Проблемы сотрудничества Украины со структурами безопастности Европы

Безпека держави це складна, багаторівнева система, що включає  в себе значну кількість складових, це, наприклад: економічна безпека, воєнна безпека та ін. Але однією з найголовніших, на мою думку, є соціальна безпека, тобто безпека людини. Бо держава  це, в першу чергу, її населення, люди, що проживають в ній, і якщо вони не захищенні (відсутній належний рівень їх безпеки, правової безпеки), то і відсутня безпека держави.

Саме через це, мною було обрано до розгляду питання співпраці та перешкоди в ній України з Радою Європи у сфері захисту прав людини, забезпеченню її безпеки.

Безпека людини - стан захищеності  людини від факторів небезпеки на рівні його особистих інтересів  і потреб, захист життя, здоров'я, гідності кожної людини, його конституційних прав і свобод, забезпечення в повному обсязі свободи совісті та політичних переконань.

Безпека людини в Україні забезпечується, перш за все, Конституцією України, правозахисними органами (МВС) та ін. Але заради підвищення рівня захищеності населення, доведення  його до визначених міжнародних стандартів, наша держава співпрацює з різними міжнародними організаціями з захисту прав людини і важливе місце в цій сфері займає співпраця з Радою Європи. Ціллю якої (РЄ) є побудова Європи, що ґрунтується на принципах свободи, демократії, захисту прав людини і верховенства закону та права.

Україна стала членом Ради Європи 9 листопада 1995 року, але співпраця відбувалася й раніше.  15 вересня 1995 р. у Києві відкрито Центр інформації та документації Ради Європи, на базі якого у 2001 р. створено Бюро інформації Ради Європи в Україні.

Одним з важливих напрямків сприяння Ради Європи соціально-правовому розвитку нашої держави є наближення правових стандартів в Україні до стандартів Ради Європи в галузі прав людини та верховенства права шляхом приєднання України до конвенцій, які складають договірну базу Ради Європи, це наприклад: Часткова угода про Європейську Комісію "За демократію через право" (Закон України про приєднання від 22 листопада 1996 p.); Європейська конвенція з прав людини та Протоколи №№ 2, 11 до неї (дата підписання - 9 листопада 1995 р., Закон України про ратифікацію від 17 липня 1997 p., дата депонування - 11 вересня 1997 р., дата набуття чинності для України  - 11 вересня 1997 p.); Європейська соціальна хартія (дата підписання - 2 травня 1996 p.); Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (дата підписання - 2 травня 1996 p.); План дій РЄ щодо України на 2008 – 2011 рр.  та ін. Наша країна є стороною 75 юридично-зобов’язуючих інструментів РЄ (станом на грудень 2010 року).

Основними напрямами співробітництва  України та РЄ є захист прав людини, демократичний розвиток, зміцнення  соціальної єдності, розвиток місцевої демократії, міжкультурний діалог, а також молодіжна політика і  спорт.

Основними досягненнями участі України у діяльності РЄ є створення системи захисту прав людини (через участь в договорах РЄ), інтеграція національної правової системи в європейську, зміцнення та розбудова демократії, сприяння у проведенні реформ, зокрема, конституційних, правових, соціальних тощо.

Головні проблеми у відносинах з РЄ знаходяться у площині  практичної реалізації взятих зобов’язань, насамперед в імплементації законодавства  у відповідних галузях. Сьогодні Україна ще належить до числа країн-членів Організації, щодо яких діє процедура моніторингу з боку ПАРЄ. Набувши членства в РЄ, Україна взяла на себе низку зобов’язань у сфері реформування чинного законодавства на основі норм та стандартів РЄ. Переважна кількість цих зобов’язань вже виконана. Основними невиконаними зобов’язаннями є схвалення та введення в дію базових конституційних законів, ухвалення Закону України «Про адвокатуру», передача відповідальності за управління пенітенціарною системою, виконання вироків та реєстрацію осіб, які прибувають до країни або виїжджають з неї до Міністерства юстиції, створення суспільного телерадіомовлення України.

 

З-поміж інших питань, що потребують вирішення, є необхідність запровадження на законодавчому  рівні механізму ефективної імплементації  рішень Європейського суду з прав людини. 

Не менш проблемним питанням співробітництва України з РЄ на нинішньому етапі є забезпечення реформування судової системи, зокрема приведення її у відповідність до європейських норм згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії, посилення боротьби з корупцією, подальше удосконалення конституційного процесу.

Негативний вплив має  і те, що через значне зростання кількості звернень українських громадян до Європейського суду з прав людини Україна посідає третє місце за кількістю обвинувальних вироків, винесених проти неї (Туреччини -159 вироків, Росії – 121, України – 105 вироків.). Переважна більшість звернень проти України стосуються невиконання судових рішень.

Найбільший негативний вплив у стосунках України  з РЄ в співпраці з захисту  прав людини є не досконалість системи забезпечення виконання законодавства в нашій країні. Тут мається на у вазі, в першу чергу, корумпованість в Україні судів, силових структур (МВС), органів, що повинні захищати права населення. Існує значна кількість прикладів, коли силові структури захищають інтереси не громадян, на стороні яких стоїть закон, а інших осіб, що порушують закон (маю на увазі хабарництво). Система з захисту прав людини та забезпечення її безпеки працює не дотримуючись законодавства, а керуючись власними інтересами.

Отже, співпраця України  з Радою Європи в галузі забезпечення прав людини, її безпеки, має певний позитивний вплив. Мова йде про наближення нашого законодавства до європейських стандартів, що наближує нас до Європи. Але головним аспектом є не законодавча база рівня європейських країн, а саме, як виконується закон в нашій державі, і, це є головною проблемою в співпраці України з РЄ. Через корумпованість нашої системи, що забезпечує виконання законодавства країни та захисту населення, ті закони, котрі приймаються не надають позитивного впливу і фактична ситуація в країні з забезпечення захисту населення залишається негативною. Не виконання своїх обов’язків з захисту населення  державними структурами створює проблеми в співпраці України та РЄ і не забезпечує належного рівня безпеки населення і як наслідок відсутня безпека держави в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел та літератури

 

1. Участь України у договорах Ради Європи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/index4.htm

2. Бондаренко Т.В. Співробітництво України з Радою Європи: проблеми та перспективи / Т.В. Бондаренко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lku.ua//uk/publish/article%3Fart_id=224228222

3. Європейський Суд  з прав людини. Рішення щодо  України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.khpg.org/index.php?r=1.2.

4. Шепель Т. Українці і Європейський суд з прав людини / Т. Шепель [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3404