Стратегія економічного розвитку Індії

Обравши курс на євроінтеграцію, сучасна Україна  не може перебувати на узбіччі світових глобалізаційних процесів. Вона повинна перетворитися на конкурентоспроможну   державу в широкому спектрі економічного, науково-інформаційного та освітнього життя. Тому для осмислення та вирішення цього складного комплексу проблем є доцільним звернутися до ретельного вивчення іноземного досвіду, в тому числі великих азійських країн –наприклад,Індії, яка демонструє феноменальні досягнення у сфері економічного розвитку і унікальні, цікаві та корисні приклади сучасної глобальної конкурентоспроможності.

Індія належить до країн, що розвиваються, із середнім рівнем доходів.  

На країну припадає 4,7% світового ВВП; 2,57% світово-го промислового виробництва; 10,91% світового сільськогосподар-ського виробництва і 0,9% світового експорту.

Частка Індії у світовому промисловому виробництві почала зростати з 80-х років. Було розроблено стратегію розвитку по «лініях проникнення», якими стали залізничні магістралі, що з’єднують чотири найбільші агломерації країни – Мумбайську, Калькутську, Мадраську і Делійську. Ці залізничні лінії утворили чотирикутник, сторони якого назвали «коридорами зростання». Завдяки наявності розвинутої інфраструктури вони стали притягати до себе головні промислові новобудівлі країни. Тут почали виникати підприємства чорної металургії, важкого машинобудування. Коридори зростання розростаються вширину і охоплюють нові, дотепер не освоєні, території.

 У складних умовах зростаючої глобалізації Індія демонструє унікальні моделі економічного розвитку, яким властиві певні особливості і специфічні (азійські) риси. Найважливішим наслідком втілення у життя цих моделей з точки зору  аналізу структури, методів і перспектив світового  глобалізаційного процесу є високі темпи економічного зростання і значне розширення  міжнародного поля конкуренції цих країн. Для Індії основною відмінною рисою моделі економічного розвитку  був «прорив» у сфері послуг: інфраструктура країни  знаходилася в поганому стані, іноземні інвестиції не були великими. Зробивши вибір на користь розвитку на основі послуг, вона обійшла проблеми нестачі фінансів (заощаджень), поганої інфраструктури і малого об'єму прямих іноземних інвестицій, що затримували промислову модернізацію країни. Керівництвом країни був зроблений натиск на сильні сторони індійського суспільства: добре освічену частину робочої сили, компетентність в галузі інформаційних технологій і вільне володіння англійською мовою (надзвичайно важливе для розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, далі – ІКТ). Результатом такої політики стало активне поширення послуг, що спираються на  ІКТ: розробки програмного забезпечення, аутсорсінгу технологій (або бізнес-процесів), мультимедія, управління мережами і системою інтеграції. Головною особливістю є те, що незважаючи на зростаючу відкритість на світовому ринку, Індія робить головну ставку на свої внутрішні ресурси.

Індія, як і Китай, має можливість застосування стратегії галузевої диверсифікації на відміну від інших економік тихоокеанського регіону з меншим населенням. Обрання країною стратегії розвитку галузей нової економіки, зокрема біотехнології, інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), передбачають необхідність формування в країні базових компонент моделі економіки, що базується на знаннях. У цих галузях Індія має високий рівень міжнародної конкурентоспроможності.

Основою розвитку в Індії високотехнологічних виробництв є потужна система створення знань, яка включає розгалужену систему навчальних закладів, серед яких 380 університетів і 11200 коледжів. Щорічно на ринок праці приходять 50 тис. фахівців у галузі комп’ютерного забезпечення та 360 тис. інженерів.

З метою розвитку науково-дослідної діяльності корпорацій, що зареєстровані в Індії, уряд запровадив ряд пільг, зокрема усунення мита на ввезення обладнання для проведення досліджень  і зразків стандартизованої фармацевтичної продукції; включення витрат на НДДКР до валових витрат і відповідне зменшення прибуткового податку; запровадження 10-річних податкових канікул для приватних науково-дослідних установ; застосування 40% норми амортизації на інвестиції в обладнання або будівництво виробничих потужностей на основі технологій, які розвинуто в країні. Навчальні заклади, науково-дослідні установи та асоціації отримали 125% звільнення від оподаткування прибутковим податком. Компанії із 100% національним воло-дінням, які виробляють продукцію за технологією, створеною в Індії та запатентованою в США, Японії та принаймні в одній з європейських країн, звільняються від сплати мита на три роки.

