Правові засади співробітництва України з МВФ. Проблеми та результати

Політика підтримки  приватного сектору економіки буде спрямована на:

• сприяння вирішенню питання боргів корпоративного сектору;
• проведення структурних реформ, зокрема створення та функціонування ринку сільськогосподарських земель; визначення переліку державних підприємств для проведення прозорої приватизації у 2009 році.

Протягом реалізації Програми Stand – By відповідно до умов Програми з  боку МВФ  здійснювався постійний  моніторинг виконання її результатів.

16.07.2010 до Міжнародного валютного фонду було направлено Лист про наміри та Меморандум про економічну та фінансову політику. За результатами роботи місії МВФ відповідні висновки щодо питання про виділення фінансування було передано на розгляд Ради Директорів МВФ, яка рішенням від 28 липня 2010 року схвалила нову Програму співробітництва для України. Дана Програма передбачає виділення Україні коштів у розмірі 10 млрд. СПЗ (15,15 млрд. доларів США), що еквівалентно 728,9 відсоткам української квоти у Фонді. Програма розрахована на 29 місяців, при цьому 29.07.10 відбулося надходження першого траншу у розмірі 1,25 млрд. СПЗ (1,89 млрд. доларів США), з яких 1 млрд. доларів США було направлено на покриття дефіциту державного бюджету, а 890 млн. доларів США - у валютні резерви Нацбанку.

22 грудня 2010 року за підсумками завершення першого перегляду програми співробітництва України з МВФ Виконавча Рада директорів фонду прийняла рішення про виділення Україні другого траншу кредиту Stand-by в розмірі 1 млрд. SDR  (1,5 млрд.  доларів).

З 1 по 15 лютого 2011 року в Києві працювала місія  фахівців Європейського департаменту МВФ під керівництвом пана Атанасіоса Арванітіса з метою здійснення другого  перегляду Програми співробітництва Stand-by, а також для проведення щорічних консультацій за Статтею IV Статтей Угоди з МВФ.

Отримання чергового траншу МВФ в рамках Програми (1 млрд. СПЗ) можливе після успішного завершення та затвердження Радою Директорів МВФ  результатів другого перегляду.

Таким чином, загальний обсяг коштів, виділених Україні в рамках програми, складає 2,25 млрд. СПЗ (3,4 млрд. дол. США).

Основною метою надання коштів Фонду є підтримка реалізації реформ, спрямованих на економічне відновлення.

Ключові заходи, які передбачені Програмою для  досягнення її цілей:

Бюджетно-податкова  політика має на меті повернути державні фінанси до сталого рівня:

• розроблений план консолідації податково-бюджетного сектору;
• за допомогою корегуючих заходів та введення структурних реформ планується скоротити загальний показник дефіциту (що включає дефіцит сектору загальнодержавного управління та дефіцит НАК «Нафтогаз»);
• планується реформувати пенсійну систему;
• обмежуватиметься швидке зростання фонду оплати праці у державному секторі.

Монетарна і валютно-курсова  політика передбачає:

• утримання рівня базової інфляції в межах однозначних показників та подальше зниження загального ІСЦ до рівня не вище 5% у середньостроковій перспективі;
• посилення незалежності та підзвітності НБУ;
• покращення функціонування валютного ринку.

Політика фінансового  сектору зосередиться на вирішенні питань проблемних банків і рекапіталізації системних банків, а саме:

• будуть вжиті заходи щодо посилення державних банків;
• буде вирішена проблема неповернення «поганих» позик;
• вживатимуться заходи, спрямовані на зміцнення банківської системи.

Реформи, що сприяють зростанню мають на меті скоротити участь держави в економіці та залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій, що слугуватимуть джерелом цього зростання, зокрема будуть вжиті заходи у таких напрямах:

• Державні закупівлі – введений в дію новий Закон про державні закупівлі;
• Дерегуляція та інвестиції;
• Соціальний захист

 

2.Проблеми співробітництва.

Взаємовідносини між Києвом і Вашингтоном зайшли в безвихідь не тільки на політичному, але й на грошовому фронті. Відмова української влади підвищувати комунальні тарифи для населення викликав аналогічну реакцію в Міжнародному валютному фонді у відношенні виділення нових кредитних коштів.Ця ситуація парадоксальна: умови не виконує Кабмін, а гроші не дають Національному банку.

Завершення роботи в Києві  чергової місії Міжнародного валютного  фонду, співробітники якого залишили столицю 2 листопада, так і не принесло відповідь на головне питання  порядку денного - чи зможе Україна  продовжити співпрацю з МВФ по поточній програмі standby-кредитування, або переформатувати уряд і Верховній  Раді доведеться складати з Фондом нову угоду?

До 1 листопада заборгованість України перед МВФ становила $ 7,625 млрд., з яких в поточному році доведеться віддати близько $ 0,375 млрд., у наступному - більше $ 6 млрд. Очевидно, що кращим механізмом повернення цього  кредиту для української влади  є його рефінансування - тобто заміщення  старих ресурсів новими.

Продовження зараз угоди між Україною та МВФ буде означати, що ключові вимоги Фонду до країни залишаться незмінними: це утримання на заздалегідь визначеному рівні бюджетного дефіциту, монетарних агрегатів, контрольованих показників інфляції та цільового обсягу валютних резервів центробанку. Всі ці показники викладені у ключовому документі угоди про standby-кредитуванні - Меморандумі про співпрацю, який підписаний між Україною і МВФ.

