Зовнішньоекономічна діяльність

 

1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності

 

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської  діяльності України та іноземних  суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, є сукупністю виробничо-господарської, організаційно-економічних та комерційних  функцій, які забезпечують обмін  продукцією в матеріально-речовій  формі та має місце як на території України, так і за її межами.

Форми зовнішньоекономічної діяльності:

· експорт та імпорт товарів, капіталів, та робочої сили;

· надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності;

· наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інші кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

· міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

· кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· підприємницька діяльність на території України пов'язана з наданням ліцензій, патентів, торгових марок, та інших нематеріальних активів з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності та аналогічна діяльність суб'єктів ЗЕД за межами України;

· організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів  та інших заходів, що здійснюються на комерційній основі за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової та роздрібної торгівлі та території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках

Об'єкт обліку та аналізу зовнішньоекономічної діяльності - є майно та джерела його утворення, що беруть участь у зовнішньоекономічної діяльності, господарські процеси, що складаються з сукупності зовнішньоекономічних операцій та їх результати.

Найпоширенішим видом  зовнішньоекономічної діяльності є  міжнародна торгівля, в якій розрізняють 4 основні види зовнішньоторговельних операцій:

Види зовнішньоторговельних  операцій:

· експорт - продаж іноземному контрагенту товару з вивезенням його за кордон;

· імпорт - придбання у  іноземного контрагента товару із ввезенням  його з-за кордону

· реекспорт - продаж раніше імпортованого без доробки товару за кордон;

· реімпорт - придбання раніше експортованого без доробки товару із ввезенням з-за кордону.

· відображення у бухгалтерському  обліку валютних операцій у валюті їх здіснення та паралельно у валюті звітності, за курсом НБУ на дату здійснення такої операції;

· своєчасне надання адміністрації, податковим та статистичним органам  інформації про діяльність підприємства;

· забезпечення своєчасних та правильних розрахунків за зовнішньо-торгівельними операціями.

Визначені Законом України  «Про зовнішньоекономічну діяльність»:

· принцип суверенітету народу України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності - що полягає у виключному праві народу України самостійно, незалежно проводити зовнішньоекономічну  діяльність;

· принцип свободи зовнішньоекономічного  підприємництва - суть якого полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв'язки, проводити зовнішньоекономічну діяльність в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавством;

· принцип юридичної рівності та недискримінації - тобто рівність перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності та приналежності до певної держави, заборона обмеження прав, дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування, тощо;

· принцип верховенства закону - тобто регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України, та заборона застосування підзаконних актів.;

· принцип захисту інтересів  суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - який полягає у тому, що Україна  як держава, забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

· принцип еквівалентності  обліку, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезені товарів.

Найвищим органом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Верховна Рада України. До її компетенції, крім прийняття, зміни, скасування законів, належить затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики держави.

Кабінет Міністрів України вживає заходів до реалізації, координації зовнішньоекономічної діяльності; укладає міжурядові договори, забезпечує їх виконання; формує платіжний баланс, зведений валютний план держави.

Національний банк України  здійснює зберігання та використання золотовалютного резерву та інших  коштовностей, регулює курс національної валюти до грошових одиниць інших  держав, виконує облікові та представницькі функції.

Міністерство економіки  та з питань європейської інтеграції забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, здійснює заходи нетарифного регулювання, проводить антидемпінгові розслідування тощо.

Державна митна служба України забезпечує митний контроль, Антимонополъний комітет та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі виконують функції регулювання та контролю відповідно до своїх повноважень.

На регіональному рівні управління та регулювання зовнішньоекономічної діяльності виконують органи місцевого управління цієї сфери в межах своєї компетенції.

 

2. Об'єкти зовнішньоекономічної  діяльності

 

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської  діяльності України та іноземних  суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

В Україні зовнішньоекономічна  діяльність отримала правовий статус з прийняттям Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991 р.).

Зовнішньоекономічна діяльність є похідною від зовнішньоекономічних зв'язків і складовою господарської  діяльності. Поява зовнішньоекономічних зв'язків зумовлена дією таких основних факторів:

• збутом надлишкових товарів  і послуг. Насичення потреб у середині країни на товари і послуги національного  виробництва призводить до необхідності пошуку зовнішніх ринків для реалізації надлишкового продукту;

• відсутністю в національному  господарстві необхідних засобів і  предметів праці, які б забезпечували процес виробництва (машини, устаткування, нові технології, сировина, матеріали, електроенергія, нафта, газ тощо). Розширення цього напряму зовнішньоекономічних зв'язків пояснюється тим, що неможливо та економічно недоцільно здійснювати виробництво в межах окремої країни усієї номенклатури певної продукції, наприклад, продукції машинобудування.

