Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Ноября 2014 в 16:43, контрольная работа
Головна увага в управлінні спрямовується на людей як носіїв інтелекту. Менеджмент зосереджує свої зусилля на тому, щоб: навчити працівників спільно діяти і тим самим досягти синергізму (єдності, спільності) в роботі; передбачає чесність і довіру в ділових відносинах – етику в бізнесі оголошено золотим правилом; прагне сформулювати таку організаційну культуру, яка б стимулювала саморозвиток працівників і їх бажання бути рівноправними членами компанії.
Світовий економічний розвиток вступив у нову стадію – постіндустріальну, яка має свої особливості і передбачає нове бачення процесів, що потребують управлінських дій. Головна увага в управлінні спрямовується на людей як носіїв інтелекту. Менеджмент зосереджує свої зусилля на тому, щоб:
З огляду на це найважливішими стають ті принципи, які дають змогу повністю розкрити потенціал людини і спрямувати його на користь організації:
Застосування певних принципів менеджменту гарантує ефективне управління у певному місці, за певних умов і протягом певних певного часу. Принципи менеджменту забезпечують ефективні результати за їх системного використання. Принципи менеджменту не слід догматизувати [10].
Аналіз сучасних теорій управління дозволяє виділити вельми широкий перелік принципів менеджменту. Однак, багато з них важко піддаються критеріальній оцінці. Деякі належать лише до сфери управління виробництвом, інші є відображенням специфіки менеджменту в ринкових відносинах, зокрема:
Система принципів управлінської діяльності менеджера є відкритою й може поповнюватися іншими під час її практичного освоєння й подальшого теоретичного осмислення. Як системоутворюючий пропонується принцип моральності та верховенства права у своїх діях і вчинках для кожного менеджера впродовж життя.
Вважаємо першорядним принцип цілісного погляду на людину, який дозволяє менеджеру розглядати кожного не просто як суб’єкта виробничого процесу, а як цілісну особистість, яка має свої уявлення, судження, погляди, переконання; свої проблеми, мету, мотиви, переживання й звички. У процесі діяльності все це має місце й індивідуально виявляється.
З нього випливає така конкретна вимога до організації всієї діяльності: будувати свої стосунки з працівниками не як посадова особа з підлеглим, а як людина з людиною на моральних та правових підставах; бачити в кожній людині особистість, розуміти її духовний світ і прагнення.
Принцип гуманізації як основний, системоутворюючий принцип менеджера. Цей принцип висуває низку конкретних вимог до менеджерів:
• поважайте особисту гідність людини, визнавайте за нею відповідні моральні та конституційні права й обов’язки;
• поважайте інших; надавайте особистості, коли це можливо, волю вибору;
• довіряйте людині, адже її потенційні можливості невичерпні;
• заохочуйте досягнення й особистий внесок кожного;
• гарантуйте кожному особисту захищеність у колективі.
Принцип співробітництва й співтворчості передбачає управління на діалогічній основі, а не монологічній, перехід від спілкування до комунікації, від суб’єкт-об’єктних до суб’єкт-суб’єктних відносин. Принцип ґрунтується на таких правилах:
• людина є активним фактором, а не пасивним елементом системи;
• цінуйте у працівника компетентність, ініціативу, відповідальність. Завжди пам’ятайте, що вам потрібен не підлеглий, а співробітник;
• бережливо ставтеся до вияву будь-якої доцільної ініціативи з боку своїх заступників та вимагайте від них того ж стосовно працівників;
• успіх рідко приходить до того, хто робить свою справу без задоволення;
• основою професійного зростання кожного повинна бути технологія самоформування управлінської культури.
Принцип відповідальності й соціальної справедливості передбачає аналіз менеджерами ступеня участі кожного суб’єкта в досягненні спільної мети з урахуванням індивідуальних особливостей кожного. Управляти – означає вести людей до успіху. Вимоги цього принципу виражаються в таких правилах:
• реалізація соціальної справедливості може спиратися тільки на глибоке вивчення особистості та діяльності того, хто працює;
• завданням кожного менеджера є сприяння професійній та особистісній самореалізації працівника.
Справедливе ставлення, але не потурання суб’єктам діяльності – один з головних принципів менеджменту, дотримання якого надає можливість менеджерові оптимально використовувати людський фактор. Велику роль у реалізації цього принципу відіграє стимулювання особистості: моральне, матеріальне; пряме чи непряме. Згідно з цим принципом менеджер справедливо використовує продуману систему стимулів, (особливо матеріальних і моральних), не зводячи її тільки до преміювання, нагородження грамотами, присвоєння звань. Ввічливість, усмішка, уважне й чуйне ставлення менеджера до людини є також стимулами, які іноді діють сильніше, ніж нагороди.
Усі суб’єкти процесу незалежно від займаної посади й статусу, повинні перебувати в однакових демократичних умовах, як того вимагає принцип демократизації. Без цього врахування неможливо по-справжньому здійснити все, що починається зі слова «сам»: самостійність, самотворення, самоорганізація, самодіяльність, самоуправління, самосвідомість. Цей принцип є основою «демократичного проживання» менеджерів.
Найголовніша вимога, яка випливає з цього принципу, полягає в тому, що його дотримання має бути не нарочитим, надуманим, а щирим, природним і глибоко усвідомленим. Потрібно прагнути консенсусу – необхідного інструменту нормального демократичного життя. Основним інструментом менеджера для досягнення консенсусу стає логічний аналіз помилкових суджень, уміння відкривати суперечності в судженнях своїх «підлеглих», досягати усвідомлення ними цих суперечностей та перегляду своєї точки зору, коли це необхідно.
