Контрольна робота з «Фінансовий менеджмент»

Університет економіки  та права «КРОК»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота з  дисципліни

«Фінансовий менеджмент»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

 студентка заочного  факультету

                                                                                                           групи Ф-

 

 

 

            

 

 

 

 

 

 

Житомир 2014

34. Механізм формування  власних фінансових ресурсів  підприємства.

 

Фінансові ресурси підприємства - це кошти, що перебувають в розпорядженні  підприємств і призначені для  виконання ними певних фінансових зобов'язань. Фінансові ресурси підприємств формуються за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

 

Складовими фінансових ресурсів підприємств є:

- статутний фонд (капітал);

- додатково вкладений капітал;

- резервний капітал;

- централізовані кошти для фінансування капітальних вкладень;.

- нерозподілений прибуток;

- амортизаційні відрахування;

- забезпечення поточних витрат і платежів;

- кредити банків;

- відстрочені податкові зобов'язання;

- кредиторська заборгованість усіх видів.

 

Основними джерелами  формування фінансових ресурсів є власні та залучені кошти:

1. Під час формування статутного капіталу:

- внески засновників у статутний капітал.

2. За рахунок власних фінансових ресурсів:

- доходи:

- валовий і чистий дохід, прибуток від основної діяльності;

- прибуток від іншої операційної діяльності;

- прибуток від фінансових операцій;

- прибуток від додаткової діяльності і надзвичайних ситуацій;

- надходження:

- амортизаційні відрахування;

- цільові надходження;

- стійкі пасиви;

- цільові внески членів трудового колективу;

- інші види надходжень (спонсорська допомога).

3. Шляхом мобілізації  на фінансовому ринку:

- надходження коштів від емісії акцій, облігацій і інших видів цінних паперів;

- кредитні інвестиції.

4. У порядку розподілу  коштів:

- фінансові ресурси, отримані від галузевих структур, концернів і асоціацій;

- страхові відрахування;

- бюджетні субсидії.

 

Однією із важливих складових  фінансової бази регіону є фінансові  ресурси підприємницьких структур, які повинні бути направленні  на ефективний розвиток та утримання його виробничої та соціальної інфраструктури. На сьогодні в українській економічній думці існує дуже багато визначень фінансових ресурсів підприємства.

 

Отже, фінансові ресурси підприємства – це система грошових фондів, які  забезпечують процес виробництва та відтворення у рамках  даного підприємства та сукупність форм і методів їх витрачання .Вони, як завжди виступають у формах основних і оборотних фондів (капіталу) та прибутку.

 

Фінансові відносини підприємств  виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних ресурсів підприємства, його прибутків, залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.

 

Основними складовими фінансових ресурсів підприємства є власні (статутний  фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток) і залучені кошти(пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому рину).

 

Коли оцінюють фінансову базу за основу беруть саме фінансові ресурси та можливості господарських підприємств, організацій, установ різних форм власності та видів діяльності, тому що за їх допомогою створюється валовий внутрішній продукт регіону, що є джерелом фінансових ресурсів місцевих органів самоврядування.

 

На фінансовому ринку значні фінансові ресурси підприємства можна мобілізувати. Формами їх мобілізації  є: продаж акцій, облігації та інших  видів цінних паперів, які випускаються даними підприємства, а також кредитні інвестиції.

 

Залежно від джерел формування, власні фінансові ресурси можна поділити на внутрішні та зовнішні власні фінансові  ресурси. До внутрішніх власних фінансових ресурсів належать утворенні в процесі  фінансово-господарської діяльності внутрішні джерела коштів, які після покриття витрат і оплати обов’язкових платежів залишаються у власності підприємства і використовуються для його подальшого розвитку. Зовнішні власні фінансові ресурси підприємств – це кошти, що надходять з бюджету, цільових і централізованих фондів на безповоротній основі.

 

Для стабільної діяльності підприємства велике значення має формування в  максимальних обсягах внутрішніх власних  фінансових ресурсів. Ці ресурси формуються за рахунок чистого прибутку підприємства, амортизаційних відрахувань на відновлення вартості, виторгу від реалізації власного майна підприємства, дооцінки вартості товарних запасів та інших джерел.

 

Найвагомішим джерелом утворення  власних фінансових ресурсів підприємства є чистий прибуток. Прибуток синтезує в собі повне функціонування підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності.

 

При виборі способу амортизації  основних засобів повинен враховуватися  темп зростання обсягів діяльності4 рівень поточних витрат; зміни в  податковій політиці держави. Правильно  вибрана амортизаційна політика підприємства дає змогу нарощувати обсяг власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.

 

Обсяг власних фінансових ресурсів вважається достатнім, якщо від дає  змогу зберегти або покращити  структуру капіталу підприємства. При погіршенні фінансової стійкості підприємства повинно шукати нові джерела формування власних фінансових ресурсів. Управління формуванням власних фінансових ресурсів передбачає пошук та мобілізацію найбільш дешевих джерел поповнення власного капіталу.

 

Можна виокремити наступні проблеми формування та використання фінансових ресурсів у підприємствах: недостатня кількість коштів, особливо у сільськогосподарських  підприємствах для формування власного капіталу; залучення правовими та не правовими методами великої кількості позичкового капіталу, внаслідок чого катастрофічно падає коефіцієнт ліквідності підприємства.

 

Для розв'язання даних проблем формування та використання фінансових ресурсів підприємств потрібна виважена, довгострокова  політика держави, яка б спиралася на інтереси основних суб'єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв'язанні соціально - економічних проблем у країні.

