Проблеми аудиту України та перспективи його розвитку

МІЖРЕГІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

 

Полтавська філія

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему:

Проблеми аудиту України та перспективи його розвитку

 

 

 

 

 

 

Підготував студент

Групи Ф28–3 -13-Б3ПД

Литвин Я.Б

Перевірила

Доцент: Матюшко  Г.А

 

 

 

Полтава 2013

План  
1. Суть та значення аудиту в Україні. 
2. Внутрішній аудит в Україні.  
3. Зовнішній аудит в Україні.  
4. Шляхи поліпшення аудиту в Україні.  
Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перехід економіки України на ринкові  шляхи призвів до радикальних  змін в плануванні, обліку та контролю виробничо-господарської діяльності, трансформації системи управління комерційними організаціями. Зовсім іншими стали цілі підприємництва, засоби їх досягнення, економічна основа суспільства. 
Методи економічного управління та контролю, які використовувались в період адміністративно-командної системи управління нашим суспільством, не можуть вже дати добрих результатів. Першочергово відтепер враховуються інтереси власників комерційних організацій, їх акціонерів, пайовиків, трудового колективу.  
Перед комерційними організаціями України в умовах ринкової конкуренції постає завдання структурної перебудови системи корпоративного управління з метою забезпечення конкурентноздатності, ефективного функціонування та розвитку організації. 
Практика підтверджує, що найкращим на сьогодні інструментом ринкових перебудов діяльності комерційної організації є впровадження системи внутрішнього аудиту. 
Служба аудиту аналізує звітність підприємства, виявляє відхилення фактичних показників від планових, визначає напрямки перспективного розвитку комерційної організації і, таким чином, має серйозний вплив на прийняття управлінських рішень для досягнення конкретних цілей.  
У нашій країні внутрішній аудит здійснює перші кроки на прикладі комерційних банків. Саме Національний банк України своїм рішенням зобов'язав комерційні банки запровадити внутрішній аудит. 
Організаційно внутрішній аудит банку представлений як структурний підрозділ банку, який підпорядковується безпосередньо його керівнику (Голові правління банку), тобто служба внутрішнього аудиту повністю незалежна від проведення всіх операцій банку та його структурних підрозділів. 
Законом України про банки та банківську діяльність чітко визначені функції та місце внутрішнього аудиту в системі банківського контролю, які за змістом адекватні цілям та завданням внутрішнього аудиту іншої (крім банків) комерційної організації. 
Стосовно запровадження внутрішнього аудиту в інших комерційних організаціях України можна констатувати, що більшість їх керівників поки що не приділяють особливої уваги впровадженню системи внутрішнього аудиту. 
Це пов'язано в першу чергу з тим, що проблеми фінансової стратегії та контролю покладені в більшості випадків на головного бухгалтера або віце-президента з фінансових питань комерційної організації. Такий стан контролю нерідко призводить до негативних наслідків з відомих причин. 
Так, якщо в невеликих організаціях з простою організаційною структурою управління, служба головного бухгалтера в змозі виконувати наряду з обліковою та інформаційною і функцію внутрішньогосподарського контролю, то в більш крупних підприємствах, які мають філії, дочірні організації - це неможливо із-за великого обсягу облікових робіт, і в даному випадку є об'єктивна необхідність в запровадженні професіональної служби внутрішнього аудиту. 
Визначимо основні елементи та характеристики внутрішнього аудиту з урахуванням міжнародного досвіду та рекомендацій Національного банку України. На наш погляд вони мають таке значення:  
Внутрішній аудит - це незалежна експертна діяльність аудиторської служби комерційної організації (банку)для перевірки й оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов'язків співробітниками комерційної організації. 
Внутрішній контроль - це сукупність процедур, які забезпечують оптимальне функціонування усіх служб комерційної організації, достовірність та повноту інформації, яка передається керівництву, контроль за станом активів та недопущення збитків, підтвердження чіткого виконання внутрішньосистемних контрольних процедур у досягненні мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах комерційної організації. 
Головне завдання служби внутрішнього аудиту полягає:  
- в неупередженій та об'єктивній оцінці фінансової, операційної та інших відповідних систем і процедур комерційної організації та наданні допомоги її персоналу і керівникам у ефективному виконанні покладених на них обов'язків шляхом надання результатів аналізу, оцінки, рекомендацій та ділових коментарів у зв'язку з діяльністю, яку вони перевіряють. 
- в експертній оцінці реалізації економічної політики комерційної організації, забезпеченні задовільного рівня систем внутрішнього контролю. 
Функції внутрішнього аудиту: 
- експертна оцінка економічної політики комерційної організації за допомогою проведення внутрішніх перевірок та аналітичного тестування; 
