Международний тероризм

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Інститут історії, політології і міжнародних відносин

 

 

 

 

Курсова робота

Міжнародний тероризм

 

 

 

Науковий керівник :

Слободян Тетяна Зеновіївна

Виконала:

Студентка групи МВ – 31

Хомин Христина Романівна

 

 

 

 

 

Івано – Франківськ

2013

Зміст

1.Історія виникнення та розвитку тероризму………………………..

2. Міжнародний тероризм у сучасному світі…………………………

   2.1 Найвідоміші терористичні  організації…………………………..

  3.Міжнародна боротьба  з тероризмом……………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Історія виникнення  та розвитку тероризму.

1.1 Тероризм на  ранніх етапах свого розвитку

      Терор як метод вирішення виникаючих політичних та ідеологічних проблем має досить давню історію. Людина зіткнулася з терором ще в епоху ранніх цивілізацій. І з тих пір низка замовних вбивств, замахів, заколотів, змов і переворотів становить багато сторінок людської історії.¹

     Однією з найбільш ранніх в історії угруповань, що вдалися до насильства з метою викликати суспільний резонанс, були сикарії – таємна секта, що діяла на територіях, нині займаних або окупованих Ізраїлем, в 60-х - 70-х рр. н.е. За повідомленням Йосипа Флавія, сикарії застосовували наступну тактику: «вони змішувалися під час свят з народною юрбою, яка звідусіль стікалася в місто для відправлення своїх релігійних обов'язків, і з легкістю різали тих, кого бажали. Нерідко вони з'являлися також у повному озброєнні у ворожих їм селах, грабували і спалювали їх . Улюбленою зброєю сикаріїв був кинджал чи короткий меч (сика), який вони ховали під одягом. Сикарії знищили будинок первосвященика Ананії, а також палаци представників династії Іродів, вони спалили публічний архів, щоб знищити розписки боржників, що передбачає форму якогось соціального протесту. У Тацита згадується, що сикарії спалювали зерносховища і виводили з ладу системи водопостачання в Єрусалимі. Це були екстремісти, налаштовані і проти влади Риму, а також проти євреїв, що стояли за мир з Римом.²

      Провідний науковий співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні Уолтер Лакер у своїй книзі «Тероризм» , пише про те, що до цього моменту так і не ясно чи керувалися сикарії у своїх діях виключно релігійними переконаннями, або їх боротьба носила соціальний підтекст. З деяких джерел випливає, що у сикаріїв була розроблена доктрина, так звана «четверта філософія», щось на кшталт юдейського протестантизму. Вони вважали, що коряться одному лише Богу, не визнаючи над собою ніякої земної влади. Інші автори наголошують на тому, що сикарії очолювали рух соціального протесту, налаштовуючи низи проти багатих верхів. Однак, за переконаннями Йосипа Флавія, сикарії були звичайнісінькими розбійниками, яких використовували вороги Риму, а їх заклики до справедливості і виконанню Божественної волі служили лише прикриттям їх непристойних, корисливих цілей.

      Через багато століть ми знаходимо поєднання релігійного месіанства і вбивств з політичним підтекстом у секті ассасинів, що отримала велику популярність на Заході, відділившись від ісмаїлітів. Вони з'явилися в XI столітті і прославилися у боротьбі проти турків – сельджуків і хрестоносців, але були розгромлені монголами в XIII столітті. Інтерес вчених до них в останні роки зріс, оскільки багато що в їх тактиці, в їх переконаннях, в методах нагадує сучасних терористів.

     На початку  90-х рр. XI сторіччя виходець з іранського Хоросана Хасан ас – Саббах звернувся з полум'яною проповіддю ісламізму, протиставивши себе іншим мусульманам, і «невірним» хрестоносцям. Він захопив високогірну і практично неприступну фортецю Аламут і кинув виклик правлячої тоді в Ірані династії Сельджуків. У чомусь Хасан ас – Саббах мало відрізнявся від місцевих феодалів. Його піддані рили в околицях Аламута канали з водою, зміцнювали цитадель, платили данину продовольством, поставляли воїнів для захисту від нападів війська сельджуків. З Аламута ассасіни здійснювали набіги на інші області ослабілої імперії Сельджуків, аж до Сирії, вбивали місцевих правителів.³

     Їх природними ворогами стали хрестоносці. Розповіді про жорсткості ассасинів увійшли до європейського фольклору завдяки вцілілим хрестоносцям, які повернулися до дому.  Про терористичну діяльність секти «проковтувачів гашишу» у своїх творах згадував і відомий мандрівник Марко Поло. Ассасинам вдалося вбити Конрада Монферратського, який правив Єрусалимським королівством. Але їх ворогами були і сунітські правителі. Вони двічі намагалися вбити Салах ад – Діна, але невдало. Ассасіни нерідко видавали себе за представників інших релігій, у тому числі і християн. Вони не користувалися ні отрутами, ні метальними снарядами. Їх зброєю був кинджал, і не тільки в силу його високої надійності, але й тому, що у вбивстві за допомогою кинджала вони вбачали щось ритуальне. Секта відрізнялася високою дисципліною і, вживаючи сучасне слово – конспірацією. Ассасіни вітали мучеництво і смерть в ім'я своєї віри, були переконані, що їх життя і смерть послужать «істинному ісламу», а після смерті їх, природно, чекає рай.