Розширення зовнішньоекономічних зв'язків, крім того, пояснюється нерівномірністю  розміщення природних ресурсів в країнах і регіонах, що потребує їх певного перерозподілу за допомогою міжнародної перебудови.

Об'єктами зовнішньоекономічної діяльності є різноманітні види господарської діяльності, які здійснюються в зовнішньоекономічній сфері. За функціональною ознакою види зовнішньоекономічної діяльності складаються з наукової, виробничої, торгівельної діяльності та інших видів діяльності.

Наукова діяльність - сфера  розумової діяльності, в якій здійснюються розробка і теоретична систематизація знань про дійсність, що використовуються для підвищення ефективності виробництва матеріальних і духовних благ. Ця сфера передбачає взаємозв'язок між науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами, з одного боку, масовим виробництвом - з іншого. В зовнішньоекономічній сфері такий зв'язок забезпечується здійсненням наукової, науково-технічної, науково-виробничої та іншої кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Перетворення науки на важливу продуктивну силу суспільства  виявляється у швидкому зростанні  в більшості розвинутих країн  світу витрат на науку. Наприклад, у США витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) становлять 2,7% внутрішнього валового продукту. Водночас до 18% цих витрат покривається за рахунок іноземного капіталу. Сфера НДДКР перетворилася на один із найважливіших факторів, поряд з якісним удосконаленням трудових ресурсів, економічного зростання, конкурентної боротьби.

Виробнича діяльність —  процес взаємодії між людьми, їх вплив на природу й формування рис і здібностей людини, необхідних для створення матеріальних і духовних благ та послуг. Виробництво матеріальних благ характеризується знаряддям праці; взаємодією людини з природою, засобами виробництва і людьми, які володіють виробничим досвідом і приводять у рух ці засоби виробництва тощо. В зовнішньоекономічній сфері вирішення зазначених питань забезпечується здійсненням виробничої з іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Торгівельна діяльність - діяльність з виконання посередницьких функцій  між виробництвом і споживанням, яка дає змогу створені у суспільстві  блага довести до споживачів. Торгівля є самостійною галуззю, що здійснює діяльність із купівлі-продажу товарів.

Товар - будь-яка продукція, послуги, роботи та інші майнові права, призначені для продажу.

Міжнародна торгівля займає особливе місце в системі господарських зв'язків, міжнародних економічних відносин. Масштаби міжнародної торгівлі постійно зростають. Міжнародна торгівля визнає всі види міжнародного співробітництва, включаючи міжнародну виробничу діяльність, міжнародний обмін технологічними новинами, активною торгівельною діяльністю на міжнародному та внутрішньому рівні.

 

3. Суб'єкти зовнішньоекономічної  діяльності

 

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є суб'єкти господарської  діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію в зовнішньоекономічній сфері, мають відокремлене майно  і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього  майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути всі суб'єкти господарської діяльності: господарські організації; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності; зовнішньоекономічні організації, утворені органами державної влади або органами місцевого самоврядування України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності класифікуються за правовим статусом, за місцем перебування та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, за належністю капіталу тощо (рис. 1.1).

За правовим статусом суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, що не є юридичними особами;

• структурні одиниці іноземних  суб'єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами.

Фізичні особи - це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України. Громадянами України є особи, які належать до громадянства України; іноземними громадянами - особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України; особами без громадянства (апатриди) - особи, які не належать до громадянства будь-якої держави. Іноземні громадяни та особи без громадянства об'єднуються поняттям «іноземці».

Для визначення цивільної  дієздатності громадянина України  застосовується законодавство України; іноземного громадянина - законодавство  держави його громадянства; особи  без громадянства — законодавство  країни її постійного місця проживання.

За законодавством України  повну цивільну дієздатність має  фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття), а також яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, або неповнолітня особа з моменту  реєстрації шлюбу або якщо вона записана матір'ю або батьком дитини. Володіючи повною дієздатністю, фізична особа має право вступати у цивільні правовідносини, тобто укладати договори, відповідати за заподіяну шкоду тощо.

В більшості західних країн  вік дієздатності фізичних осіб визначено  з 18 до 21 років: у Великобританії, Німеччині  фізична особа визнається дієздатною з 18 років, у США в різних штатах - від 18 до 21 року; Швейцарії та Японії - з 20 років; Аргентині - з 22 років.