- оцінка якості економічної інформації, яка формується в комерційній організації та використовується керівництвом для прийняття відповідних рішень; 
- контроль за станом та збереженням активів; 
- підтвердження якісного виконання внутрішньосистемних контрольних процедур; 
- аналіз ефективності функціонування системи внутрішнього контролю та обробки інформації; 
- забезпечення користувачів інформацією про реальний фінансовий стан організації, достовірності облікових та звітних даних, якості внутрішньогосподарського контролю. 
Об'єкти внутрішнього аудиту: 
- господарські операції; 
- правила і процедури, згідно з якими здійснюються ці операції та їх дотримання; 
- перевірка ефективності здійснення господарських операцій та оцінка ризиків; 
- рівень комп'ютеризації та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності комерційної організації; 
- внутрішня та зовнішня бухгалтерська і фінансова та податкова звітність комерційної організації, адекватність відображення в ній результатів господарської діяльності; 
- організація бухгалтерського, податкового та управлінського обліку, а також їх відповідність меті та завданням діяльності комерційної організації; 
- управління трудовими та матеріальними ресурсами комерційної організації тощо. 
Повноваження служби внутрішнього аудиту:  
- служба аудиту має необмежений доступ до всіх бухгалтерських документів, активів, відділів та може звернутися до будь-якого з працівників із запитаннями, якщо це необхідно для ефективного виконання покладених на неї обов'язків, а також отримувати усно або письмово від керівників підрозділу, який перевіряється, необхідні документи, пояснення, а також інші матеріали, пов'язані з внутрішнім забезпеченням діяльності цього підрозділу. 
- визначає відповідальність дій та операцій, що здійснюються співробітниками комерційної організації, згідно з вимогами чинного законодавства України, нормативними актами та рішенням керівних органів комерційної організації, які визначають її політику та стратегію, процедуру прийняття і реалізаціюрішень, організацію обліку та звітності. 
- перевіряє розрахунково-касові документи, контракти , фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а у разі необхідності наявність готівки та інших цінностей. 
- при виявленні грубих порушень чинного законодавства, випадків розкрадань, допущених працівниками комерційної організації надає рекомендації керівництву щодо прийняття відповідних рішень до цих працівників; 
- в межах наданих повноважень діяльність служби внутрішнього аудиту банку вважається винятковою. Інформаційна система Служби повинна мати систему захисту від стороннього доступу. 
Професійна компетентність: 
Аудиторські перевірки мають виконуватись на високому професійному рівні. Усі працівники служби внутрішнього аудиту повинні мати певний професійний досвід і володіти необхідними знаннями і навичками. 
Природа роботи внутрішніх аудиторів вимагає високого професіоналізму, як з точки зору технічних знань, так і навиків спілкування з людьми.  
До найважливіших технічних знань внутрішніх аудиторів відносять такі: 
- теоретичні та практичні знання з бухгалтерського обліку; 
- добре знання системи укладання комерційних договорів, зміст інструкцій, схеми оподаткування та вимог законодавства; 
- чітке уявлення схеми взаємодії відділів та структурних підрозділів комерційної організації;  
- знання та вміння застосовувати спеціалізовані навички аудиту; 
- глибокі знання в галузі побудови та оцінки систем та процедур внутрішнього контролю.  
- Ключові навички спілкування включають: 
- вміння забезпечити об'єктивність; 
- навички проведення співбесід та збору необхідної інформації; 
- вміння досягнути розуміння аудиторських висновків; 
- вміння складати та писати звіти.  
Робота на загальний результат 
Служба внутрішнього аудиту несе відповідальність за організацію співпраці з іншими контролюючими групами всередині та з-за меж комерційної організації, а саме: 
- зовнішніми аудиторами; 
- департаментом нагляду та іншими службами НБУ(для банків); 
- контрольно-ревізійною службою (для акціонерних товариств) ; 
- департаментом безпеки комерційної організації (банку).  
Співпраця з даними службами допоможе уникнути дублювання роботи інших служб, поширювати набуті знання серед відповідних служб, відділів, структурних підрозділів, а також максимізувати користь для діяльності комерційної організації в цілому від вкладень у розвиток технологій та ноу-хау.  
Виходячи з наведених вище характеристик можна зробити наступні висновки: 
- внутрішній аудит є органічною частиною загальної системи менеджменту в комерційній організації і, по суті, здійснює внутрішньогосподарський контроль, метою якого є визначення адекватності фінансової політики цілям та завданням діяльності комерційної організації; 
- необхідність впровадження внутрішнього аудиту в комерційній організації виникає, як правило, в зв'язку з потребами вищої ланки керівництва у відповідній інформації або підтвердженні достовірності звітів менеджерів нижчої ланки керівництва. 
