Облік платників податку на додану вартість

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ПОДАТКІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Податковий менеджмент»

на тему «Облік платників податку на додану вартість»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка гр. ЕП-10 Морозова О.М.

Перевірила: к.е.н., доц. Піскова Ж.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ – 2014

 

Вступ	3
Платник податку на додану вартість та об'єкт оподаткування Особливості податку на додану вартість в Україні	4 7
Висновки Список використаних джерел	11 12

ПЛАН 
Вступ

 

Провідну роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна і кредитно-грошова політика є ефективними методами держаного регулювання ринкової економіки, що застосовується в більшості країн протягом десятиріч.

Податки - це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Податок на додану вартість - це один із найбільш поширених, але одночасно складних та суперечливих податків. В Україні він замінив податок з обороту та податок із продажу і став відігравати провідну роль у формуванні доходної частини державного бюджету.

Податок на додану вартість є одним з різновидів універсальних акцизів, який нараховується та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача.

Характерною рисою сплати ПДВ є те, що до бюджету сплачується не вся нарахована сума, виходячи з оборотів по реалізації, а лише різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка оплачена або піддягає оплаті конкретним платником при купівлі сировини, матеріалів, товарів. Це забезпечує оподаткування не всіх оборотів, а лише величини вартості, що додається до матеріальних затрат та закупівельних цін.

 

 

 

 

 

 

 

1. Платник податку на додану вартість та об'єкт оподаткування

 

Платник податку — особа, яка зобов'язана здійснити утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Головною особливістю платника податку на додану вартість є розрив між реальним і формальним платником. Реальним платником є особа, яка купує товари (роботи, послуги), фактично покупець (споживач), тому що саме за рахунок його коштів здійснюється сплата цього податку. Кошти для податку на додану вартість є складовим елементом тієї грошової суми, яку він сплачує, купуючи товари (роботи, послуги). Формальним же платником податків є фактично збирач податків — особа, яка реалізує товари (роботи, послуги) та отримує кошти від їх покупця. Першою дією такої особи після реалізації товарів (робіт, послуг) є перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Фактично при цьому сума податку, сплачена реальним платником, проходить через формального платника, яким вона і перераховується на відповідні бюджетні рахунки.

Фактично всю систему платників можна розділити на дві групи: юридичні та фізичні особи. Особа — це будь-яка із зазначених далі осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом або ні:

—суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціями незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

—інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

—фізична особа (громадянин, іноземний громадянин або особа без громадянства), діяльність якої віднесено до підприємницької відповідно до законодавства, або та, яка ввозить(пересилає) товари на митну територію України.

Якщо при виникненні податку на додану вартість його можна було б віднести до податків з юридичних осіб, то на цей час він є класичним варіантом податку, що передбачає змішаного платника. Тому серед платників цього податку стійку групу складають фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність. У цьому разі можна говорити про виділення фізичної особи як умовного платника.

Платники розділені на дві великі групи залежно від того здійснюють вони від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України або ввозять в Україну товари як для власних, так і для виробничих потреб з метою реалізації у вільному обороті, а також на правах комісії, лізингу і тимчасово.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ для цілей оподаткування платником податку на додану вартість (далі - платник ПДВ) є:

1) будь-яка особа, що провадить  або планує провадити господарську  діяльність і реєструється за  своїм добровільним рішенням  як платник податку у порядку;

2) будь-яка особа, що зареєстрована  або підлягає реєстрації як  платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить  товари на митну територію  України в обсягах, які підлягають  оподаткуванню, та на яку покладається  відповідальність за сплату податків  у разі переміщення товарів  через митний кордон України  відповідно до Митного кодексу України;

4) особа, що веде облік результатів  діяльності за договором про  спільну діяльність без утворення  юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка  веде окремий податковий облік  з податку на додану вартість  щодо господарських операцій, пов'язаних  з використанням майна, що отримане  в управління за договорами  управління майном.

6) особа, що  проводить операції з постачання  конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник  до кінця строку зберігання, та  майна, що за правом успадкування  чи на інших законних підставах  переходить у власність держави;

7) особа, уповноважена вносити податок  з об'єктів оподаткування, які  виникають внаслідок поставки  послуг підприємствами залізничного  транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні  платника податку в порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів України;

8) особа - інвестор (оператор), який  веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди  про розподіл продукції;

Наказом Державної податкової адміністрації України від 7.11.2011 р. було затверджено Положення про Реєстр платників податку на додану вартість. Цей законодавчий акт вніс деякі зміни: наприклад, значно розширено перелік основ для виключень з Реєстру, і відповідно до цього ідентифікаційний номер платника податку на додану вартість зберігається за ним до моменту виключення його з Реєстру (раніше — до анулювання його свідоцтва). Якщо виключення з Реєстру відбувається на підставі заяви платника, то датою такого виключення є дата подання заяви. Щодо реєстрації платника податку на додану вартість підкреслюється, що юридичні особи можуть зареєструватися за місцем знаходження, а фізичні — за місцем проживання. Також обумовлена можливість відмови при видачі свідоцтва, але тільки у разі подання заявником недостовірних даних.

