Об'єкти порівняльного правознавства

§ 4. Об'єкти порівняльного правознавства

   Перш ніж звернутися  до об'єктів порівняльного правознавства,  необхідно розглянути різницю  між поняттями предмета та  об'єкта наукового пізнання. Як  відомо, кожна окрема наукова  галузь відображає якусь конкретну  сукупність об'єктивних закономірностей, що становлять предмет цієї науки. Сукупність же явищ і процесів об'єктивної дійсності, що їх вивчає наука в процесі пізнання свого предмета, розглядаються як об'єкт цієї науки. Виходячи з цього, об'єктом будь-якої юридичної науки є держава і право, або державно-правова реальність. Предметом її є ті закономірності, які існують у цій реальності. Встановлення об'єкта дає досліднику можливість визначити межі своєї роботи та методологічно вірно здійснити дослідження.

   Окремими об'єктами порівняльного правознавства є:

   1) правова дійсність,  або правова реальність — загальний  об'єкт порівняльного правознавства  як юридичної науки (стан і  зміни в державно-правовій сфері:  процеси розвитку зарубіжних  держав, їхньої правової політики тощо);

   2) правова сім'я  — специфічний об'єкт порівняльного  правознавства. Інші юридичні  науки досить рідко звертаються  до дослідження правової сім'ї,  тоді як для порівняльного  правознавства — це один з  основних об'єктів.

   Вивчення романо-германської, англо-американської, релігійно-традиційної та інших правових сімей збагачує знання про правову картину світу;

   3) правові системи  окремих держав — один з  найважливіших об'єктів порівняльного  правознавства;

   4) правові вчення, концепції і правові погляди. Для порівняльного правознавства традиційним є вивчення насамперед розбіжностей у рівнях національної правової свідомості і правової культури;

   5) національне законодавство.  Цей об'єкт порівняльного правознавства  часто привертає увагу компаративістів,  оскільки дозволяє їм дослідити  загальні характеристики законодавчих  систем, тенденції їхнього розвитку, основні особливості. Йдеться,  зокрема, про порівнянність критеріїв класифікації галузей, предметів і обсягів регулювання в межах галузей, про співвідношення різних галузей.

   Завдяки таким  дослідженням установлюється реальна  роль закону в системі джерел  права;

   6) галузі, підгалузі  законодавства і нормативні масиви. Усередині однієї правової сім'ї галузева класифікація в основному збігається, хоча внутрішнє наповнення цих елементів може відрізнятися;

   7) правові інститути  — комплекси правових норм, що  регулюють однорідні суспільні  відносини. Інститути договорів, правосуб'єктності, відповідальності, виборчі системи — лише деякі приклади з цієї області;

   8) закони та інші  правові акти є одним з найбільш  поширених об'єктів порівняльного  правознавства. Це пояснюється,  головним чином, потребами законотворчості. Доступність іноземних законів робить їх найбільш придатним нормативним джерелом для порівняння і використання;

   9) правові норми,  які нерідко є самостійним  об'єктом порівняльного правознавства;

   10) юридична техніка,  тобто сукупність прийомів і правил структурування і вираження правових норм, побудови правових актів. У кожній правовій системі можна знайти чимало специфічних прийомів юридичної техніки, що відображають як особливості мови і культури, так і традиції законодавчого процесу.

   Наведений перелік об'єктів порівняльного правознавства не є вичерпним. До об'єктів може бути віднесено будь-який елемент правової системи (правосвідомість, юридична освіта, правозастосовна практика тощо