Разом з тим, слід відзначити, що український внутрішній аудит значно відрізняється від внутрішнього аудиту зарубіжних колег. 
По-перше, незалежність внутрішнього аудиту умовна. 
Відсутні як законодавчі так і етичні норми, які визначають незалежність внутрішніх аудиторів від безпосереднього впливу керівництва економічного суб'єкту і його структурних підрозділів. 
По-друге, відсутні професійні стандарти діяльності внутрішніх аудиторів; 
По-третє, відсутні єдині вимоги до професійного та освітнього рівня внутрішніх аудиторів. 
Свого часу необхідність росту професійності внутрішніх аудиторів проявляється у зростаючій їх потребі власників та управлінців комерційних організацій, адже ефективний внутрішній аудит є діючим засобом зниження ризику банкрутства комерційної організації та своєрідним захистом інтересів акціонерів.  
В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту. 
У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності. 
Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. 
Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. audio - той, що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні - суду, арбітражу, які відстоювали справедливість. 
Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором. 
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності. 
Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства. 
За визначенням Роя Доджа, "аудит - це захоплюючий предмет; шкода тільки, що великий обсяг офіційних публікацій АРС* настільки його ускладнив... Аудитор не повинен бути детективом або заздалегідь бути упевненим, що щось неправильно. Він не відповідає за недбалість відповідального керівника, який передав йому інформацію за відсутності підозрілих обставин" [30, с. 16, 47]. 
Видатний американський вчений і практик Роберт Монтгомері одним із перших усвідомив необхідність видання практичних посібників і підручників з аудиту. У 1912 р. він опублікував першу в США книгу зтеорії і практики аудиту, яка витримала одинадцять видань. Аудитор - надзвичайно цікава і популярна професія. Відомо, що пальма першості з питань обліку належить Італії, а з аудиту - Англії, де було створено інститут контролерів (аудиторів). Його основна мета - гарантування фінансової звітності. 
Р. Адамс, автор книги "Основи аудиту", наводить класичне висловлення, що стосується аудиту. Воно неодноразово цитоване багатьма ученими, але заслуговує на те, щоб згадати його ще раз: "Без аудиту немає надійності рахунків. Без надійності рахунків немає контролю. А без контролю що вартує влада?" [18, с.18]. 
Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. З 1844 р. у Великобританії видано серію законів про компанії, відповідно до яких останні були зобов'язані один раз протягом року запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення щодо обов'язкового незалежного аудиту було ухвалено у Франції (1867 p.), США (1887 p.), Німеччині (1931 p.). 
Палата лордів (Великобританія) у справі Сараго проти Touche Ross (1990) дала таке трактування ролі аудитора: "Функція аудитора зводиться до підтвердження, наскільки це можливо, того, що фінансова інформація про справи компанії, подана її директорами, точно відображає стан справ, щоб, по-перше, захистити саму компанію від наслідків невиявлених помилок або можливих зловживань і, по-друге, подати акціонерам надійну інформацію для вивчення ведення справ компанії і вираження їхніх колективних повноважень щодо винагороди чи відклику тих, кому було довірено ведення справ". Разом із тим зазначалося, що "відповідальність за подання фінансової звітності, яка дає правильну й об'єктивну інформацію про фінансовий стан компанії, безпосередньо покладено на її директорів. Роль аудиторів полягає у наданні власникам компанії незалежного звіту про складання балансу і звітності щодо прибутків і збитків, а також про те, чи дають ці документи правильну й об'єктивну інформацію про стан справ компанії на кінець фінансового року і про її прибутки і збитки за цей рік. їхня роль, таким чином, скоріше дослідна, ніж творча" [18, с. 18]. 
Рішення у справі Сараго підтвердило, що аудитор не відповідає перед компанією та її акціонерами як організацією в цілому. Аудитор не несе відповідальності за результати перевірки перед індивідуальними акціонерами або іншими третіми особами, він несе відповідальність тільки перед тими людьми, з якими укладено договір, бо винагороду виплачує аудитору компанія, яка перебуває з ним у договірних стосунках. 
Аудиторські послуги широко використовують уряди, діловий світ і неприбуткові організації. Тепер у США працюють понад 45 тис. аудиторських фірм. Кількість зайнятих у фірмі людей коливається від одного до декількох тисяч чоловік. При цьому аудиторські фірми можна згрупувати в 4 категорії: Велика шістка, інші національні фірми, великі місцеві та регіональні фірми, малі місцеві фірми. Шість найкрупніших американських аудиторських фірм часто називають Великою шісткою, кожна з них має офіси в усіх великих містах США і в багатьох містах світу, дохід, що перевищує 500 млн дол. США і значно більший в інших країнах. Нью-йоркський персонал однієї з цих фірм нараховує понад тисячу спеціалістів. 