Реєстр платників податку на додану вартість — це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про осіб, які зобов'язані здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Він створюється для забезпечення єдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість, їх реєстрації в органах державної податкової служби, здійснення контролю за справлянням цього податку тощо.

Для реєстрації особи як платника податку на додану вартість необхідно, щоб ця особа була поставлена на облік до органів Державної податкової служби за місцем її перебування або за місцем проживання.

 

 

2. Особливості податку на додану вартість в Україні

 

Податок на додану вартість (надалі − ПДВ) є внутрішнім непрямим податком на споживання та справляється з операцій з постачання товарів, послуг, які споживаються на митній території України. Одне із основних джерел наповнення бюджету України одночасно є проблемним податком і з  позицій його адміністрування, і з позицій його обліку. Практичні реалії підтверджують, що облікове забезпечення розрахунків з ПДВ характеризується неоднозначними підходами щодо правильного розподілу податкового кредиту з ПДВ, особливо в умовах  використання податкових пільг. Тому актуальність зазначених питань не викликає сумнівів.

Податок на додану вартість в Україні - це непрямий податок, який  входить в ціну товару, послуги та сплачується покупцем, але до бюджету його перераховує продавець.

Податок на додану вартість регламентується в розділі 5«Податок на додану вартість » Податкового кодексу України від 02.12. 2010р. № 2755-VI

 ПДВ складається  в двох частин:

• Податковий кредит
• Податкове зобов’язання

Податковий кредит – це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання  за звітний період.

Податкове зобов’язання – загальна сума податку, отримана або нарахована платником у звітному періоді. Це сума податку, яку суб’єкт ведення господарської діяльності нараховує на вартість, що додається до товару або послуги.

До бюджету платник перераховує суму ПДВ, яка є різницею між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.

Ставки податку на додану вартість (пдв) згідно Податкового кодексу України.

• з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2014 ставка ПДВ складає 20 відсотків
• з 1 січня 2015 року вона складатиме 17 відсотків.
• 0 ставка застосовується до операцій, що перелічені в ст. 195 «Операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 0 відсотків» ПКУ

Податковий кредит по ПДВ 2014. Документальне підтвердження

Перелік документів, що засвідчують право платника податку на додану вартість на податковий кредит, в порівнянні з Законом про ПДВ майже не змінився. Особливу увагу треба звернути на підтвердження  податкового кредиту документами, що відрізняються від податкової накладної, оскільки в касових чеках сума можливого податкового кредиту може бути заниженою.

Перелік документів що дають право на податковий кредит стосовно податку на додану вартість.

1. Податкова накладна(п. 198.6 ПКУ)
2. Митна декларація (п.198.6)
3. Жалоба  на постачальника (з доданою до неї копій товарних чеків та інших розрахункових документів, що засвідчують сплату  податку у зв’язку з купівлею товарів або послуг) надана разом декларацією за звітний період. (п. 201.10 ПКУ). Для цього має існувати хоча б одна  з наступних підстав:

3.1.постачальник відмовляється видати вам податкову накладну по ПДВ

3.2.постачальниу видав податкову накладну по ПДВ, але порушив порядок іі заповнення

       4. Білети, рахунки(п.п «а» п.201.11 ПКУ)

             4.1. транспортний білет

             4.2. рахунок за готель

             4.3.рахунок, що виставляється платнику  податку за послуги зв’язку

            4.4. рахунок, що виставляється платнику  податку за інші послуги, вартість  яких визначається за показниками  приборів обліку.

       5. Касовий чек (п.п «б» п. 201.11 ПКУ).

Згідно ст. 162.1. Платниками податку є:

1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела  їх походження в Україні;

3. податковий агент.

Згідно ст. 163.1. Об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно ст. 163.2. Об'єктом оподаткування нерезидента є:

• загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
• доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). 

Розглядаючи ПДВ, слід особливу увагу  звернути на два моменти. Перший – пов'язаний із розміром ставки. Спочатку її було встановлено на рівні 28 %, її розміри перевищили усі допустимі межі. Тому рішення про доведення ставки ПДВ до 20 % є виправданим. Однак у сучасних умовах господарювання і такий розмір податкової ставки.