

а) положень загального організаційного характеру, які встановлюють порядок функціонування підприємств у цілому (закони, нормативно-правові акти тощо);

 

б) положень, які визначають внутрішній порядок  роботи, організаційний статус різних ланок, їх завдання, функції, повноваження (статут підприємства, установчий договір, схема організаційної структури, положення про структурні підрозділи, штатний розклад тощо);

 

в) документів, які регламентують діяльність окремих  посадових осіб, встановлюють їх обов'язки, права і відповідальність (кваліфікаційні вимоги, посадові інструкції та ін.).

 

Регламентування визначає організаційну основу управління, стабілізує процес менеджменту.

 

Нормування, яке може бути включено до методів  регламентації, полягає у встановленні нормативів, які визначають межі діяльності об'єкта управління. У практиці управління використовуються нормативи часу, кількості, виробітку, нормативи, які встановлюють співвідношення між різними техніко-економічними показниками. До цієї категорії належать і корпоративні стандарти.