Процес прийняття управлінських рішень

 7-й етап. Вибір найкращої альтернативи та прийняття рішення. Останній етап в аналітичній схемі прийняття рішень. Цей етап також має під собою аналіз і контроль за виконанням прийнятого рішення, які в подальшому забезпечують цінною інформацією прийняття наступних рішень. 

Управлінські рішення в сучасних умовах можуть бути зовсім різними за формою, масштабами, спрямованістю, часом розробки, прийняттям, реалізацією. Деякі рішення суб'єкт керування приймає швидко, на основі наявного досвіду, інші – після ретельної математичної переробки й обґрунтування. У таких умовах упорядкування і класифікація управлінських рішень стає вкрай необхідною. 

 Рішення класифікують за такими ознаками: 

 - за масштабом об’єкта – глобальні, локальні, об’єктні; 

 - за терміном дії – оперативні (прийняті рішення реалізуються годинами, цілодобово, тижнями), стратегічні (реалізовані протягом декількох років відповідно до прийнятого стратегічного плану) і тактичні (реалізуються протягом року); 

 - за змістом – економічні, соціальні, політичні тощо; 

 - за засобами передачі – вербальні, невербальні, електронні; 

 - за формою відображення – план, наказ, програма тощо; 

 - за формою – текстові, графічні, математичні;  - за метою –

комерційні, некомерційні; 

 - за ступенем невизначеності (повноти інформації) – рішення, прийняті в умовах визначеності, в умовах ризику (можливішої визначеності) і в умовах невизначеності;  - з

а повторюваністю – програмовані (ті, що повторюються багато разів та мають напрацьовані процедури прийняття) та непрограмовані (виниклу проблему потрібно вирішувати вперше); 

 - за ступенем унікальності – рутинні, нетворчі й унікальні (творчі); 

- за кількістю суб’єктів, що вирішують проблему – індивідуальні і колективні (групові); 

 - за типом застосовуваних критеріїв і часу (швидкості) вирішення завдань;  
а) автоматичні рішення (прийняті миттєво: питання – відповідь); 

 б) бліц-рішення (прийняті протягом декількох хвилин); 

 в) експрес-рішення – приймаються протягом декількох годин; 

 г) лонгіровані рішення – вироблення рішень протягом тижнів і місяців. 

Вище наведена далеко не повна класифікація управлінських рішень. Крім того інколи досить важко визначитися, до якого типу віднести те чи інше рішення.

ВИСНОВКИ

Управлінське рішення є «зняття» протиріч назрілої проблеми; воно приймається керівником за підлеглих йому працівників. Необхідність у його прийнятті виникає тоді, коли неможлива стереотипна, звична реакція на отриману інформацію. Самі важкі управлінські рішення — ті, котрі приймаються, с. однієї сторони, в умовах дефіциту часу, а з іншого боку - в умовах інформаційної невизначеності і суперечливості. Ці рішення служать головним критерієм оцінки керівника. Зм'якшити труднощі їхнього прийняття можна тільки в тому випадку, якщо вони будуть готуватися заздалегідь, що в практиці управління не завжди можливо.

У підготовці управлінського рішення керівнику важливо зрозуміти, чому виникла і насунулася та або інша проблема. Тому краще самому перевірити всю інформацію, що надійшла до нього по тій або іншій проблемі, щоб уникнути тих помилок, що можуть виникнути при піднесенні інформації його найближчим оточенням.

При прийнятті рішення, важливо зрозуміти: яке рішення потрібно приймати, на якому рівні воно повинно бути прийнято, кого запросити для його остаточного вироблення, які ресурси необхідно буде задіяти, чи вистачить їхній, яка додаткова інформація знадобиться, як незабаром вона може бути отримана і від кого. Всі ці фактори мають значний вплив на процес прийняття управлінського рішення.

Основними факторами, що впливають на якість управлінського рішення є: застосування до системи менеджменту наукових підходів і принципів, методів моделювання, автоматизації управління, мотивація якісного рішення й ін.

Звичайно в прийнятті будь-якого рішення присутні в різному ступені три моменти: інтуїція, судження і раціональність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бажин И.И. Информационные системы менеджмента. – М.: ГУ-ВЖЭ, 2010. – 219. с.
2. Гладков И.С. Менеджмент: учебное пособие / И.С. Гладков. – М.: Дашков и К', 2009. – 311 с.
3. Дойль П. Менеджмент: Стратегия и тактика. – СПб.: Изд-во "Питер”, 2008. – 560 с.
4. Єрмошенко М. Менеджмент : Навчальний посібник/ Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Стороженко,; Національна академія управління. -К.: Національна академія управління, 2009. -655 с.
5. Козак Н. Мотивація персоналу щодо досягнення стратегічних цілей організації.//Журнал "Рынок капитала" №13-14, липень 2000р.
6. Кукоев, А.В. Менеджмент и управленческий консалтинг предприятия / А.В. Кукоев / / Финансовый бизнес. – 2009. – №2. – С. 43–50. Морис М.
7. Лапин А. Формирование системы управления персоналом (региональный и микроэкономический аспекты).// Регионы и управление, №7 , 2009 р.
8. Менеджмент на промышленном предприятии. Л.И.Кошкин, А.Е.Хачатуров, И.С.Булатов, 2010. Электронная версия, "Эколайн", 2010. - http://www.cci.glasnet.ru/mc/
9. Управление персоналом Под ред. Т.Ю.Базарова. "Центр Кадровых Технологий - XXI век". М. 2001 р.