Контрольна робота з "Теорії прийняття рiшень"

Міністерство  освіти і науки України

Інститут заочного і дистанційного  навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни

«ТЕОРІЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ»

Варіант № 22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………………...3

1. Виявлення проблем в інформації: своєчасність, точність, форма надання …………....4
2. Назвіть деякі причини прийняття невдалих рішень …………………………………….7

Висновки……………………………………………………………………………………....…9

Список  використаних джерел……………………………………………...………………..10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Прийняття рішень є найважливішою функцією управління, успішне здійснення якої забезпечує досягнення організацією її цілей. Через  невміння якісно і раціонально здійснювати  цей процес, через відсутність  в організації механізму його здійснення, технології, страждає більшість фірм і підприємств, державних установ і органів в Україні.

Інформація  в процесі управління – це і об'єкт і продукт праці. Вона усуває невизначеність, дозволяє вивчати стан об'єкта, форми і методи діяльності. Без цих свідчень не може бути опрацьовано управлінське рішення. Інформація – це основа управлінського рішення, так як вона передбачає її збір, обробку та аналіз в процесі опрацювання рішення. За допомогою інформації здійснюється циклічно повторюючи стадії процесу управління, одержання і переробки свідчень про стан управляючого об'єкта і передача управлінських команд цьому об'єкту. За допомогою інформації реалізується взаємозв'язок між органом управління і об'єктом управління, або між різними рівнями управляючої системи.

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів.

Ступінь ризику – завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він зростає відповідальніть.

Час, який відводиться менеджерові для прийняття рішення. тобто можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, не відчуваючи дефіцит часу.

Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.

Особисті  якості менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.

Політика  організації – у даному випадку враховується суб'єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання - усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

Кінцевим результатом  прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий  елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв'язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

1. Виявлення проблем в інформації: своєчасність, точність, форма надання

 

Управлінська інформація – це дані, які є об'єктом зберігання, передачі, перетворення і використовуються для активного впливу на регулювання виробничої діяльності організації.

Інформація  має такі ознаки:

• на певному етапі процесу управління виступає продуктом праці, а на послідуючому-його предметом;
• може тривалий час застосовуватися, і при використанні не втрачає споживчих якостей;
• має здатність накопичуватися, що дозволяє більш чітко встановлювати зв'язки і тенденції розвитку управляємого процесу, а в той же час може морально застаріти в результаті змін;
• структурні підрозділи організації виступають як споживачами інформації, так і джерелами.

Джерелами управлінської  інформації можуть бути вище керівництво, підлеглі їм керівники і органи управління, засоби масової інформації, інформаційні системи, періодичний друк, зразки техніки, технічна документація, довідники, документи, фотознімки, мікрофільми, показники приборів та ін.

Адекватність  інформації, тобто відповідність змісту образу відображуваного об’єкта, може виражатися в трьох формах: синтаксичній, семантичній та прагматичній.

Синтаксична адекватність пов’язана із відтворенням формально-структурних характеристик зображення абстраговано від змістових і споживчих параметрів об’єкту. На синтаксичному рівні враховується тип носія, спосіб представлення інформації, швидкість її передачі та обробки, розміри кодів представлення інформації, надійність і точність перетворення цих кодів тощо. Інформацію, що розглядається тільки на синтаксичному рівні, називають даними.

Семантичну адекватність виражає аспект відповідності образу та об’єкту, тобто відношення інформації та її джерела. Проявляється семантична інформація за наявності єдності інформації та користувача. Семантичний аспект – це врахування змісту інформації: аналізуються ті відомості, що відображає інформація, розглядаються змістовні зв’язки між кодами представлення інформації.

Прагматична адекватність відображає відношення інформації та її споживача, відповідність інформації цілі управління, яке на її основі реалізується. Прагматичні властивості інформації проявляються тільки за наявності єдності інформації (об’єкту), користувача та цілі управління. Прагматичний аспект пов’язаний з цінністю, корисністю використання інформації для вироблення правильного управлінського рішення. З цієї точки зору аналізуються споживчі властивості інформації.

Якість  інформації. Якість інформації можна визначити, як сукупність властивостей, що обумовлюють можливість її використання для задоволення, визначених у відповідності з її призначенням, потреб.

В якості показників інформації виступають: репрезентативність, змістовність, повнота, доступність, актуальність, своєчасність, стійкість, точність, достовірність  та цінність.

Репрезентативність – пов’язана з правильністю її вибору і формування з ціллю адекватного відображення заданих властивостей об’єкта.

Змістовність –  питома семантична ємність.

Повнота – інформація містить мінімальний, але достатній для прийняття правильного управлінського рішення склад (набір показників).

Доступність – для сприйняття реалізується виконанням процедур її одержання та перетворення. Міститься в тому, що вона знаходиться і накопичується в такому вигляді, що її можна було швидко і легко сприймати і використовувати в управлінні. Мова повідомлення повинна бути зрозумілою адресату, важливе значення має наочна інформація: графіки, планшети, світлове табло, слайди.

Актуальність – ступінь збереження цінності інформації у момент використання.

Своєчасність – поступлення інформації на той чи інший рівень управління не пізніше (раніше) зазначеного терміну, задовольняючи інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк

Стійкість – здатність інформації реагувати на зміну вихідних даних, зберігаючи в процесі цього необхідну точність. Визначається методичність правильного її вибору та формування.

