Міжнародний туризм

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Туризм як багатогранне  суспільне явище

1.1. Історія розвитку  туризму

1.2. Міжнародний туризм  як соціально-економічне явище

1.3. Географія туристичного попиту

2. Сегменти індустрії  міжнародного туризму

2.1. Індустрія міжнародного  туризму

2.2. Сучасний ринок міжнародного туризму

2.3. Сегментація ринку  туристичних послуг

3. Основні тенденції  та перспективи розвитку міжнародного  туризму в майбутньому

Висновок

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Сучасна туристична сфера  швидко прогресує. Її розвиток сприяє активному економічному зростанню багатьох країн світу. Проте на розвиток туристичної галузі господарства окремої держави істотно впливають світові тенденції розвитку туризму.

Сьогодні туризм став самостійною галуззю господарства. На  його частку припадає майже 6 % світового валового національного продукту, 5 % усіх податкових зборів та 7 % світових інвестицій.

Розвиток туристичної  галузі сприяє збільшенню надходжень до бюджету, створенню нових робочих  місць, розвитку інфраструктури, будівництву нових туристичних об’єктів, посиленню охорони та реконструкції існуючих історико-культурних пам’яток, охороні природи. У багатьох країнах світу туризм став важливим джерелом доходів бюджету і належить до найперспективніших галузей національної економіки. Розбудова рекреаційно-туристичної галузі та посилення її впливу на економічний розвиток стали одним із пріоритетних напрямків розвитку світового господарства.

Мета роботи полягає  у характеристиці сучасних тенденцій  розвитку міжнародного туризму.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: коротко описати історію туризму; визначити чинники, які сприяють розвитку туризму; виділити основні туристичні макрорегіони світу; охарактеризувати вплив міжнародного туризму на економічний розвиток та довкілля; вказати перспективи розвитку міжнародного туризму.

Основні завдання роботи:

• дослідити історію міжнародного туризму;
• з’ясувати причини його розвитку і фактори привабливості окремих держав;
• визначити його роль у розвитку як світового господарства, так і окремих країн;
• виявити закономірності цього явища, його динаміку та тенденції в різних країнах;
• зробити певні прогнози.

 

1. ТУРИЗМ ЯК БАГАТОГРАННЕ  СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ

 

1.1. Історія розвитку  туризму

Всю історію розвитку туризму можна розділити на чотири основні етапи:

• Перший — з найдавніших часів до 1841 року — це початковий етап розвитку туризму.
• Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення організованого туризму.
• Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії туризму.
• Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму.

Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, н нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали наші предки. Основними чинника­ми, що спонукали наших предків мандрувати, були:

• потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності;
• людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ.

Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен. Первісна людина, як правило, створювала собі житло біля во­доймищ: річок, озер, морів. Це давало їй можливість не тільки мати продукти харчування, яких багато у водоймищах, але й, завдяки пересуванню з одного місця до іншого, освоювати ото­чуючий світ, знаходити місцевості з більш комфортними умовами життя, отримувати нові можливості.

Первісні люди ство­рювали  перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще орієнтуватися на місцевості. Усе це за­кладало підвалини майбутніх подорожей на далекі відстані. Однак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і примусовий характер. Як правило, це були міграції до більш сприят­ливого місця проживання.

В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному  виробництві та управлінні, з’явилися  категорії людей, які постійно подорожували.

Для першого етапу  розвитку подорожей і туризму  були характерні такі риси:

1. Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших народів, налагодженню економічних, культурних та політичних відносин між ними.
2. З історії ми знаємо, що багато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло, в тогочасному розумінні цього слова). Серед них можна назвати відомого мореплавця, венеціанського купця ХІІІ ст. Марко Поло, який залишив нащадкам книгу спогадів, що правдиво змальовувала культуру та побут народів Сходу та довгий час була керівництвом для складення географічних карт.
3. Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різні епохи, особливо в епоху Середньовіччя. Виконання віруючими релігійних призначень, прочанство сприяли тому, що для прочан створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями (своєрідне екскурсійне обслуговування).

Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися  в по­дальшому туристи. Прикладом цього може бути Києво-Печерська лавра, яка мала для обслуговування про­чан у ХVII ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожуючих, у питаннях збереження здоров'я та життя. Цьому сприяли сам статус прочанина та різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії; наприклад, організацією прочанства займався Мальтійський орден).