Принцип цільової гармонізації передбачає цілеспрямованість, доцільність управління й таку роботу менеджера по досягненню мети, внаслідок якої в колективі з’являється нова цільова цілісність, тобто таке становище, коли приватна, особистісна мета членів колективу відповідає загальній меті організації.
Правила, які випливають з даного принципу:
• робота щодо цілепокладання повинна стати невід’ємною частиною як діяльності менеджера, так і всього колективу. Що б не робилося – все повинно здійснюватися на основі осмисленої, попередньо сформульованої доцільної мети;
• необхідно пам’ятати, що цілісність мети формується не відразу, вона є результатом тривалої й копіткої роботи керівника з об’єктами управління, тому вся система цієї роботи має бути в усіх деталях продуманою та спланованою;
• менеджер має пам’ятати, що цей принцип здійснюється через делегування повноважень, колективне прийняття управлінського рішення, єдиний статус для всіх учасників виробничого процесу тощо.
Принципи управління являють собою початкові норми, правила і закономірності, які випливають з сутності та рівня розвитку суспільства, а також його продуктивних сил. Дотримання вказаних вище норм, правил і закономірностей сприяє досягненню цілей функціонування та вирішення поставлених завдань. Будь-яка соціально-економічна система створюється і функціонує для досягнення певних конкретних цілей, тому й принципи, якими керуються менеджери організації, повинні підбиратися індивідуально в кожному конкретному випадку виходячи з цілей функціонування.
У процесі класифікації принципів управління доцільно поділяти їх на дві основні групи. Принципи, що входять до складу першої групи, є загальними принципами управління, що відносяться до системи управління в цілому. До другої групи належать приватні принципи, що стосуються окремих частин та елементів системи управління. Основу системи загальних принципів управління складають наступні принципи: науковість, системність і комплексність, єдиноначальність і колегіальність, демократичний централізм, поєднання галузевого та територіального підходу в управлінні.
У групі приватних принципів управління можна умовно виділити дві підгрупи. Перша підгрупа включає в себе принципи, що стосуються здійснення окремих функцій управління. До другої групи належать управлінські принципи, пов’язані з окремими сторонами управління, наприклад соціальної, економічної, організаційно-технічної і т.д.
Порівнюючи принципи класичної та сучасної шкіл (табл. 1), можна зробити висновок, що відмінностей дуже багато, але все ж є і схожість. Представники обох шкіл вважали за потрібне забезпечити працівника справедливою винагородою, тільки на відміну від класиків Білл Гейтс допускає своїх співробітників до акцій компанії, тим самим зробивши мільйонерами більше людей, ніж будь-який підприємець в історії.
Таблиця 1
Порівняльна характеристика принципів сучасного менеджменту
та принципів класичної школи [9]
Принципи Білла Гейтса |
Принципи класичної школи |
1. Бути в потрібний час у потрібному місці. Той, хто встановлює стандарт перемагає. Довір технології формувати твою стратегію. |
1. Розподіл праці. |
2. Закохатися в технологію.
Інвестувати в наукові |
2. Повноваження і |
3. Полонених не брати. Зважуй ризик і вигоду від нього. Ніколи не зупиняйся на досягнутому. |
3.Дисципліна. |
4. Бери на роботу тільки дуже розумних людей + працюй більше за всіх. |
4. Єдиноначальність. |
5. Вчитися виживати. |
5. Єдність напряму. |
6. Не чекай ніяких подяк. Не допускай, щоб тебе зачіпала чужа заздрість. |
6. Підпорядкованість особистих
інтересів загальним. Інтереси одного
працівника або групи |
7. Встань на позицію провидця. Його робота - прогнозувати майбутнє. |
7. Винагорода персоналу. |
8. Закрий всі бази. Встигай робити безліч речей одночасно. Ніколи не зупиняйся і не переставай вчитися. |
8. Централізація. Як і розподіл праці, централізація є природним порядком речей. |
9. Побудуй бізнес у вимірі байта. Зберігай відчуття роботи в невеликій компанії. |
9. Скалярний ланцюг. Скалярний ланцюг - це ряд осіб, що стоять на керівних посадах, починаючи від особи, що займає саме високе положення в цьому ланцюжку, - вниз, до керівника низової ланки. |
10. Ніколи ні за що не спускай очей з м’яча. Не озирайся назад, створюй майбутнє і залишайся ненаситним. |
10. Порядок. |
11.Справедлівость. Справедливі | |
12. Стабільність робочого
місця для персоналу. | |
13.Ініціатіва. | |
14. Корпоративний дух. |
Тим не менш, аналітики продовжують спроби знайти загальні риси, притаманні усім успішним керівникам, виявити те ядро ефективного керівництва, за рахунок використання якого кращі керівники наводять свої організації до успіху. Наприклад, Томас Нефф і Джеймс Сітрін в результаті аналізу діяльності 50 найбільш ефективних ділових лідерів Америки виділили шість основних принципів управління, які вони приводять у своїй книзі «Уроки лідерів». Ось ці основоположні, з точки зору вищеназваних авторів, принципи:
1. Будьте порядними і керуйте особистим прикладом.
2. Розробляйте виграшну стратегію.
3. Створюйте сильну команду управління.
4. Надихайте співробітників
на досягнення глобальних
5. Організація повинна бути гнучкою і готовою до змін.
6. Створіть систему керівництва і винагороди.
З цими принципами важко не погодитися, хоча деякі з них потребують роз’яснення, особливо шостий пункт, тому що набір даних принципів не вказує, як саме слід будувати систему винагороди.
Список використаної літератури