Фірми ведуть між собою конкурентну боротьбу. Кожна з них має зв'язок із фірмами в інших країнах, а тому має міжнародний потенціал. 
До організаційної ієрархії в типовій аудиторській фірмі належать партнери, менеджери, контролери, старші або відповідальні аудитори і помічники. Новий працівник (службовець) звичайно починає як помічник і працює впродовж двох-трьох років на кожному ступені, доки не одержить статусу партнера. 
Розпочинаючи перевірку на підприємстві, незалежний аудитор отримує від його керівництва фінансові та інші звіти, які містять прогноз керівництва про економічні події. Аудитор розпочинає свою роботу з аналізу цих прогнозів. Завдання аналізу - підтвердити або спростувати дані. 
Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов'язковим атрибутом ринкової економіки будь-якої країни./Розвиток аудиту в Україні почався після прийняття Закону "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Відповідно до цього Закону, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й установленим нормативам. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів. Вивченню цієї проблеми має допомогти як зарубіжна, так і вітчизняна література, яка акумулює такий досвід західних і вітчизняних аудиторських фірм. 
Обов'язковий аудит в Україні було проведено за 1994, 1995 pp. всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак, починаючи з 1996 p., проведення обов'язкового аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання. 
Певний досвід проведення аудиту у нас уже накопичено. Це стосується насамперед підприємств, що приватизуються, а також кор-поратизації, експертної оцінки майна суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб'єктів господарювання, що переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо. 
Відповідно до прийнятого у 1995 р. Закону України "Про наукову та науково-технічну експертизу" аудитори повинні дати науково обґрунтовану оцінку результатів аудиторського дослідження та науково-технічної експертизи. 
До проблемних питань аудиту слід віднести: 
* недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю; 
* брак достатнього досвіду аудиторської діяльності; 
* недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси - і неосвоєний ринок аудиторських послуг; 
* відсутність типових форм документів з аудиту; 
* відсутність методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту тощо.  
Разом із тим впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема: 
* значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату; 
* надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків; 
* незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок; 
* можливість вибору аудитора замовником тощо. 
Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм. 
Мета аудиту - сприянняефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку. 
Основними завданнями аудиту є: 
* перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству; 
* виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств; 
* реальність визначення фінансових результатів; 
* оцінка ефективності внутрішнього контролю; 
* надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо. 
Якщо аудитор вважає, що подана звітність необ'єктивна, або якщо не може зробити якогось висновку (приміром, через брак зібраних даних), то він зобов'язаний повідомити про це користувачів у своєму висновку. Користувачів фінансової (бухгалтерської) інформації показано в табл. 1.1. Щоб правильно інтерпретувати значення інформації, одержаної в процесі аудиту, необхідно розуміти, що являє собою бізнес клієнта та які його галузеві особливості. 
Так, аудит підрядного будівництва не може бути виконано достатньо ретельно без розуміння особливостей цієї роботи. Неможливо уявити собі аудит клієнта, який займається будівництвом житла, без знання особливостей будівельного виробництва, а також бухгалтерського обліку робіт за принципом відсоткового ступеня готовності.                                       

 

 

 

    Список використаної літератури  
1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 12.04.1993р. № 3125. 
2. Симоненко Т.В. Аудиторська ядеятельность в Украине (с изм. и доп. по сост. на 1 марта 2001г.) // Сб.норм.документоа - Харьков: Конус, 2001. 
3. Комлик М.І. Бухгалтерський облік та звітність в Україні: 3б. зорм.правових актів. - К.: Атіка, 2001. 
4. Білуха М.Т. Аудит: Учебник. - К.:Знання, 2000. 
5. Давидов Г.М. Аудит: Навч.посіб. - К.: Знання, 2001. 
6. Давидов Г., Дрозд І., Давидов І., Давидов Ю. Та ін. Збірник завдать та практичних ситуацій з аудиту: Навч.посіб. / За ред. Г.Давидова. - К.: Знання, 2001. 
7. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Знання, 2001. 
8. Аудит і ревізія підприємницької діяльності / За ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП "Рута", 2001.