       Саме слово «ассасін» - «вбивця», як і похідне від цього кореня дієслово - вбивати, яке увійшло в деякі європейські мови, сходить до арабського кореня – «Хашиш» - відомому наркотику. Вживаючих «Хашиш» називали «хашшашіни», що при зникненні «ха» і перетворенні «ша» в «ес» призвело до появи слова «ассасини». Майбутніх ассасинів нібито занурювали в наркотичний сон з допомогою гашишу, сплячими їх переносили в сад, де вони могли насолодитися гуріями, тобто представити себе в раю, куди вони потраплять, здійснивши богоугодну вбивство і загинувши. Деякі дослідники вважають, що вбивцю просто накачували наркотиками перед вчиненням «операції».⁴

       До організацій, які вдаватися до насильства з соціально – політичними цілями можна віднести американський Ку – клукс – клан. У США існував не один клан, а три. Перший виник на Півдні США в травні 1866 відразу після громадянської війни. Негритянська емансипація була головним ворогом цієї таємної організації, охоче вдавалася до насильства, особливо по відношенню до афро – американців. Перший Ку – клукс – клан був поширений переважно в сільських районах Сполучених Штатів, члени його діяли, незважаючи на претензійну дисципліну спонтанно і самостійно.

     Другий клан (існував приблизно з 1915 по 1944 р.) також дотримувався ідеології переваги білих, але одночасно вважав себе носієм американського патріотизму. Саме в ці роки Ку – клукс – клан стає загальнонаціональним явищем. У нього входили не тільки жителі півдня, а й жителі практично всіх штатів. У 1924 р. чисельність організації становила близько 2 млн людей. На місцевому рівні Ку-клукс-клан виступав у ролі охоронця моральності та моралі: його члени переслідували бутлегерів (самогонників), гравців у азартні ігри і навіть чоловіків, які били своїх жінок.⁵

    Ку-клукс-клан «другого скликання» активно ітегрувався в політичний істеблішмент американського Півдня. Як на рівні штатів, так і на місцевому клан активно займався бізнесом. Однак, до 1930 р. його чисельність скоротилася до 30 тис. чоловік. причиною тому стали фінансові та політичні колотнечі Клан був офіційно розпущений у квітні 1944року.

     Фінальною точкою його існування став федеральний позов на 685 тис. доларів у зв'язку з несплатою податків. У результаті клан позбувся своїх пільг і привілеїв і швидко зійшов нанівець.

      Відродження клану після Другої світової війни Самуелем Гріном було пов'язано з охопивши Сполучені Штати страхом комунізму і русофобією. У 1960 рр. члени клану стали більш жорстокими до негритянського населення, який боровся за свої громадянські права. Третій клан зберіг свої ідеологічні позиції «вищості білих» до наших днів, проте якими-небудь ефективними діями себе не проявив.⁶

      В 1970-х роках ку-клукс-клан пережив своє третє народження. У проміжку між 1975 і 1979 роками чисельність організації зросла з 6,5 до 10 тис. чоловік. Але завдяки діям уряду головні ідеологи були арештовані і рух не дало розповсюдження. В 1993 "Невидима імперія" була розпущена, але один з ідеологів вже організував свій підрозділ Клану - "Білих конфедератів", хоча в них були лічені одиниці членів руху. ⁷

     Ку – клукс – клан у масовій культурі:

•"ККК" присвячена одна з серій популярного мультфільму  Південний парк. Також Ерік Картман, герой цього мультфільму, в серії "Кон'юнктивіт" носить костюм, що нагадує діячів "ККК".

•У фільмі " Час убивати "бойовики Ку-Клукс-Клану намагаються  натиснути на присяжних і схилити  їх до вигідного для політиків  вердикту.

•У фільмі "Камера" Молодий адвокат Адам Холл ( Кріс О'Доннелл) береться за непросту справу: йому належить захищати людину Сема Кейхола ( Джин Хекмен), засудженого до смертної кари на електричному стільці в одиночній камері за злочин, скоєний 30 років тому. Тоді Сем був активістом Ку-Клукс-Клану і виявився винним у смерті двох єврейських хлопчиків.

•У четвертій серії  серіалу " Підпільна імперія "шериф  Атлантик-сіті вривається на засідання ККК і заарештовує главу засідання за підозрою у вбивстві чорношкірого робітника.⁸

1.2 Терористи і радикали ХІХ – ХХ століття

      Систематичні  терористичні акції в Європі, Америці, на Близькому Сході  починаються з другої половини  ХІХ століття. З самого початку  ця течія розділилася на декілька  чітких рукавів. Так, в Росії  ліворадикальні угрупування вели  боротьбу з самодержавством терористичними  методами в 1878 – 1881 роках., а  потім – на початку ХХ століття.