4. Розвиток культури і мистецтва. Природно, що з'яви­лася певна категорія подорожуючих з метою ознайомитися зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша категорія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови.
5. Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення.
6. Збільшення частки вільного часу в суспільстві є та­кож важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

Характер подорожей  на першому етапі розвитку був  здебільшого стихійним і вимушеним.

Види подорожей на цьому етапі можна класифікувати  за засобами пересування: пішохідні мандрівки; з використанням ранніх транспортних засобів; з використанням тварин.

За мотивами подорожі поділялися на пізнавальні, розважальні, оздоровчі, торгові, дослідницькі, прочанство, військові походи, морські експедиції.

Незважаючи на розвиток окремих напрямків туризму, розширення спектру цілей подорожей і навіть на проведення окремих заходів та будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, харчування, розваг для подорожуючих, туризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості.

Деякі комерційні заходи окремих осіб та організацій, які допомагали у здійсненні подорожей, були відособленими. Системною організацією таких заходів ніхто не займався. З XVIII ст. епізодично туризм існував, але не був окремою галуззю цілеспрямованої діяльності. Така ситуація у розвитку туризму спостерігалася майже в усіх розвинених країнах до другої половини XIX століття. Але незважаючи на те, що туризм на першому етапі розвитку не був окремою галуззю економіки та всеохоплюючим масовим явищем в суспільстві, доступним більшості, все ж та­ки він виконував властиві йому суспільні функції, а саме:

• пізнавальну;
• економічну;
• соціокультурну;
• рекреаційну (або оздоровчу);
• політичну;
• виховну.

Другий етап розвитку туризму характеризується появою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук.

У 1841 р. він, будучи Головою товариства тверезості, організував подорож для членів цього товариства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, екскурсію.

Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для багатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтися в Європі. Ось чому 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

• розвиток науково-технічного прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з’явилися нові види транспорту, які зробили подорожі більш комфортними та швидкими, будувалися дороги, створювалися нові засоби комунікації);
• туризм формується як окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, службовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, буржуазія);
• створювалася туристична інфраструктура (туристичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).
• з'являлися перші туристичні кадри (менеджери туризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори);
• створювалися  нові  туристичні  центри,  курорти, розвивали старі.

Отже, туристична галузь у цей період перебувала в процесі  становлення.

Для третього етапу розвитку туризму характерні такі риси:

• туризм як галузь економіки вже існує;
• швидко формується туристична індустрія;
• з'являються державні та міжнародні туристичні організації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;
• офіційно встановлюються відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати подорожі людям, зайнятим на виробництві;
• розширюється географія туристичних подорожей.

Четвертий етап розвитку туризму характеризується такими рисами:

• значне зростання добробуту населення;
• збільшення частки вільного часу;
• на державному рівні встановлені обов'язкові оплачувані відпустки для працюючих;
• активно функціонує та розвивається туристична ін­дустрія;
• туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;
• створені та функціонують основні міжнародні туристичні організації;
• туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;
• туризм стає одним із чинників глобалізаційних процесів у світі.

Простеживши закономірності розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу.

 

1.2. Міжнародний туризм  як соціально-економічне явище

Останні десятиліття XX —  початок XXI ст. стали періодом якісних  змін у структурі та джерелах економічного зростання у світі, зумовлених новими потребами та мотивами поведінки людини в інформаційному суспільстві, інтегрованістю міжнародного співтовариства з метою взаємопізнання та взаємозбагачення.

Особливого розвитку набула індустрія міжнародних туристичних  послуг, стимульована зростанням чисельності та доходів населення в індустріальних країнах, збільшенням часу на відпочинок, значним поліпшенням транспортної інфраструктури.

Сучасний міжнародний туризм є  одним із найважливіших чинників економічного та соціального розвитку суспільства. Він впливає на темпи економічного зростання, поліпшення показників торгового балансу, зменшення безробіття та стабільність валютного курсу в державі.

Міжнародний туризм розвивається всупереч таким негативним факторам, як політична  та економічна нестабільність у багатьох частинах світу, посилення тероризму, коливання валютних курсів, нестабільні ціни на нафту тощо.

Середньорічні темпи зростання  міжнародного туризму становлять 4— 5 %. Однак, у 1991 р. унаслідок воєнних  дій у Перській затоці та значного зменшення потоку туристів у країни Перської затоки, східної частини Середземного моря та Північної Африки цей показник становив 1,5 %, а вже наступного 1992 р. зріс до 8 %.

У 2010 р. кількість міжнародних поїздок порівняно з 2009 р. зменшилась на 1,3 % і становила 689 млн.