Податкова система Індії спрямована не лише на розвиток науково-дослідної діяльності, але і є дуже сприятливою для іноземного інвестора. З метою розвитку конкурентоспроможних у глобальному масштабі виробництв активно використовується механізм вільних економічних зон.  Усім інфраструктурним проектам також надано можливість користування режимом податкових канікул. Всі галузі національної економіки, крім ядерної енергетики, лотерей і тоталізаторів, є відкритими для іноземних інвесторів. Саме тому дослідження 2011 року показало, що Індія знаходиться на 3 місці серед найбільш привабливих країн інвестування.

На початку нового тисячоліття керівництво Індії взяло твердий курс на перетворення держави у регіональну наддержаву. Індія має намір увійти в число економічних і військових лідерів світового співтовариства, для чого їй просто необхідно було переглянути основні напрямки у розвитку свого флоту. У стислі терміни в країні був розроблений документ під назвою «Перспективний план військово-морського будівництва». На даний час в Індії діє вже друга його редакція. Головною метою цієї амбітної програми є створення сучасних і сильних ВМС до 2022 року.  
 
Оновлені ВМС повинні вміщувати у себе всі сучасні досягнення і володіти сетецентричними можливостями і здатністю з достатньою ефективністю вирішувати всі поставлені перед ними завдання. Зокрема, вести бойові дії у збройному конфлікті будь-якого ступеня інтенсивності (від локального до світового) і реалізовувати політику ядерного стримування через індійську прибережну зону, брати участь у миротворчих і гуманітарних операціях. 

Особливу увагу Індія  приділяє захисту індійських національних інтересів у Світовому океані. І це бажання виглядає сьогодні цілком обґрунтованим. За даними світового банку до 2020 року індійська економіка вийде на 3-е місце у світі (багато в чому вона зав'язана саме на морському транспорті).

За офіційною інформацією, переважна частина торгівлі Індії (77% по вартісному показнику і 90% за об'ємом) проводиться за допомогою морських перевезень. До цього варто додати ще той факт, що 97% нафти добувається для Індії безпосередньо на шельфі або ж завозитися у країну танкерами. 

Індія є прикладом стратегії  включення. Головними характеристиками цієї стратегії є структурованість та поетапність. 40 років поступово  і цілеспрямовано Індія готувала власний економічний прорив. За спрямованістю  і методами ця підготовка мала, по суті, глобалізаційний характер. Концептуальний зміст індійської стратегії полягає у формулюванні засад довгострокової державної політики синхронізації промислового, наукового й освітянського розвитку. Індія активно делегувала перспективну молодь у провідні навчальні заклади Заходу і Радянського Союзу і водночас ретельно розбудовувала власну науково-промислову і освітянську інфраструктури. Країна протягом 40 років постійно інвестувала кошти в провідні науково-навчальні заклади, переважно в індійські технологічні інститути. Це фактично був власний шлях Індії до глобалізації з використанням випереджаючих технологій економічного розвитку. В результаті було сформовано інтелектуальний фонд країни, потужний середній клас, що складався з кваліфікованих спеціалістів у галузі високих технологій.

Найважливіші наслідки подальшого прогресу специфічних рис в стратегії розвитку Індії можуть привести до істотних зрушень в сучасному євро-атлантичному глобалізмі. Демонструючи оригінальні стратегії інтенсивного економічного розвитку і обстоюючи національні інтереси, Індія керується адекватною оцінкою процесу глобалізації. Активне «втягування» Індії в глобалізацію в останні роки, міцніюча індійсько-китайська співпраця (що не спостерігалася у широких масштабах раніше), а також співпраця між нею і іншими азійськими країнами, зростаюча тенденція до взаємного доповнення економік та інші нові тенденції, дають підстави говорити про можливість формування так званої «азіатської моделі» глобалізму, яка вже сьогодні починає відчутно впливати на «старий, західний» глобалізм, таким чином корегуючи і видозмінюючи останній.