Антимонопольна регулююча політика України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь

з дисципліни  «Міжнародна економічна діяльність України»

на тему : «Антимонопольна регулююча політика України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2012

Антимонопольна політика - це сукупність заходів держави  щодо припинення зловживання монопольним  становищем з однієї сторони (тобто  нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства), та з іншої сторони  створення нових монополій та монополістичних об’єднань. Основними  обов’язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже  існуючих монополій, а також прийняття  законів, які б не допускали анти-конкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Антимонопольне законодавство  в Україні представлено 3аконами  України: "Про обмеження монополізму i недопущення недобросовісної конкуренції в пiдприємницькiй дiяльностi" (1992 р.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 р.), "Про природні монополії" (2000 р.), "Про захист економічної конкуренції" (2001 р.), "Про Антимонопольний комітет України" (1993 р.) та ін.

Ще однією функцією держави  в цьому напрямку є створення  органу або органів, які б слідкували за дотриманням законодавства, а  також вносили пропозиції щодо змін законодавства даного напрямку. Таким органом в Україні є Антимонопольний комітет України, основним завданням якого згідно зі статтею 3 зазначеного Закону є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного  контролю за дотриманням законодавства  про захист економічної конкуренції  на засадах рівності суб’єктів  господарювання перед законом  та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення  порушень законодавства про захист  економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією,  узгодженими діями суб’єктів  господарювання та регулюванням  цін (тарифів) на товари, що  виробляються (реалізуються) суб’єктами  природних монополій;

 

3) сприяння розвитку добросовісної  конкуренції;

4) методичного забезпечення  застосування законодавства про  захист економічної конкуренції .

 Також відповідно до  Закону України «Про здійснення  державних закупівель» Антимонопольний  комітет України є органом  оскарження процедур закупівель.

Основним змістом сучасного  етапу антимонопольної політики в Україні є захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ефективності функціонування існуючих конкурентних відносин. Це призвело до трансформації антимонопольної  політики держави у конкурентну  політику, а антимонопольного законодавства  – в конкурентне законодавство, тобто систему заходів держави  щодо створення та розвитку конкурентного  середовища, регулювання конкурентних відносин i конкурентного процесу  з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців i споживачів, сприяння розвитку цивілізованих  ринкових відносин, створення конкурентоспроможного  вітчизняного виробництва.

До методів здійснення антимонопольної політики зараховують:

1) правові: прийняття відповідних законодавчих та нормативно-правових актів;

2) організаційно-контрольні: розроблення та організація виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенню конкурентного законодавства; проведення моніторингу, перевірок, призначення експертизи;

3)адміністративно-імперативні: примусовий поділ суб’єктів господарювання, застосування санкцій, накладення штрафів;

4) профілактично-роз’яснювальні: інформування, внесення пропозицій, надання рекомендацій, попередніх висновків стосовно порушень, роз’яснення щодо кваліфікації порушень.

Одним із великих недоліків  українського антимонопольного законодавства  є визначення монопольного становища, а саме термінів, у яких має визначатись це становище. Так, наприклад, фірма може бути визнана  такою, що має монопольне становище, насправді не володіючи ним. Це коли на певному ринку існує кілька фірм олігополістів, жодна з них не займає монопольного становища, і всі фірми, крім одної, на певний термін із певних причин припиняють свою діяльність. У такому випадку фірма, що залишилась, автоматично стає монополістом, поки інші не відновлять свою діяльність .

Про масштаби монополізму  в Україні поки що доводиться говорити, оперуючи наближеними даними. У звітності АМК протягом останніх років у сферах діяльності природних монополій зберігається стійка тенденція до зловживання монопольним становищем. Домінуючим видом у структурі зловживань є встановлення дискримінаційних цін, що порушує права окремих споживачів, та встановлення монопольних цін, що призводить чи може призвести до порушення прав споживачів.

На даній секторній  діаграмі зображено відсоткове співвідношення зловживань монопольним становищем компаніями, більшу частку якої становить  необґрунтовано високе встановлення цін (61%), утиск інтересів споживачів (35%) та інші порушення (4 %).

Щоб вижити в умовах сучасного  ринку підприємства вдаються до методів  не чесної конкурентної боротьби, а  саме розповсюдження інформації, котра  вводить в оману ( 84 %) , дії які  суперечать торговим і чесним звичаям  в підприємницькій діяльності (5%), неправомірне використання позначень ( 7%) та ін..

 

Тип ринкових структур по секторах економіки у 2010 році, %

На даній гістограмі ми бачимо, що ринок з досконалою конкуренцією переважає в агропромисловому комплексі, гірничо-металургійному, машинобудуванні  і торгівлі та посередництві. Чиста  монополія наявна у транспорті та зв’язку і паливно-енергетичному  комплексі.

Найбільша кількість порушень у 2010-2011 рр. спостерігалась у державних  органах та установах, у медицині, будівництві та архітектурі та ін..

 

За 9 місяців 2011 року показники  штрафів складали 267 млн., що більше в 12 разів ніж у 2010 році. Крім того зупинено 2 911 порушень ( на 30% більше ніж 2010 року).

Дослідивши існуючу антимонопольну політику України, можна зробити такий висновок, що поглиблення економічних перетворень й активізація інтеграційних процесів загострюють питання щодо державної антимонопольної політики стосовно захисту суб'єктів господарювання та споживачів від недобросовісної конкуренції, зловживань монопольним становищем на ринку, антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та, відповідно, потребує вдосконалення механізму здійснення державного контролю в сфері захисту економічної конкуренції та забезпечення захисту конкурентних відносин в Україні.

Але все ж, за словами спеціалістів, для нашої країни питання антимонопольної  політики є надто новим та незвичним.

Українським законодавцям треба працювати, враховуючи іноземний досвід, а також розробити свої нові методи боротьби зі споживанням монопольним становищем, а також недопущенням та попередженням створення монополій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main
2. http://www.amc.gov.ua/amc/control/uk/index
3. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/2009_5/files/EC509_29.pdf
4. http://www.rusnauka.com/12_ENXXI_2011/Economics/15_85289.doc.htm
5. http://www.rusnauka.com/14_NPRT_2010/Economics/66579.doc.htm