Економічна безпека України

Економічна  безпека України.

1. На основі індикаторів, викладених у Додатку 1 до Методики розрахунку рівня економічної безпеки України, оцінити стан макро- та зовнішньоекономічної безпеки України.     

Якщо говорити про макроекономічну  безпеку України, то слід відзначити, що через високу частку тіньової економіки економічні, фінансові та трудові ресурси розподіляються неефективно, що спричинює податкові втрати для державного бюджету та росту корупції. Порівнюючи макроекономічні показники України із середньоєвропейськими, можна дійти висновку, що незважаючи на велику площу та доволі високу забезпеченість ресурсами, українська економіка не є потужною у порівнянні навіть з невеликими країнами Європейського Союзу. Це пояснюється малою часткою у сукупному ВВП країни галузей п’ятого і навіть четвертого технологічних укладів і послуг. У той же час у порівнянні зі середньосвітовими показниками, Україна займає проміжну ланку між країнами,що розвиваються та країнами «золотого мільярду».

Що стосується фінансової безпеки, то викликає занепокоєння той факт, що близько 30% дефіциту зведеного бюджету покривається за рахунок зовнішніх запозичень. Це збільшує залежність української економіки від зовнішніх джерел фінансування, що може провокувати політичний тиск та втручання у внутрішні справи з боку як фінансових інститутів, так і з боку окремих країн-кредиторів. Невелика складова трансфертів з державного бюджету України, порядку 10-15%, може свідчити про соціальну незахищеність суспільства і неефективний перерозподіл добробуту країни.

Надмірна «доларизація»  української економіки впливає  на стабільність як обмінного курсу  валют всередині країни, так і  вразливості країни до зовнішніх  валютних потрясінь. Високі процентні  ставки в Україні, особливо у порівнянні з ЄС, США та Японією, приваблюють спекулятивний капітал, так звані «гарячі гроші», які не забезпечують довгострокове фінансування, а є свідченням транзитивного характеру української банківської системи. Такий рух капіталу збільшує волатильність цін на внутрішньому ринку, і як результат, є одним із чинників економічної нестабільності особливо в кризові періоди. Не може не викликати занепокоєння надзвичайно невелика частка міжнародних валютних резервів, адже саме вони відіграють роль своєрідного амортизатора під час спадів та підйомів на світовому товарному та валютному ринках.

Відношення  державного боргу країни до ВВП (55%) не є критичним, тим паче що частка зовнішнього боргу складає лише 25%. Тим не менш після кризових явищ 2008-2010 доволі висока частка заборгованості стала ще одним фактором вразливості економіки України до зовнішніх потрясінь. Крім того, висока частка заборгованості по державним цінним паперам свідчить про складність доступу до інвестиційних джерел, натомість фінансові кошти залучаються шляхом випуску облігацій, гарантованих урядом України.

Страховий ринок України  досі знаходиться на початковому  етапі розвитку, дуже невелика частка населення залучена в процеси страхування. До 2013 року відповідно до рішення Верховної Ради страховий ринок України захищений від проникнення іноземних конкурентів, але в майбутньому буде спостерігатися дуже швидкий розвиток на страховому ринку завдяки високій конкуренції між вітчизняними та іноземними компаніями та привнесенню іноземного досвіду та традицій страхування на вітчизняний ринок.

Щодо залученості України  у світову торгівлю, то можна сказати, що завдяки вступу України у 2008 році у СОТ вдалося розширити географію та перелік зовнішньоторговельних партнерів, до того ж відношення імпорту та експорту є приблизно однаковим (50%), що свідчить про збалансованість торговельних потоків. Проте переважання сировинної складової в експорті України вказує на низький рівень розвитку виробництва готової продукції з високою часткою доданої вартості. Ще одним негативним моментом є низька частка прямих іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій (20-30%). Це вказує на те, що інвестори не мають довгострокового інтересу в Україні, тому переважають портфельні інвестиції, метою яких не розвиток виробництва, а отримання прибутку і вивід своїх активів в інші сфери або країни.

Таким чином, економічна безпека  потребує «захисних» заходів, оскільки транзитивний характер економіки України дещо ускладнює процес остаточного її залучення до загальносвітових економічних процесів.