     Радикальні  націоналістичні угрупування –  вірмени, ірландці, македонці, серби  – користувалися терористичними  методами в боротьбі за національну  автономію і незалежність.

     В 90-ті роки ХІХ століття анархісти повели «пропаганду діями» - тобто вбивствами – в Франції, Італії, Іспанії і США. Відмітимо, що теоретики і практики тероризму ХІХ століття значну увагу приділяли не тільки ідеологічному змісту терористичного акту, але і його зовнішній атрибутиці. Зухвальство і видовищність терактів, на їх думку, повинні були мати серйозний психологічний вплив не тільки державне правління, але і на маси в цілому.

    А саме в  90- ті роки ХІХ століття заявили  про себе вірменські терористи,  які виступали проти турецьких  гнобиелів. Нові вилазки терористів – вірменів мали місце в 1918 р. і призвели до знищення ряду турецьких державних чиновників, замішаних у масовому знищенні вірменів у роки Першої світової війни. У ті роки, коли вірменські екстремісти тільки починали свою боротьбу проти турків, виникла ще одна антитурецька сепаратистська організація - македонська. Називалася вона ВМОРО – Внутрішня македоно-одринська революційна організація. Заснована в 1893 р. у Салоніках. ВМОРО спочатку займалася виключно пропагандою. Однак з часом це підпільне товариство перетворилося у воєнізований рух, поєднувало індивідуальний терор із підготовкою до масового повстання. Македонія в ті роки так і не знайшла незалежності: у 1912-1913 рр. вона була поділена між Грецією, Болгарією і Сербією, а ВМОРО перетворилася на урупування, яке складалося з найманих бандитів і політичних вбивць.⁹

    Терористична активність в Сполучених Штатах Америки наприкінці XIX початку XX ст. мала риси соціального протесту. Причиною так званого «робочого тероризму» були не політичні пристрасті учасників, а скоріше, почуття розгубленості, відчуженості від суспільства, характерне для робітників іммігрантів, які опинилися в новій країні і відчували себе об'єктами постійної дискримінації й експлуатації. Найкривавішими терористичними актами тих років стали: вибух бомби під час мітингу робітників у Чикаго, в результаті загинуло 12 людей (4 травня 1886 р.); вибух у будівлі ре редакції газети «Лос-Анджелес Таймс», загинув 21 чоловік (1910 р.); вибух бомби на Уолл-Стоїть в Нью-Йорку (1920 р.), загинули 40 людей, 300 отримали поранення. Слід зазначити, що американський тероризм тієї пори переслідував вузькі соціальні завдання і не був націлений на зміну політичної системи США.¹⁰

      Ще однією країною, де тероризм виступав істотним фактором політичного життя, була Іспанія. Завоювання Наполеоном Іспанії спровокувало появу народного руху, який сформулював принципово нову концепцію ведення бойових дій, так звану «герилью». Герілья - похідне від іспанського слова guerra, дослівно означає «маленька війна».

     Для Іспанії XIX століття ознаменувалося бурхливими спалахами насильства, особливо в період так званих «Карлістських воєн». Зростання робітничого руху супроводжувався застосуванням насильства і використання методів тероризму. Іспанія пережила свою «епоху замахів» в 1890-і рр., Рецидиви тероризму і цій країні були відзначені в 1904-1909 рр., а потім в період І світової війни.¹¹

     Західну Європу  захлиснула хвиля виступів анархістів  одержимих ідеєю «пропаганди  діями». «Подвиги» Равашоля, Вайана і Анрі між 1892 і 1894 рр. викликали у Франції чималий громадський резонанс.

 

 

 

      Тероризм в ті роки носив переважно індивідуальнний характер. Жертвами, як правило, ставали провідні політичні діячі того часу. Серед них : американський президенти Маккінлі та Гарай Філд, президент Франції Карно, прем'єр – міністр Іспанії Антоніо Кановаса, австро – угорська імператриця Елізабет, король Італії Умберто. Терористи здійснили кілька невдалих замахів на Отто фон Бісмарка і німецького кайзера Вільгельма.

¹ http://rumagic.com/ru_zar/religion/kurbanov/0/j47.html

² Азия и Африка сегодня. 2008.- №4

³ Азия и Африка сегодня.

⁴ Ходжсон М. Дж. С. Орден ассассинов. Пер. с англ. Иванова С. В. / М. Дж. С. Ходжсон. – М.: Вече, Евразия, 2006. – 464 с.: ил. – ( Тайные общества, ордена и секти). – с. 125

⁵ Азия и Африка.

⁶ http://topwar.ru/22393-ku-kluks-klan-istoriya-belogo-dvizheniya.html