 

Ефективне формування та використання ресурсів підприємства викликає потребу оцінки ефективності формування і використання ресурсі вважливо оцінити терміни та обсяги вкладених фінансових ресурсів отриманого прибутку.

 

Достатній розмір фінансових ресурсів забезпечує: фінансову стійкість, платоспроможність, стабілізацію обсягів виробництва, а також можливість його розширення, достатній рівень забезпечення організації матеріальними ресурсами, а, отже, здатність в процесі виробництва відшкодувати авансовані фінансові ресурси в обсягах, що не будуть поступатися використаним.

 

Висновки. Усе вище назване  дає підстави стверджувати, що формування фінансових ресурсів – складна справа, яка потребує від усіх служб та керівників підприємств здійснення складних і трудомістких розрахунків, прийняття управлінських рішень щодо здійснення перетворень та оптимізації діяльності підприємства.

 

Отже, удосконалення формування власних фінансових ресурсів підприємства слід розглядати як один із головних чинників підвищення ефективності будь-якої виробничо-господарської  діяльності. Від цього залежить поліпшення позиції підприємства в конкурентній боротьбі, його стабільне функціонування та динамічний розвиток. Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємницьких структур для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань фінансів цих структур.

 

 

 

 

 

 

65. Форми санації підприємства  та їх види.

 

Санація – система  заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, реалізованих за допомогою  сторонніх юридичних або фізичних осіб і спрямованих на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.

 

Метою фінансової санації  є покриття поточних збитків і  усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності, платоспроможності, зменшення усіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санації.

 

Санація проводиться в 3 основних випадках:

-         до порушення кредиторами справи  про банкрутство, якщо підприємство в спробі виходу з кризи вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи:

-         якщо саме підприємство, звернувшись  в арбітражний суд із заявою  про банкрутство, одночасно пропонує  умови своєї санації;

-         якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд по пропозиціях, що надійшли, від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і погасити його зобов’язання перед бюджетом.

 

До форм проведення санації, що спрямовані на рефінансування боргу відносяться:

·        дотації і субвенції за рахунок коштів бюджету;

·        державне пільгове кредитування;

·        державні гарантії комерційним банкам по кредитам, які видаються підприємству, що санується;

·        цільовий банківський кредит;

·        перевод боргу на іншу особу;

·        реструктуризація короткострокового боргу в довгостроковий;

·        випуск облігацій та інших боргових цінних паперів під гарантію санатора;

·        відстрочка погашення облігацій підприємства;

·        списання санатором-кредитором частини боргу.

 

До форм проведення санації, що спрямовані на реструктуризацію або  реорганізацію підприємства-боржника відносяться:

·        злиття з фінансово стабільним підприємством;

·        поглинання через придбання підприємства, що санується;

·        подрібнення для багатогалузевих підприємств;

·        перетворення у відкрите акціонерне товариство;

·        передача в оренду (як правило для державних підприємств);

·        приватизація (для державних підприємств).

 

План санації повинен  містити:

1. Аналіз причин фінансової  кризи.

2. Оцінку фінансового  стану боржника до початку  санації.

3. Заходи щодо нормалізації  фінансового стану боржника (спрямовані  на відновлення платоспроможності,  ліквідності та прибутковості).

4. Інформацію про те, наскільки реалізація плану санації поліпшує шанси задоволення претензій кредиторів у порівнянні з вихідною ситуацією.

5. Порівняльні розрахунки  задоволення претензій кредиторів  у разі реалізації плану санації  та у разі задоволення вимог  шляхом проведення ліквідаційних процедур.

6. Прогнозні показники  фінансово-майнового стану боржника  у процесі та після реалізації  плану санації із вказівкою  строків відновлення платоспроможності  та погашення претензій кредиторів.

 

Особливе місце у  процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств.

 

Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

 

Метою фінансової санації  є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або  збереження ліквідності й платоспроможності  підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

 

Санаційні заходи організаційно-правового  характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення кості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. Виробничо-технічні санаційні заходи пов’язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням кості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

 

Мета санації вважається досягнутою, якщо вдалося за рахунок  зовнішньої фінансової допомоги або  реорганізації заходів нормалізувати  господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкрутом з наступною його ліквідацією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

1. Волк І.Ф. Фінансові  ресурси підприємства: економічна  сутність та ефективність управління.// Держава та регіони.-2007,- №6,- с.339- 342.

 

2. Андрусяк О. Фінансові  ресурси підприємства –основа  формування фінансової бази регіону.// Формування ринкової економіки  в Україні.-2009,-№19,-с.130-134.

 

3.Гайдук І.О. Механізм  формування внутрішніх власних  фінансових ресурсів торгівельного підприємства.// Фінанси України.-2008,-№13,-326-328.

 

4. Бердар М.М. Податкова  система як елемент механізму  управління фінансовими ресурсами  підприємства.//Формування ринкових  відносин в Україні. - 2008,-№ 12(91),-с.51-55.

 

5. Щербакова Д.А. Фінансові  ресурси підприємства та джерела їх утворення.// Економіст.-2006.-№12.-с.44-47.

 

6. М. М. Бердард. Проблеми  формування та використання фінансових  ресурсів підприємства//Актуальні  проблеми економіки.-2008. - №5. - С. 133-138 .

 

7. Економіка підприємства. Підручник. – К., 2002.

 

8. Фінанси підприємства. Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф.