Педагогічна проблема формування професійно культури менеджерів зовнішньоекономічної діяльності у фаховій підготовці

Педагогічна проблема формування професійно культури менеджерів зовнішньоекономічної діяльності у фаховій підготовці 

Остапенко Оксана Миколаївна

Кіровоградська льотна академія  Національного авіаційного університету 

Соціально-економічний розвиток держав і окремих економічних агентів у XXIст. визначається особливостями прояву двох суперечливих і певною мірою взаємовиключних тенденцій: інтеграції і глобалізації, викликаних високими темпаминауково-технічного прогресу і його досягнень, розширенням області застосування інформаційних технологій, удосконаленням засобів зв'язку, розвитком фахівців, їх націленістю на активізацію діяльності, прагненням до пізнання, спілкування, обміну і підвищення якості життя.

Процеси, що відбуваються в світі, свідчать про те, що глобалізація заміняє конкуренцію між країнами і регіонами на конкуренцію  між виробниками, втягує в міжнародний поділ праці широке коло підприємств. Частково ця заміна уже відбулася: міжнародні корпорації впевнено демонструють свої досягнення іздатність протистояти найрізноманітнішим несприятливим факторам. Для багатьох підприємців конкуренція на міжнародному рівні - це майбутнє. Але вже зараз унаслідок відкритості кордонів виробник отримав можливість здобувати ресурси (матеріальні і трудові) там, де вони відповідають його уявленням про якість і ціну, переміщувати стадії виробничих процесів в інші країни, якщо витрати на координацію діяльності нижчі за одержувані вигоди, реалізовувати свою продукцію там, де він вважає за доцільне.

Процес глобалізації, що проявляється все активніше, змушує учасників міжнародних економічних відносин підкорятися єдиним стандартам поведінки, формувати нові інноваційні стратегії розвитку і є найважливішою передумовою прискореного розвитку теорії і практики менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності базується на фундаментальнихзаконах управління й особливостях організації міжнародного бізнесу, на ефектах взаємодії і синергії національного і глобального, на використанні постулатів окремих економічних і управлінських дисциплін. Тому, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії призводять до змін, які вимагають від менеджерівзовнішньоекономічної діяльності збільшення обсягу і якості знань. Ці зміни потребують більш ґрунтовного дослідження чинників та виявлення закономірностей, які будуть впливати на формування фахівця нового типу.

Зовнішньоекономічна діяльність за своєю сутністю є прикладною сферою, яка потребує фахівців зі специфічними знаннями, вміннями, сформованою професійною культурою. Підготовка таких спеціалістів у вищому навчальному закладі повинна враховувати культурні, соціальні, та економічні вимоги часу. Дотримання такого підходу дасть можливість уникнути розбіжностей між потребами суспільства і сподіваннями працівників [2, с.5].

Серед  основних чинників формування професійної культури менеджерівзовнішньоекономічної діяльності, одне з найважливіших місць посідає професійна освіта, мета якої - сформувати готовність фахівця до виконання професійних обов'язків та його професійну культуру. Професійна освіта в системі менеджменту включає в себе професійну підготовку як цілісний навчально – виховний процес, спрямований на формування професійної придатності, розвиток особистості [2, с.7].

Теорія професійного розвитку особистості розглядалася Б. Ананьєвим, Є. Рибалко та ін. Узагальнюючи їхні висновки, можна виокремити основні передумови професійного розвитку особистості, а саме:

–  успішність професійного розвитку визначається ступенем відповідності індивідуально психологічних особливостей особистості вимогам професії;

–  кожна людина відповідає вимогам ряду професій;

–  ступінь співвідношення індивідуально – психологічних особливостей і професійних вимог визначає рівень інтересу до професії, задоволеності в ній, прагнення до професійного самовдосконалення;

–  ставлення до професії, її освоєння та трудова діяльність домішуються і корегуються професійними, психологічними, фізіологічними, соціальними чинниками, що визначають особливості життєвої та трудової активності людини, її життєдіяльність (тобто особливостями професійної культури, в межах якої відбувається професійна діяльність фахівця).

Крім того, якщо раніше домінувала концепція, згідно якої набуті людиною знання та вміння зберігали свою вартісну цінність впродовж усього її життя, то в наш час, під впливом динамізму сучасної цивілізації, посиленням ролі особистості в суспільстві і виробництві, відбувається перехід до парадигми “освіта через усе життя”, що вимагає переходу до неперервної професійної освіти. Як вважає І.Зязюн, це поняття означає, що людина вчиться постійно, без відносно довгих перерв у освітніх установах, чи займається самоосвітою. Залишаючись на одному й тому ж формальному рівні, вона удосконалює свою професійну кваліфікацію, свою майстерність, піднімається ступенями і рівнями професійної освіти [4, с.29].

Враховуючи вищесказане, логічним і науково обґрунтованим повинно бути розуміння професійної підготовки менеджерів зовнішньоекономічної діяльності як організованого, неперервного і цілеспрямованого процесу по оволодінню знаннями, спеціальними уміннями і навичками які формують професійну культуру, що є необхідним для успішного виконання професійної діяльності .

Дійсно, якщо особистість включена в освітній процес на всіх стадіях її розвитку, з урахуванням наступності при переході з одного ступеня на інший, то неперервність і різноманітність освіти, як її основні принципи, тісно пов'язані з принципами єдності і наступності системи освіти, її ступневості, гнучкості і прогностичності. Як зазначає С. Сисоєва, сутність принципу неперервності освіти полягає в розумінні освітньої системи як цілісної, що охоплює всі ланки на різних етапах життєдіяльності людини. Це закономірно посилює роль особистісної орієнтації в неперервній освіті                  [7, с.477].

Крім того, у поширеному розумінні неперервної професійної освіти на передній план висувається принцип наступності ланок її системи, що дозволяє здійснити її неперервність у контексті розвитку особистості, її професійної та загальної культури, професійного самоздійснення та самореалізації. Відповідно, неперервність професійної освіти менеджера зовнішньоекономічної діяльності забезпечує сама система професійної підготовки, що включає такі основні організаційні види як: початкова підготовка, підвищення кваліфікації, перепідготовка, стажування, навчання в аспірантурі, докторантурі, самостійна підготовка.

Безумовно, підготовку менеджерів зовнішньоекономічної діяльності у навчальних закладах слід розглядати як цілісний та неперервний процес і необхідну умову формування їхньої професійної культури. За найбільш широким тлумаченням сенс неперервної професійної підготовки полягає в їхній постійній адаптації до змінювальних умов діяльності, у періодичному навчанні як у рамках формальної (вищій навчальний заклад) так і неформальної (самоосвіта) системи підготовки.

Враховуючи, що у широкому розумінні система неперервної професійної підготовки являє собою єдність базової підготовки та підвищення кваліфікації, навчання і практичної діяльності, то процес формування професійної культури повинен ґрунтуватися на єдності двох положень: 1) особистість самоздійснюється у професії; 2) розвиток особистості відбувається у професійній діяльності; логічним є висновок, що основним завданням професійної підготовки менеджерів зовнішньоекономічної діяльності є забезпечення неперервного відтворення фахівців з необхідними характеристиками та якостями, тобто – трансляція норм, цінностей та вимог до операційної структури діяльності професійної культури та сприяння їх перетворенню в особистісні характеристики (компоненти професійної культури) менеджерів.

Отже зміст професійної освіти по підготовці менеджерів зовнішньоекономічної діяльності повинен залежати від загально педагогічних умов, які виступають в якості специфічних факторів  та умов, які генерують потреби. Аналіз загальнопедагогічних умов формування змісту професійної освіти менеджера, проведений І. Зоріним [3], дозволив йому визначити її основні тенденції розвитку в сучасних умовах. Професійній освіті менеджера  необхідно враховувати одночасно процеси глобалізації та стрімкий технологічний розвиток, що зумовлює наявність єдиних професійних кваліфікацій менеджера зовнішньоекономічної діяльності, а саме: комунікативна культура, професійна культура, економічна культура, дотримання єдиних правових, технологічних і гуманітарних норм.

Актуалізація процесу формування професійної культури зумовлена розвиткомзовнішньоекономічної діяльності у всьому світі. Саме тому удосконалення процесу підготовки фахівців зовнішньоекономічної діяльності з формування у них професійної культури повинно бути ключовим завданням у вищому навчальному закладі, через ефективне керівництво, сплановану педагогічну систему та її елементів які визначають інноваційні перетворення у межах цієї системи.

За словами Н. Кузьміної педагогічну систему слід розглядати як множинність взаємопов’язаних компонентів, які створюють цілісну єдність, котра підпорядковується цілям виховання [6].

На думку Н. Кузьміної [6]   будь-яка  педагогічна система має досить просту структуру, складовою якої є структурні та функціональні компоненти. Структурні компоненти є базовими, тому що саме ці компоненти (цілі, зміст, засоби, суб’єкт, об’єкт навчання) відрізняють педагогічну систему від інших систем. Дослідниця наголошує на тому, що при виключенні будь-якого з них система розвалюється. До функціональних компонентів Н. Кузьміна відносить гностичний, конструктивний, проектний, організаторський.

Так наприклад, гностичний компонент характеризується діями, які пов’язані з накопиченням нових знань шляхом рішення педагогічних завдань.

Проектний – базується на плануванні стратегічних, оперативних, тактичних завданнях і способів їх вирішення в процесі майбутньої професійної діяльності. Дії, які пов’язані з відбором та побудовою змісту навчання та виховної діяльності, реалізуються в межах конструктивного компоненту.

Організаторський компонент виявляється в організації взаємодії учасників цього процесу для реалізації педагогічних задумів.

У своєму дослідженні ми спираємося на думку О. Беспалько [1], який стверджує, що педагогічна система породжує педагогічний процес, який в свою чергу виступає в якості динамічної педагогічної системи. Взаємодія об’єктів і суб’єктів в процесі навчальної діяльності, ґрунтується на змістовній основі, передбачає використання різноманітних засобів і може розглядатися як сутнісна  характеристика педагогічного процесу.

Системоутворюючим фактором педагогічного процесу виступає мета, а його універсальною характеристикою є педагогічна взаємодія, яка має дві сторони: педагогічну взаємодію та реакцію студента. В процесі такої взаємодії найбільш повно формуються установки, знання, уміння, навички  що породжують таке утворення як професійна культура. При цьому недооцінка ролі професійної культури призводить до збіднення емоціонального фону навчання та навчально-виховного процесу в цілому.

Для того, щоб спроектувати педагогічний процес, спрямований на формування професійної культури менеджерів ЗЕД, потрібно враховувати закономірності, які притаманні педагогічному процесу, а саме:

–       зумовленість педагогічного процесу потребами і можливостями суспільства;

–       зумовленість розвитку спеціаліста навчальним і виховним середовищем, засобами та способами педагогічного впливу;

–       зумовленість ефективності педагогічного впливу інтенсивністю та якістю зворотних зв’язків між викладачам та студентами.

Проведений аналіз сутності зазначених закономірностей педагогічного процесу, дозволяє визначити основні етапи та заходи в його проектуванні.

1.     Підготовчий етап включає зміст таких заходів, як: визначення цілей і завдань щодо формування професійної культури студентів у фаховій підготовці; визначення наявного рівня сформованості професійної культури та виявлення чинників, які будуть сприяти чи гальмувати цьому процесу у фаховій підготовці; визначення обмежень та критеріїв оцінки рівня сформованості професійної культури студентів у фаховій підготовці.

2.     Етап здійснення педагогічного процесу, який включає  зміст наступних заходів: розв’язання мети і завдань щодо формування професійної культури студентів; використання певних форм, методів формування професійної культури студентів; використання зовнішньої і внутрішньої мотивації студентів.

3.     Заключний етап педагогічного процесу включає: аналіз поточних та кінцевих результатів педагогічного процесу, спрямованого на формування професійної культури; з’ясування причин відхилень від запланованих результатів щодо формування професійної культури студентів та аналіз при наявності помилок.

Отже, поетапна реалізація педагогічного процесу буде спрямована на формування професійної культури студентів, їх професійне становлення та підготовку спеціалістів, здатних для самореалізації в професійному середовищі. Реформування вищої школи, та ті вимоги які висуваються до фахівця з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, вимагають змін методик вищої школи. Сучасні тенденції характеризуються переходом до гуманістичного розвитку особистості. Ефективність реформування системи освіти і фахової підготовки будуть залежати від того, як швидко вища школа зможе звільнитися від старих ідей та почне використовувати нові ідеї та концепції.  

Література: 

1.                      О. Беспалько   Безпалько  О.  В.  Соціальна    педагогіка:   схеми,   таблиці, коментарі :  [навч.    посіб. для студ. вищ. навч. закл.] /                              О. В. Безпалько–  К. : Центр учбової   літератури,  2009. – 208 с.