Нова угода, за інформацією  джерел «i», близьких до переговорного  процесу з МВФ, буде більш жорстким. Фонд планує вписати в нову угоду  орієнтир по резервах, щоб обмежити максимальне щоквартальне витрачання Нацбанком ЗВР. І це на додачу до невиконаним досі пунктів про  скорочення дефіциту НАК «Нафтогаз», підвищення тарифів на газ і тепло  для населення і завершення пенсійної  реформи.

Більш жорсткі вимоги фонду  означають ще більший зовнішній  контроль над політикою уряду. Чого в українських реаліях, традиційно, не люблять. Саме з цим, по всій видимості, пов'язана політична активізація  навколо питання співпраці з  Фондом - доручення президента продовжити програму співпраці з МВФ уряду  та рекомендації ради Нацбанку правлінню  НБУ.

Однак чи вдасться владі  домовитися з Фондом про коригування  програми, наприклад, в частині збереження тарифів для населення в обмін  на реалізацію програми енергоефективності та збільшення обсягів газу власного видобутку? Навряд чи. Чим більше у  МВФ потенційних клієнтів, тим  менше можливості маневру української  влади для узгодження умов отримання  чергового траншу.

 

3. Результати діяльності Украйни з МВФ.

1. Скасування обов'язкового  продажу валютної виручки

До 2005 р. обов'язковий продаж валютної виручки була передбачена  законодавством. Скасування цієї норми  була пов'язана з виниклим потім  величезним позитивним сальдо платіжного балансу - близько 4% ВВП. Дозвіл експортерам  не повертати валютну виручку  в країну призвело до формування на коррахунках українських банків у зарубіжних контрагентів значних  запасів валюти. Так звані валютні  авуари виросли за останні три  роки в три рази - з $ 3 млрд. до понад $ 9 млрд

2. Лібералізація ресурсного  ринку

Дозвіл продавати і  купувати валюту в рамках однієї торгової сесії, а також можливість проводити  валютні своп-операції також було прийнято Нацбанком минулої весни. Договори продажу валюти із зобов'язанням  зворотного викупу в певний термін за заздалегідь визначеним курсом можуть проводитися з доларами, євро, франками, ієнами на строк до одного року, і  сьогодні є одним з найбільш популярних механізмів валютних спекуляцій. Банкіри  прагнуть перетворювати на валюту будь-який вільний гривневий пасив, знаючи, що зможуть обернути його при необхідності у гривню через механізм свопу.

3. Плаваючий курс

Нацбанк пообіцяв МВФ поступову  лібералізацію курсоутворення, що в  поточних умовах загрожує дефіцитом  банківського капіталу. Проблема в  тому, що не вирішена ключова проблема банківської системи - скорочення частки проблемних активів у валютному (так само як і в гривневому) кредитному портфелі банків. Таким чином, навіть копійчане зміна офіційного курсу  буде приводити до істотного зростання  гривневого еквівалента валютного  портфеля, що буде вимагати або збільшення обсягу заставного майна, або збільшення капіталу банків. І якщо до недавнього часу фінустанови могли нарощувати капітал через емісійні різниці  від позабіржових операцій, то з  введенням 3% акцизу на такі операції вони втратять сенс.

4. Скорочення дефіциту  бюджету

Одна з ключових вимог  МВФ - контроль над граничним розміром зведеного дефіциту державного бюджету, який повинен бути зведений до мінімуму. Така політика стосовно України повністю суперечить діям ЄС і США, які активно  стимулюють власні економіки, збільшуючи розмір держборгу і дефіцит. Жорсткі  ліміти по дефіциту держбюджету не дозволяють державі реалізовувати  інвестиційні проекти. Як наслідок, українська економіка змушена відмовлятися від практично єдиного реального  на сьогодні каталізатора зростання  ВВП.

5. Підвищення тарифів  на газ для населення

Згідно зобов'язанням, які  містилися в адресованому МВФ  Листі про наміри, яке датоване груднем 2010 р. і офіційно опубліковано, спочатку уряд зобов'язався провести підвищення на 50% ще в квітні 2011 р. У тому ж  році було погоджено більш помірне  підвищення цін: на 20% у квітні і ще на 10% - у червні 2011 р. Навіть це більш  м'яке підвищення не відбулося. Тим  не менш домовленість залишається в  силі, і вона вже сильно прострочена. Підвищення необхідно для забезпечення нормальної роботи НАК «Нафтогаз  України» без залучення бюджетних  коштів для покриття фінансових розривів, які в неї утворюються.

 

 

Список використаних джерел

1. http://www.rusnauka.com/18_DNI_2010/Economics/68200.doc.htm
2. http://www.minfin.gov.ua/control/ru/publish/article/main?art_id=37613&cat_id=36510
3. http://delo.ua/wiki/mvf-i-ukraina-istorija-kreditn-110921/
4. http://minfin.com.ua/2012/03/03/553246/
5. http://finforum.org/page/index.html/_/bank-sektor/chego-budet-stoit-ukraine-sotrudnichestvo-s-mvf-r46545
6. http://glavcom.ua/articles/8713.html