Точність –  ступінь близькості відображеного інформацією параметру та істинного значення цього параметру. Розрізняють: формальну точність, яка вимірюється значенням одиниці останнього розряду числа, яким показник представлено; досяжна точність –  максимальна точність, яку можна одержати в даних умовах; реальна точність визначається значенням одиниці останнього розряду чисел, правильність якого гарантується; необхідна точність визначається функціональним призначенням показника.

Достовірність – властивість інформації відображати реально наявні об’єкти з необхідною точністю, вимірюється довірчою ймовірністю необхідної точності,  тобто ймовірність того,  що  відображене значення  параметру відрізняється від істинного значення цього параметра в межах необхідної точності.

Інформація  повинна бути достатньою, тобто її кількість і якість в повній мірі показувати стан справ. Необхідно визначити, що дефіцит відомостей призводить до прийняття неякісних рішень, а надлишкова інформація ускладнює розробку рішень і підвищує їх вартість.

Правдивість надходження інформації визначається її вірогідністю, одноразовістю реєстрації, точністю передачі. Якщо інформація проходить три-чотири передаючих ланки, її правдивість знижується до 10% за рахунок старіння і викривлення.

Дослідження показують, що від 50 до 90% робочого часу сучасний менеджер витрачає на обмін інформацією, що відбувається в процесі нарад, зборів, зустрічей, бесід, переговорів, прийому відвідувачів, складанні і читанні різних документів тощо. І це – життєва необхідність, оскільки інформація нині перетворилася в найважливіший ресурс соціально-економічного, технічного, технологічного розвитку будь-якої фірми. У таких умовах володіння інформацією означає володіння реальною владою, тому особи, причетні до неї, часто прагнуть її приховувати, щоб згодом на ній спекулювати – адже недостача інформації дезорієнтує будь-яку господарську діяльність. Правда, точно так само її дезорієнтує і надлишок інформації, тому завжди необхідно уміти відокремити потрібну інформацію від непотрібної, корисну від марної.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Назвіть деякі причини прийняття невдалих рішень

 

Незважаючи  на всі зусилля менеджера, рішення іноді виявляється невдалим через непередбачені обставини. На щастя, таке буває не часто. Набагато частіше невдачі виникають через комбінацію помилок у процесі виконання, об'єктивних обмежень або субоптимізації.

У багатьох випадках менеджери не можуть оцінити важливість кожного з етапів у процесі прийняття рішення. Вони можуть пропустити один етап або не приділити йому достатньої уваги перед тим, як перейти до наступного. Іноді це залежить від певного стилю роботи менеджера: приймати швидкі рішення або від нездатності бачити наслідки невдалих рішень. Важливим чинником може бути особистість менеджера. Іноді трапляється, що менеджер досяг ряду успіхів – важливі рішення виявилися правильними. При цьому в деяких менеджерів виникає враження, що вони взагалі не можуть помилятися. Але вони незабаром потрапляють у неприємності, яких звичайно буває досить, щоб «повернути їх на землю».

Однак деякі  особи просто не сприймають негативні  результати і продовжують процес, не усвідомлюючи, що частиною успіху вони зобов'язані скоріше удачі, ніж своїм особистим видатним здібностям.

Проблема може виникнути і від небажання  менеджера визнати помилку. Інші менеджери демонструють нездатність  прийняти рішення (нерішучість), вони занадто довго коливаються й упускають оптимальний момент для ухвалення рішення.

Звичайно, не всі  менеджери потрапляють у ці пастки, більшість їх уникає. Але навіть у такому випадку це не обов'язково означає, що кожне рішення спрацьовує як очікується.

Інший чинник, який менеджери повинні враховувати, – об'єктивні обмеження, або обмеження, накладені на рішення витратами, людськими можливостями, фінансами, термінами, технологією і наявністю інформації. Через ці обмеження менеджери не можуть постійно сподіватися на опрацювання рішення, оптимального з огляду максимальної вигоди (наприклад, найбільшого прибутку, мінімальних витрат). Замість цього їм часто доводиться обходитись задовільним рішенням.

Інша причина  невдалих рішень може полягати в тому, що організації звичайно розглядають проблему в масштабі структурних підрозділів (відділів, секцій, департаментів тощо). Звичайно, розбивка за підрозділами іноді може бути виправдана з погляду здійсненності контролю і кадрових обмежень. Однак може виникнути субоптимізація – результат спроб різних відділів досягти рішення, що було б оптимальним саме для них.

На жаль, те, що є оптимальним для одного відділу, може бути далеко не оптимальним для  організації в цілому.

Є дуже багато причин, що негативно впливають на результат рішень. Крім того є й загальні фактори, що часто призводять до неправильних рішень. Серед них:

• Неадекватне взаємовідношення між рішенням і стилем його прийняття.
• Невміння визначити суть проблеми чи розпізнати її дійсну проблему.
• Невміння змінити напрямок чи своєчасно відмовитися від попереднього неправильного рішення (у груповому стилі).
• Неакуратна чи неточна інформація.
• Самовпевненість.
• Відкладання прийняття рішень до останньої хвилини.
• Страх наслідків рішень.
• Лякливість.
• Ігнорування проблем.
• Неадекватність рівня прийняття рішень(некомпетентність того, хто приймає рішення).
• Невдача у виконанні рішення.
• Апатія (брак бажання) або лінь.
• Анархія (брак дисципліни).
• Непередбачені обставини («сюрпризи»).
• Зміна зовнішніх факторів.
• Неякісне виконання (брак керівництва).
• Невміння усе передбачити (недбалість прийняття рішення).
• Паніка.
• Недосвідченість;
• Брак ресурсів.
• Неадекватна підготовка до виконання.
• Недостатній рівень аналізу.
• Брак упевненості ( слабка віра в себе).